Стаття 238. Товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються митними органами

1. Обов'язковій передачі митному органу для зберігання підлягають:

1) товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслі­док установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України у день їх ввезення;

2) товари, що ввозяться громадянами на митну територію України і підляга­ють оподаткуванню митними платежами, якщо вони не сплачені;

3) товари, які до закінчення встановлених статтею 204 цього Кодексу строків тимчасового зберігання під митним контролем на складах тимчасового зберігання, складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги, митних складах не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму або такі, що декларували­ся, але щодо яких після закінчення строків зберігання під митним контр­олем двічі надавалася відмова у митному оформленні в порядку, вста­новленому цим Кодексом;

4) товари, граничний строк перебування яких під митним контролем на те­риторії зони митного контролю закінчився;

5) товари, транспортні засоби комерційного призначення, які перебувають під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення граничних строків, встановлених статтею 199 цього Кодексу;

6) товари, заявлені у режим відмови на користь держави відповідно до гла­ви 26 цього Кодексу;

7) товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетина­ють митний кордон України, і власник яких невідомий;

8) зразки товарів і техніко-технологічна документація, взяті митними орга­нами для проведення класифікації товарів відповідно до статті 356 цього Кодексу;

9) зразки товарів та документація, одержані митними органами під час здій­снення верифікації сертифікатів походження товару відповідно до стат­ті 47 цього Кодексу;

10) проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи у справах про порушення митних правил, взяті відповідно до статті 517 цього Ко­дексу;

11) зразки товарів, одержані митними органами відповідно до частини чет­вертої статті 401 цього Кодексу.

2.

3. Якщо товари, що підлягають обов'язковій передачі для зберігання митному ор­гану, втратили свої споживчі властивості у зв'язку із закінченням строку їх придатності або з інших причин, вони підлягають знищенню без передачі на склад митного органу.

4. Валютні цінності, передані митному органу на зберігання, депонуються в упо­вноважених банках України. Дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння зберігаються в поряд­ку, визначеному законодавством.

5. Крім товарів, зазначених у частині першій цієї статті, на складах митних органів можуть зберігатися:

1) товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем відповідно до глави 29 цього Кодексу;

2) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщу­ються через митний кордон України, якщо їх митне оформлення не може бути завершено у день пред'явлення митному органу, а також в інших випадках на прохання власників таких товарів, транспортних засобів або уповноважених ними осіб;

3) товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчен­ня митного оформлення, зберігаються під митним контролем до фактич­ного їх вивезення;

4) товари, які перебувають у митному режимі транзиту відповідно до стат­ті 90 цього Кодексу;

5) товари, які перебувають у митному режимі митного складу відповідно до статті 121 цього Кодексу;

6) товари, транспортні засоби комерційного призначення, вилучені відпо­відно до статті 511 цього Кодексу;

7) товари, доставлені перевізником до митного органу призначення відпо­відно до пункту 4 частини першої статті 191 цього Кодексу;

8) товари, митне оформлення яких призупинено відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

Ця стаття визначає категорії товарів, які перебувають під митним контролем і потребують поміщення або можуть бути поміщені на склад митного органу.

У частині першій цієї статті обумовлені категорії товарів, що потребують від власника вжити заходів щодо обов'язкового їх розміщення на склад мит­ного органу. На відміну від інших категорій майна, у разі заявлення товару в режим відмови на користь держави потрібна згода як власника товару або уповноваженої ним особи, так і митного органу, який у цьому випадку уо­соблює державу. Означені в цій частині статті проби та зразки товарів по­требують поміщення на склад митного органу винятково у випадках, коли їх неможливо одразу після відбору направити до спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або до іншої експертної установи (організації) для проведення досліджень (аналізів, експертизи) відповідно до гл. 50 цього Кодексу (крім контрольних зразків, відібраних у ході організації спрощеної процедури знищення контрафактних товарів).

На відміну від частини першої цієї статті, частиною п'ятою визнача­ються категорії товарів, що можуть зберігатися на складах митних органів: тобто митним органам надається право як погодитись із зберіганням від­повідних товарів на складі митниці, так і відмовити в такому зберіганні. Остаточне рішення приймається керівником митного органу або особою, яка його заміщує, виходячи із можливостей складу митного органу та ха­рактеристик товару.

У цілому, стаття охоплює практично всі ситуації, які можуть виника­ти з товарами, що перебувають під митним контролем. Але мають місце і винятки. Так, наприклад, на склад не можуть бути передані товари, які втратили свої споживчі властивості у зв'язку із закінченням строку їх при­датності або з інших причин.

Водночас слід зауважити, що наведений у цій статті перелік категорій товарів не можна вважати остаточним і закінченим тому, що ст. 439 цього Кодексу центральному органу виконавчої влади, який забезпечує форму­вання й реалізує державну політику у сфері фінансів, надається право по­ширювати дію ст.

У коментованій статті законодавець визначає вичерпний перелік това­рів, що зберігаються винятково митними органами України, і товарів, які можуть зберігатися на складах митних органів.

Перелік товарів, що не можуть бути пропущені через митний кордон України унаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень, а також порядок видачі відповідних дозволів та їх обігу з використанням за­собів інформаційних технологій, відповідно до ст. 197 цього Кодексу, за­тверджуються Кабінетом Міністрів України.

Обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок пе­реміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості де­кларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум ва­лютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.

У пункті третьому частини першої коментованої статті строк тимчасо­вого зберігання товарів на митних складах треба розуміти відповідно до положень ч. 3 ст. 122 цього Кодексу, а саме: розміщення на митному скла­ді товарів, поміщених в інші, ніж митний склад, митні режими (транзиту, тимчасового ввезення, переробки на митній території, експорту, тимчасо­вого вивезення, переробки за межами митної території) для їх зберігання, перевантаження або дозавантаження транспортного засобу здійснюєть­ся на підставі митної декларації, раніше оформленої відповідно до таких інших митних режимів, або документа, що її замінює, - накладної УМВС (СМГС), накладної ЦІМ (СІМ), накладної ЦІМ/УМВС (ЦІМ/СМГС, CIM/ SMGS), книжки МДП (Carnet TIR) тощо. У цьому разі поміщення таких товарів у митний режим митного складу не відбувається. Товари, що ви­вантажуються на митний склад і призначені для зберігання більше ніж на 90 днів, підлягають поміщенню у митний режим митного складу.

Згідно з пунктом четвертим ч. 1 ст. 191 цього Кодексу з дозволу митно­го органу призначення перевізники мають право вивантажувати товар на склад цього органу, якщо доставлені перевізником товари, що перебува­ють під митним контролем, протягом трьох діб не будуть заявлені відпові­дальною за це особою до жодного митного режиму. У такому разі витрати на вивантаження і зберігання товару відшкодовуються його власником.