Основні вимоги до судового рішення у господарській справі

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане за­безпечити захист гарантованих Конституцією України прав особи та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та елек­тронній формах. Судові рішення викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомуні­каційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесу­альних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються елек­тронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгля­ду - електронними цифровими підписами всіх суддів, що входять до складу колегії). Судове рішення, що містить вступну та резолю­тивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи.

Виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.

Стаття 233 ГПК України регламентує порядок ухвалення судових рішень, відповідно до якого суди ухвалюють рішення, постанови іме- нем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кім­наті складом суду, який розглянув справу.

При тому існує наступне правило: якщо в одному проваджен­ні об'єднані кілька взаємопов'язаних самостійних вимог, суд може ухвалити по будь-якій вимозі часткове рішення та продовжити про­вадження в частині невирішених вимог. Якщо ж за вимогами, об'єд­наними в одне провадження, відповідачем є одна особа, ухвалення часткового рішення не допускається у разі обґрунтованих заперечень з боку відповідача.

Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додат­ковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощено­го провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Щодо ухвал суду встановлено такі правила: ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті. Що стосується інших ухвал, то суд може їх постановляти, не виходячи до нарадчої кімнати.

Існують розбіжності в оформленні ухвал господарського суду. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суд­дею (суддями) і приєднуються до справи. Складання повного тексту ухвали залежно від складності справи може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, за­носяться до протоколу судового засідання.

Згідно зі ст. 234 ГПК України ухвала, що викладається окремим до­кументом, складається з:

1) вступної частини із зазначенням:

а) дати і місця її постановлення;

б) найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів);

в) імен (найменувань) учасників справи;

2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що ви­рішується ухвалою;

3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дій­шов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

4) резолютивної частини із зазначенням:

а) висновків суду;

б) строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено ГПК України чи Законом України «Про віднов­лення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в су­довому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Судове рішення повинно базуватися на засадах верховенства пра­ва, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони поси­лаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцін­ки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повні­стю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згід­но з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам ст. 191 ГПК України.

При ухваленні рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися ви­моги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на 'їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Важливо наголосити, що при ухваленні рішення суд не може вихо­дити за межі позовних вимог.

Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним пов­ністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині рішення зазначаються:

1) дата і місце його ухвалення;

2) найменування суду;

3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів;

4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання;

5) номер справи;

6) ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи;

7) вимоги позивача;

8) прізвища та ініціали представників учасників справи.

В описовій частині рішення зазначаються:

1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача;

2) заяви, клопотання;

3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

У мотивувальній частині рішення зазначаються:

1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних право­відносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відпо­відні обставини;

2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позо­ву, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необгрунтованим або неприйнятним з огляду на зако­нодавство чи усталену судову практику;

4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інте­реси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви тако­го висновку;

5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

У резолютивній частині рішення зазначаються:

1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог;

2) розподіл судових витрат;

3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;

4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (для фізич­них осіб) сторін та інших учасників справи, 'їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізич­них осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному держав­ному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний но­мер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - грома­дян України.

Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може зале­жати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про:

1) порядок і строк виконання рішення;

2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення;

3) забезпечення виконання рішення;

4) повернення судового збору;

5) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання

4.2. Основні вимоги до судового рішення у господарській справі стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, докази щодо розміру, понесених нею судових витрат;

6) дата складення повного судового рішення.

Приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кіль­кох відповідачів, суд повинен зазначити, в якій частині рішення сто­сується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнен­ня є солідарним. При розгляді первісного і зустрічного позовів та при розгляді позову третьої особи з самостійними вимогами у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів. У спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти дого­вір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нарахову­ються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахуван­ня відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку роз­раховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (осо­бою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI ГПК України.

У разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій при­суджено більшу грошову суму.

У разі визнання судом недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечу­ється виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним до­говором, суд накладає на таке майно арешт. Такий арешт може бути скасовано з підстав, передбачених законом.

Стаття 239 ГПК України присвячена визначенню порядку і стро­ку виконання рішення суду, забезпечення його виконання. Так, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, на-

дати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для за­безпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Забезпечен­ня виконання рішення здійснюється в порядку забезпечення позову. Отже, скасовується забезпечення виконання рішення після повного виконання відповідачем рішення суду.

Рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завер­шується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну ча­стини рішення. При проголошенні рішення суду суддя не оголошує наступні відомості щодо учасників справи:

1) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазна­ченням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв'язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні но­мери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;

2) реєстраційні номери транспортних засобів;

3) номери банківських рахунків, номери платіжних карток;

4) інформацію, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судо­вому засіданні.

Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, поря­док і строк його оскарження.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлен­ня (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалеж­но від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резо­лютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.

Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених ГПК України.

Ухвали суду проголошуються негайно після 'їх постановлення за правилами проголошення рішень суду.

В ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, ого­лошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого вис­новку.

4.3.