§ 2. Порушення апеляційного провадження. Порядок розгляду справи в апеляційній інстанції

Суб'єктивною передумовою апеляційного оскарження є ная­вність певного кола осіб, які мають право подати апеляцію на рі­шення суду першої інстанції. До суб'єктів, які мають право апеля­ційного оскарження, відповідно до положень ст.

Таким чином в апеляційному провадженні приймають участь ті ж сторони, що і в суді першої інстанції, якщо вони вважають, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим, необ'єктивним та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно позивач не може в суді апеля­ційної інстанції висувати вимоги до особи, яка не брала участі як відповідач в суді першої інстанції. І навпаки, відповідач не вправі апелювати проти особи, яка не брала участі в якості позивача.

Іншими суб'єктами апеляційного оскарження є треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору та які не заяв­ляють таких вимог, незалежно від їх участі в судовому засіданні. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спо­ру, відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України користуються усіма права­ми і несуть усі обов'язки позивача, що свідчить про їх матеріально- процесуальну зацікавленість та самостійний інтерес, як наслідок вони мають право апеляційного оскарження. Навіть якщо рішення не було оскаржене сторонами, третя особа із самостійними вимо­гами незалежно від цього, вважаючи, що даним рішенням поруше­но її права, має право подати апеляційну скаргу.

Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предме­та спору, також не позбавлені права на апеляційне оскарження, виходячи із двох аспектів: матеріального - постановлене у справі рішення безпосередньо впливає й на їх права та обов'язки і згодом може мати преюдиціальне для цих осіб значення, і процесуального - обсяг їх процесуальної правоздатності відрізняється від процесуа­льної правоздатності сторін лише неможливістю зміни предмета та підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, відмови від позову чи його визнання.

До суб'єктів апеляційного оскарження належать і правонасту­пники сторін і третіх осіб. Відповідно до ст. 52 ГПК України у пе­редбачених законом випадках суд залучає до участі у справі право­наступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судо­вого процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Суб'єктом апеляційного оскарження є також і прокурор, який звертається до суду в інтересах держави і в апеляційній скарзі об­ґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхід­ність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здій­снювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (само- представництво) та (або) через представника. Таким чином судові представники наділені правом та можуть подати апеляційну скар­гу на судове рішення тільки в тому випадку, якщо такі повнова­ження спеціально обумовлені у відповідному документі, що підт­верджує їх повноваження (ст. 60-61 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляцій­ної інстанції, має бути складена в письмовій формі, а її зміст пови­нен відповідати вимогам ст. 258 ГПК України.

В апеляційній скарзі мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізви­ще, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеля­ційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізви­ще, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) рішення або ухвала, що оскаржується;

5) у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішен­ня або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають зна­чення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, непо­дання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);

6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;

7) клопотання особи, яка подала скаргу;

8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстан­ції, що оскаржується;

9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

До апеляційної скарги додаються: довіреність або інший доку­мент, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга по­дана представником і в справі немає підтвердження його повнова­жень; докази сплати судового збору та надсилання копії скарги іншій стороні у справі, а також докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Апеляційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги та доданих до неї докумен­тів. Розрахунковий документ установленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова кви­танція тощо), може вважатися належним доказом надсилання ін­шій стороні у справі копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Перегляд за апеляційною скаргою рішень та ухвал місцевого господарського суду здійснює апеляційний господарський суд, повноваження якого поширюються на територію знаходження відповідного місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстан­ції, якщо:

1) апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного прова­дження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання;

3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інста­нції;

4) скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

А також якщо вона подана з порушенням вимог щодо її форми і змісту, а також після закінчення строків на апеляційне оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажни­ми.

Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя- доповідач вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеля­ційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надхо­дження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунен­ня недоліків. Про повернення апеляційної скарги виноситься ухва­ла, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеля­ційної інстанції постановляє ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Крім того, в ухвалі про відкриття апеля­ційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ст. 263 ГПК України). Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного про­вадження встановлює строк, протягом якого учасники справи ма­ють подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або про відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарсь­кий суд вирішує не пізніше п'яти днів із дня надходження апеля­ційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ст. 262 ГПК України). Однак до відкриття апеляційного прова­дження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття апеляційного провадження.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. А також має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття апеля­ційного провадження. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апе­ляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній части­ні до закінчення апеляційного провадження.

У суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апе­ляційну скаргу. В такому випадку суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження ми­рової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рі­шення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закри­ває провадження у справі (ст. 272 ГПК України).

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за прави­лами розгляду справ у порядку спрощеного позовного проваджен­ня з урахуванням особливостей, передбачених законом. Таким чином, правила, які встановлено тільки для розгляду справ у пер­шій інстанції, застосуванню апеляційним судом не підлягають. Не повинні застосовуватись апеляційним судом правила щодо об’єднання позовних вимог (ст. 173 ГПК України) та про подання зустрічного позову (ст. 180 ГПК України).

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для праце­здатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спроще­ного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної ін­станції без повідомлення учасників справи (ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Положення розділу III ГПК мають загальний характер і можуть застосовуватись апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин, оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції відповідно до ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та пере­віряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інста­нції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники спра­ви посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підста­вою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розгляда­ється протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного про­вадження у справі. Апеляційна скарга на ухвалу, постанову суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ух­вали про відкриття апеляційного провадження у справі.

На відміну від суду першої інстанції апеляційний суд розглядає всі справи в колегіальному складі. Засідання суду апеляційної ін­станції складається з таких частин, як:

1) підготовча;

2) розгляд скарги по суті;

3) ухвалення й оголошення постанови.

У призначений для розгляду справи час головуючий відкриває засідання, оголошує склад суду, роз’яснює особам, які беруть уч­асть у справі, їхні права та обов’язки, визначає порядок ведення засідання, з’ясовує, чи є в учасників господарського процесу заяви, клопотання, відводи складу суду, експерта, керує засіданням, спри­яючи повному та всебічному з’ясуванню всіх обставин справи, за­безпечує в засіданні належний порядок.

Постанова суду апеляційної інстанції. Вислухавши пояснен­ня осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні у справі і подані додаткові докази, апеляційний господарський суд приймає постанову.

При ухваленні постанови суд зобов’язаний вирішити такі пи­тання:

- чи повно суд першої інстанції дослідив обставини, що мають значення для справи;

- чи доведені обставини, які суд визнав установленими;

- чи відповідають викладені в рішенні висновки суду обстави­нам справи;

- чи не порушені норми матеріального та процесуального пра­ва, чи правильно вони застосовані;

- чи обґрунтовані доводи апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 282 ГПК України апеляційний господарський суд виносить постанову, яка складається з:

1) вступної частини із зазначенням: дати і місця її прийнят­тя, номера справи; найменування суду апеляційної інстанції, прі­звищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання; імен (най­менувань) сторін і особи, яка подала скаргу; найменування суду першої інстанції, рішення якого оскаржується, дати ухвалення рі­шення, прізвища та ініціалів судді (суддів); часу і місця його ухва­лення, дати складання повного тексту рішення;

2) описової частини із зазначенням: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; короткого змісту вимог апе­ляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

3) мотивувальної частини із зазначенням: встановлених су­дом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладено­го учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

4) резолютивної частини із зазначенням: висновку суду апе­ляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; нового розпо­ділу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішен­ня; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції; строку і порядку набрання пос­тановою законної сили та її оскарження.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.