§ 5. Національна гвардія України

Національна гвардія України є війсь­ковим формуванням із правоохоронними функціями, що входить до системи Мініс­терства внутрішніх справ України і призна­чається для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян України, суспільства і держави від злочинних та інших протипра­вних посягань, охорони громадського по­рядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами із забезпечення дер­жавної безпеки і захисту державного кордону, припинення терорис­тичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій^[121].

Історичною віхою у функціонуванні Національної гвардії Укра­їни як самостійної силової структури став ухвалений 04.11.1991 р.

Закон України «Про Національну гвардію України», яким утворено це військове формування з правоохоронними функціями на базі

Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ УРСР, а також із

залученням нових військових кадрів на доб­ровольчій основі. У такому статусі цей війсь­ковий підрозділ проіснував до 2000 р., коли на підставі Закону України «Про розформу­вання Національної гвардії України» від 11.01.2000 № 1363-XIV він був ліквідований і передав свої повноваження новоствореним Внутрішнім військам Міністерства внутріш­ніх справ України.

У зв'язку із надзвичайними подіями, які розгорнулися в Україні на початку 2014 р., в умовах порушення територіальної цілісності України і військових дій на Сході України укра­їнською законодавчою та виконавчою владою було ухвалено рішення про відродження Національної Гвардії України, і вже 13.03.2014 р.

В умовах сьогодення Національна гвардія України відповідно до Закону України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 № 876-VII^[122] бере участь у взаємодії зі Збройними Си­лами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а та­кож у виконанні завдань територіальної оборони.

Правову основу діяльності Національ­ної гвардії України становлять Конституція України, міжнародні договори України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Ра­дою України, Закон України «Про Націона­льну Гвардію України» та інші закони України («Про правовий режим воєнного стану»^[123], «Про правовий режим надзвичайного ста- ну»^[124], «Про Національну поліцію»^[125] та ін.), акти Президента України (зокрема, Указ Президента України від 12.05.2014 № 464/2014 «Про символіку Національної гвардії Укра­їни», Указ Президента України від 23.09.2016 № 406 «Про затвер­дження Положення про територіальну оборону України») і Кабінету Міністрів України (Положення про єдину державну систему цивіль­ного захисту, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 № 11, Положення про єдину державну систему запо­бігання, реагування і припинення терористичних актів та мініміза­ції їх наслідків, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 92, тощо), а також видані відповідно до них норма­тивно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України (наказ МВС України від 22.08.2016 № 859 «Про затвердження Інструкції

про порядок взаємодії між Державною службою України з надзви­чайних ситуацій, Національною поліцією України та Національною гвардією України у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, пожежі та небезпечні події»^[126], наказ МВС України від 16.06.2014 № 567 «Про затвердження Положення про військові час­тини і підрозділи з охорони громадського порядку Національної гвардії України») й інші нормативно-правові акти.

Діяльність Національної гвардії України ґрунтується на прин­ципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, позапартійності, безперервності, законно­сті, відкритості для демократичного цивільного контролю, прозоро­сті, відповідальності, централізованого керівництва та єдинонача- льності^[127]. У діяльності її підрозділів забороняється застосування тортур, катувань та інших жорстких, нелюдських або таких, що при­нижують гідність, видів поводження та покарання.

Основними функціями Національної гвардії є такі:

1) захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом;

2) охорона громадського порядку, забезпечення захисту й охо­рони життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян;

3) участь у забезпеченні громадської безпеки та охороні гро­мадського порядку під час проведення зборів, мітингів, походів, де­монстрацій та інших масових заходів, що створюють небезпеку для життя та здоров'я громадян;

4) забезпечення охорони органів державної влади, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, участь у здійсненні захо­дів державної охорони органів державної влади та посадових осіб;

5) охорона ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактив­них відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності та важливих державних об'єктів, перелік яких визнача­ється Кабінетом Міністрів України;

6) охорона спеціальних вантажів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

7) охорона дипломатичних представництв, консульських уста­нов іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні;

8) охорона центральних баз матеріально-технічного забезпе­чення Міністерства внутрішніх справ України;

9) участь у здійсненні заходів, пов’язаних із припиненням збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні, а також заходів щодо недопущення масового переходу державного кордону з території суміжних держав;

10) участь у спеціальних операціях із знешкодження озброєних злочинців, припинення діяльності не передбачених законом воєні­зованих або збройних формувань (груп), організованих груп та зло­чинних організацій на території України, а також у заходах, пов’яза­них із припиненням терористичної діяльності;

11) участь у припиненні масових заворушень;

12) участь у відновленні правопорядку у разі виникнення між­національних і міжконфесійних конфліктів, розблокуванні або при­пиненні протиправних дій у разі захоплення важливих державних об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади й органів місцевого самоврядування;

13) участь у підтриманні або відновленні правопорядку в райо­нах виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техноген­ного чи природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особ­ливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, па- нзоотій тощо), що створюють загрозу життю та здоров’ю населення;

14) участь у відновленні конституційного правопорядку у разі здійснення спроб захоплення державної влади чи зміни конститу­ційного ладу шляхом насильства, у відновленні діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування;

15) участь у ліквідації наслідків надзвичайних або кризових си­туацій на об’єктах, що нею охороняються;

16) участь у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану;

17) участь у виконанні завдань територіальної оборони;

18) оборона важливих державних об’єктів, спеціальних ванта­жів, переліки яких визначаються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, та центральних баз матеріально-технічного за­безпечення МВС України;

19) участь у припиненні групових протиправних дій осіб, узя­тих під варту, та засуджених, а також ліквідації наслідків таких дій в установах попереднього ув’язнення або виконання покарань;

20) забезпечення внесення відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та підтримання таких відо­мостей в актуальному стані у межах, визначених законодавством.

Крім того, Національна гвардія України здійснює охорону яде­рних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів та ін­ших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важ­ливих державних об’єктів, а також спеціальних вантажів, порядок організації перевезення яких установлюється Кабінетом Міністрів України.

Національна гвардія України є основним суб’єктом із припи­нення масових заворушень. Під час здійснення заходів щодо припи­нення масових заворушень Національна гвардія координує діяль­ність сил і засобів правоохоронних органів, залучених до припи­нення зазначених протиправних дій. Організація діяльності Націо­нальної гвардії України з припинення масових заворушень, а також порядок її взаємодії під час виконання зазначеної функції з право­охоронними органами, іншими органами державної влади й ор­ганами місцевого самоврядування визначається Кабінетом Мініст­рів України.

У мирний час Національна гвардія України входить до складу сил безпеки і виконує правоохоронні функції, а також розвиває спро­можності, необхідні для виконання завдань у складі сил оборони.

Із введенням воєнного стану Національна гвардія України при­водиться в готовність до виконання завдань за призначенням в умо­вах дії правового режиму воєнного стану, входить до сил оборони, виконує завдання та підпорядковується відповідно до положень За­кону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону Ук­раїни «Про Національну гвардію України»^[128] (ст. 18 Закону України «Про національну безпеку України»).

Національна гвардія України виконує покладені на неї завдання і функції у тісній взаємодії з правоохоронними органами, Збройними Силами України, Управлінням державної охорони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуван­нями, органами прокуратури, органами місцевого самоврядування, органами державної влади, громадськими об’єднаннями та релігій­ними організаціями, а також спільно з адміністрацією й режимними органами об’єктів, що охороняються, та населенням.

Так, разом з органами Національної поліції України та само­стійно Національна гвардія бере участь у забезпеченні громадської безпеки і порядку під час масових заходів, що створюють небезпеку для життя та здоров’я громадян, а також у заходах, пов’язаних із припиненням терористичної діяльності та масових заворушень^[129]. Організація взаємодії між Національною поліцією України та війсь­ковими частинами (підрозділами) Національної гвардії України, на які покладено функції з охорони громадського порядку^[130], здійсню­ється в межах, визначених законодавством, у тому числі згідно з По­рядком організації взаємодії Національної гвардії України та Націо­нальної поліції України під час забезпечення (охорони) публічної (громадської) безпеки і порядку, шляхом^[131]:

- спільного патрулювання нарядами вулиць, площ, парків, скверів, вокзалів, аеропортів, морських і річкових портів та інших публічних (громадських) місць;

- проведення спільних заходів із метою стабілізації оператив­ної обстановки в разі її загострення в межах території однієї чи де­кількох адміністративно-територіальних одиниць.

Взаємодія Національної гвардії України та Національної поліції з питань припинення масових заворушень здійснюється відповідно до вимог законодавства.

У порядку та на підставах, визначених законами України та міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, військовослужбовці Національ­ної гвардії можуть залучатися до участі в міжнародних операціях із підтримання миру і безпеки у складі миротворчого персоналу або миротворчого контингенту.

Національна гвардія функціонує в системі Міністерства внутрі­шніх справ України. Військово-політичне та адміністративне керів­ництво Національною гвардією України здійснює міністр внутріш­ніх справ України^[132].

Військово-політичне керівництво Національною гвардією Укра­їни - це діяльність, спрямована на забезпечення реалізації держав­ної політики у сфері діяльності Національної гвардії, політичних і стратегічних цілей, принципів і напрямів її розвитку.

Адміністративне керівництво Національною гвардією України - це діяльність, спрямована на всебічне забезпечення життєдіяльності Національної гвардії, її функціонування та розвитку з метою вико­нання основних завдань державної політики у сфері її діяльності^[133].

Повноваження міністра внутрішніх справ України щодо керів­ництва Національною гвардією України, його права та обов'язки ви­значаються Законом України «Про Національну Гвардію України» та іншими законами України.

Під час дії воєнного стану Національна гвардія України для ви­конання завдань з оборони держави підпорядковується Міністерс­тву оборони України. У такому випадку міністр оборони України:

1) організовує підготовку та здійснює керівництво Національ­ною гвардією України з виконання заходів правового режиму воєн­ного стану та завдань територіальної оборони, крім військових час­тин (підрозділів), які здійснюють конвоювання та охорону дипло­матичних представництв;

2) узгоджує програми розвитку Національної гвардії України в частині, що стосується оборони держави, а також плани підготовки її органів військового управління, з'єднань і військових частин, при­значених для підпорядкування органам військового управління Збройних Сил України в особливий період та виконання завдань те­риторіальної оборони;

3) визначає порядок застосування національних стандартів і кодексів усталеної практики для забезпечення потреб Національної гвардії України під час її підготовки та залучення до виконання за­вдань з оборони України;

4) затверджує єдині вимоги до якісних характеристик військо­вого озброєння і військової техніки та розрахункову кількість основ­них видів номенклатури військового озброєння і військової техніки, необхідних для оснащення Збройних Сил України та Національної гвардії України згідно з визначеними потребами та пріоритетами;

5) розробляє єдині для Збройних Сил України та Національної гвардії України технічні регламенти у сфері військового озброєння і військової техніки;

6) забезпечує у межах компетенції комплектування Національ­ної гвардії України військовослужбовцями, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, й на особливий період, і військову службу за призовом осіб офіцер­ського складу;

7) бере участь у забезпеченні мобілізації та демобілізації в На­ціональній гвардії України;

8) погоджує тактико-технічні (технічні) завдання на виконан­ня дослідно-конструкторських робіт із розроблення нових зразків військового озброєння, військової техніки, військової зброї та їх складових частин, а також модернізації зазначених зразків для пот­реб Національної гвардії України;

9) здійснює методологічне, методичне та наукове забезпе­чення мобілізаційної підготовки Національної гвардії України;

10) здійснює інші повноваження у сфері оборони держави, пе­редбачені законом.

До складу Національної гвардії входять:

1) Командування Національної гвардії України - командувач, його перший заступник і чотири заступники;

2) головний орган військового управління Національної гвардії;

3) оперативно-територіальні об’єднання Національної гвардії;

4) з’єднання, військові частини, вищі військові навчальні за­клади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров’я та установи, що не входять до складу оперативно-територі­альних об’єднань Національної гвардії України.

Безпосереднє військове керівництво Національною гвардією Ук­раїни здійснює командувач Національної гвардії, який одночасно є начальником головного органу її військового управління.

Структура Національної гвардії України

Безпосереднє військове керівництво Національною гвардією Ук­раїни - це діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвит­ку Національної гвардії України, її технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ її застосування, а та­кож управління нею під час виконання службово-бойових завдань.

Командувач Національної гвардії призначається на посаду Пре­зидентом України за поданням міністра внутрішніх справ України та звільняється з посади Президентом України. Він має першого за­ступника та чотирьох заступників, які належать до вищого коман­дування Національної гвардії України. Перший заступник і заступ­ники командувача Національної гвардії України призначаються на посади за поданням командувача Національної гвардії України та звільняються з посад Президентом України.

Повноваження командувача Національної гвардії щодо керів­ництва Національною гвардією України та головним органом війсь­кового управління Національної гвардії, його права та обов'язки визначаються Положенням про головний орган військового управ­ління Національної гвардії, що затверджується Президентом України.

Організаційно Національна гвардія України складається з орга­нів військового управління (головного органу військового управ­ління Національної гвардії України та органів військового управ­ління оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України), з'єднань, військових частин (підрозділів), вищих військо­вих навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я та установ.

До складу з'єднання Національної гвардії України можуть вхо­дити бригади, полки, батальйони, загони, роти тощо, а до складу вій­ськової частини Національної гвардії України - підрозділи (баталь­йони, ескадрильї, загони, роти тощо), спеціальні комендатури (ко­мендатури), вузли зв'язку, центри, групи, взводи.

Положення про головний орган військового управління Націо­нальної гвардії України затверджується Президентом України. У свою чергу, Положення про органи військового управління оператив­но-територіальних об'єднань Національної гвардії України, з'єднан­ня, військові частини (підрозділи), навчальні військові частини (центри), статути (положення) вищих військових навчальних закла­дів, баз, закладів охорони здоров'я та установ Національної гвардії України затверджуються міністром внутрішніх справ України.

Головним органом військового управління Національної гвардії України (далі - головний орган військового управління НГУ) є Голо­вне управління Національної гвардії України, основними завдан­нями якого є такі:

- участь у забезпеченні реалізації державної політики з питань діяльності Національної гвардії України;

- організація виконання покладених на Національну гвардію України завдань та основних функцій;

- планування застосування оперативно-територіальних об'єд­нань Національної гвардії України, їх органів військового управління, якими є територіальні управління Національної гвардії України (далі - територіальні управління НГУ), з'єднань, військових частин (підроз­ділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військо­вих частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я та установ, що не входять до складу оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України;

- забезпечення безпосереднього військового керівництва тери­торіальними управліннями НГУ, з'єднаннями, військовими частинами

(підрозділами), вищими військовими навчальним закладами, нав­чальними військовими частинами (центрами), базами, закладами охорони здоров'я та установами, що не входять до складу операти­вно-територіальних об'єднань Національної гвардії України^[134].

Головний орган військового управління НГУ здійснює свої пов­новаження безпосередньо та через територіальні управління НГУ. При цьому в процесі виконання покладених на нього завдань він взаємодіє в установленому порядку з Управлінням державної охо­рони України, іншими правоохоронними органами, Збройними Си­лами України, іншими утвореними відповідно до законів України вій­ськовими формуваннями, органами місцевого самоврядування, ор­ганами прокуратури, органами державної влади, громадськими об'єд­наннями та релігійними організаціями, а також з адміністрацією і ре­жимними органами об'єктів, що охороняються, та населенням.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компете­нції головного органу військового управління НГУ, обговорення найважливіших напрямів його діяльності та розвитку Національної гвардії України в ньому утворюється постійно діючий колегіальний дорадчий орган - військова рада. Головою військової ради є коман­дувач Національної гвардії України.

До складу військової ради за посадою входять перший заступ­ник та заступники командувача Національної гвардії України, а та­кож представники МВС України, визначені міністром внутрішніх справ України. До складу військової ради за рішенням командувача Національної гвардії України можуть входити також інші посадові особи Національної гвардії України.

Рішення військової ради затверджуються директивами і нака­зами командувача Національної гвардії України. Положення про вій­ськову раду затверджується командувачем Національної гвардії Ук­раїни.

До структури головного органу військового управління НГУ входять організаційно поєднані структурні підрозділи (департаме­нти, управління, відділи і служби), що забезпечують діяльність ко­мандувача Національної гвардії України та виконання покладених на Національну гвардію України завдань. Структуру головного ор­гану військового управління НГУ, територіальних управлінь НГУ,

з'єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навча­льних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закла­дів охорони здоров'я та установ Національної гвардії України за­тверджує міністр внутрішніх справ України за пропозицією коман­дувача Національної гвардії України.

Оперативно-територіальне об'єднання Національної гвардії Ук­раїни є основною військово-адміністративною одиницею Національ­ної гвардії України та призначається для виконання завдань і функ­цій, покладених на Національну гвардію України в межах відповідної зони відповідальності (оперативного реагування)^[135]. Оперативно-те­риторіальне об'єднання створюється в межах чисельності Націона­льної гвардії України.

Органом військового управління оперативно-територіального об'єднання є територіальне управління Національної гвардії Укра­їни (далі - територіальне управління НГУ). Територіальне управ­ління НГУ забезпечує керівництво службово-бойовою, адміністра­тивно-господарською, фінансовою і повсякденною діяльністю з'єд­нань, військових частин і підрозділів, що входять до складу опера­тивно-територіального об'єднання. Структура територіального уп­равління Національної гвардії України затверджується міністром внутрішніх справ України за пропозицією командувача Національ­ної гвардії України.

До складу оперативно-територіального об'єднання входять: орган військового управління, з'єднання, військові частини і підроз­діли, що дислокуються в межах визначеної зони відповідальності (оперативного реагування), крім з'єднань, військових частин і під­розділів, вищих військових навчальних закладів, навчальних війсь­кових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я та установ, що безпосередньо підпорядковуються Головному управлінню Націо­нальної гвардії України.

Основними завданнями територіального управління НГУ є такі:

1) забезпечення безпосереднього керівництва з'єднаннями, вій­ськовими частинами і підрозділами, що входять до складу операти­вно-територіального об'єднання, їх бойової та мобілізаційної готов­ності, комплектування їх особовим складом, озброєнням, військо­вою технікою і матеріально-технічними засобами;

2) підготовка всіх видів службово-бойової діяльності підпоряд­кованих з'єднань, військових частин і підрозділів та координація їх спільних дій під час виконання завдань за призначенням;

3) участь у забезпеченні реалізації державної політики з пи­тань діяльності Національної гвардії України;

4) організація виконання підпорядкованими з'єднаннями, вій­ськовими частинами і підрозділами завдань, покладених на операти­вно-територіальне об'єднання;

5) планування в межах своєї компетенції застосування з'єднань, військових частин і підрозділів, що входять до складу оперативно-те­риторіального об'єднання^[136].

Територіальне управління НГУ виконує покладені на нього за­вдання у взаємодії з правоохоронними органами, Збройними Си­лами України, Управлінням державної охорони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуван­нями, органами місцевого самоврядування, органами прокуратури, органами державної влади, громадськими об'єднаннями та релігій­ними організаціями, а також спільно з адміністрацією та режим­ними органами об'єктів, що охороняються, і населенням.

Безпосереднє керівництво оперативно-територіальним об'єд­нанням і його органом військового управління здійснюється нача­льником територіального управління НГУ, який призначається на посаду за погодженням з Президентом України і звільняється з по­сади міністром внутрішніх справ України. Начальник територіаль­ного управління НГУ підпорядковується командувачеві Національ­ної гвардії України та його заступникам. Він є прямим начальником для військовослужбовців і працівників з'єднань та військових час­тин і підрозділів оперативно-територіального об'єднання.

Керівники структурних підрозділів головного органу військо­вого управління Національної гвардії України, органів військового управління оперативно-територіальних об'єднань та вищих війсь­кових навчальних закладів Національної гвардії України признача­ються на посаду за погодженням із Президентом України і звільня­ються з посади міністром внутрішніх справ України. Керівники вій­ськових частин (підрозділів) Національної гвардії України призна­чаються за погодженням із міністром внутрішніх справ України та звільняються з посади командувачем Національної гвардії України.

У складі територіальних управлінь Національної гвардії України можуть створюватися загони спеціального призначення (далі - загони)^[137], призначені для вжиття заходів щодо захисту й охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, оперативного реагування на дії незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терорис­тичних організацій, організованих груп і злочинних організацій і припинення терористичної діяльності, що є пов’язаними з підвище­ним ризиком для життя та здоров’я військовослужбовців та потребу­ють від особового складу високого рівня професійної підготовки.

Загони мають умовне найменування «Омега» та у своїй діяль­ності керуються Конституцією України, Законом України «Про Наці­ональну гвардію України», іншими законами України, чинними між­народними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верхо­вною Радою України, актами Президента України та Кабінету Мініс­трів України, нормативно-правовими актами Міністерства внутріш­ніх справ України та інших центральних органів виконавчої влади, наказами, директивами, розпорядженнями та дорученнями коман­дувача Національної гвардії України, наказами та розпорядженнями начальника територіального управління, а також Положенням про загони спеціального призначення Національної гвардії України, за­твердженим наказом МВС України від 20.12.2018 № 1036.

Особовий склад загонів складається з військовослужбовців і працівників, які проходять військову службу за контрактом. Штати загонів, у тому числі на особливий період, і зміни до них затверджує командувач Національної гвардії України. Між тим, загони з питань організації проходження військової служби та матеріально-техніч­ного забезпечення підпорядковуються начальникові територіаль­ного управління, а з питань організації та залучення до виконання службово-бойових завдань - командувачеві Національної гвардії України.

Організація залучення, контроль за навчально-методичним за­безпеченням та виконанням службово-бойових завдань загонів спе­ціального призначення здійснюються через управління спеціальних операцій Головного управління Національної гвардії України. При цьому безпосереднє керівництво загоном здійснює командир загону, який є прямим начальником його особового складу. Командир загону та його заступники призначаються на посади і звільняються з посад командувачем Національної гвардії України.

Під час виконання покладених на них завдань та участі у спеці­альних операціях військовослужбовці загонів мають право застосо­вувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальну зброю, озброєння та бойову техніку на підставах та в порядку, пе­редбачених Законом України «Про Національну гвардію України», статутами Збройних Сил України, Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2017 № 1024 «Про затвердження переліку та Пра­вил застосування спеціальних засобів військовослужбовцями Наці­ональної гвардії під час виконання службових завдань».

Відповідно до статті 9 Закону України «Про Національну гвар­дію України» особовий склад Національної гвардії склада­ється з військовослужбовців та працівників і комплектується військовослужбовцями, які про­ходять військову службу за кон­трактом та за призовом.

Комплектування Національ­ної гвардії України військовослужбовцями та проходження ними вій­ськової служби здійснюються відповідно до Закону України «Про вій­ськовий обов'язок і військову служба» та Положення про проходження військової служби громадянами України в Національній гвардії Укра­їни, що затверджується Президентом України. Головний орган війсь­кового управління Національної гвардії України та органи військового управління оперативно-територіальних об'єднань Національної гвар­дії України можуть комплектуватися державними службовцями.

Військовозобов'язані (крім військовозобов'язаних, які не під­лягають призову на військову службу під час мобілізації) у доброві­льному порядку можуть бути зараховані до військового резерву На­ціональної гвардії України, що складається з громадян, які прохо­дять службу у військовому резерві, та громадян, відібраних канди­датами для зарахування на службу у військовому резерві. Порядок добору та прийняття на службу у військовому резерві, строки, умови та порядок її проходження, а також підстави і порядок звільнення із служби визначаються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України, що затверджується Президентом України.

Громадяни України, які проходять військову службу та службу у військовому резерві Національної гвардії України, складають вій­ськову присягу на вірність Українському народу, під час виконання обов’язків служби носять військову форму одягу, їм довічно встано­влюються законом військові звання. Порядок позбавлення військо­вого звання визначається законом.

У випадках, передбачених Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу», іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, мо­жуть у добровільному порядку (за контрактом) проходити війсь­кову службу в Національній гвардії України.

Згідно з Розділом ІІ Закону України «Про Національну Гвардію України» загальна чисельність Національної гвардії України не пе­ревищує 60 тисяч осіб. У разі необхідності вона може бути збільшена відповідним законом. В особливий період чисельність Національної гвардії України збільшується на кількість особового складу, призва­ного на військову службу на виконання указів Президента України про мобілізацію, затверджених законами України.

Національна гвардія України відповідно до покладених на неї законом завдань та функцій зобов'язана:

1) забезпечувати захист та охорону життя, прав, свобод і закон­них інтересів громадян, суспільства та держави від злочинних та ін­ших протиправних посягань;

2) брати участь у забезпеченні громадської безпеки й охороні громадського порядку, у тому числі під час проведення зборів, міти­нгів, вуличних походів, демонстрацій та інших масових заходів;

3) уживати заходів, спрямованих на запобігання й виявлення кримінальних (адміністративних) правопорушень;

4) забезпечувати охорону об’єктів, що охороняються Націона­льною гвардією України;

5) забезпечувати пропускний режим на об’єктах, що охороня­ються Національною гвардією України;

6) забезпечувати охорону спеціальних вантажів, у тому числі ядерних матеріалів, під час їх перевезення територією України;

7) забезпечувати охорону органів державної влади, здійснення заходів державної охорони органів державної влади та посадових осіб, а також брати участь в охороні громадського порядку під час офіційних візитів та інших заходів за участю посадових осіб України й іноземних держав, щодо яких здійснюється державна охорона на

території України;

8) уживати заходів щодо при­пинення діяльності незаконних во­єнізованих або збройних форму­вань (груп), терористичних органі­зацій, організованих груп і злочин­них організацій;

9) брати участь в антитерори- стичних операціях;

10) уживати заходів щодо затримання осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, осіб, які вчинили втечу з місць позбавлення волі, та дезертирів;

11) надавати допомогу в ліквідації наслідків природних, техно­генних та екологічних катастроф;

12) брати участь у заходах, пов’язаних із припиненням зброй­них конфліктів та інших провокацій на державному кордоні, а також у заходах щодо недопущення масового переходу державного кор­дону з території суміжних держав;

13) брати участь у міжнародному співробітництві, міжнарод­них операціях з підтримання миру і безпеки на підставі міжнарод­них договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Ра­дою України, у порядку і на умовах, визначених законами України;

14) брати участь у відновленні конституційного правопорядку, порушеного під час спроб захоплення державної влади чи зміни кон­ституційного ладу шляхом насильства, а також у відновленні діяль­ності органів державної влади й органів місцевого самоврядування, порушеної в результаті здійснення протиправних дій, у тому числі на підґрунті міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів;

15) підтримувати або відновлювати правопорядок у районах виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо ве­ликих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю та здоров’ю значної кількості населення;

16) розблоковувати або припиняти протиправні дії у разі захо­плення важливих об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці гро­мадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади й органів місцевого самоврядування;

17) протидіяти масовим заворушенням;

18) формувати в особливий період військові частини і підроз­діли й обороняти важливі державні об'єкти, перелік яких визнача­ється Кабінетом Міністрів України, спеціальні вантажі, у тому числі ядерні матеріали, під час їх перевезення територією України;

19) вести воєнні (бойові) дії у разі збройного конфлікту чи за­грози нападу на Україну;

20) виконувати завдання територіальної оборони;

21) виконувати заходи правового режиму воєнного стану;

22) брати участь у припиненні групових протиправних дій осіб, узятих під варту, та засуджених, а також у ліквідації їх наслідків в установах попереднього ув'язнення або виконання покарань.

Військовослужбовці Національної гвардії України з метою виконання покладених на Національну гвардію України завдань мають право:

1) у разі залучення до виконання завдань з охорони громадсь­кого порядку здійснювати превентивні та поліцейські заходи при­мусу відповідно до Закону України «Про Національну поліцію»;

2) затримувати, доставляти та/або передавати поліцейським або адміністрації об'єктів, що охороняються Національною гвардією України, осіб, які порушили встановлений перепускний режим або вчинили напад на об'єкт, що охороняється Національною гвардією України;

3) затримувати, доставляти та/або передавати уповноваженим державним органам озброєних осіб під час здійснення антитерори- стичних операцій;

4) затримувати осіб, які підозрюються у вчиненні криміналь­них правопорушень, осіб, які вчинили втечу з місць позбавлення волі та дезертирів;

5) розблоковувати та/або припиняти протиправні дії у разі за- блокування органів військового управління, з'єднань, військових час­тин (підрозділів), навчальних військових частин (центрів), баз, закла­дів охорони здоров'я та установ Національної гвардії України, війсь­кових колон, транспорту Національної гвардії України, захоплення важливих об'єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів мі­сцевого самоврядування;

6) проводити огляд транспортних засобів і вантажів під час ви­конання Національною гвардією України покладених на неї завдань у районі проведення антитерористичної операції або спеціальної

операції, а також на контрольно-пропускних пунктах об'єктів, що охороняються Національною гвардією України;

7) на підставах, передбачених законами, застосовувати заходи фізичного впливу, а також зберігати, носити і застосовувати спеціа­льні засоби та зброю;

8) під час виконання службових обов'язків користуватися без­оплатно всіма видами громадського транспорту міського, примісь­кого і місцевого сполучення;

9) безперешкодно використовувати в невідкладних випадках засоби електронного зв'язку центральних і місцевих органів вико­навчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, уста­нов та організацій незалежно від форми власності, а засоби зв'язку, що належать фізичним особам, - за їх згодою;

10) використовувати з подальшим відшкодуванням витрат і збитків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, тран­спортні та плавучі засоби фізичних або юридичних осіб незалежно від форми власності (крім транспортних засобів дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав в Україні, транспортних засобів спеціального призначення) для припинення злочину, проїзду до місця події, стихійного лиха, супроводження до лікувальних закладів осіб, які потребують термінової медичної до­помоги, для переслідування правопорушників, їх супроводження або конвоювання до територіальних органів Національної поліції;

11) взаємодіяти з уповноваженими посадовими особами пра­воохоронних органів, Збройних Сил України, інших утворених від­повідно до законів України військових формувань, органів прокура­тури, інших органів державної влади й органів місцевого самовря­дування.

За вчинення протиправних дій і бездіяльність військовослуж­бовці Національної гвардії України несуть дисциплінарну, матеріа­льну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповіда­льність згідно із законом. Шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу уп­равління Національної гвардії України та її військовослужбовцями під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується на пі­дставах і в порядку, встановлених законом.

Національна гвардія України пройшла три етапи еволюції, перш ніж набула свого сучасного вигляду. Це відображається у ти­пах використовуваного озброєння: від озброєння регулярної армії, успадкованого від першого формування Національної гвардії

(1991-2000 рр.) до озброєння типу SWAT[†††††] (2000-2014 рр.) та до па- рамілітарних сил, які мають озброєння, легше, ніж у регулярної ар­мії, але і менший час реагування. З 16.10.2017 р. Національна гвардія України стала повноправним членом FIEF (Міжнародна асоціація сил жандармерії та поліції).

Військовослужбовці Національної гвардії мають право застосо­вувати заходи фізичного впливу, а за виключної необхідності - і спе­ціальні засоби, вогнепальну зброю, озброєння та бойову техніку в по­рядку та у випадках, передбачених законом, а під час несення внут­рішньої та вартової служб - відповідно до Статуту внутрішньої слу­жби та Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України. Військовослужбовці Національної гвардії України зобов’язані проходити спеціальну підготовку, а також періодичну перевірку на здатність до дій, пов’язаних із застосуванням заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння і бойової техніки, та на вміння надавати домедичну допомогу потерпілим.

У разі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних за­собів, крім засобів індивідуального за­хисту (шоломів, бронежилетів та ін­шого спеціального екіперування), вог­непальної зброї, озброєння та бойової техніки військовослужбовці Націона­льної гвардії України зобов’язані:

1) попередити про намір їх вико­ристання, надати при цьому особам,

щодо яких можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, спеці­альні засоби, вогнепальна зброя, озброєння та бойова техніка, до­статньо часу для виконання своїх вимог (попередження може бути зроблено голосом, а у разі значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, і в кожному випадку ба­жано мовою, зрозумілою для осіб, проти яких ці засоби застосовува­тимуться, а також українською мовою не менш як два рази з наданням часу, достатнього для припинення правопорушення), крім випадків, коли зволікання із застосуванням заходів фізичного впливу, спеціа­льних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки

створює реальну загрозу життю та здоров'ю особового складу Націо­нальної гвардії України, поліцейського, персоналу дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав в Україні або інших осіб, а також може спричинити тяжкі наслідки або якщо таке по­передження є неможливим чи недоречним у ситуації, що склалася;

2) у кожному випадку застосування спеціальних засобів у най­стисліші строки забезпечити надання потерпілим домедичної допо­моги, повідомивши лікарів і медичні заклади, який засіб застосовано;

3) доповісти своєму безпосередньому командиру (начальнику) для повідомлення прокурору про самостійне застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озбро­єння і бойової техніки.

Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки, військовослужбовці Національної гвардії України зобов'язані негайно письмово доповісти безпосере­дньому командиру (начальнику) для повідомлення прокурору.

Військовослужбовці Національної гвардії України після вико­нання вимог, передбачених статтею 15 Закону України «Про Націо­нальну Гвардію України», мають право застосувати заходи фізич­ного впливу, зокрема прийоми рукопашного бою, для припинення злочинів та інших правопорушень, затримання осіб, які їх вчинили, та подолання протидії законним вимогам військовослужбовців На- цгвардії України, якщо застосування інших заходів не забезпечує ви­конання повноважень, покладених на них законом. Військовослуж­бовці Національної гвардії після виконання встановлених законом вимог мають право застосувати спеціальні засоби за виключної не­обхідності у випадках, якщо інші форми попереднього впливу на правопорушників не дали бажаних результатів, для:

1) відбиття нападу на особовий склад Національної гвардії, працівників органів державної влади, органів управління об'єктами, що охороняються Національною гвардією України, персонал дипло­матичних представництв та консульських установ іноземних дер­жав в Україні й інших осіб;

2) припинення опору законним діям військовослужбовців На­ціональної гвардії та інших осіб, які виконують службові обов'язки з охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю та забез­печення громадської безпеки;

3) затримання осіб на місці вчинення кримінального правопо­рушення, у тому числі тих, які намагаються втекти або чинити опір;

4) конвоювання (доставляння) затриманих осіб до територіа­льних органів Національної поліції, якщо вони своєю поведінкою провокують втечу, заподіяння шкоди оточуючим або собі чи чинять опір військовослужбовцям Національної гвардії України;

5) відбиття нападу на містечка, ешелони (транспорти) і транс­портні колони Національної гвардії України, об'єкти, що нею охоро­няються, та спеціальні вантажі, а також їх розблокування;

6) звільнення заручників, захоплених будівель, споруд, примі­щень, транспортних засобів та ділянок місцевості;

7) припинення масових заворушень і групових порушень громад­ського порядку;

8) зупинки транспортних засобів, водії яких не виконали закон­них вимог зупинитися, а також затримання осіб, які скоїли криміна­льне правопорушення і намагаються втекти на транспортному засобі.

20 грудня 2017 р. Кабінет Міністрів України затвердив Перелік і правила застосування спеціальних засобів, які можуть застосову­вати військові Нацгвардії. Так, їм дозволено використовувати гу­мові й пластикові кийки, електрошокери, наручники (сітки для зв'я­зування), службових собак і коней, засоби акустичного й мікрохви­льового впливу, гранати й боєприпаси світлошумової та димової дії, а також пристрої для відстрілювання гумових куль. Крім того, Нацг­вардії дозволено використовувати водомети та бронемашини (без штатного озброєння). Вид спеціального засобу, час початку й інтен­сивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення та особи правопорушника.

Під час несення служби у складі військової частини (підрозділу, групи) рішення про застосування спеціальних засобів ухвалює ви­значена в установленому порядку службова особа, відповідальна за забезпечення громадського порядку, або керівник операції чи ко­мандир відповідної військової частини (підрозділу) Національної гвардії України. Військовослужбовці, які діють індивідуально, ухва­люють рішення самостійно.

Військовослужбовці Національної гвардії України за виключної

необхідності мають право осо­бисто або у складі підрозділу застосовувати вогнепальну зброю для:

1) захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров'ю, а також звільнен­ня заручників;

2) відбиття збройного нападу на особовий склад Національної гвардії України або членів їхніх сімей, якщо їхньому життю або здо­ров’ю загрожує небезпека;

3) відбиття нападу на органи військового управління, військові містечка Національної гвардії України, військові колони, транспорт Національної гвардії України, об’єкти, що охороняються Національ­ною гвардією України, жилі приміщення, приміщення державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також звіль­нення їх у разі захоплення;

4) затримання особи, яка чинить збройний опір чи погрожує за­стосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здо­ров’ю військовослужбовця Національної гвардії України та інших фі­зичних осіб, або затримання особи, яку заскочили під час вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;

7) припинення діяльності незаконних воєнізованих або зброй­них формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп і злочинних організацій у разі їх збройного опору;

8) зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю людей або особового складу Національної гвардії України, а також для зупин­ки транспортного засобу під час запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, або в районі проведення антитерористичної операції чи спеціальної операції, якщо водій відмовляється виконати вимогу військовослужбовця про зупинку;

9) припинення збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні України;

10) для усунення реальної загрози життю і безпеці особи, інте­ресам суспільства і держави під час виконання службових завдань у районі проведення антитерористичної операції;

11) забезпечення виконання покладених на Національну гвар­дію України завдань щодо відсічі збройній агресії проти України.

Озброєння (стрілецька зброя, кулемети, гранатомети, міно­мети) та бойова техніка (бронетранспортери, бронеавтомобілі, ма­шини із захистом від мін і засідок (MRAP), спеціалізований броньо­ваний автомобіль «Козак-001» (ББМ «Козак 2»), автомобілі підвище­ної прохідності, авіація^[139]) військовослужбовцями Національної гва­рдії застосовуються для:

1) звільнення заручників, об'єктів, будівель і споруд, спеціаль­них вантажів, військової та іншої техніки, захоплених злочинцями з використанням транспортних засобів та/або броньованої техніки;

2) проведення спеціальних операцій, пов'язаних із знешко­дженням озброєних злочинців, ліквідацією незаконних воєнізова­них або збройних формувань (груп), терористичних організацій, ор­ганізованих груп і злочинних організацій;

3) зупинки броньованої та бойової техніки, транспор­тних засобів під час запрова­дження і здійснення заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, у районі проведення антитеро- ристичної операції чи спеціа­льної операції, якщо водій відмовляється виконати законні вимоги зупинитися;

4) відбиття групового збройного нападу з використанням бро­ньованих транспортних засобів і броньованої техніки на органи вій­ськового управління, військові містечка Національної гвардії Укра­їни, колони, транспорт Національної гвардії України, об'єкти, та спе­ціальні вантажі, що охороняються Національною гвардією України, а також їх розблокування;

5) охорони й оборони важливих державних об'єктів, спеціаль­них вантажів, дипломатичних представництв, консульських уста­нов іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні під час виконання завдань територіальної оборони;

6) забезпечення охорони приміщень, будівель, житла та іншого майна дипломатичних представництв, консульських установ інозе­мних держав і представництв міжнародних організацій в Україні у разі їх евакуації, здійснення охорони місць компактного перебу­вання персоналу цих представництв та установ, а також супрово­дження колон із вантажем і персоналом представництв (установ), що евакуюються;

7) припинення збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні України;

8) виконання завдань територіальної оборони;

9) для усунення реальної загрози життю і безпеці особи, інте­ресам суспільства та держави під час виконання службових завдань у районі проведення антитерористичної операції;

10) забезпечення виконання по­кладених на Національну гвардію України завдань щодо відсічі зброй­ній агресії проти України.

Застосування військовослужбов­цями Національної гвардії України за­ходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озбро­єння та бойової і спеціальної техніки з перевищенням повноважень, наданих законом, тягне відповідальність, встановлену законом.

Військовослужбовець Національної гвардії України під час вико­нання покладених на нього служ­бових обов’язків є представни­ком влади і перебуває під захис­том держави. Законні вимоги та розпорядження посадових і слу­жбових осіб Національної гвардії України під час виконання ними службових обов’язків є обов’яз­ковими до виконання фізичними і юридичними особами. У разі не­виконання законних вимог особового складу Національної гвардії України або вчинення інших дій, що перешкоджають виконанню ними службових обов’язків, винні особи несуть відповідальність згі­дно із законом.

Військовослужбовці Національної гвардії України мають право на носіння військової форми одягу із знаками розрізнення, зразки якої та загальні вимоги до знаків розрізнення розробляються і за­тверджуються Міністерством оборони України. Правила носіння військової форми одягу та зразки знаків розрізнення для військово­службовців Національної гвардії України розробляються та затвер­джуються Міністерством внутрішніх справ України. Військовослуж­бовцям Національної гвардії видається службове посвідчення, зра­зок якого затверджується міністром внутрішніх справ України.

Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослу­жбовців, членів їхніх сімей, працівників і резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які заги­нули (померли), пропали безвісти або стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов’язків слу­жби у військовому резерві) або постраждали в полоні під час бойо­вих дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в по­рядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки. Військовослужбовці Націо­нальної гвардії України користуються всіма гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослу­жбовців та членів їх сімей» та інших актів законодавства.

Контроль за діяльністю Національної гвардії України, а також демократичний цивільний контроль здійснюються відповідно до законодавства.

Нагляд за додержанням законів у діяльності Національної гва­рдії України здійснюється прокурором шляхом реалізації повнова­жень щодо нагляду за додержанням законів під час виконання судо­вих рішень у кримінальних справах, а також під час застосування ін­ших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням осо­бистої свободи громадян.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення військово-політичного керівництва Наці­ональною гвардією України.

2. Якими є призначення та правові основи діяльності Націона­льної гвардії України?

3. Основні завдання та функції Національної гвардії України.

4. Особливості організації діяльності загонів спеціального при­значення Національної гвардії України.

5. Визначте завдання та структуру головного органу військо­вого управління Національної гвардії України.

6. Якою є організаційна структура Національної гвардії України?

7. Права та обов’язки військовослужбовців Національної гвар­дії України.

8. Комплектування Національної гвардії України.

9. В яких формах здійснюється взаємодія підрозділів Націона­льної гвардії України з органами Національної поліції України?

10. Види відповідальності військовослужбовців Національної гвардії України.