§ 1. Правовий статус Національного банку України

Національний банк України здійснює державну політику щодо запобігання неплатоспроможності банків, забезпечення проце­дур відновлення їх платоспроможності або визнання банків не­платоспроможними.

Правовий статус Національного банку України у відносинах неплатоспроможності визначається Законом України «Про На­ціональний банк України»^[30] та Законом України «Про банки і банківську діяльність»^[31].

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управлін­ня, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і прин­ципи організації якого визначаються Конституцією України, За­коном України «Про Національний банк України» та іншими законами України.

Відповідно до ст. 7 цього закону до функцій НБУ віднесено, зокрема;

• здійснення банківського регулювання та нагляду;

• ведення Державного реєстру банків;

• здійснення ліцензування банківської діяльності та опера­цій у передбачених законами випадках;

• здійснення сертифікації аудиторів, які проводитимуть ау­диторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку.

Головною метою банківського регулювання й нагляду є безпе­ка та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк України здійснює функції банківського регулювання й нагляду за діяльністю банків у межах та порядку, передбачених законодавством України.

Національний банк України здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорід­неними особами банків на території України та за кордоном, банківськими об’єднаннями, представництвами та філіями іно­земних банків в Україні, а також іншими юридичними і фізич­ними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України та економічних нормативів.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади й органів місцевого самоврядуван­ня, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку України видаються у формі постанов Правління Національного банку України, а також інструкцій, положень і правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Нормативно-правові акти Національного банку України не можуть суперечити законам України й іншим законодавчим актам України та не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом’якшують або скасо­вують відповідальність.

Права та обов’язки Національного банку України у відноси­нах неплатоспроможності визначені, зокрема, Законом України «Про банки і банківську діяльність». Національний банк Укра­їни має такі права:

• призначати тимчасову адміністрацію у випадках, перед­бачених ч. 1, 2 ст. 75 Закону України «Про банки і бан­ківську діяльність». Тимчасовий адміністратор признача­ється на підставі рішення Національного банку України, яке є індивідуальним правовим актом Національного ба­нку України та видається у формі постанови Правління з урахуванням вимог п. 2.3 глави 2 розділу V Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства^[32]. Про- тягом 3 робочих днів після прийняття постанови Націо­нальний банк України опубліковує повідомлення про це в газеті «Урядовий кур’єр» або «Голос України»;

• призначати керівника тимчасової адміністрації. Якщо тим­часовим адміністратором призначається юридична особа, то в постанові Правління Національного банку України вказується керівник тимчасової адміністрації;

• продовжувати дію тимчасової адміністрації для систе­моутворюючих банків на термін до одного року. Системо­утворюючим є банк, зобов’язання якого становлять не менше 10 відсотків від загальних зобов’язань банківської системи.

• усунути в будь-який момент тимчасового адміністратора від виконання обов’язків у разі невідповідності його діяль­ності встановленим законом вимогам. Рішення про усу­нення тимчасового адміністратора від виконання обов’яз­ків приймає Правління Національного банку України;

• надавати згоду щодо реорганізації чи продажу банку. Таку згоду тимчасовому адміністратору надає Комісія Національ­ного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків;

• надавати дозвіл тимчасовому адміністратору щодо прода­жу активів банку, балансова вартість яких перевищує розмір, встановлений Національним банком України;

• вносити доповнення до плану тимчасового адміністратора до та під час його виконання. Протягом усього часу діяль­ності тимчасового адміністратора Комісія Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльнос­ті банків на підставі обґрунтованого висновку відповідного структурного підрозділу Національного банку України, на який покладені функції забезпечення здійснення банків­ського нагляду, у разі потреби має право вносити зміни та доповнення до плану тимчасового адміністратора;

• припиняти виконання плану тимчасового адміністратора. Національний банк України у будь-який час має право прийняти рішення про припинення діяльності тимчасового адміністратора, відкликання банківської ліцензії та ініці­ювання процедури ліквідації банку. Підставою для при­йняття такого рішення є висновок про те, що виконання плану тимчасовим адміністратором не сприяв оздоровлен­ню діяльності банку;

• вводити мораторій на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

• приймати рішення щодо відкликання ліцензії, призна­чення ліквідатора та ліквідації банку. Правові підстави ліквідації банку визначені ст. 87 Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

• звертатися до суду із заявою про визнання банку непла­тоспроможним та його ліквідацію;

• надавати дозвіл ліквідатору погашати вимоги до банку до моменту завершення складання переліку вимог. Під погашенням вимог до банку слід розуміти погашення зобов’язань, що виникли в банку, шляхом їх належного виконання (ст. 599 ЦК України) передання відступного (ст. 600 ЦК України), та зарахування (ст. 601, 603 ЦК України);

• встановлювати спосіб продажу (уступки) відповідно до ви­мог банку. Зокрема, згідно з п. 14.1 глави 14 розділу VI Положення про застосування Національним банком Укра­їни заходів впливу за порушення банківського законодав­ства продаж цінних паперів (крім векселів) здійснюється на фондовій біржі або через торговельно-інформаційну сис­тему в порядку, визначеному чинним законодавством Укра­їни. Відповідно до п. 14.5 глави 14 розділу VI цього Поло­ження продаж кредитів банку (уступка вимоги наданих банком кредитів) здійснюється на закритих торгах шля­хом проведення конкурсу серед банків (інших фінансових установ) з дотриманням вимог чинного законодавства, у тому числі щодо збереження банківської таємниці.

Національний банк України у відносинах неплатоспромож­ності зобов’язаний:

• призначити тимчасову адміністрацію в разі істотної загро­зи платоспроможності банку;

• затверджувати кошторис витрат тимчасової адміністра­ції. Кошторис витрат тимчасового адміністратора затверджує начальник територіального управління На­ціонального банку України або заступник Голови - куратор служби банківського нагляду Національного банку України, якщо кореспондентський рахунок бан­ку відкритий в Операційному управлінні Національного банку України;

• перед призначенням тимчасового адміністратора переко­натись у відсутності конфлікту інтересів;

• вирішити питання щодо можливості продовження роботи тимчасового адміністратора в разі виникнення конфлікту інтересів після його призначення;

• надіслати рішення про призначення тимчасового адміні­стратора до головного офісу та до кожного територіаль­но відокремленого відділення банку, філії банку із за­значенням дати початку здійснення тимчасової адмініст­рації;

• приймати рішення щодо звітності тимчасового адмініст­ратора;

• після прийняття рішення про ліквідацію банку протягом двох днів повідомити про це Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

• надати суду протягом місяця з дня отримання його запи­ту обґрунтований висновок щодо доцільності ліквідації банку або рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора;

• затвердити перелік вимог;

• визначити юридичну особу, яка зобов’язана вжити захо­дів щодо продовження погашення заборгованості креди­торів банку за рахунок отримання активів банку, який ліквідовано;

• затвердити звіт ліквідатора банку.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення цього Закону чи нормативно-пра­вових актів Національного банку України, що спричинило знач­ну втрату активів або доходів, і настанні ознак неплатоспромож­ності банку Національний банк України має право відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку згідно з поло­женнями Закону України «Про банки і банківську діяльність».

На підставі Законів України «Про банки і банківську діяль­ність», «Про Національний банк України», «Про господарські товариства», інших законодавчих актів України та норматив­но-правових актів Національного банку України розроблене й затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 369 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства^[33]. Це Положення визначає підстави й порядок застосування Національним банком України до бан­ків та інших осіб, які є об’єктом перевірки Національного бан­ку України, заходів впливу за порушення банківського законо­давства. До таких заходів належать, зокрема, розпорядження щодо примусової реорганізації банку, розпорядження щодо при­значення тимчасової адміністрації, відкликання банківської лі­цензії та ініціювання процедури ліквідації банку.