§ 5. Сутність і поняття касаційного провадження

Касація (від лат. Cassatio - скасування, знищення) - спосіб оска­рження судових рішень, що набрали законної сили, на підставах не­правильного застосування або порушення судом норм матеріально­го чи процесуального права.

Можливість оскарження судового рішення не тільки в апеля­ційному, але й у касаційному порядку є додатковою гарантією за­хисту прав і законних інтересів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, та осіб, які не беруть участь у справі, коли суд ви­рішив питання про їхні права та обов'язки. У касаційному прова­дженні суд не обмежується тільки перевіркою законності судових рішень, що набрали законної сили. Значення інституту касаційного провадження полягає і в тому, що суд касаційної інстанції своєю діяльністю направляє судову практику, забезпечує дотримання всіма судами норм матеріального та процесуального права, одна­кове і правильне застосування законодавства.

Касаційне провадження є надзвичайним способом оскарження судових рішень (на відміну від апеляції, яку розглядають як зага­льний спосіб оскарження).

Касаційне провадження характеризується такими ознаками:

1) об'єктами касаційного оскарження є судові акти, що набра­ли законної сили, у тому числі апеляційної інстанції;

2) судом касаційної інстанції у господарських справах є Верхо­вний Суд;

3) підставами касаційного оскарження є неправильне застосу­вання судом норм матеріального права чи порушення норм проце­суального права;

3) мета касаційного провадження - перевірка виключно за­конності судових актів;

4) касаційне провадження порушується, як і апеляційне про­вадження, тільки за скаргами, в яких має бути зазначено, у чому полягає порушення або неправильне застосування закону;

5) касаційний суд не зв'язаний межами касаційної скарги, а пе­ревіряє законність судових актів у цілому;

6) касаційний суд не розглядає справу по суті, не перевіряє об­ґрунтованість судових актів, а перевіряє правильність застосуван­ня норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.

Касаційне провадження складається з певних стадій:

1) відкриття касаційного провадження;

2) підготовка справи до касаційного розгляду;

3) касаційний розгляд.

Право на касаційне оскарження виникає з дня набрання за­конної сили рішень, ухвал і постанов, прийнятих господарськими судами у першій та апеляційній інстанціях. Таким чином, переду­мовами права на касаційне оскарження є наявність рішення, пос­танови, винесених судом першої або апеляційної інстанції, що на­брали законної сили, та наявність суб'єктів оскарження.

Згідно зі ст. 286 ГПК України суб'єктами права на касаційне оскарження є учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки. Так, особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирі­шив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перег­ляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою. Після від­криття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інте­реси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.

Об'єктом касаційного оскарження можуть бути:

1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім випадків, пе­редбачених законом;

2) ухвали суду першої інстанції (п. 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 ч. 1 ст. 255 ГПК України) після їх перегляду в апеляційному порядку;

3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у вне­сенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставина­ми, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накла­дення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали;

4) ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, пе­редбачених Законом України «Про відновлення платоспроможнос­ті боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касацій­ному оскарженню:

1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

2) судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фунда­ментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Коде­ксу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виня­ткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржу­ється, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідо­млення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюєть­ся з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголо­шення або складення, має право на поновлення пропущеного стро­ку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протя­гом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (ст. 288 ГПК України).

Законодавством установлено порядок подачі касаційної скарги:

1) дотримання форми та змісту касаційної скарги;

2) направлення іншим особам, які беруть участь у справі, копій касаційної скарги та доданих до неї документів;

3) сплата судового збору;

4) скарга подана в межах строку, встановленого для її подання.

Касаційна скарга подається в письмовій формі й повинна міс­тити:

1) найменування суду касаційної інстанції;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізви­ще, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає каса­ційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізви­ще, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) судові рішення, що оскаржуються;

5) обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосу­вання норм матеріального права чи порушення норм процесуаль­ного права, що призвело до ухвалення незаконного судового рі­шення (рішень);

6) вимоги особи, яка подає скаргу;

7) дату отримання копії судового рішення суду апеляційної ін­станції, що оскаржується;

8) перелік доданих до скарги документів.

Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, до­дається довіреність або інший документ, що посвідчує повнова­ження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження. До касаційної скарги відповідно до ст. 290 ГПК Ук­раїни додаються: докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності; документи, що підтверджують сплату судового збору у встановле­них порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи ко­пію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, лис­том з описом вкладення.

Касаційна скарга реєструється у день її надходження до суду касаційної інстанції та не пізніше наступного дня передається суд- ді-доповідачу.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 292 ГПК України касаційна ска­рга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо:

1) касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

2) скаргу подано у інший спосіб, ніж до суду касаційної інстанції;

3) до надіслання ухвали про відкриття касаційного прова­дження від особи, яка подала скаргу, надійшла заява про її відкли­кання;

4) у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

А також якщо касаційна скарга оформлена з порушенням ви­мог, встановлених ст. 290 ГПК України, та у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, передбачених для її подання про­цесуальним законодавством.

Питання про залишення касаційної скарги без руху суддя- доповідач вирішує протягом десяти днів з дня надходження каса­ційної скарги. Питання про повернення касаційної скарги суд каса­ційної інстанції вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недолі­ків.

За відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті каса­ційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій повідомля­ється про дату, час і місце розгляду скарги, а також про витребу­вання матеріалів справи. До відкриття касаційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкрит­тя касаційного провадження.

Відповідно до ст. 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скар­гу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом каса­ційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

Відповідно до ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має виключне право:

- доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження;

- відкликати її до постановлення ухвали про відкриття каса­ційного провадження;

- відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати ка­саційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження.

У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відпо­відних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи змі­ни. А в разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності запе­речень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постанов­ляє ухвалу про закриття касаційного провадження. У цьому випад­ку повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається.