<<
>>

4.2. Співвідношення податку та збору

Розмежування податків та зборів є не тільки виключно теоретичною проблемою, але й значною мірою проблемою практики.

По-перше,

податки це безумовні i нецільові платежі, i після їx надходження в бюджети неможливо простежити використання цих коштів.

збори це цільові надходження, які необхідні для фінансування певних заходів, що мають чітку цільову прив’язку.

Тому можна порушувати питання про нецільове використання коштів (може навіть йтися про самостійний склад правопорушення).

По-друге,

податки в основному надходять до бюджетів,

збори можуть формувати цільові (включаючи й позабюджетні) фонди.

Тому, коли необхідно закріпити виключно стабільні надходження в бюджети нецільового характеру, це безумовно податки. Якщо хочемо закріпити стійкий зв’язок між податковими надходженнями i джерелами, з яких вони направляються, це збори.

По-третє,

якщо встановлення, зміна та скасування податків i всіх елементів правового механізму податків є виключною компетенцією органів державної влади,

то деталізацію елементів зборів у перспективі можна розглядати i як компетенцію виконавчих органів.

Податок та збір мають як загальні так і відмінні ознаки.

До загальних ознак належать:

- обов’язковість сплати до відповідних бюджетів і фондів;

- чітке надходження до бюджетів і фондів, за якими вони закріплені;

- вилучення на основі законодавчо закріпленої форми й порядку надходження;

- примусовий характер вилучення;

- здійснення контролю контролюючими органами;

- безеквівалентний характер платежів[7].

Відмінні риси податку та збору:

- за значенням. Податкові платежі є джерелами утворення бюджетних доходів, інші види обов’язкових платежів мають менше значення;

- за метою. Мета податків – задоволення публічних потреб держави, мета зборів – задоволення певних потреб або витрат установ;

- за обставинами.

Податки являють собою безумовні платежі, збори сплачуються у зв’язку з послугою, наданою платнику державною установою, що реалізує державно-владні повноваження;

- за характером обов’язку. Сплата податку пов’язана із чітко вираженим обов’язком платника, збір характеризується певною добровільністю дій платника і не регулюється іноді відносинами імперативного характеру;

- за періодичністю. Збір як правило носить разовий характер і його сплата відбувається без визначеної системи, податки характеризуються певною періодичністю;

- відносини відплатності характерні для зборів на відміну від податків.

Тож, на відміну від податків збори мають індивідуальний характер і їм завжди притаманні строго визначена мета та спеціальний інтерес.

Таким чином, податок являє собою форму примусового відчуження результатів діяльності суб’єктів, які реалізують свій податковий обов’язок, що на підставі закону (a6o акту органу місцевого самоврядування) вноситься до бюджету відповідного рівня (a6o цільового фонду) i виступає як обов’язковий, безумовний, нецільовий, безоплатний, безповоротний, грошовий платіж.

<< | >>
Источник: Голоядова Т.О., Латковський П.П.. Податкове право: навчальний посібник (для здобувачів вищої освіти денної форми навчання)2019. 167 с.. 2019

Еще по теме 4.2. Співвідношення податку та збору:

  1. 1642 р., березня 30, Варшава Владислав IV залишає право збору у Львові від кожної чвертки, колоди півміркового податку, який призначає на ремонт мурів міста
  2. § 2. Платник податку. Права та обов'язки платника податку.Представництво в оподаткуванні
  3. Платіжні доручення та квитанції щодо перерахування платників земельного податку та орендної плати за землю через банківські установи платниками сум земельного податку та орендної плати за землю
  4. 5. МЕТОДИ НАРАХУВАННЯ ПДВ ТА АКЦИЗНОГО ЗБОРУ
  5. 5.2. Основні елементи правового механізму податку
  6. Метод характерного співвідношення між ринковою вар­тістю землі та поліпшенням
  7. 3. Норматив співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів
  8. 3. Норматив співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів
  9. ПИТАННЯ 39. Співвідношення оперативно-розшукової діяльності та криміналістики
  10. 1.Оптимальні співвідношення ресурсів: максимізація прибутку та мінімізація витрат.
  11. 1.4 Співвідношення категорії «непідприємницька юридична особа» із суміжними категоріями
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -