§ 1. Підстави ініціювання Національним банком України процедури ліквідації банку

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк може бути ліквідований: з ініціативи власників банку або з ініціативи Національного банку України (у тому числі за заявою кредиторів).

Національний банк України може відкликати банківську лі­цензію та ініціювати процедуру ліквідації банку виключно в та­ких випадках:

а) якщо було виявлено, що документи, надані для отриман­ня банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію (зокрема те, що статутний капітал банку на час його дер­жавної реєстрації сформований з непідтверджених джерел і внаслідок цього були фальсифіковані прогнозні показ­ники діяльності банку, надані Національному банку Укра­їни для отримання банківської ліцензії);

б) якщо банк не виконав жодної банківської операції протя­гом року з дня отримання банківської ліцензії;

в) у разі порушення вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» або нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втра­ту активів або доходів і настання неплатоспроможності банку;

г) на підставі висновку тимчасового адміністратора про не­можливість приведення діяльності банку в правову відпо­відність до вимог Закону України «Про банки і банків­ську діяльність» і нормативно-правових актів Національ­ного банку України;

д) у разі недоцільності виконання плану тимчасової адмініс­трації щодо реорганізації банку.

Під неплатоспроможністю банку розуміється його неспромож­ність своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру регу­лятивного капіталу банку, що призвело до зменшення показни­ка адекватності регулятивного капіталу до однієї третини нор­мативного значення. Нормативне значення показника адекват­ності регулятивного капіталу встановлюється Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, що затверд­жена постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 368^[76].

Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив пла­тоспроможності) відображає здатність банку своєчасно й в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характе­ру. Чим вищим є значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки: чим нижчим є значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори (вкладники) банку. Цей норматив встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику не­повернення банківських активів на кредиторів (вкладників) банку.

Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зва­жених за ступенем кредитного ризику й зменшених на суму ство­рених відповідних резервів за активними операціями та на суму забезпечення кредиту (вкладень у боргові цінні папери) безумов­ним зобов’язанням або грошовим покриттям у вигляді застави майнових прав за умови, що забезпечення відповідає вимогам п. 2.5-2.7 глави 2 розділу VI Інструкції.

Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п’ять груп за ступенем ризику та підсумо­вуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:

• I група - активи зі ступенем ризику 0 відсотків:

- готівкові кошти;

- банківські метали;

- кошти в Національному банку України;

- боргові цінні папери органів державної влади, що ре- фінансуються Національним банком України, у тор­говому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

- боргові цінні папери, емітовані Національним банком України, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

- нараховані доходи за борговими цінними паперами ор­ганів державної влади, що рефінансуються Національ­ним банком України, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

- нараховані доходи за борговими цінними паперами, емітованими Національним банком України, у порт­фелі банку на продаж та в портфелі банку до пога­шення;

- боргові цінні папери органів державної влади в торго­вому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

- зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам та за якими банк не бере на себе ризик;

- валюта та банківські метали до отримання за купле­ними опціонними контрактами з метою хеджування;

• II група - активи зі ступенем ризику 10 відсотків:

- короткострокові та довгострокові кредити, що надані органам державної влади;

- нараховані доходи за кредитами, що надані органам державної влади;

• III група - активи зі ступенем ризику 20 відсотків:

- боргові цінні папери органів місцевого самоврядуван­ня, що рефінансуються Національним банком Украї­ни, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

- боргові цінні папери органів місцевого самоврядуван­ня в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

- нараховані доходи за борговими цінними паперами ор­ганів місцевого самоврядування, що рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі бан­ку до погашення;

- кошти до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвес­тиційний клас;

- нараховані доходи за коштами до запитання, що роз­міщені в банку, який має офіційний кредитний рей­тинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

- депозити овернайт, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвес­тиційний клас;

- інші короткострокові депозити, що розміщені в бан­ку, який має офіційний кредитний рейтинг не ниж­чий, ніж інвестиційний клас;

- нараховані доходи за депозитами овернайт, іншими короткостроковими депозитами, що розміщені в бан­ку, який має офіційний кредитний рейтинг не ниж­чий, ніж інвестиційний клас;

- кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

- нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами, що розмі­щені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

- валюта та банківські метали, що куплені за умовами спот у банку-контрагента, який має офіційний кредит­ний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

• IV група - активи зі ступенем ризику 50 відсотків:

- кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

- нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

- депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

- короткострокові та довгострокові кредити, що надані органам місцевого самоврядування;

- нараховані доходи за кредитами, що надані органам місцевого самоврядування;

- гарантійні депозити в інших банках (покриті);

- зобов’язання з кредитування, які надані банкам;

- валюта та банківські метали, які куплені за форвард­ними контрактами;

- активи до одержання;

- валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот у банку-контрагента, що не належить до інвес­тиційного класу;

- кредити овернайт, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

- валюта та банківські метали до отримання за іншими опціонними контрактами;

- дисконт (премія) до отримання за форвардними валют­ними контрактами;

- хеджовані процентні доходи майбутніх періодів в іно­земній валюті;

- витрати майбутніх періодів, які хеджовані;

V група - активи зі ступенем ризику 100 відсотків:

- прострочені нараховані доходи за коштами на вимогу в інших банках;

- прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування;

- короткострокові вклади (депозити), що розміщені в ін­ших банках, які не належать до інвестиційного класу;

- нараховані доходи за строковими вкладами (депози­тами), що розміщені в інших банках, які не належать до інвестиційного класу;

- довгострокові вклади (депозити), що розміщені в ін­ших банках;

- гарантійні депозити в інших банках (непокриті) за даними аналітичного обліку;

- прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за строковими вкладами (депозитами), що роз­міщені в інших банках;

- кредити овердрафт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

- довгострокові кредити, надані іншим банкам;

- нараховані доходи за кредитами, надані іншим бан­кам, які не належать до інвестиційного класу;

- фінансовий лізинг (оренда), наданий іншим банкам;

- прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам;

- кредити, надані суб’єктам господарювання;

- нараховані доходи за кредитами, надані суб’єктам го­сподарювання;

- прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані суб’єктам господарю­вання;

- сумнівна заборгованість інших банків і за кредитами, надані суб’єктам господарювання;

- сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями;

- дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

- сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

- транзитний рахунок за операціями, здійсненими пла­тіжними картками через банкомат;

- прострочена та сумнівна заборгованість за кредитами, які надані органам державної влади та місцевого са­моврядування;

- кредити, надані фізичним особам;

- нараховані доходи за кредитами, надані фізичним осо­бам;

- прострочена заборгованість та прострочені нараховані доходи за кредитами, надані фізичним особам;

- сумнівна заборгованість за кредитами, надані фізич­ним особам;

- сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами;

- акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж;

- боргові цінні папери, випущені банками, небанківсь- кими фінансовими установами та нефінансовими під­приємствами, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

- нараховані доходи за акціями та іншими цінними па­перами з нефіксованим прибутком у торговому порт­фелі банку та в портфелі банку на продаж;

- нараховані доходи за борговими цінними паперами в торговому портфелі банку, у портфелі банку на про­даж та в портфелі банку до погашення;

- прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

- товарно-матеріальні цінності;

- основні засоби (у разі виключення з регулятивного капіталу банку суми перевищення основних засобів над регулятивним капіталом банку така сума переви­щення не зважується на коефіцієнт ризику);

- інші активи банку;

- зобов’язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями);

- непокриті акредитиви;

- сумнівні вимоги за операціями з валютою та банківсь­кими металами;

- цінні папери до отримання за операціями андерайтингу;

- сумнівні вимоги за операціями з фінансовими інстру­ментами, крім інструментів валютного обміну;

- інші зобов’язання, що надані клієнтам.

Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не меншим, ніж 8 відсотків, починаючи з 01.03.2004 р.

Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей нор­матив має становити:

• протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) - не менше 15 відсотків;

• протягом наступних 12 місяців - не менше 12 відсотків;

• надалі - не менше 10 відсотків.

Під значною втратою активів або доходів слід вважати таке:

• банк є критично недокапіталізованим;

• банк є значно недокапіталізованим, і загальні збори акціо­нерів (учасників) банку не прийняли рішення про віднов­лення платоспроможності банку шляхом проведення його санації акціонерами (учасниками) або інвесторами;

• збитки за результатами фінансового року становлять 50 і більше відсотків статутного капіталу банку, за ви­нятком тих випадків, коли банк є добре або достатньо капіталізованим і працює менше трьох років;

• протягом трьох років поспіль збитки за результатами фі­нансового року становлять 10 і більше відсотків статут­ного капіталу банку, за винятком тих випадків, коли банк є добре або достатньо капіталізованим;

• негативно класифіковані активи з урахуванням сформо­ваних резервів під ці активи становлять 60 і більше від­сотків регулятивного капіталу банку (з урахуванням сфор­мованих резервів під ці активи). До негативно класифіко­ваних активів належать кредитні операції та дебіторська заборгованість, що класифіковані за ступенем ризику як сумнівні, безнадійні; прострочені понад 30 днів нараховані доходи; а також кошти, що розміщені на кореспондент­ських рахунках банків (резидентів і нерезидентів), які визнані банкрутами, або ліквідовуються за рішенням упо­вноважених органів, або зареєстровані в офшорних зо­нах. Підставою для їх класифікації є відповідні нормати­вно-правові акти Національного банку й внутрішні поло­ження банків;

• якщо співвідношення суми коштів на кореспондентсько­му рахунку та в касі банку до поточних рахунків клієнтів (норматив миттєвої ліквідності Н3) становить менше 10 від­сотків і якщо відсутні інші джерела для підтримання мит­тєвої ліквідності;

• отримання банком за результатами інспектування зага­льної рейтингової оцінки «5» за системою CAMEL.

Національний банк України в обов’язковому порядку має при­ймати рішення про відкликання банківської ліцензії та призна­чення ліквідатора банку, який є критично недокапіталізованим.

Якщо банк-боржник неспроможний виконати свої зобов’я­зання відповідно до рішення суду про примусове стягнення кош­тів протягом шести місяців і за цей час не досягнуті домовлено­сті щодо реструктуризації визначеного боргу, то Національний банк України зобов’язаний відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку.