§ 4. Розподіл та відшкодування судових витрат

Залежно від рішення господарського суду відбувається й роз­поділ судових витрат. При цьому головний принцип, закладений в основу розподілу судових витрат, - принцип покладання витрат на сторону, яка пред'явила безпідставний позов, або на сторону, яка затіяла необгрунтований спір.

Розподіл судових витрат є обов’язком суду, що під час ухвалення судового рішення визначається в його резолютивній частині.

У резолютивній частині рішення вказується про розподіл гос­подарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Судовий збір покладається:

- у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом від­хилено частину пропозицій кожної зі сторін;

- у спорах, що виникають під час виконання договорів та з ін­ших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позо­вних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незале­жно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому по­рядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропо­рційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує збір за рахунок другої сторони й у тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов’язані з розгля­дом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним предмету спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на ре­путацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо вре­гулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.