<<
>>

Кредитні та депозитні операції Національного банку України

Кредитні та депозитні операції - важливий інструмент грошово-кре­дитної політики центральних банків. Вони є монетарними операціями і застосовуються для регулювання ліквідності банківської системи з метою підтримання рівноваги на грошово-кредитному ринку.

Кредитні та депозит­ні операції - гнучкий та оперативний ринковий інструмент, їх застосування приводить до змін в обсягах грошової бази, тобто пропозиції грошей.

Відповідно до вітчизняної нормативної бази до листопада 2006 року Національний банк для регулювання ліквідності проводив наступні опе­рації: рефінансування, депозитні операції, операції на відкритому ринку з державними цінними паперами та надавав стабілізаційні кредити. З метою удосконалення механізмів та інструментів регулювання грошово-кредит­ним ринком було прийнято нове Положення про регулювання Національ­ним банком України ліквідності банків України від 26 вересня 2006 р. № 378 [156].

Відповідно до зазначеного Положення для ефективного регулювання ліквідності Національний банк України з урахуванням поточної ситуації на грошово-кредитному ринку застосовує такі інструменти:

- операції з рефінансування банків (постійно діюча лінія рефінансу­вання для надання банкам кредитів овернайт, кредити рефінансування терміном до 14 днів і до 365 днів);

- операції репо (прямого та зворотного репо),

- операції з обміну іноземної валюти на національну з метою підтри­мання ліквідності банків (своп);

- надання стабілізаційного кредиту;

- операції з власними борговими зобов’язаннями (депозитними сер­тифікатами Національного банку терміном на один день (овернайт), до 14 днів і до 365 днів);

- операції з державними облігаціями України.

Кожна із зазначених операцій має свої особливості, які виявляються у їх сутності та спрямованості дії на ліквідність банків, їх видах, вимогах Національного банку України та умовах здійснення, видах забезпечення, періодичності здійснення, терміну, вартості, інструментах реалізації тощо.

За видами операції з регулювання ліквідності банків поділяються на:

1) кредитні, результатом яких є підтримання банківської ліквідності шляхом надання у тимчасове користування коштів центрального банку на платній основі;

2) депозитні, результатом яких є вилучення центральним банком над­лишкової ліквідності в банківській системі з метою зменшення пропозиції грошей та посилення чутливості грошово-кредитного ринку до інструмен­тів монетарної політики.

Кредитні операції. Нині підтримання ліквідності банків проводяться Національним банком України через операції рефінансування, прямого репо, операції своп та операції з купівлі державних облігацій України.

Рефінансування - операції Національного банку з надання банкам кредитів у встановленому порядку. Економічна сутність механізму рефі­нансування на мікрорівні полягає у підтримці ліквідності банків, а на мак- рорівні - у розширенні грошової маси в економіці країни. Кредити рефі­нансування для банків є джерелом тимчасових ліквідних коштів, доступ­ність яких залежить від фінансового стану банків та цілей грошово- кредитної політики. Вони надаються банкам під відповідне забезпечення, перелік видів якого визначається центральним банком, виходячи із ситуа­ції на грошово-кредитному ринку.

Операції з рефінансування банків Національним банком України ма­ють свої особливості. Проведене дослідження дії цього механізму дозво­лило узагальнити його специфіку (табл. 2.4-2.8, 2.10).

Такі операції з рефінансування як кредити овернайт, надані через постій­но діючу лінію рефінансування овернайт, кредити терміном до 14 днів і до 365 днів проводяться Національним банком України з такою періодичністю: три середи підряд - терміном до 14 днів; одна середа (раз на місяць) - рефі­нансування банків терміном до 365 днів; кредити овернайт - щоденно [156]. Національний банк України може прийняти рішення щодо підтримання лік­відності банку в разі дотримання ним таких основних вимог: діяти на ринку не менше одного року після отримання ліцензії Національного банку на здійснення банківських операцій і відповідного письмового дозволу; мати ліцензію Національного банку України на здійснення відповідних банківсь­ких операцій і письмовий дозвіл, у тому числі за операціями з валютними

цінностями та з цінними паперами за дорученням клієнтів або від свого іме­ні; мати активи, які можуть бути прийняті Національним банком у заставу; здійснювати своєчасне погашення одержаних від Національного банку кре­дитів та процентів за користування ними.

Національний банк може встанов­лювати додаткові вимоги до банків залежно від інструментів та строків рефі­нансування, а також виду забезпечення кредиту рефінансування.

Таблиця 2.4

Підтримання ліквідності банків України через постійно діючу лінію рефінансування для надання банкам кредитів овернайт, кредити рефінансування терміном до 14 днів і до 365 днів*

Сутність і спрямованість

механізму

Рефінансування - операції з надання банкам кредитів у встановленому Національним банком порядку з метою підтримання ліквідності банків
Види кредитів Постійно діюча лінія рефінансування для надання банкам кредитів овернайт, кредити рефінансування терміном до 14 днів і до 365 днів
Вимоги НБУ Основні: наявність ліцензії НБУ, необхідних дозволів та ліквідної застави; строк діяльності банку - не менше 1 року; наявність пози­тивної кредитної історії в НБУ.

Додаткові: залежно від інструментів, строків рефінансування та виду забезпечення кредиту рефінансування

Умови

ре фінансування

Видача кредиту здійснюється під однорідну заставу; забезпечення ви­конання зобов’язань (крім бланкового овернайту); процентна ставка за кредитами рефінансування не підлягає коригуванню протягом дії кре­дитної угоди, її розмір не може бути нижчим, ніж облікова ставка НБУ; наявність генерального кредитного договору з НБУ (для кредитів овер­найт); загальна заборгованість за кредитами НБУ (крім кредиту овер­найт) - не більше 50% розміру регулятивного капіталу банків; встанов­люються також обмеження щодо обсягу рефінансування одного банку залежно від запропонованого на тендері обсягу кредитів
Види

забезпечення

Державні облігації України; державні облігації України, які перебу­вають у довірчій власності банку; депозитні сертифікати НБУ; век­селі суб’ єктів господарювання - резидентів України, векселі банків, авальовані іншим банком; гарантії іншого банку-резидента; облігації місцевих позик, що вільно обертаються на ринку; цінні папери Дер­жавної іпотечної установи; облігації підприємств, що вільно оберта­ються на ринку (крім цільових); іпотечні облігації (лише звичайні), що вільно обертаються на ринку; іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю (лише іменні документарні); подвійні складські свідоцт­ва, що містять складські свідоцтва та заставні свідоцтва, за умови надання банком кредиту під їх забезпечення; заставні; майнові пра­ва, що виникли в банку в результаті укладення кредитного договору між ним та відповідним суб’єктом господарювання (для кредитів рефінансування понад 14 днів)
Періодичність

здійснення

рефінансування

Щосереди: три середи підряд - рефінансування банків терміном до 14 днів; одна середа (раз на місяць) - рефінансування банків термі­ном до 365 днів; кредити овернайт - щоденно
Термін

ре фінансування

До 14 днів; від 14 до 365 днів; кредити овернайт - на один день
Процентна

ставка

Не нижче облікової ставки НБУ
Інструменти Тендер (кількісний, процентний)
* Джерело: узагальнено за [156].

Основним інструментом регулювання ліквідності банків нині є постій­но діюча лінія рефінансування для надання банкам кредитів овернайт.

Кре­дит овернайт надається в національній валюті терміном на один робочий день за оголошеною процентною ставкою для гнучкої підтримки коротко­строкової (миттєвої) ліквідності банку. Умовою видачі цього кредиту є на­явність у банка генерального кредитного договору про надання Національ­ним банком України кредитів овернайт, який укладається терміном на один календарний рік. Банки можуть отримати кредити овернайт двох видів:

- під забезпечення державними облігаціями України (крім облігацій зовнішньої державної позики України) або депозитними сертифікатами (кредити овернайт під забезпечення);

- без забезпечення (кредит овернайт бланковий).Умовою розгляду за­явки банку на одержання кредиту овернайт бланкового є його згода на за­стосування Національним банком режиму блокування коштів на кореспон­дентському рахунку банку-позичальника в сумі наданого кредиту та про­центів за користування ним на термін до його повернення.

Підтримання ліквідності банків через рефінансування терміном до 14 днів і до 365 днів здійснюється шляхом проведення тендера (кількісного чи процентного), умови проведення якого оголошуються банкам щоп’ятниці. Тендер з підтримання ліквідності банків - це форма задово­лення попиту на грошові кошти під час рефінансування, яка передбачає надання Національним банком кредитів банкам, що потребують підтри­мання ліквідності, через їх відбір за встановленими критеріями.

За кількісного тендера Національний банк наперед установлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредити рефінансу­вання, тоді як сума рефінансування може оголошуватися або не оголошу­ватися. За процентного тендера в заявках до Національного банку банки зазначають ціну (процентну ставку), за якою вони погоджуються одержа­ти кредит рефінансування. Розподіл кредитів під час проведення кількіс­ного тендера здійснюється відповідно до поданих заявок до закінчення суми, яка запропонована на цей тендер. На процентному тендері заявки задовольняються відповідно до зниження запропонованої в них процент­ної ставки, починаючи з найвищої, і надалі поступово до закінчення за­пропонованого обсягу кредитів або задоволення всіх заявок банків.

Інструментом оперативного управління ліквідністю банківської сис­теми та регулювання обсягів грошової маси в обігу, який використовує НБУ з 1997 р. для здійснення грошово-кредитної політики, є операції репо (табл. 2.5). Це відносно новий спосіб рефінансування, який у світовій прак­тиці монетарного регулювання застосовувався з 80-х рр. ХХ ст. [226, с. 443].

Таблиця 2.5

Регулювання ліквідності банків України через проведення операцій репо*

Сутність і спрямованість

механізму

Регулювання ліквідності банків України шляхом проведення операції прямого репо (кредитна операція) та зворотного репо (депозитна опе­рація) через купівлю-продаж за двосторонньою угодою державних об­лігацій України або банківських металів
Види операцій Операція прямого репо - це кредитна операція, що ґрунтується на дво­сторонньому договорі між Національним банком і банком про купівлю Національним банком державних облігацій України з портфеля банку або банківських металів (перша частина договору репо) з подальшим зобов’язанням банку викупити державні облігації України або банків­ські метали (друга частина договору репо) за обумовленою ціною на обумовлену дату. Проводиться через тендер або шляхом безпосеред­ньої домовленості з банком.

Операція зворотного репо - це депозитна операція, що ґрунтується на двосторонньому договорі між Національним банком і банком про про­даж Національним банком зі свого портфеля державних облігацій України з одночасним зобов’ язанням зворотного їх викупу в банків за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату. Проводиться шляхом безпосередньої домовленості з банком

Вимоги НБУ Основні: наявність ліцензії НБУ, необхідних дозволів та ліквідної за­стави; строк діяльності банку - не менше 1 року; наявність позитивної кредитної історії в НБУ.

Додаткові: наявність в банків письмового дозволу НБУ на здійснення операцій з банківськими металами на валютному ринку України та пе­ребування банківських металів на відповідальному зберіганні в НБУ (для операцій репо з банківськими металами)

Умови прове­дення операції Перерахування коштів за операцією репо з одночасним блокуванням / розблокуванням цих цінних паперів на рахунках у цінних паперах
Види

забезпечення

Державні облігації України, банківські метали
Періодичність

здійснення

операцій

Пряме репо з державними облігаціями - за оголошеним НБУ тендером або за домовленістю з банком, пряме репо з банківськими металами - за домовленістю з банком за ініціативою банку. Зворотне репо з дер­жавними облігаціями - за домовленістю з банком
Термін

операції

Лише строкове репо - до 60 календарних днів

* Джерело: узагальнено за [156].

Національний банк України проводить з банками операції лише стро­кового репо терміном до 60 календарних днів шляхом:

- безпосередньої домовленості з банком щодо купівлі (продажу) дер­жавних облігацій України та банківських металів;

- проведення тендера заявок банків щодо участі в операціях прямого репо з державними облігаціями України.

Операції репо є двох видів: прямого та зворотного репо. Пряме репо за своєю суттю є кредитною операцією, спрямованою на збільшення

ліквідності банків через механізм їх рефінансування, тоді як операції зво­ротного репо - є депозитною операцією, спрямованою на стерилізацію (зниження) надлишкової ліквідності банків.

Одним із нововведень у механізмі підтримання Національним банком ліквідності банків відповідно до Положення [156] є впровадження нового інструмента - операцій своп (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Регулювання ліквідності банків України через проведення операцій своп*

Сутність і спрямованість

механізму

Операції своп проводяться з метою підтримання ліквідності банків шляхом обміну іноземної валюти на національну
Види операцій За видами валют: у доларах США, англійських фунтах стерлінгів, швейцарських франках, японських єнах
Умови

проведення

операції

Основні: наявність ліцензії НБУ, необхідних дозволів і ліквідної застави; строк діяльності банку - не менше 1 року; наявність позитивної кредитної історії в НБУ.

Додаткові: загальний обсяг залучених банком коштів в іноземній валюті, в т.ч. на міжбанківському валютному ринку України за попередній календарний місяць становив не менше ніж 10 млн.

Види

забезпечення

Іноземна валюта (долари США, євро, англійські фунти стерлінги, швейцарські франки, японські єни)
Процентна

ставка

Ціною операції своп є процентна ставка за користування національною валютою в розмірі, встановленому на рівні процентної ставки, що вста­новлена за результатами проведення останнього тендера з підтримання ліквідності банків або процентна ставка, що оголошена за кредитами овернайт під забезпечення державними облігаціями України, та проце­нтна ставка за коштами в іноземній валюті, розмір якої визначається розпорядчими документами Національного банку і встановлюється у процентному відношенні до рівня середньозваженої ставки міжбанків- ського кредитування [KIACR (USD)], розрахованої на підставі фактич­них даних за міжбанківськими договорами на відповідний строк
Періодичність

здійснення

операцій

За домовленістю банку з Національним банком України і тільки за ініціативою банку
Термін

операції

До 15 календарних днів

* Джерело: узагальнено за [156].

Своп - це кредитна операція, що здійснюється на підставі двосторон­ньої угоди між банком і Національним банком щодо обміну іноземної ва­люти на національну валюту за офіційним курсом на дату здійснення опе­рацій на визначений термін та за відповідною процентною ставкою. Ця ставка встановлюється на рівні процентної ставки, що визначена за ре­зультатами проведення останнього тендера з підтримання ліквідності бан­ків терміном до 14 днів, та процентної ставки за коштами в іноземній

валюті, що визначається Національним банком у співвідношенні до серед­ньозваженої ставки міжбанківського кредитування в іноземній валюті.

Операція своп здійснюється за ініціативою банку шляхом безпосеред­ньої домовленості з Національним банком. Вона може проводитися на термін до 15 календарних днів лише доларами США, євро, англійськими фунтами стерлінгів, швейцарськими франками, японськими єнами.

З метою підвищення рівня стабільної діяльності банків та сприяння банкам, пов’язаного з активнішою кредитною підтримкою довгострокових кредитних економічних програм суб’єктів господарювання Національний банк України впровадив новий інструмент - рефінансування банків під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу (депозиту), розмі­щеного в центральному банку (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Рефінансування банків під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу (депозиту), розміщеного в Національному банку України

Сутність і спрямованість

механізму

Рефінансування під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу (депозиту) в Національному банку проводиться для підви­щення рівня стабільної діяльності банків і сприяння банкам, пов’ язаного з активнішою підтримкою довгострокових економічних програм суб’єктів господарювання
Види кредитів Рефінансування банків у національній валюті під забезпечення майно­вих прав на кошти в національній або в іноземній валюті (долари США, євро, англійські фунти, швейцарські франки, японські єни), роз­міщені банком на депозитному рахунку в НБУ терміном до 30 днів
Особливості Мета - забезпечення відповідності між термінами й обсягами залу­чених і розміщених банком коштів
Умови

рефінансування

Виконання банком протягом останнього звітного місяця нормативів миттєвої та поточної ліквідності; розмір кредиту - до 40% від залуче­них ним коштів (кошти на вимогу та поточні рахунки), але не більше розміру статутного капіталу банку за балансом на останню звітну да­ту; наступні звернення - за умови скорочення невідповідності термі­нів і обсягів залучених та розміщених банком коштів у порівнянні з невідповідністю, зафіксованою під час надання попереднього кредиту
Види

забезпечення

Майнові права на кошти банківського вкладу (депозиту), розміщено­го в Національному банку терміном до 30 днів
Термін

рефінансування

До 3 років
Процентна

ставка

За кредитом рефінансування - на рівні облікової ставки НБУ, яка протягом дії кредитного договору підлягає коригуванню в разі зміни облікової ставки.

За депозитом, розміщеним в НБУ: в національній валюті - у розмірі 80% від облікової ставки НБУ; в іноземній валюті - 20% від серед­ньозваженої ставки міжбанківського кредитування терміном до 31 дня (КІЛСЯ (USD)

* Джерело: узагальнено за [156].

Відповідно до Положення про порядок рефінансування банків під заста­ву майнових прав на кошти банківського вкладу (депозиту), розміщеного в Національному банку України цей інструмент використовується з метою за­безпечення відповідності між термінами й обсягами залучених та розміще­них банком коштів. Рефінансування банків під заставу майнових прав на ко­шти банківського вкладу (депозиту), розміщеного в Національному банку України здійснюється в національній валюті на період до 3 років під забезпе­чення майнових прав на кошти в національній валюті або в іноземній (долари США, євро, англійські фунти стерлінгів, швейцарські франки, японські єни), що згідно з договором банківського вкладу (депозиту) розміщені банком на депозитному рахунку в Національному банку терміном до 30 днів [152]. До закінчення строку дії кредитного договору дія договору банківського вкладу (депозиту) щомісяця, за два робочих дні до настання строку повернення кош­тів, продовжується шляхом укладення додаткових договорів. У разі достро­кового повернення кредиту та процентів за користування ним Національний банк здійснює дострокове повернення коштів банку за договором банківсь­кого вкладу (депозиту) разом із сплатою процентів.

Кредит рефінансування під заставу майнових прав на кошти банківсь­кого вкладу (депозиту), розміщеного в Національному банку, може нада­ватися банку в сумі до 40 процентів від залучених ним коштів (кошти на вимогу та поточні рахунки), але не більше розміру статутного капіталу банку за балансом на останню звітну дату. У разі отримання банком кре­диту рефінансування під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу (депозиту), розміщеного в Національному банку, банк може звер­нутися до Національного банку з наступною заявкою на отримання такого кредиту за умови скорочення невідповідності термінів та обсягів залуче­них та розміщених банком коштів у порівнянні з невідповідністю, зафік­сованою під час надання попереднього кредиту.

Іншим видом операцій Національного банку з підтримання ліквідності є стабілізаційний кредит (табл. 2.8). Він є цільовим кредитом на підтрим­ку здійснення заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений Національним банком термін.

Стабілізаційний кредит може бути надано в разі виникнення у банків необхідності в підтриманні заходів фінансового оздоровлення на термін до 3 років за наявності клопотання банку про надання стабілізаційного кредиту, програми фінансового оздоровлення та висновків територіально­го управління про доцільність надання такого кредиту. Одержувачем ста­білізаційного кредиту може бути: фінансово стабільний банк, який узяв на себе борг банку, що перебуває в стані фінансового оздоровлення; банк, який розробив програму фінансового оздоровлення і звернувся з клопо­танням про надання стабілізаційного кредиту та банк, який перебуває в стані фінансового оздоровлення і звернувся з клопотанням про надання

стабілізаційного кредиту під гарантію чи поруку фінансово стабільного банку або іншої фінансової установи.

Таблиця 2.8

Підтримання ліквідності банків України шляхом надання стабілізаційного кредиту*

Сутність

кредиту

Стабілізаційний кредит - кредит Національного банку, який може бути надано банку на підтримку здійснення заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності
Види кредитів За позичальниками: фінансово-стабільному банку, який взяв на себе борг банку, що перебуває в стані фінансового оздоровлення; банку, який розробив програму фінансового оздоровлення; банку, який пе­ребуває в стані фінансового оздоровлення під гарантію чи поруку фі­нансово стабільного банку
Особливості Цільовий механізм підтримання ліквідності для здійснення заходів фінансового оздоровлення терміном до 3 років
Вимоги НБУ Основні - наявність клопотання банку про надання стабілізаційного кредиту, програми фінансового оздоровлення та висновків територіа­льного управління про доцільність надання такого кредиту; договір з банком-боржником про переведення боргу; цільове використання кре­диту; наявність забезпечення; дотримання графіка погашення кредиту Додаткові - обмеження в діяльності банків, яке може спричинити по­дальше погіршення ліквідності
Види

забезпечення

Державні облігації України або інші цінності; для банку, який пере­буває в стані фінансового оздоровлення - гарантії чи поруки фінансо­во стабільного банку або іншої фінансової установи
Періодичність

надання

У разі виникнення потреби у банку в стабілізаційному кредиті та до­цільності його видачі
Термін Короткостроковий (до 1 року), довгостроковий (до 3 років)
Процентна

ставка

Не нижча облікової ставки НБУ, підлягає коригуванню із зміною об­лікової ставки НБУ та ситуації на грошово-кредитному ринку
* Джерело: узагальнено за [156].

Слід зазначити, що стабілізаційний кредит як інструмент регулювання ліквідності банківської системи України використовується у виключних випадках. З 2006 року і до осені 2008 року через відсутність потреби в та­ких кредитах в умовах стабільності грошово-кредитного ринку стабіліза­ційний кредит у практиці монетарного регулювання не використовувався.

Проведене дослідження історичного аспекту реалізації Національним банком політики рефінансування протягом 1993-2008 рр. свідчить про те, що динаміка її розвитку характеризується значними змінами. Основні з них полягають у:

1. Тенденції переходу від адміністративних методів надання кредитів рефінансування до ринкових. За цей період відбулась переорієнтація та від­хід від кредитної емісії для надання кредитної допомоги окремим держав­ним підприємствам, прямого кредитування уряду на покриття дефіциту державного бюджету та придбання державних цінних паперів при первин-

ному їх розміщенні на безпосередньо рефінансування банків та посилення функції Національного банку як кредитора банків останньої інстанції.

