4.3. Класифікація податків і зборів

Всі обов’язкові платежі податкового характеру можна класифікувати за різними підставами.

1) залежно від компетенції органу, що вводить в дію податковий платіж на відповідній території:

загальнодержавні податки та збори (встановлює їх Верховна Рада, вводяться в дію Законами України, діють на всій території України)

місцеві податки та збори (встановлює їх Верховна Рада, вводять в дію місцеві органи самоврядування, діють на території окремих регіонів України)

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб;

податок на додану вартість;

акцизний податок;

екологічний податок;

рентна плата;

мито.

Відносини, пов’язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено Податковим Кодексом.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених Податковим Кодексом, забороняється.

Місцеві податки:

податок на майно

(податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю);

єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

збір за місця для паркування транспортних засобів;

туристичний збір.

Місцеві ради обов’язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Місцеві ради в межах повноважень, визначених Податковим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог Податкового Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Кодексом, забороняється.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

2) залежно від каналу надходження:

закріплені платежі та регулюючі платежі

3) залежно від платника:

- податки з юридичних осіб

- податки з фізичних осіб

- змішані (податки і з юридичних і з фізичних осіб – земельний податок)

4) залежно від форми оподаткування:

прямі – податки, що стягуються в процесі придбання та акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об’єкта обкладання, включаються в ціну товару і сплачуються виробником або власником. Прямі податки поділяються на:

- особисті – податки, що сплачуються платником податків за рахунок і залежно від одержаного ним доходу (прибутку) з урахуванням платоспроможності платника;

- реальні – податки, що сплачуються з майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній дохід^[8];

непрямі – (на споживання) – податки, що стягуються у процесі витрати матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни реалізації товару і сплачуються споживачем. При непрямому оподаткуванні формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), що виступає посередником між державою та споживачем товару (робіт, послуг). Споживач товару є платником реальним. Саме критерій збігу юридичного і фактичного платників є одним з основних при розмежуванні податків на прямі та непрямі. При прямому оподаткуванні юридичний і фактичний платники збігаються, при непрямому – не збігаються.

При розмежуванні прямих та непрямих податків необхідно враховувати їх участь в утворенні ціни. Якщо прямі податки включаються до ціни на стадії виробництва, у виробника, то непрямі – тільки на стадії реалізації і як надбавка до ціни товару^[9].

5) залежно від способу справляння:

- часткові (кількісні) – це податки, які встановлюють розмір податку для кожного платника окремо з урахуванням майнового стану платника і його можливості сплати.

- розкладкові (репартиаційні) – це податки, що нараховуються на цілу корпорацію платників, які самостійно здійснюють між собою остаточний розподіл податкового тягаря. Історично це перша форма справляння податків, що проходила в декілька етапів: перший – встановлення загальної суми потреби держави в доходах; другий – розподіл цієї суми між територіальними одиницями; третій – розподіл її між платниками. Зараз застосовується на місцевому рівні.

6) залежно від періодичності справляння:

- разові – це податки, що сплачуються один раз протягом певного часу (найчастіше – податкового періоду) при здійсненні певних дій (податок з майна, що переходить у порядку спадкування або дарування. Такий різновид податків має характер зборів;

- систематичні (регулярні) – податки, що, сплачуються регулярно, через певні проміжки часу і протягом усього періоду володіння або діяльності платника (щомісячно, поквартально).