Стаття 9. Митна територія України

1. Територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і пові­тряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і спо­руди, створені у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять митну територію України.

2. Для цілей застосування положень розділів V і IX цього Кодексу території вільних митних зон вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України.

Територія України становить єдину митну територію, у межах якої Україна має виключну юрисдикцію щодо державної митної справи. Понят­тя “митна територія” і “митний кордон” ключові в митному законодавстві. По-перше, за їхньою допомогою визначається об'єкт правового регулю­вання - митні правовідносини. По-друге, ці поняття визначають територі­альні межі дії митного законодавства, адже під митною територією розумі­ють простір, на якому в повному обсязі діє митне законодавство певної країни.

До складу території України відповідно до її законодавства та міжна­родних договорів належать:

1) суша, у тому числі острови у відкритому морі, що належать Україні. Як частина берега розглядаються постійні портові споруди, які ви­ступають у море та є частинами порту;

2) внутрішні води, до яких належать:

а) морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України;

б) води портів України, обмежені лінією, що проходить через постій­ні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря;

в) води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких по­вністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морських миль;

г) води заток, бухт, губ і лиманів, морів і проток, що історично нале­жать Україні;

д) обмежена лінією державного кордону частина вод річок, озер та інших водойм, береги яких належать Україні;

3) надра в межах кордонів України;

4) повітряний простір над сушею і водним простором, у тому числі над територіальним морем (на висоту до 100-110 км над рівнем моря);

5) територіальне море України, до якого належать прибережні морські води шириною 12 морських миль, що відміряються від лінії найбіль­шого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Украї­ні, або від прямих вихідних ліній, які з'єднують відповідні точки;

6) континентальний шельф України (дно і надра під територіальним морем), зокрема континентальний шельф островів, що належать Україні.

Частина друга цієї статті встановлює, що території вільних митних зон вважаються такими, що розміщуються поза межами митної території Укра­їни.

Вільна митна зона - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари ввозяться на територію вільної митної зони та вивозяться з цієї території за межі митної території України зі звільненням від оподатку­вання митними платежами та без застосування заходів нетарифного ре­гулювання зовнішньоекономічної діяльності, а українські товари вво­зяться на територію вільної митної зони з оподаткуванням митними пла­тежами та застосуванням заходів нетарифного регулювання. Іноземні товари, що ввозяться на територію вільної митної зони, допускаються на зазначену територію з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами. Поміщення вітчизняних товарів у митний режим вільної митної зони для цілей оподаткування вважається експортом цих товарів.

Вільні митні зони можуть створюватися у пунктах пропуску через дер­жавний кордон України, на територіях морських і річкових портів, аеро­портів, на залізничних станціях та на територіях підприємств, а також в інших місцях, у яких можна забезпечити режим вільної митної зони.