2. Зниженні облікової ставки та ставок рефінансування при одночас­ній адекватності їх змін стану на грошово-кредитному ринку та грошово- кредитній політиці.

3. Зміні та розширенні арсеналу механізмів та інструментів рефінан­сування, їх удосконалення з урахуванням передового досвіду центральних банків зарубіжних країн.

Так, якщо протягом 1994-1997 рр. рефінансування банків здійснюва­лось за допомогою такого інструмента селективної грошово-кредитної по­літики як цільові аукціони, то з розвитком грошового ринку та становлен­ням ринку державних цінних паперів Національний банк почав викорис­товувати способи рефінансування, які застосовуються у світовій банківсь­кій практиці. Зокрема, з кінця 1995 р. запроваджено порядок рефінансу­вання банків під заставу державних цінних паперів (ломбардне кредиту­вання), який використовувався до 2000 р. У зв’ язку з розбудовою ринку державних цінних паперів у 1997 р. виникла можливість застосування ще одного нового для української банківської системи способу рефінансуван­ня. Національний банк почав проводити операції з цінними паперами на умовах угоди прямого репо. У 2001 р. Національний банк запровадив нові механізми рефінансування банків, запозичивши досвід Європейського центрального банку: кредити овернайт для підтримання миттєвої ліквід­ності; кредити рефінансування, надані шляхом проведення тендера. З кін­ця 2002 р. до квітня 2004 р. Національний банк надавав кредити рефінан­сування на підтримання довгострокової ліквідності терміном до 3 років з метою реалізації заходів у сфері грошового обігу, спрямованих на еконо­мічне зростання. Проте кредити довгострокового рефінансування супере­чать світовій практиці діяльності центральних банків, котрі, як правило, надають банкам короткострокові кредити для підтримання ліквідності. Тому практика застосування довгострокового рефінансування банків в Україні була нетривалою. З 2006 р. в практику підтримання ліквідності банків було запроваджено такі нові інструменти як операції своп та креди­ти рефінансування під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу (депозиту), розміщеного в НБУ.

4. Розширення спектра важелів регулювання ліквідності через меха­нізм рефінансування. Національний банк України може збільшувати чи зменшувати можливості банків щодо використання кредитів рефінансу­вання шляхом зміни процентної ставки, вимог до забезпечення (вид забез­печення, розміру співвідношення кредиту рефінансування до наданого банком забезпечення), строків рефінансування, умов проведення тендера (періодичність та черговість їх проведення, вимоги до учасників), кількос­ті звернень за кредитами овернайт і максимального їх розміру.

Проведений аналіз динаміки обсягів кредитування через ті чи інші механізми показує, що протягом 2001-2008 рр. (за винятком 2002 та 2007 рр.) рефінансування банків здійснювалось переважно через надання кредитів овернайт, що свідчить про спрямованість політики Національно­го банку щодо регулювання ліквідності банківської системи на її миттєву складову (табл. 2.9).

bgcolor=white>
Механізми

рефінансування

1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 9 міс. 2008
Рефінансування банків, всього 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100
у тому числі через: кредитний аукціон 35,4
ломбардне

кредитування

37,8 21,5 20,5 53,5
операції прямого репо 18,6 54,7 19,5 46,4 3,9 0,8 1,6 16,8 5,2 16,3 - 9,6
кредити овернайт, надані через по­стійно діючу лінію рефінансування - - - - 83,9 12,6 87,0 71,9 92,9 66,9 17,1 76,2
кредити рефінансу­вання, надані шляхом проведення тендера - - - - 8,2 76,7 8,9 4,9 1,9 12,1 78,0 8,2
підтримання довго­строкової ліквідності 9,9 2,5 1,5 - - - -
стабілізаційний

кредит

4,9 0,02 - - -
інші механізми 8,2 23,8 60,0 - 4,0 3,1
операції своп 4,5 - 2,9
кредити рефінансу­вання під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу (депозиту), розміщеного в НБУ 0,2 4,9 -
Таблиця 2.9

* Джерело: [126

Структура кредитів, наданих Національним банком України для підтримання ліквідності банків України в 1997-2008 рр., %*

Слід зазначити, що середньорічні обсяги рефінансування не дають за­гальної уяви про особливості використання різних механізмів протягом року. Використання механізмів рефінансування Національним банком протягом більш коротких періодів, наприклад, протягом місяця, може адекватно змінюватися залежно від його грошово-кредитної політики та

ситуації на грошово-кредитному ринку. Діапазон таких змін коливається від комплексного застосування різних механізмів рефінансування до за­стосування його одного виду (додаток 3).

Таким чином, у процесі підтримання ліквідності банківської системи Національний банк України виконує свою функцію кредитора останньої інстанції, використовуючи при цьому нині такі механізми: рефінансування через постійно діючу лінію овернайт, кредити, надані шляхом проведення тендерів терміном до 14 і 365 днів, операції своп та прямого репо, стабілі­заційні кредити, довгострокові кредити під заставу майнових прав на кош­ти банківського вкладу. Перелік зазначених механізмів та інструментів історично змінювався в процесі розвитку грошово-кредитної політики відповідно до світової практики та потреб кон’юнктури грошово-кредит­ного ринку.

У процесі регулювання ліквідності Національний банк може вилучати надлишковий її рівень у банківській системі шляхом проведення депозит­них операцій.

