<<
>>

Процентна політика

Процентна політика є важливою складовою грошово-кредитної полі­тики, а офіційні процентні ставки - інструмент впливу центральних банків на їх економічний розвиток. Така значимість процентної політики пов’яза­на із роллю, яку виконують процентні ставки в економіці: вони слугують суб’єктам економіки інформаційними індикаторами для прийняття рішень щодо заощаджень, інвестицій та споживання, надають їм можливість елас­тично реагувати на зміну ринкової кон’юнктури шляхом переливання ка­піталів між сферами та галузями економіки, збалансовуючи на цій основі попит і пропозицію на фінансовому та товарному ринках.

У структурі трансмісійного (передавального) механізму грошово-кре­дитної політики офіційні процентні формують процентний канал (ланцюг змінних), який описує вплив центрального банку на економіку через регу­лювання процентних ставок. Дія цього каналу полягає в тому, що зміна грошово-кредитної політики, насамперед через основну офіційну ставку, прямо впливає на короткострокові ставки на фінансовому ринку, і через криву дохідності - на довгострокові. З певним часовим лагом вплив основ­ної ставки центрального банку поширюється на ставки на фінансовому ринку, на інтенсивність переміщення капіталу між різними його сегмен­тами, обсяги заощаджень, інвестицій, споживання, тобто на зміну сукуп­ного попиту та пропозиції, а, отже, - і на темпи зростання економіки, за­йнятість та рівень інфляції.

Дія процентної політики як інструменту центрального банку полягає в установленні та періодичній зміні центральним банком офіційних про­центних ставок за його операціями. Важливу роль у процентній політиці відіграє облікова ставка центрального банку, яка є основною офіційною ставкою та орієнтиром для суб’єктів економіки офіційної вартості ресур­сів (рис.2.3). Змінюючи облікову процентну ставку, центральний банк впливає на пропозицію грошей. Передавальний механізм цього зв’язку в умовах недостатньої ліквідності банківської системи розпочинається у ра­зі підвищення облікової ставки із подорожчання кредитів рефінансування центрального банку, яке позначається на зростанні ставок за кредитами

суб’єктам економіки (населенню та суб’єктам господарювання) та змен­шенні попиту на дорогі кредити рефінансування з боку банків, так і на банківські кредити з боку населення.

У загальному підсумку підвищення рівня облікової ставки призводить до зменшення обсягів рефінансування банків, зменшення грошової бази і зниження пропозиції грошей. Знижен­ня облікової ставки центрального банку має зворотній ефект: стимулює зростання попиту на дешевші кредити рефінансування, зниження кредит­них ставок та зростання на цій основі попиту на кредит банків тим самим веде до зростання пропозиції грошей. На основі розширення/звуження пропозиції грошей стимулюється економічна активність суб’єктів еконо­міки, тому процентна політика є важелем регулювання ділової активності суб’єктів економіки та циклів її розвитку.

Рис. 2.3. Динаміка змін облікової ставки Національного банку України

у 2002-2008 рр.

Джерело: побудовано за даними офіційного сайту Національного банку України [133].

Офіційна процентна ставка має вплив і на інші процентні ставки та дохідність на фінансовому ринку. Насамперед, вплив основної ставки центрального банку позначається на ставках на міжбанківському ринку (за кредитами овернайт, іншими кредитами та депозитами). Зростання вартос­ті ресурсів на міжбанківському ринку спричиняє веде до зростання ринко­вих ставок за банківськими кредитами в економіку країни та ставок за де­позитами, при цьому попит на цінні папери скорочується, їх ринкова вар­тість знижується, а дохідність на ринку цінних паперів матиме тенденцію до зростання.

Процентна політика центрального банку також має вплив на динаміку обмінного курсу національної валюти через стимулювання припливу або

відпливу короткострокових капіталів, які переміщуються між країнами у пошуку найбільш прибуткового розміщення. Підвищення центральним банком облікової ставки стимулює приплив короткострокових капіталів у країну з тих країн, де облікова ставка нижча, і сприяє таким чином поліп­шенню стану платіжного балансу і ревальвації (укріпленню) обмінного курсу національної валюти.

Зниження ж центральним банком облікової ставки, навпаки, стимулює відплив капіталів із країни, що зумовлює дева­львацію обмінного курсу національної валюти.

