Джерела господарського процесу

Джерелом господарського процесуального права є нормативно-правові акти, які вміщують правові норми, що регулюють господарське судочинство.

Систему господарського процесуального права умовно можна поділити на дві частини: загальну й особливу.

До загальної частини мають бути віднесені норми та інститути, які мають значення для всього господарського процесу на всіх його стадіях і закріплюють право на звернення до господарського суду, принципи господарського процесуального права, склад суду та осіб, які беруть участь у справі, юрисдикція, докази в господарському процесі, судові витрати, процесуальні строки та ін.

Особлива частина господарського процесуального права об’єднує норми й інститути, які регулюють окремі види процесуальних відносин, а саме постадійні процесуальні відносини: порушення справи, підготовку справ до судового розгляду, порядок розгляду і вирішення спорів, оскарження і перегляд рішень, виконання судових актів.

Первісним джерелом господарського процесуального права як і системи права, взагалі, є Конституція України. Конституційні норми, зокрема, визначають стан суду як органу, що здійснює правосуддя, правовий стан судді; закони України — про організацію та діяльність судової влади, зокрема “Про судоустрій і статус суддів” та ін. Господарське процесуальне право має виокремлені джерела, які містять норми організації, що закріплюють систему судів, процесуальні норми, спеціальні процесуальні норми, які містяться в законах матеріально-правового характеру.

Закон України “Про судоустрій судоустрій і статус суддів ” і Господарський процесуальний кодекс України становлять основу господарського процесуального законодавства. Закон визначає завдання господарських судів, принципи створення й діяльності, структуру і систему господарських судів та інші питання. Норми Г осподарського процесуального кодексу визначають принципи господарського судочинства, склад господарського суду, юрисдикція, порядок подання позову, доказування, вирішення спорів, перегляд рішень господарського суду, виконання судових рішень та інші питання, пов’язані з діяльністю господарського суду.

Джерелом господарського процесуального права є також підзаконні нормативно-правові акти, які містять норми з питань, що стосуються господарського процесу. Такими можуть бути укази Президента України. До джерел господарського процесуального права треба віднести й міжнародні угоди України.

Окремо зазначимо, що мають специфічний характер, як джерела права, рішення Конституційного Суду України. У них безпосередньо загальнообов’язкові правила поведінки відсутні. Головним є їх правотворча сила - можливість змінювати, скасовувати норми права. У зв’язку з цим вони мають схожу природу з нормативно-допоміжними актами, які також визнаються у юридичній літературі джерелами права. Їх роль важлива тоді, коли необхідно з’ясувати, які з розрізнених, некодифікованих норм діють на даний час.

В теорії господарського процесу висловлюється думка що джерелом господарського судочинства можуть виступати також нормативні договори та правові звичаї.

Судові рішення не є джерелом права, проте вони фактично виконують роль роз'яснень щодо застосування нормативно-правових актів при розгляді справ судами певних випадках (зокрема, у разі наявності прогалин у нормативних актах, що регулюються спірні відносини). Йдеться про рішення вищих судових інстанцій щодо певних категорій справ та роз'яснень, які враховуються судами нижчих ланок та суб'єктами господарювання у разі виникнення спорів з таких категорій справ. Це стосується правових висновків Верховного Суду України. Крім того, використання в деяких нормативно- правових актах господарського законодавства оціночних категорій (добра совість, добропорядність, розумність, бездоганна ділова репутація тощо) без чіткого визначення змісту цих понять зумовлює підвищення ролі судових рішень, які ґрунтуються на таких поняттях.

У зв’язку з розвитком міжнародних відносин дедалі більше значення для національної правової системи в її господарсько-процесуальному вимірі здобуває міжнародне (приватне) право. Тім більш, що відповідно до ст. 9 Конституції України: “Чинні міжнародні угоди, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України”.

Проблемним питанням міжнародного виміру господарсько- процесуального права залишається те, що в Україні не існує чітко пов’язаної логічно послідовної чинної системи джерел міжнародного приватного права як такого, тоді як у більшості країн Західної Європи та Латинської Америки вироблений ефективний правовий механізм регулювання міжнародних господарсько-процесуальних правових відносин.

Джерельна проблема комплексності міжнародного виміру господарсько-процесуального права походить з наявності двох методів правового регулювання - колізійного та матеріально-правового; вказане законодавство регулює велику кількість різних аспектів; аналогічні приписи міжнародного права нерідко встановлені у нормативних актах різної спрямованості.

Окремо відзначимо, що міжнародний звичай в господарсько - процесуальних відносинах міжнародного характеру застосовується за угодою сторін передусім у випадку, коли певні господарчі відносини законом не врегульовані, а сторонами застосування звичаю не передбачено.

Можемо констатувати, що комплексний аналіз норм господарсько - процесуального законодавства України, дають підстави стверджувати наявність множинності джерел господарського процесу України.

В цілому, система джерел господарсько процесу України дзеркально відображує систему законодавства країни в цілому. В першому наближенні можна вказати на наявність “формального” (нормативно-документального) та “матеріального” (соціально-інституційного) джерельних базисів господарсько процесу, розмежування яких носить діалектичний характер.

4.