Для абсорбування надлишкової ліквідності Національний банк відпо­відно до Положення про регулювання Національним банком України лік­відності банків України [156] використовує такі стерилізаційні операції - операції з власними борговими зобов’язаннями (депозитними сертифіка­тами Національного банку України) та операції зворотного репо.

Операції зворотного репо проводяться Національним банком з держав­ними облігаціями України шляхом безпосередньої домовленості з банками. Зворотне репо є депозитною операцією, яка ґрунтується на двосторонньому договорі між Національним банком та банком про продаж Національним банком зі свого портфеля державних облігацій України з одночасним зо­бов’язанням зворотного їх викупу в банків за обумовленою в договорі ці­ною та на обумовлену дату. За умови проведення операції зворотного репо Національний банк для визначення ціни продажу (купівлі) державних облі­гацій України орієнтується на процентні ставки Національного банку за власними борговими зобов’ язаннями, процентні ставки за депозитами на міжбанківському ринку, на дохідність за державними облігаціями України.

Іншим видом депозитних операцій є операції з депозитними сертифі­катами Національного банку України (табл. 2.10). Вони є борговими цін­ними паперами Національного банку в бездокументарній формі, які під­тверджують факт розміщення в Національному банку коштів банків та їх право на отримання внесеної суми та процентів після закінчення встанов­леного строку. Депозитні сертифікати Національного банку мають право обігу на відкритому ринку лише серед банків, а також можуть використо­вуватися як застава на міжбанківському кредитному ринку та як забезпе­чення кредитів рефінансування Національного банку.

Регулювання ліквідності банків України через механізм депозитних операцій Національного банку України*

Сутність і спрямованість

механізму

Депозитні операції - операції НБУ, спрямовані на стерилізацію надлиш­кової ліквідності банків шляхом емісії боргових зобов’язань (депозит­них сертифікатів) та проведення операцій зворотного репо
Види

операцій

Депозитні сертифікати НБУ (овернайт (1 день), до 14 днів, до 365 днів). Операції зворотного репо (до 60 днів)
Вимоги НБУ Основні - дотримання вимог НБУ щодо: своєчасного і повного форму­вання обов’ язкових резервів; своєчасності перерахування коштів на де­позит за результатами попередньо проведених тендерів.

Додаткові - щодо потенційних власників для окремих випусків депозит­них сертифікатів

Умови

розміщення

депозитних

сертифікатів

Умови (сума заявки, номінальна вартість депозитного сертифіката, строк) визначаються залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку та перспектив його розвитку; можливість дострокового розірвання уго­ди за рішенням НБУ або за ініціативою банку; розміщення та розрахун­ки за депозитними сертифікатами здійснюються в безготівковій формі в національній валюті; укладення генерального договору
Періодичність

здійснення

операцій

Залежно від стану грошово-кредитного ринку та потреби в нейтралізації надлишкової ліквідності: депозити овернайт - щоденно; депозитні сер­тифікати до 14 або до 365 днів - щочетверга; по ситуації на грошово­кредитному ринку - позачергово. Зворотне репо з державними обліга­ціями - за домовленістю з банком
* Джерело: узагальнено за [156].

За строками депозитні сертифікати поділяються на: депозити овер­найт (один день), до 14 днів, до 365 днів. Депозитні сертифікати овернайт розміщуються щоденно через постійно діючу лінію проведення тендерів з розміщення сертифікатів. Депозитні сертифікати терміном до 14 днів або до 365 днів розміщуються щочетверга шляхом проведення кількісного або процентного тендера. Залежно від ситуації, що склалася на грошово-кре­дитному ринку, та стану ліквідності банків Національний банк може ого­лошувати позачергові тендери з розміщення депозитних сертифікатів, про що повідомляє банкам за допомогою засобів електронної пошти.

Національний банк за допомогою засобів електронної пошти оголошує про проведення кількісного або процентного тендера з визначенням загаль­ного обсягу коштів від банків або процентної плати за них чи без визначен­ня таких параметрів. У разі проведення тендера з оголошенням загального обсягу коштів, що залучаються Національним банком, без визначення ціни їх залучення банки самостійно пропонують суму та процентну ставку, за якою вони погоджуються вкласти кошти в депозитний сертифікат. На під­ставі заявок, що надійшли від банків, а також ураховуючи оперативний мо­ніторинг процентних ставок на міжбанківському ринку, Національний банк самостійно визначає прийнятну для залучення коштів процентну ставку і

здійснює розміщення депозитних сертифікатів у межах оголошеного обсягу на цей тендер, починаючи з найменшої процентної ставки.

За умови проведення кількісного тендера депозитні сертифікати роз­міщуються Національним банком серед банків відповідно до черговості поданих заявок до закінчення суми, що пропонується для залучення, ви­ходячи з цілей регулювання грошово-кредитного ринку.

За 2000-2006 рр. з метою регулювання ліквідності банківської систе­ми Національним банком України було проведено 1237 аукціонів з розмі­щення депозитних сертифікатів на загальну суму 25,09 млрд. грн.; з них - на 15,4 млрд. грн. протягом 2004-2005 рр. (табл. 2.11).

Таблиця 2.11

Залучення коштів банків шляхом розміщення Національним банком депозитних сертифікатів у 2000-2007 рр.

Показник 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 9 міс. 2008
Кількість аукціонів (тенде­рів) з розміщення депозит­них сертифікатів 12 19 1 2 545 528 130* 119 -
Загальний обсяг залучення коштів банків шляхом роз­міщення депозитних сер­тифікатів, млрд. грн. 0,37 3,2 0,3 0,25 5,57 14,79 0,61 109,8 46,48
Процентна ставка за депо­зитними сертифікатами,

% **

12-35 4-18 2,43 3,68 5,8 3,8 0,95 0,7 5,4

Джерело: [188-191; 128].

Примітки:

*З жовтня 2006 року депозитні операції проводяться шляхом залучення коштів на тендерах з розміщення депозитних сертифікатів. У 2006 р. було оголошено 93 аукціони та 37 тендерів з розміщення депозитних сертифікатів.

**у 2002-2008 рр.- середньозважена процентна ставка за депозитними сертифікатами.

Така політика НБУ була спрямована на стерилізацію надлишкової лік­відності банків і зменшення її впливу на інфляцію. На зниження надлиш­кової ліквідності були спрямовані й інші депозитні операції, зокрема, за­лучення коштів банків шляхом укладення депозитних договорів та прове­дення операцій зворотного репо. Обсяги цих операцій порівняно з опера­ціями по розміщенню депозитних сертифікатів були значно меншими. Так, у 2004 р. з банками було укладено депозитних договорів на суму 2,1 млрд. грн. та проведено операцій зворотного репо на загальну суму 3,6 млрд. грн. (у 2003 р. - 190 тис. грн.). Проте з погіршенням ситуації на грошово-кредитному ринку в IV кварталі 2004 р. було здійснено достро­кове погашення депозитних сертифікатів на суму 2,3 млрд. грн. [188].

У 2006 р. ситуація з надлишковою ліквідністю стала менш напруже­ною, що позначилося на зниженні обсягів депозитних операцій Націона­льного банку. Зокрема, в цьому році Національним банком було проведе­но мобілізаційних операцій на загальну суму 6,76 млрд. грн., у тому числі 6,14 млрд. грн. (91%) шляхом укладення договорів, 610 млн. грн. (9%) - на аукціонах з розміщення депозитних сертифікатів, 15 млн. грн. (0,1%) шля­хом розміщення депозитів, майнові права за якими надані в заставу креди­тів рефінансування [190, с. 54-55].

У 2007 р. в умовах високого рівня ліквідності банківської системи На­ціональний банк України для забезпечення рівноваги на грошово-кредит­ному ринку активізував проведення мобілізаційних операцій: протягом року було мобілізовано коштів на загальну суму 109,8 млрд. грн., у т.ч. 109,65 млрд. грн. шляхом залучення коштів на тендерах з розміщення де­позитних сертифікатів та 124,5 млн. грн. шляхом укладення договорів ба­нківського вкладу (депозиту), розміщеного в Національному банку Украї­ни, майнові права за якими надавалися в забезпечення кредитів рефінан­сування [191, с. 54]. Для порівняння зазначимо, що протягом 2007 року операції з рефінансування банків склали 2,5 млрд. грн., тобто їх обсяги були в 44 рази меншими за обсяги депозитних операцій.

Втім переважання стерилізаційних операцій Національного банку не свідчать про рестрикційну спрямованість грошово-кредитної політики, оскільки мали на меті не обмеження існуючої пропозиції грошей на ринку, а запобігання її надмірному розширенню та підтримання грошово­кредитного ринку в стані рівноваги. Проведення такої політики було зу­мовлено нагальною необхідність нівелювання негативного впливу соціа­льно орієнтованої політики уряду на надмірне розширення пропозиції грошей шляхом прискореного зростання доходів населення. Активізація роботи Національного банку України по залученню коштів банків прово­дилася шляхом нарощування обсягів депозитних операцій та заохочення участі банків у стерилізаційних операціях НБУ через підвищення процент­них ставок за депозитними сертифікатами. У 2007 році процентні ставки за депозитними сертифікатами коливалися залежно від ситуації на грошо­во-кредитному ринку від 0,5 до 8% [186]. Середньозважена процентна ставка за коштами, залученими за депозитними сертифікатами у 2007 ро­ці, становила 0,7% річних, а за коштами банківського вкладу (депозиту), майнові права за якими було надано в забезпечення кредитів рефінансу­вання - 6,6% річних [191, с.54].

У 2008 році низка чинників внутрішньо-та зовнішньоекономічного характеру вплинула на зменшення ліквідності банківської системи. Адек­ватно потребі грошово-кредитного ринку Національний банку України зменшив обсяги мобілізаційних операцій. За 9 місяців 2008 року обсяги мобілізаційних операцій становили 46475,3 млн.грн. Одночасно за цей

період було проведено операцій з рефінансування банків в обсязі 64078,1 млн. грн. Це свідчить про те, що у 2008 році чиста позиція центрального банку, яка визначається як сальдо депозитних та кредитних операцій, ста­ла кредитною, в той час як у 2007 році вона була стерилізаційною (обсяг мобілізаційних операцій перевищував операції по підтримці ліквідності на 107,3 млрд. грн.).

Ще одним інструментом регулювання ліквідності банківської системи та грошово-кредитного ринку в цілому є операції з державними обліга­ціями України. Це операції Національного банку України з купівлі або продажу державних облігацій України на торгах, які проводяться органі­заторами торгівлі цінних паперів, і на позабіржовому ринку.

До 1999 р. в Україні операції з цінними паперами здійснювались На­ціональним банком на первинному ринку з метою кредитування Уряду для покриття дефіциту державного бюджету в умовах недостатності внут­рішніх та зовнішніх джерел для його покриття. Така практика суперечила ринковим засадам і функціям центральних банків у країнах з розвиненою економікою і по суті була завуальованою емісією. Тому, відповідно до За­кону України «Про Національний банк України», було обмежено право Національного банку проводити операції з державними цінними паперами лише на вторинному ринку [171].

На первинному ринку функції Національного банку обмежуються розміщенням облігацій державної позики шляхом проведення аукціонів та операціями з обслуговуванням державного боргу за цінними паперами. У цілому операції Національного банку з державними облігаціями України використовуються як інструмент регулювання грошового ринку та управ­ління державним боргом, а також з метою активізації проведення міжбан- ківських операцій з державними цінними паперами та сприяння встанов­лення котирувальних цін на цінні папери [156].

Чинним законодавством визначено, що операції на відкритому ринку можуть здійснюватися на торгах, які проводяться організаторами торгівлі цінними паперами, і на позабіржовому ринку [156]. На банківську ліквід­ність більший вплив мають позабіржові операції, що проводяться між НБУ та банком за ініціативою сторони, зацікавленої в терміновому прове­денні операції з купівлі (продажу) цінних паперів. У разі звернення банку до НБУ про здійснення операцій з купівлі (продажу) державних облігацій України Національний банк, виходячи із стану грошово-кредитного рин­ку, приймає рішення щодо можливості проведення такої операції.

Крім зазначених операцій на відкритому ринку, Національний банк України може проводити операції двостороннього котирування державних облігацій України з обов’язковою гарантією їх викупу у власників у будь- який час [156]. На кінець 2007 року в Національного банку України не бу­ло у власності державних цінних паперів, оскільки протягом 2005 р.

Міністерство фінансів України з метою економії бюджетних коштів здійс­нило дострокове їх погашення у сумі більш ніж 5 млрд. грн. [18, с. 17].

Щодо впливу операцій на відкритому ринку з державними цінними паперами на ліквідність банківської системи й грошово-кредитний ринок у цілому, то слід зазначити, що в структурі безготівкової емісії Націона­льного банку України протягом 2000-2002 рр. вони складали відповідно 16,2%, 19,4 і 17,4% (додаток 4, рис. 2.4).

* Джерело: розраховано за даними Департаменту монетарної політики Національно­го банку України.

Рис. 2.4. Динаміка структури безготівкової емісії Національного банку України

в 2000-2007 рр.

У 2003-2007 рр. операції на відкритому ринку не проводилися, а ос­новними каналами випуску в обіг платіжних засобів (відповідно й підтри­мання банківської ліквідності) були операції на валютному ринку та рефі­нансування банків через різні механізми. Домінуючим каналом у структу­рі безготівкової емісії нині є операції на валютному ринку з придбання іноземної валюти для формування золотовалютного резерву Національно­го банку України: їх частка становила в 2000 р. - 83,0%, у 2001 р. - 66,5%, у 2002 р. - 73,2, 2003 р. - 36,7%. Порівняно незначна частка валютних операцій у 2003 р. була спричинена відносно стабільною ситуацією на ва­лютному ринку та зростанням ролі операцій Національного банку України з підтримки ліквідності через її дефіцит в банківській системі.

У 2004-2007 рр. частка операцій центрального банку з придбання іно­земної валюти в структурі випущених в обіг платіжних засобів знову зрос­ла і становила у 2004 р. - 62,5%, у 2005 р. - 81,7% у 2006 р. - 62,6% і у

2007 р. - 94,3%. Така тенденція була зумовлена проведенням активної по­літики валютних інтервенцій, спрямованої переважно на купівлю надлиш­кової іноземної валюти з метою нівелювання значних коливань обмінного курсу гривні та підтримання її стабільності, що позначилося на зростанні профіциту ліквідності банківської системи, для усунення якого Націона­льний банк України проводив переважно мобілізаційні операції, тому роль каналу кредитної емісії в цей період була незначною.

Таким чином, узагальнюючи практику використання Національним банком України депозитних та кредитних операцій, слід відмітити пози­тивні тенденції змін у їх використанні, які полягають у переході від адмі­ністративних до переважно ринкових механізмів та інструментів регулю­вання грошово-кредитного ринку; зміні та розширенні механізмів та інс­трументів, їх удосконаленні з урахуванням передового досвіду централь­них банків зарубіжних країн. Використання Національним банком Украї­ни депозитних та кредитних операцій з регулювання ліквідності банківсь­кої системи було адекватним ситуації на грошово-кредитному ринку та наміченим цілям грошово-кредитної політики.

2.2.3.

<< | >>
Источник: В.С. Стельмах. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін / За ред. В.С. Стельмаха. - К.: Центр наукових дослід­жень Національного банку України, УБС НБУ,2009. - 404 с.. 2009

Еще по теме Кредитні та депозитні операції Національного банку України:

  1. Операція зворотного репо
  2. 18.2. Фінансова звітність та оцінювання прибутковості комерційного банку
  3. 5. Операції з банківськими металами
  4. операції прямого або зворотного репо
  5. 18.2. Фінансова звітність та оцінювання прибутковостікомерційного банку
  6. Глава 5. Фінанси домашніх господарств Яке визначення соціально-економічної категорії «домашнє господарство» трактує система національних рахунків ООН та вітчизняне законодавство?
  7. 2.2. Сучасні інструменти та механізми грошово-кредитної політики Національного банку України
  8. Кредитні та депозитні операції Національного банку України
  9. Перспективи переходу Національного банку України до режиму монетарної політики, що базується на ціновій стабільності
  10. Напрями удосконалення трансмісійного механізму грошово-кредитної політики на основі зарубіжного досвіду
  11. Статус та функції Національного банку України
  12. Комерційні банки, їх види й правові основи організації
  13. 1.2 Стан проблеми бухгалтерського обліку кредитів банку
  14. Національний банк України та його функції
  15. Стаття 7. Оподаткування операцій особливого виду
  16. Національний банк України як суб’єкт регулювання ліквідності банків України
  17. Засоби та методи діяльності Національного банку України у сфері рефінансування банків
  18. Місце актів Національного банку України у підтримці банківської системи України
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -