ДОДАТКИ

Додаток А

Стан жіночої та рецидивної злочинності в Україні^[1]

Додаток Б

Структура жіночої та рецидивної злочинності (2011-2015 роки)

Додаток В

Динаміка жіночої, рецидивної злочинності в Україні

протягом 2011-2015 років

Додаток Д

Питома вага жінок-рецидивісток у загальній кількості засуджених

(2011-2015 роки)

ДОДАТОК Е

У відділі проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права імені В.М.

АНКЕТУВАННЯ.

Анкетування анонімне. Просимо взяти у ньому участь.

Ваші кваліфіковані відповіді сприятимуть повноті і всебічності дослідження.

Дякуємо за участь в анкетуванні.

1. Вкажіть Ваше громадянство.

? громадянство України;

? громадянство Російської Федерації;

? громадянство Республіки Білорусь;

? громадянство іншої держави.

2. Вкажіть Ваш вік.

? 18–24 роки;

? 25–29 рокі;

? 30–49 років;

? 50 років і старше.

3. Яку освіту Ви маєте?

? повну загальну середню освіту;

? повну вищу освіту;

? повну вищу освіту;

? не маю повної загальної середньою освіти

? Ваш варіант __________________________________________________.

4. Чи плануєте Ви здобути освіту у майбутньому?

? так;

? ні;

? Ваш варіант.

5. Вкажіть Ваш теперішній сімейний стан.

? одружена;

? неодружена;

? розлучена;

? вдова.

6. Скільки років Ви перебуваєте у шлюбі?

? до 3 років;

? до 10 років;

? до 15 років;

? понад 15 років.

7. Якщо Ви одружені, то чи підтримуєте зв’язки зі своїм чоловіком?

? так;

? ні;

? Ваш варіант _________________________________________________

8. Як Ви можете охарактеризувати стосунки зі своїм чоловіком?

? нормальні стосунки;

? складні стосунки;

? Ваш варіант___________________________________________________.

9. Чи маєте Ви дітей?

? так;

? ні.

10. Яку кількість дітей Ви маєте?

? одну дитину;

? двох дітей;

? трьох і більше дітей.

11. Чи виховувалися Ви в сім’ї?

? так;

? ні.

12. Чи виховувалися Ви у повній сім’ї?

? так;

? ні.

13. Чи мали судимість Ваші батьки?

? так, один із батьків;

? так, обидва з батьків;

? ні, жоден з батьків.

14. Чи був вчинений Вами злочин, за який Ви зараз відбуваєте покарання, у стані алкогольного сп’яніння?

? так;

? ні.

15. Чи був вчинений Вами злочин, за який Ви зараз відбуваєте покарання, у стані наркотичного сп’яніння?

? так;

? ні.

16. Чи вчиняли Ви останній злочин у співучасті з іншими співучасниками?

? так;

? ні.

17. Яким є ваше ставлення до призначеного покарання за останній злочин?

? призначене покарання є повністю справедливим;

? призначене покарання є повністю справедливим;

? призначене покарання є частково справедливим;

? призначене покарання є несправедливим;

? Ваш варіант __________________________________________________.

18. Якими мотивами Ви керувалися, вчиняючи злочини?

? ревнощі;

? матеріальна скрута;

? користь;

? помста;

? самоствердження;

? схильність до вживання алкоголю та наркотиків;

? інший мотив.

19. Чи могло б утримати Вас від вчинення злочину працевлаштування??

? так;

? ні.

20. Чи вважаєте Ви себе винуватою у вчиненні злочину?

? так;

? ні.

21 . Чи розкаюєтеся Ви у тому, що вчинили останній злочин?

? так;

? ні.

22. Скоюючи останній злочин, чи передбачали Ви, що будете притягнуті до кримінальної відповідальності?

? так;

? ні.

23. Чи є ефективною соціально-виховна робота у колонії?

? так;

? ні.

24. Чи стикалися Ви з фактами корупції серед співробітників колонії?

? так;

? ні.

25. Чи берете Ви участь у самодіяльних організаціях, які функціонують у Вашій виправній колонії?

? так;

? ні.

26 . Які самодіяльні організації у колонії були б найбільш корисними для Вас?

? санітарно-побутова;

? фізкультурно-спортивна;

? освітня;

? художньої самодіяльності;

? художньо-прикладної творчості;

? бібліотечна (літературна);

? духовно-просвітницька;

? правопросвітницька;

? основ психології та навичок самоконтролю;

? Ваш варіант ___________________________________________________

27 . Чи сприяють релігійні обряди удосконаленню процесу відбування покарання?

? так;

? ні.

28 . Чи застосовувалося до Вас насильство з боку чоловіка, співмешканця або іншого члена сім’ї?

? так;

? ні.

29 . Чи стикалися Ви з тим, що навколишні Вас не розуміють або ігнорують?

? так;

? ні.

30 . +

Додаток Ж

Результати анонімного опитування жінок-рецидивісток, які відбувають покарання у Чернігівській виправній колонії № 44

Всього взяло участь в опитуванні – 92 особи (100 %)

Питання, які виносились для опитування:

Додаток З

Анкета, яка використовувалася при проведені опитування викладачів профільних кафедр і наукових лабораторій, а також слухачів Інституту післядипломної освіти Національної академії внутрішніх справ

У відділі проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України проводиться дисертаційне дослідження рецидивної злочинності жінок.

АНКЕТУВАННЯ.

Анкетування анонімне. Просимо взяти у ньому участь.

Ваші кваліфіковані відповіді сприятимуть повноті і всебічності дослідження.

Дякуємо за участь в анкетуванні.

1. Чи потребує самостійного теоретичного дослідження, на Вашу думку, проблема рецидивної злочинності жінок?

? так;

? ні;

? Ваш варіант __________________________________________________.

2. Чи вважаєте Ви доцільним призначати для жінок-рецидивісток переважно покарання у виді позбавлення волі?

? так;

? ні;

? Ваш варіант _______________________________________________.

3. Що, на Вашу думку, слід розуміти під рецидивом у кримінології?

? рецидив у кримінології має розумітися так само, як і в кримінальному праві та передбачати вчинення особою, яка має судимість за умисний злочин, нового умисного злочину;

? рецидив у кримінології слід розуміти як вчинення особою будь-якого повторного злочину;

? Ваш варіант _______________________________________________.

4. Чи слід відносити до рецидиву злочинів вчинення як умисних, так і необережних злочинів?

? так;

? ні.

5. Чи вважаєте Ви за доцільне передбачити у КВК України можливість займатися засудженим науковою діяльністю?

? так;

? ні;

? Ваш варіант _______________________________________________.

6. Чи доцільно, на Вашу думку, передбачати у навчальних планах щодо підготовки фахівців для пенітенціарної системи спеціальних курсів, присвячених вивченню проблем окремих видів злочинності (зокрема, жіночої рецидивної злочинності?

? так;

? ні;

? Ваш варіант _______________________________________________.

7. Чи потрібно застосовувати до жінок-рецидивісток умовно-дострокове звільнення від відбування покарання?

? так;

? ні.

8. Чи доцільно, на Вашу думку, створити на території однієї з колоній, де відбувають покарання у виді позбавлення волі засуджені жінки, гінекологічне відділення?

? так;

? ні;

? Ваш варіант___________________________________________________.

9. Чи достатньою, на Вашу думку, є психологічна допомога засудженим жінкам-рецидивісткам?

? так;

? ні.

10. Чи слід, на Вашу думку, змінювати систему професійного навчання жінок-рецидивісток в установах відбування покарань?

? так;

? ні.

11. Яким професіям, на Вашу думку, слід навчати жінок-рецидивісток в установах відбування покарань?

? швачка;

? повар;

? перукар;

? майстер манікюру;

? масажист;

? Ваш варіант __________________________________________________.

12. Чи доцільно виокремлювати одним з видів пробації постпенітенціарну пробацію?

? так;

? ні.

13. Чи слід, на Вашу думку, до компетенції органу пробації відносити проведення кримінологічних досліджень, метою яких є наукове вивчення злочинності в Україні та окремих її видів, а також особливостей ресоціалізації, запобігання вчиненню нових злочинів засудженими?

? так;

? ні.

14. Чи властива жінкам-рецидивісткам антисуспільна спрямованість?

? так, всім жінкам-рецидивісткам;

? так, окремим жінкам-рецидивісткам

? ні, не властива.

15. Чи доцільно, на Вашу думку, враховувати жінкам-рецидивісткам при призначенні покарання рецидив як обставину, що його обтяжує?

? так;

? ні.

16. Які покарання, на Вашу думку, слід призначати жінкам-рецидивісткам у випадку скоєння ними нового злочину?

? призначати більш суворе покарання;

? збільшувати строк призначеного покарання;

? призначати покарання у виді довічного позбавлення волі;

? призначати покарання у виді позбавлення волі на певний строк;

? призначати покарання, не пов’язані з позбавленням волі.

17. Які заходи запобігання жіночій рецидивній злочинності, на Вашу думку, є більш ефективними?

? покращення рівня життя у державі;

? зниження рівня безробіття серед жінок;

? покращення виховної роботи в установах відбування покарань;

? посилення покарань;

? Ваш варіант__________________________________________________.

18. Яка категорія засуджених жінок-рецидивісток, на Вашу думку, є більш небезпечною?

? жінки, засуджені за «наркотичні» злочини;

? жінки, засуджені за корисливі злочини;

? жінки, засуджені за корисливо-насильницькі злочини;

? Ваш варіант ______________________________________________.

Додаток К

Результати анкетування виклалачів профільних кафедр і наукових лабораторій, а також слухачів Інституту післядипломної освіти Національної академії внутрішніх справ з проблем кримінологічної характеристики рецидивної злочинності жінок

У процесі дисертаційного дослідження проблем кримінологічної характеристики рецидивної злочинності жінок було проведено анкетування практичних та науково-педагогічних працівників. Для цього було розроблено анкету, яка включала 18 питань з найбільш дискусійних питань дисертаційного дослідження.

Анкетування проводилося упродовж червня 2016 року.

Респондентам було запропоновано відповісти на питання, чи потребує самостійного теоретичного дослідження проблема рецидивної злочинності жінок? 71% опитаних відповіло, що ця проблема вимагає самостійного теоретичного дослідження, а 29% – що ні.

Щодо того, чи вважаєте Ви доцільним призначати для жінок-рецидивісток переважно покарання у виді позбавлення волі? 94 особи (73) вважає, що для жінок-рецидивісток переважно слід призначати покарання у виді позбавлення волі, а 34 особи (27%) вважають за доцільне цього не робити.

Наступне запитання в анкеті було приділено тому, що слід розуміти під рецидивом у кримінології. Були отримані наступні відповіді: 82 особи (64%) вважають, що рецидив у кримінології слід розуміти як вчинення особою будь-якого повторного злочину, і лише 46 респондентів (36%) вважає, що рецидив у кримінології потрібно розуміти так само, як і в кримінальному праві.

Респондентам було запропоновано дати відповідь на запитання про те, чи слід відносити до рецидиву злочинів вчинення як умисних, так і необережних злочинів. Відповіді розділилися наступним чином: так – 69 осіб (54%); ні – 59 осіб (46%). Таким чином, при відповіді на це питання відповіді респондентів розділилися практично навпіл.

Відповідаючи на питання, чи вважаєте Ви за доцільне передбачити у КВК України можливість займатися засудженим науковою діяльністю, 62 особи (48%) відповіло «так», а 66 осіб (52%) – «ні».

Наступне запитання в анкеті було приділено тому, чи доцільно передбачати у навчальних планах щодо підготовки фахівців для пенітенціарної системи спеціальних курсів, присвячених вивченню проблем окремих видів злочинності (зокрема, жіночої рецидивної злочинності. 88 опитаних (69%) вважають, що так, а 40 опитаних (41%), що ні.

Респондентам було запропоновано дати відповідь на запитання про те, чи потрібно застосовувати до жінок-рецидивісток умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. «Так» відповіло 72 особи (56 %), «ні» – 56 осіб (44%).

В анкетах було поставлене наступне запитання: чи доцільно, на Вашу думку, створити на території однієї з колоній, де відбувають покарання у виді позбавлення волі засуджені жінки, гінекологічне відділення? «Так» відповіло 99 осіб (77%), «ні» – 29 осіб (23%).

Відповідаючи на питання, чи достатньою є психологічна допомога засудженим жінкам-рецидивісткам, «Так» відповіло 49 особи (38%), «ні» – 79 осіб (62%).

Іншим запитанням до респондентів було: чи слід, на Вашу думку, змінювати систему професійного навчання жінок-рецидивісток в установах відбування покарань? В результаті: 57 осіб (45%) підтримує цю пропозицію, а 77 осіб (55%) – ні.

На запитання: яким професіям, на Вашу думку, слід навчати жінок-рецидивісток в установах відбування покарань, респонденти відповіли, що це професія швачки (28% відповідей), професія повара (23% відповідей), професія масажиста (20% відповідей), професія перукаря (14% відповідей), професія майстра манікюру (13% відповідей). 4 респонденти вважають, що такими професіями могли б бути штукатур, машиніст, майстер комп’ютерних технологій.

Респондентам було запропоновано відповісти на таке запитання: чи доцільно виокремлювати одним з видів пробації постпенітенціарну пробацію? «Так» відповіло 66 осіб (52 %), «ні» – 62 осіб (48%).

На запитання: чи слід, на Вашу думку, до компетенції органу пробації відносити проведення кримінологічних досліджень, метою яких є наукове вивчення злочинності в Україні та окремих її видів, а також особливостей ресоціалізації, запобігання вчиненню нових злочинів засудженими, 74 особи (58%) вважає, що так, і 54 особи (42%), що ні.

Наступне запитання в анкеті було приділено тому, які покарання слід призначати жінкам-рецидивісткам у випадку скоєння ними нового злочину. Були отримані такі відповіді: 49 осіб (38%) вважають доцільним збільшувати строк призначеного покарання, 42 особи (32%) – призначати більш суворе покарання, 22 особи (17%) – призначати покарання у виді довічного позбавлення волі, 16 осіб (12%) – призначати покарання у виді позбавлення волі на певний строк, 1 лише 1% опитаних (1 особа) вважає, що жінкам-рецидивісткам доцільно призначати покарання, не пов’язані з позбавленням волі.

Іншим запитанням до респондентів було: чи доцільно, на Вашу думку, враховувати жінкам-рецидивісткам при призначенні покарання рецидив як обставину, що його обтяжує? На це питання отримано такі результати: так – 82 особам (64%); ні – 46 (36%).

Наступне запитання в анкеті було приділено тому, які покарання слід призначати жінкам-рецидивісткам у випадку скоєння ними нового злочину. Були отримані такі відповіді: 49 осіб (38%) вважають доцільним збільшувати строк призначеного покарання, 42 особи (32%) – призначати більш суворе покарання, 22 особи (17%) – призначати покарання у виді довічного позбавлення волі, 16 осіб (12%) – призначати покарання у виді позбавлення волі на певний строк, 1 лише 1% опитаних (1 особа) вважає, що жінкам-рецидивісткам доцільно призначати покарання, не пов’язані з позбавленням волі.

Відповідаючи на питання, які заходи запобігання жіночій рецидивній злочинності є більш ефективними, 46 осіб (33%) вважає, що це зниження рівня безробіття серед жінок, 45 осіб (32%) – покращення рівня життя в державі, 26 осіб (19%) – посилення покарань, 23 особи (16%) – покращення виховної роботи в установах відбування покарань.

Останнє запитання в анкеті було приділено тому, яка категорія засуджених жінок-рецидивісток є більш небезпечною. Були отримані такі відповіді: 52 особи (41%) вважають, що це жінки, засуджені за «наркотичні» злочини, 51 особа (40%) – жінки, засуджені за корисливо-насильницькі злочини, 25 осіб (19%) – жінки, засуджені за корисливі злочини.

Загальні висновки проведеного анкетування

Таким чином, в результаті проведеного анкетування можна зробити такі висновки.

Ураховуючи дискусійність багатьох питань, пов’язаних з проблемою кримінологічної характеристики рецидивної злочинності жінок, окремі відповіді на запропоновані в анкеті запитання розподілилися навпіл. Зокрема, це стосується того, чи слід відносити до рецидиву злочинів вчинення як умисних, так і необережних злочинів (питання № 4 анкети). 69 осіб (54%) дали ствердну відповідь, а 59 осіб (46%) висловилися негативно. Вважаємо, що такий результат пояснюється тим, що у підручниках з кримінології здебільшого рецидивна злочинність описується авторами як повторне вчинення будь-якого злочину, незалежно від того, чи особа має незняту або непогашену судимість за вчинення попереднього злочину. Відтак такий стереотип домінує серед опитаних, такий підхід для них є більш звичним.

Також практично однаковий результат було отримано на питання анкети № 5, яке стосувалося того, чи доцільно закріплювати у КВК України можливість для засуджених займатися науковою діяльністю. «Так» відповіло 62 особи (48%), ні – 66 осіб (52%). Вважаємо, що це пояснюється небажанням окремих респондентів вбачати у жінці-рецидивістці особу, який держава гарантує здійснення основних прав та свобод (звісно, за винятком тих обмежень, що випливають із статусу засудженої особи). До таких прав належить, зокрема, і право займатися науковою діяльністю, яке можна вважати альтернативою праці засуджених жінок-рецидивісток.

На питання про те, чи слід змінювати професійно-технічну освіту жінкам-рецидивісткам (питання № 10 анкети) було отримано практично однакові відповіді респондентів. 57 осіб (45%) вважає, що потрібно, 71 особа (55%), вважає, що ні.

Ще на одне питання анкети (питання № 12) було отримано практично однакову кількість відповідей опитаних. У ньому ми хотіли з’ясувати, чи доцільно виокремлювати одним з видів пробації постпенітенціарну пробацію? 66 осіб (52%) відповіла, що так; 62 особи (48%) – ні. Очевидно, така невизначеність респондентів пояснюється тим, що в Україні досі не діють правові норми, що регламентують порядок здійснення пробації.

Та ж причина лежить в основі практично однакових відповідей на питання № 13 анкети. Ставлячи його, ми намагалися з’ясувати думку опитаних осіб на нашу пропозицію про віднесення до компетенції органу пробації проведення кримінологічних досліджень, метою яких є наукове вивчення злочинності в Україні та окремих її видів, а також особливостей ресоціалізації, запобігання вчиненню нових злочинів засудженими? На це питання отримано такі результати: так – 74 особи (58%); ні – 54 (42%).

Не всі поставлені нами питання підтвердили наші пропозиції, висловлені у ході дисертаційного дослідження. Йдеться про питання № 3 анкети, в якому ми намагалися з’ясувати думку респондентів з приводу того, що слід розуміти під рецидивом у кримінології. У результаті 82 особи (64%) вважають, що рецидив у кримінології слід розуміти як вчинення особою будь-якого повторного злочину, і лише 46 респондентів (36%) вважає, що рецидив у кримінології потрібно розуміти так само, як і в кримінальному праві. Результати анкетування, на нашу думку, пояснюються тим, що у підручниках з кримінології здебільшого рецидивна злочинність описується авторами як повторне вчинення будь-якого злочину, незалежно від того, чи особа має незняту або непогашену судимість за вчинення попереднього злочину. Відтак такий стереотип домінує серед опитаних, такий підхід для них є більш звичним..

На всі наступні питання було отримано відповіді, що підтверджують наші підходи, висновки та пропозиції, описано у дисертації. Це, зокрема:

– доцільність самостійного теоретичного дослідження проблеми кримінологічної характеристики рецидивної злочинності жінок (91 особа або 71% респондентів);

– доцільність призначення покарання жінкам-рецидивісткам переважно у виді позбавлення волі (94 особи або 73% респондентів);

– доцільність передбачати у навчальних планах щодо підготовки фахівців для пенітенціарної системи спеціальних курсів, присвячених вивченню проблем окремих видів злочинності (зокрема, жіночої рецидивної злочинності (88 осіб або 69% респондентів;

– доцільність створення на території однієї з колоній, де відбувають покарання у виді позбавлення волі засуджені жінки, гінекологічного відділення (99 осіб або 77% респондентів);

– про недостатність психологічної допомоги жінкам-рецидивісткам в установах відбування покарань (79 осіб або 62% опитаних);

– про доцільність урахування жінкам-рецидивісткам рецидиву як обставини, що обтяжує покарання (82 особи або 64% респондентів).

Отже, в результаті проведеного анкетування було одержано підтвердження більшості нашим науковим висновкам та пропозиціям, що були описані та розглянуті у дисертаційному дослідженні.

Додаток Л