Додатки

Питання Чи існують інші погляди на формування державності у східних слов\'ян?

Відповідь Так, існують. Зокрема, засновником норманської теорії похо­дження державності були німецькі вчені, які намагалися обгрунтувати думку про заснування Русі представниками скандинавського племені норманів (варягів).

40

Антинорманську концепцію обстоював російській вчений М. Ломоносов. Зш та його прибічники стояли на позиціях пріоритетності саме слов\'янського сегмента в заснуванні Руської держави.

В останні роки на Заході з\'явилася т. зв. теорія пантюркизму, ідеологи якої пропонують узагалі відмовитися від версії слов\'янського походження Русі. На \\ню думку, поляни були не слов\'янами, а хозарами (народ, що розселявся у по-

; Дону та Волги). Одна із їхніх родових гілок, мовляв, стала спадкоємницею Кия, який заснував Київ.

Питання Чи допускався самосуд на Русі?

Відповідь Так, в одному випадку, але він був обмежений низкою умовнос-

Злодія могли скарати на смерть лише тоді, коли застануть уночі на місці

пня злочину. Однак, як зазначено в Руській правді, "якщо спіймають і за-

иють до світанку, то вести на князівський двір. А коли уб\'ють, а люди бачи­ти злодія зв\'язаним, то платити 12 гривень".

Питання Яка номінальна вартість руської гривні?

Відповідь За 40 гривень можна було придбати 23 коней, або 40 корів, або 400 баранів.

Про форми досудового розслідування на Русі:

"Статті "Руської правди" про заклич, звід гоніння сліду надавали можливості потерпілому самому проводити попередні слідчі дії.

Заклич передбачав оголошення на торжищі про факт викрадення речі. Як­що впродовж трьох днів після закличу її у когось знаходили, останній вважався відповідачем. Він зобов\'язаний був не лише повернути річ, а й сплатити 3 гривні штрафу.

Звід. З одного боку, це засіб відведення підозри від особи, на яку вона впа­ла. З іншого, це метод пошуку відповідача шляхом опитування осіб, які певний час володіли викраденою річчю.

Єдиної думки щодо сутності зводу в дослідників донині немає. Проте біль­шість опирається на авторитет відомого правника XIX ст., професора універси­тету Святого Володимира у м. Києві М.Владимирського-Буданова, який таким чином визначав зміст описаного інституту руського права:

Якщо потерпілому вдалося встановити особу, яка певний час володіла ви­краденим майном, вона мала відвести від себе підозру, вказавши на іншу, в якої ці речі придбала. Те саме мала вчинити й інша підозрювана особа. Третя пови-

41

нна була виплатити власникові вартість предмета пошуку і вести далі звід влас­ними силами. Існувало три варіанти закінчення цієї процедури:

1. Якщо останній підозрюваний не зміг довести законність придбання речі, він визнавався злодієм, на нього накладався штраф, частиною з якого компенсу­ валися грошові витрати тій особі, яка купила крадену річ;

2. Він був спроможний довести законність придбання, але не знав тієї осо­ би, в якої її придбав;

3. Звід приводив до кордонів держави.

В останніх двох випадках підозрюваний міг відвести від себе підозру, запро­сивши двох свідків, які могли під присягою підтвердити законність придбання. Після цього річ відбиралася, а її недобросовісний власник міг продовжувати звід.

Гоніння сліду полягало у розшукувані злочинця за залишеними ним сліда­ми. Відповідальність покладалася на тих осіб, у чиїх маєтностях річ знайдена. Якщо слід губився в общині, то вона мала знайти злочинця, а коли не знаходи­ла— сплачувала дику віру на користь князя. Якщо слід втрачався взагалі, то пошуки припинялися.

Захарченко П.П. Київська Русь: державний устрій, суспільний лад та ос­новні риси права //Історія України. —2002. —Лютий.