§ 1. Сутність і поняття апеляційного провадження

У Конституції України (ст. 55) визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»^[67] надає учасникам справи, яка є предметом судового розгляду, та іншим особам право на апеляційний перегляд справи та у визначе­них законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З урахуванням євроінтеграційного курсу України варто звер­нути увагу і на правову позицію Європейського суду з прав люди­ни, відображену в його ухвалі від 08.01.2008 у справі «Скорик про­ти України», в якій Суд зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конве­нції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в на­ціональному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції^[68].

Отже, апеляція (від лат. appellatio - звернення, скарга) є осно­вним способом оскарження судових рішень, що не набрали закон­ної сили, у суді вищої інстанції (апеляційному суді). Апеляція в господарському судочинстві є реалізацією конституційного поло­ження (ст. 129 Конституції України) про забезпечення апеляційно­го та касаційного оскарження рішень суду, за винятком випадків, установлених законом.

Характерними ознаками апеляції можуть виступати такі:

- апеляція подається на рішення (ухвали) суду першої інстан­ції, що не набрали законної сили;

- господарська справа у зв'язку з поданою апеляційною скар­гою направляється на розгляд до суду вищої інстанції (апеляційно­го суду);

- подача апеляційної скарги зумовлена неправильним засто­суванням судом першої інстанції норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, ухваленням необґрунто- ваного рішення;

- суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, вирішує як питання факту, так і питання права, тобто як юридичну, так і фак­тичну сторони справи, у тому ж обсязі, що й суд першої інстанції, а також можуть бути надані нові докази;

- розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснюється при встановленні певних меж судового розгляду. У суді апеляційної ін­станції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підс­тави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційне провадження, як стадія господарського процесу, представляє собою сукупність дій господарського суду апеляційної інстанції, які направлені на повторний розгляд та вирішення по суті справи, з метою перевірки правильності встановлення факти­чних обставин справи, законності та обґрунтованості судових актів суду першої інстанції, які не набрали законної сили, в межах апеля­ційної скарги.