Важливу роль в реалізації процентної політики мають процентні став­ки за основним обсягом монетарних операцій центрального банку. Залеж­но від стану ліквідності на грошово-кредитному ринку цією ставкою може бути процентна ставка за депозитною (у випадку наявності надлишкової ліквідності в банківській системі) або кредитною операцією (у випадку проблем з ліквідністю). Ця ставка є ключовою ставкою центрального бан­ку через те, що операції центрального банку за цією ставкою є найбільш очікуваними.

Слід відмітити, що в умовах надлишкової ліквідності банківської сис­теми ефективність процентної політики знижується через відсутність по­питу на кредити рефінансування з боку банків, а, отже, і нечутливість гро­шово-кредитного ринку до процентного інструментарію грошово-кредит­ної політики. За таких умов центральні банки змушені проводити стерилі­зацію надлишкової ліквідності з метою нівелювання її впливу на ефектив­ність грошово-кредитної політики.

В Україні основні принципи проведення процентної політики визна­чені в Положенні «Про процентну політику Національного банку Украї­ни» [155]. У цьому Положенні зазначено, що процентна політика Націона­льного банку - це регулювання Національним банком попиту та пропози­ції на грошові кошти як через зміну процентних ставок за своїми операці­ями, так і шляхом рекомендацій щодо встановлення процентних ставок за активними та пасивними операціями банків з метою впливу на процентні ставки суб’єктів грошово-кредитного ринку та дохідність фінансових опе­рацій. Кінцевою метою процентної політики є вплив на процентні ставки в усіх сегментах економічних процесів.

Відповідно до ст. 2 Положення Національний банк з метою ефектив­ного управління грошово-кредитним ринком, обсягами грошової маси в обігу та виконання функцій кредитора останньої інстанції встановлює за своїми операціями такі процентні ставки [155]:

1) облікову;

2) за кредитами овернайт;

3) рефінансування;

4) за депозитами овернайт;

5) залучення тимчасово вільних коштів банків.

Облікова ставка Національного банку - один з монетарних інструмен­тів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб’єктів гро­шово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку.

Облікова ставка є основною про­центною ставкою Національного банку України [155]. Розмір облікової ставки визначається із дотриманням наступних основних принципів:

- облікова ставка використовується Національним банком одночасно як засіб реалізації грошово-кредитної політики та орієнтир ціни на гроші;

- облікова ставка є одним із чинників, що характеризують основні на­прями змін грошово-кредитного регулювання;

- облікова ставка є найнижчою серед процентних ставок, за якими Національний банк може підтримати ліквідність банків.

Визначення рівня та характеру змін облікової ставки Національного банку залежить від тенденцій загального економічного розвитку, макроеко- номічних та бюджетних процесів, стану грошово-кредитного ринку. До уваги беруться тенденції розвитку та змін таких показників: прогнозний і фактичний рівень інфляції у відповідному періоді; прогнозний і фактичний рівень зміни індексу цін виробників промислової продукції; середній рівень інфляції за попередні 12 місяців; середня облікова ставка за попередні 12 місяців; темпи приросту грошової маси в обігу; структура прогнозних і фактично випущених в обіг Національним банком платіжних засобів у від­повідному періоді; динаміка процентних ставок на міжбанківському ринку кредитних ресурсів; динаміка процентних ставок за кредитами та депозита­ми банків. При визначенні облікової ставки Національний банк враховує й інші фактори, які можуть вплинути на вартість коштів у національній валю­ті - інфляційні або девальваційні очікування, процентні ставки рефінансу­вання, які використовуються центральними банками країн, що мають тісні торговельно-економічні зв’язки з Україною тощо.

Розмір облікової ставки розглядається Комітетом з монетарних питань Національного банку, затверджується рішенням Правління Національного банку та діє до її зміни.

Ставка за кредитами овернайт - процентна ставка, за якою Націона­льний банк надає банкам кредити строком на один робочий день з метою згладжування тимчасових коливань ліквідності банків та оперативного регулювання грошово-кредитного ринку.

ЇЇ розмір визначається Націона­льним банком на основі облікової ставки з урахуванням поточної ситуації на грошово-кредитному ринку, аналізі процентних ставок на міжбанківсь- кому кредитному ринку, попиту і можливої пропозиції щодо випуску На­ціональним банком в обіг коштів [155]. Розмір процентної ставки за кре­дитами овернайт може бути диференційованим залежно від забезпечення

кредиту. Нині національний банк підтримує короткострокову (миттєву) ліквідність банків кредитами овернайт, які надаються під забезпечення державними цінними паперами та без забезпечення (бланкові).

Ставка рефінансування - процентна ставка, за якою Національний банк надає банкам на визначений строк кредити рефінансування. Націона­льний банк установлює процентну ставку за кредитами рефінансування (ставку рефінансування) під час проведення з банками кількісного тенде­ра, яка визначається на основі облікової ставки та залежно від строку та виду рефінансування і не може бути меншою, ніж облікова ставка. Націо­нальний банк може встановлювати процентну ставку рефінансування за результатами проведення процентних тендерів залежно від пропозиції вартості на кошти Національного банку, що надходять від банків. На про­центному тендері заявки банків задовольняються відповідно до зниження запропонованої в них процентної ставки, починаючи із найвищої, і далі поступово до закінчення запропонованого Національним банком обсягу кредитів або задоволення всіх заявок банків [155].

Ставка за депозитами овернайт - процентна ставка, за якою Націо­нальний банк залучає тимчасово вільні кошти банків строком на один ро­бочий день.

Ставка залучення тимчасово вільних коштів банків - процентна став­ка, за якою Національний банк залучає тимчасово вільні кошти банків відповідно до визначених строків понад один робочий день шляхом роз­міщення депозитних сертифікатів з метою вилучення надлишкових коштів банків, регулюючи обсяг грошової маси в обігу. Розмір процентної ставки за розміщеними депозитними сертифікатами встановлюється диференці­йовано відповідно до строків залучення коштів.

Визначення процентної ставки за коштами, що мобілізуються Національним банком шляхом ви­пуску депозитних сертифікатів, залежить від стану та прогнозного обсягу загальної ліквідності банків, кон’юнктурних очікувань ринку та терміну вилучення коштів з обігу.

За умови проведення тендеру з оголошенням загального обсягу кош­тів, що залучаються Національним банком без визначення ціни залучення, банки самостійно пропонують процентну ставку, за якою вони погоджу­ються вкласти кошти в депозитний сертифікат. Національний банк здійс­нює розміщення депозитних сертифікатів у межах оголошеного обсягу коштів і самостійно визначає прийнятну для залучення коштів процентну ставку, починаючи з найменшої запропонованої процентної ставки. У разі проведення такого розміщення Національний банк орієнтується на тенден­ції та динаміку процентних ставок на міжбанківському ринку.

Усі офіційні процентні ставки є установленим розміром плати за роз­міщені чи залучені кошти, що встановлюється Національним банком як важіль впливу на економічні процеси, застосовується у сферах економіки,

банківської та зовнішньоекономічної діяльності, а також як інструмент в антиінфляційних заходах.

Національний банк щоденно оголошує процентні ставки за своїми операціями. Встановленню офіційних ставок передує ретельний аналіз чинників, що впливають на коливання вартості грошей, розгляд та ви­вчення тенденції розвитку економічних процесів у державі та визначення системи тактичних і проміжних цілей у грошово-кредитній політиці для збалансування попиту і пропозиції на гроші.

З урахуванням ситуації на грошово-кредитному ринку Національний банк може рекомендувати банкам при проведенні пасивних та активних операцій застосовувати індикативні розміри процентних ставок. Індикатив­ною є рекомендований орієнтовний розмір процентних ставок для банків щодо проведення ними операцій із залучення та розміщення коштів.

Прикладом реалізації процентної політики шляхом індикативного регулювання є, наприклад, Лист Національного банку України № 14-012/538-1181 від 10.02.2005 року, в якому звертається увага банків на необхідність підвищення ефективності роботи в частині проведення процентної політики по залученню та розміщенню кредитних ресурсів та містяться пропозиції банкам проводити більш зважену процентну політи­ку як по залучених так і розміщених коштах, орієнтуючись на облікову ставку Національного банку України та рекомендовані ним ставки. Така реакція НБУ зумовлена занепокоєнням тим, що окремі банки залучають кошти на депозитні вклади за вартістю, яка не відповідає економічним процесам та стану грошово-кредитного ринку, і свідчить про наявність відповідних проблем в роботі банку, особливо це відноситься до питання збалансованості в термінах та розмірах між залученими та розміщеними коштами. Така депозитна політика банків щодо вартості залучених коштів призводить до необгрунтовано високих процентних ставок за кредитами.

Іншим важелем проведення процентної політики можуть бути певні обмеження, які встановлюються Національним банком України на про­центні ставки грошово-кредитного ринку в Україні. Наприклад, у практиці процентного регулювання грошово-кредитного ринку Національний банку України використовує такі обмеження:

1) щодо максимальної процентної ставки за залученими коштами на умовах субординованого боргу. Максимальна ставка при цьому встанов­люється диференційовано залежно від валюти та строку залучених субор- динованих коштів [166].

2) щодо максимальної процентної ставки за зовнішніми запозичення­ми резидентів. Розмір максимальної вартості для резидентів запозичень на міжнародних фінансових ринках обмежується залежно від виду залучених коштів (1, 2, 3 група кредитів та позик в іноземній валюті за Класифікато­ром іноземних валют та банківських металів), виду процентної ставки

(фіксована і плаваюча) та строків запозичень (до 1 року, 1-3 роки, понад 3 роки) [167]. Зазначене обмеження зумовлене необхідністю вжиття захо­дів щодо недопущення безпідставного відпливу капіталу за межі України у вигляді виплати резидентами-позичальниками завищених процентів за користування кредитами, позиками в іноземній валюті, залученими від нерезидентів, а також підтримання стабільності грошової одиниці України.

Становлення та розвиток процентної політики в Україні відбувався до­сить складно. На початковому етапі розвитку (1991-1994 рр.) вона не відігравала значної ролі. Це пов’язано з тим, що в цей період існувала прак­тика фінансування дефіциту бюджету Національним банком України. Крім того, за завданням уряду проводилась селективна політика щодо кредитної підтримки підприємств окремих галузей. Для цього Національний банк на­давав пільгові кредити банкам за низькою ставкою для селективного креди­тування пріоритетних позичальників. Рівень ставки, за якою Національний банк України рефінансував банки для підтримки неефективної діяльності вітчизняних підприємств, більшість з яких була потенційними банкрутами, визначався Верховною Радою України і не відповідав економічній ситуації, економічним процесам, які відбувалися в державі, а також не відображало вартості національної грошової одиниці (купоно-карбованця). Так, у 1993 р. облікова ставка, установлена НБУ, дорівнювала 190%, а фактична ставка, за якою Національний банк видавав кредити, - 68,5% річних при рівні інфля­ції 10156% [226].

Поступова відмова від неринкової практики емісії грошей як джерела фінансування дефіциту державного бюджету, посилення реальної неза­лежності Національного банку України в реалізації грошово-кредитної політики та введення в дію нових механізмів рефінансування банків дало змогу протягом 1995-1997 рр. дещо сповільнити темпи зростання грошо­вої маси та інфляції, знизити ставки на грошово-кредитному ринку.

У 1998 р. у зв’язку з фінансовою кризою процентна політика Національ­ного банку була спрямована на утримання стабільності гривні, загрозу якій складала курсова нестабільність та криза ліквідності. У цей період Націона­льний банк України змушений був протягом року кілька разів підвищувати облікову ставку, в результаті чого вона зросла до 82% на кінець року.

З 1999 року в Україні намітилася позитивна тенденція у динаміці ос­новних макроекономічних показників - зростанні реального обсягу ВВП, курсовій стабільності, зменшенні інфляційних тенденцій, нормалізації си­туації з ліквідністю банківської системи. Ситуація, що склалася на грошо­во-кредитному ринку, дала змогу Національному банку взяти курс на екс- пансійну грошово-кредиту політику шляхом поступового зниження облі­кової та інших офіційних ставок центрального банку (табл. 2.2).

Процентні ставки за кредитами, наданими Національним банком України для підтримання ліквідності банків України у розрізі інструментів у 1994-2008 роках, % (середньозважені річні)[11]

bgcolor=white>операції своп
Механізми

рефінансування

1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 08.

2008

Облікова ставка НБУ (на кінець періоду) 252,0 110,0 40,0 35,0 60,0 45,0 27,0 12,5 7,0 7,0 9,0 9,5 8,5 8,0 12,0
Процентна ставка рефі­нансування банків НБУ (середньозважена річна за усіма інструментами) 124,9 82,1 51,8 25,2 52,7 44,0 29,6 20,2 9,2 8,0 16,1 14,7 11,5 10,1 15,4
У тому числі через: кредитний аукціон 264,0 83,0 52,6 21,7 - -
ломбардне кредитування - 110,0 64,4 31,4 54,4 61,1 30,9 - - - - - - - -
операції РЕПО - - - 21,8 54,1 59,7 28,0 22,0 11,7 8,0 13,5 12,0 10,7 - 15,1
кредити «овернайт», надані через постійно діючу лінію рефінансування - - - - - - - 20,4 10,7 8,0 17,1 14,9 12,1 11,1 15,5
кредити рефінансування, надані шляхом проведен­ня тендера - - - - - - - 16,5 9,2 8,3 13,0 12,9 10,4 10,0 15,7
підтримання довго­строкової ліквідності - - - - - - - - 8,0 7,0 7,0 - - - -
стабілізаційний кредит - - - - - - - - - - 14,9 15,0 - - -
інші механізми 115,2 60,4 41,0 19,7 47,8 33,0 - 21,0 - - - - - - -
9,50 9,5 14,6
Кредити рефінансування під заставу майнових прав на кошти банківсь­кого вкладу (депозиту), розміщеного в НБУ - - - - - - - - - - - - 8,50 8,5 -

Так, з кінця 1998 року облікова ставка Національного банку України знизилася з 60,0% до 8,0% - на кінець 2007 року, тобто у 7,5 разів, що пози­тивно позначилося на зниженні депозитних та кредитних ставок банків, підвищенні доступності кредитів суб’єктам економіки, зростанні довіри до банківської системи та зниженні інфляційних процесів у країні (табл. 2.3). За 1999-2007 рр. процентні ставки банків за депозитами та кредитами зни­зилися відповідно з 22,3 до 8,2% та з 54,5 до 13,9%, при цьому обсяги депо­зитів та кредитів банків зросли відповідно в 23 та 36,2 рази. Зростання обся­гів кредитування позитивно позначилося на діловій активності суб’єктів економіки, що дало змогу забезпечити зростання валового внутрішнього продукту країни. Проте, з деяких об’єктивних причин показник інфляції (індекс споживчих цін) залишається, за виключенням 2001-2003 років, у межах двозначного числа і потребує удосконалення грошово-кредитної по­літики для підвищення її ефективності у досягненні намічених цілей.

Слід зазначити, що основою ефективної процентної політики є опера­ційні інструменти, які б у сукупності дозволяли їй виконувати поставлені завдання щодо впливу на процентні ставки в усіх сегментах економічних процесів. З цією метою у 2001 році було суттєво удосконалено інструмен­тарій процентної політики шляхом запровадження інструментів, ефектив­ність яких доведена зарубіжним досвідом. Нині відповідно до чинної за­конодавчої та нормативної бази [156;152;155]. Національний банк України має у своєму розпорядженні майже всі аналогічні інструменти, які у су­купності створюють операційну основу ефективної процентної політики в зарубіжних країнах.

Зокрема, операційною основою реалізації сучасної процентної політики є: операції з рефінансування банків (кредити овернайт, кредити строком до 14 днів і 365 днів), операції репо (прямого та зворотного), операції з обміну іноземної валюти на національну (своп), операції з власними борговими зобов’язаннями (депозитні сертифікати овернайт, строком до 14 днів і до 365 днів), операції з державними облігаціями України, довгострокові кре­дити під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу.

Усвідомлюючи важливість ефективної процентної політики в системі монетарного регулювання макроекономічних процесів, Національний банк України в Основних засадах грошово-кредитної політики на 2008 р. [124] серед основних положень середньострокової стратегії визначив не­обхідність посилення її ролі через:

1. Поліпшення регулювання короткострокових ринкових ставок відсот­кових ставок шляхом удосконалення підходів до встановлення коридору ста­вок Національного банку України за активними та пасивними операціями.

2. Вжиття заходів щодо посилення зв’язку між короткостроковими, довгостроковими відсотковими ставками та цінами на фінансові активи.

Динаміка змін облікової ставки та основних макроекономічних показників в 1992-2007 pp.* bgcolor=white>8,0
Роки Облікова ставка НБУ, % (на кінець періоду) Процентна ставки банків за кредитами в національній валюті, % Процентна ставка банків за депозитами в національній валюті, % Зобов’язання банків за кошта­ми, залученими на рахунки суб’єктів госпо­дарювання та фізичних осіб, млн. грн. Вимоги банків за наданими кредитами, млн. грн. Темпи зростання ВВП у порівня­льних цінах, % до попереднього року Індекс споживчих цін, % до грудня попереднього року
1992 80,0 76,0 68,0 20 27 90,1 21,0р.
1993 240,0 221,1 187,3 353 406 85,8 102,6 р.
1994 252,0 201,7 171,0 2422 1558 77,1 501
1995 110,0 107,4 62,2 4287 4078 87,8 282
1996 40,0 77,0 34,3 5145 5452 90,0 139,7
1997 35,0 49,1 18,2 6357 7295 97,0 110,1
1998 60,0 54,5 22,3 8278 8873 98,1 120,0
1999 45,0 53,4 20,7 12156 11787 99,8 119,2
2000 27,0 37,3 9,2 18738 19574 105,9 125,8
2001 12,5 29,6 10,8 25674 28373 109,2 106,1
2002 7,0 19,6 6,9 37715 42035 105,2 99,4
2003 7,0 17,7 8,0 61617 67835 109,6 108,2
2004 9,0 17,5 7,9 82959 88579 112,1 112,3
2005 9,5 16,4 80,0 132745 143418 102,7 110,3
2006 8,5 15,1 7,6 184234 245226 107,3 111,6
2007 13,9 8,2 279738 426863 107,3 116,6

Джерело: Бюлетень Національного банку України.

Подальше удосконалення процентної політики як інструменту грошо­во-кредитної політики пов’ язані з наміченими перспективами переходу до режиму монетарної політики, що базується на ціновій стабільності, визна­ченими в Основних засадах грошово-кредитної політики з 2002 року. Ре­жим, за якого головною ціллю грошово-кредитної політики є цінова стабі­льність потребує переходу від кількісного управління грошово-кредитним ринком до управління через відсоткові ставки. Ці зміни мають відобрази­тися на структурі монетарного трансмісійного механізму, головним кана­лом якого має стати процентний канал, а основним інструментом досяг­нення цінової стабільності - офіційні відсоткові ставки центрального бан­ку. При цьому досягнення цільового показника інфляції забезпечувати­меться через вплив Національного банку на рівень відсоткових ставок в економіці шляхом підтримання за допомогою монетарних інструментів узгодженості короткострокових процентних ставок міжбанківського рин­ку з основною відсотковою ставкою центрального банку.

2.2.2.

<< | >>
Источник: В.С. Стельмах. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін / За ред. В.С. Стельмаха. - К.: Центр наукових дослід­жень Національного банку України, УБС НБУ,2009. - 404 с.. 2009

Еще по теме Процентна політика:

  1. 2.6.1. СУТНІСТЬ І ХАРАКТЕРИСТИКА МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ
  2. 2.6.2. ІНСТРУМЕНТИ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ
  3. 2.6.3. ЕФЕКТИВНІСТЬ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ
  4. 9.8. Кредитна політика банківських установ
  5. 21. Сутність фінансів, їх види. Структура державного бюджету. Види, цілі та інструменти фіскальної політики. Дискреційна та недискреційна фіскальна політика.
  6. Розділ 6 ПОВЕДІНКА ПРОЦЕНТНИХ СТАВОК
  7. Розділ 19 ЗНАРЯДДЯ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ
  8. Розділ 20 і ПРОВЕДЕННЯ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ: ЗАВДАННЯ ТА ЦІЛІ
  9. Розділ 2 2 і МІЖНАРОДНА ФІНАНСОВА СИСТЕМА І МОНЕТАРНА ПОЛІТИКА
  10. РАЦІОНАЛЬНІ СПОДІВАННЯ: ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ПОЛІТИКИ
  11. Особливості грошово-кредитної політики України
  12. Нормативно-правові засади проведення грошово-кредитної політики
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -