Загальні правила адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» від 01.12.1994^[65] адміністративний нагляд - це система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження та контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами поліції з метою запобігання вчиненню злочинів і здійснення виховного впливу на них.

На сьогодні адміністративний нагляд за певною категорією осіб, звільнених з місць позбавлення волі, здійснюється поліцією, насамперед підрозділами превентивної діяльності. Крім зазначе­ного, цей нагляд не є суто адміністративним, оскільки він установ­люється, продовжується та припиняється судом, і тільки суд при­тягує до відповідальності піднаглядних, які порушили правила нагляду. Органи Національної поліції здійснюють нагляд за до­триманням правил визначеного закону і встановлених судом об­межень піднаглядними, чинять виховний вплив на них, докумен­тують факти порушення ними закону.

Адміністративний нагляд відповідно до статті 3 Закону Украї­ни «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»^[66] встановлюється стосовно:

- засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства;

- засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбування покарання або умов­но-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаю­чи на попередження органів Національної поліції, систематично порушують громадський порядок і права інших громадян, вчиня­ють інші правопорушення;

- засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, по­в’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про адміністративний на­гляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»^[67] підста­вами для встановлення адміністративного нагляду є:

- вирок суду, що набув чинності, щодо засуджених до позба­влення волі за один із злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

- матеріали установ виконання покарань щодо засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засу­джених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються не­безпечними для суспільства;

- матеріали органів Національної поліції щодо засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засу­джених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попереджен­ня органів Національної поліції, систематично порушують громад­ський порядок і права інших громадян, вчиняють інші правопору­шення.

Адміністративний нагляд установлюється:

- щодо осіб, зазначених у пунктах «б» і «г» статті 3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», в судовому засіданні одноособово суддею районного, районного у місті, міського та міськрайонного суду за місцезнаходженням установи виконання покарань за поданням начальника установи виконання покарань;

- щодо осіб, зазначених у пункті «в» ст. 3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», в судовому засіданні одноособово суддею рай­онного, районного у місті, міського та міськрайонного суду за міс­цем проживання особи, звільненої з місць позбавлення волі, за поданням начальника органу Національної поліції.

У поданні мають бути визначені обмеження, які пропонує встановити начальник установи виконання покарань чи началь­ник органу поліції щодо поведінки піднаглядного, та обґрунтуван­ня доцільності таких заходів.

У судове засідання викликається особа, щодо якої винесено подання про встановлення адміністративного нагляду, а за її кло­потанням - і захисник, а також представник органу, начальник якого виніс подання.

Розгляд питання починається доповіддю про зміст подання та матеріалів, що надійшли разом із ним, після чого заслуховуються пояснення осіб, які з'явились у судове засідання. Після розгляду справи суддя виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішен­ня, після чого повертається в зал засідань та оголошує постанову про встановлення адміністративного нагляду та обмежень, які передбачаються щодо поведінки піднаглядного.

Постанова судді надсилається для виконання начальнику від­ділу поліції за місцем проживання особи, щодо якої встановлено нагляд, а у випадках, передбачених пунктами «б» і «г» ст. 3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», - начальнику установи виконання покарань.

Адміністрація установи виконання покарань надсилає поста­нову судді для виконання органу поліції за вибраним піднагляд­ним місцем проживання в день його звільнення.

Адміністративний нагляд установлюється на строк від одного до двох років і не може перевищувати строків, передбачених зако­ном для погашення або зняття судимості.

У разі, коли є підстава вважати, що особа, щодо якої встанов­лено адміністративний нагляд, залишається небезпечною для сус­пільства, адміністративний нагляд за поданням відповідного орга­ну поліції може бути продовжено у визначеному Законом України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» порядку кожного разу ще на шість місяців, але не більше строку, передбаченого законом для погашення або знят­тя судимості.

Строк адміністративного нагляду починається з дня оголо­шення особі постанови судді про встановлення адміністративного нагляду.

Статтею 10 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»^[68] встановлено перелік обмежень дій піднаглядних, які за постановою суду можуть бути застосовані частково або у повному обсязі:

а) заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу;

б) заборона перебування у визначених місцях району (міста);

в) заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих спра­вах за межі району (міста);

г) реєстрація в поліції від одного до чотирьох разів на місяць.

Заборона виходити з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу. Це обмеження поля­гає в тому, що піднаглядний зобов’язаний у встановлений йому час перебувати безвідлучно у будинку (квартирі) за місцем реєстрації. Час такої заборони повинен вибиратись таким чином, щоб виклю­чити вільне пересування особи в найбільш сприятливі для скоєння правопорушення години доби і, навпаки, створити додаткові мож­ливості для позитивного впливу на піднаглядну особу членів сім’ї, рідних, представників громадськості.

Зрозуміло, заборону залишати будинок (квартиру) для піднаг­лядного слід установлювати на час, вільний від роботи чи навчан­ня в закладі освіти, і не включати час, необхідний для поїздки і повернення з роботи чи навчання.

Час заборони виходу не повинен перевищувати 8 годин на до­бу, при цьому необхідно враховувати змінність роботи піднагляд­ного або час навчання.

Заборона перебування в певних місцях району (міста). Рішення про заборону піднаглядному перебувати в певних місцях району (міста) повинно ґрунтуватися на особливостях антигромадської поведінки піднаглядного в минулому або ж одержаній інформації про можливу кримінальну поведінку в майбутньому. Так, піднаг­лядним, які зловживають спиртними напоями, забороняється від­відувати кафе, ресторани, бари та інші місця, де реалізуються спиртні напої на розлив; особам з насильницькою антигромадсь­кою установкою, крім указаних об'єктів, забороняється перебуван­ня на пляжах, стадіонах та в інших місцях, де найбільш часто вини­кають конфліктні ситуації; кишеньковим злодіям та шахраям - на залізничних, автобусних, річкових та морських вокзалах.

Заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста). Питання про виїзд піднаглядного з місця постійного проживання за межі району (міста) в особистих справах вирішується з письмового дозволу начальника відділу поліції на підставі письмової заяви піднаглядного на строк, який не переви­щує 10 діб, з урахуванням часу перебування його в дорозі.

У разі дозволу на тимчасовий виїзд до іншої місцевості піднаг­лядному вручається під підпис маршрутний листок. Про виїзд під­наглядного дільничний інспектор поліції письмово повідомляє відділ поліції, на територію обслуговування якого цей піднагляд­ний має прибути. Після його прибуття на територію обслуговуван­ня іншого відділу (відділення) поліції він повинен звернутися до чергової частини, де черговий відділу поліції реєструє прибулого у другому розділі журналу реєстрації справ адміністративного на­гляду і піднаглядних та протягом доби інформує про його прибуття дільничного офіцера поліції, на території обслуговування якого буде тимчасово проживати ця особа. Далі піднаглядний повинен відмітитись у дільничного офіцера поліції. На маршрутному листку піднаглядного здійснюється відповідний запис про прибуття і ви­буття, що засвідчується печаткою (штампом) відділу поліції. Діль­ничний офіцер поліції протягом строку тимчасового перебування піднаглядного здійснює стосовно нього індивідуально-профілак­тичну роботу, а в разі виявлення правопорушень з його боку інфо­рмує відділ поліції за місцем його проживання.

Із поверненням піднаглядного на постійне місце проживання (перебування) дільничний офіцер поліції продовжує здійснювати за ним адміністративний нагляд та робить запис у маршрутному листку про прибуття особи і долучає його до справи адміністрати­вного нагляду.

Реєстрація в поліції від одного до чотирьох разів на місяць. Як­що піднаглядному судом установлено обмеження дій у вигляді реєстрації в поліції, то за письмовим рішенням начальника відділу поліції така реєстрація здійснюється дільничним офіцером поліції у відділенні (відділі) поліції або черговим відділу поліції, про що робиться запис у реєстраційному листку. Час явок установлюється з таким розрахунком, щоб це не впливало на роботу і навчання піднаглядного.

Якщо піднаглядний мешкає на значній відстані від відділу полі­ції, то йому з письмового дозволу начальника відділу поліції може встановлюватись явка для реєстрації в службове приміщення діль­ничного офіцера, про що здійснюється запис у реєстраційному листку.

Під час реєстрації з піднаглядним проводиться бесіда профіла­ктичного характеру.

Адміністративний нагляд припиняється постановою судді за поданням керівника органу поліції:

а) у разі погашення або зняття судимості з особи, яка перебу­ває під наглядом;

б) достроково, якщо піднаглядний перестав бути небезпечним для суспільства і позитивно характеризується за місцем роботи і проживання.

Піднаглядний може сам подати клопотання про зняття нагля­ду в разі погашення або зняття судимості.

В інших випадках адміністративний нагляд автоматично припиняється:

а) після закінчення строку, на який його встановлено, якщо органом внутрішніх справ не подано клопотання про продовження нагляду або суддя відмовив у продовженні нагляду;

б) у разі засудження піднаглядного до позбавлення волі та на­правлення його до місця відбування покарання;

в) у разі смерті піднаглядного.

Після припинення адміністративного нагляду дільничний офіцер поліції продовжує здійснювати індивідуально-профілактич­ну роботу до закінчення передбаченого законом строку погашення судимості або її зняття.

3.3.