Стаття 47. Зміст заяви

1. Заява повинна містити:

1) найменування адміністративного органу, до якого вона подається;

2) прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) або найменування заявника, ад­ресу місця проживання/перебування, місцезнаходження, номер засобів зв'язку, адреса електронної пошти;

3) зміст порушеного питання та, за потреби — виклад необхідних відомо­стей, доказів;

4) підпис заявника або його представника (для заяви, поданої в письмовій формі) із зазначенням дати.

2. На заяву, подану в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог, встановлених законодавством у сфе­рі електронних довірчих послуг.

3. Якщо заява подається представником особи, в ній додатково зазнача­ються відомості, визначені у пункті 2 частини першої цієї статті стосовно пред­ставника.

Предмет регулювання

1. У статті визначаються типові матеріально-правові елементи адміністративної справи, зокрема, заяви у справі.

Цілі статті (мета норми)

2. Визначити типові елементи заяви та уніфікувати їх для най- ширшого кола адміністративних відносин.

Це також дозволяє виділити елементи адміністративної справи, які відрізнятимуть одну справу від іншої, а саме: 1) обставини справи; 2) учасників справи; 3) вимоги, які особа адресує адміні­стративному органу.

Правова основа коментованого положення

3. Стаття 23 Конституції України, з якої, зокрема, випливає принцип добросовісності, який вимагає від автора заяви здійснювати свої процедурні права без злих намірів, не покладаючи надмірного тягаря на адміністративний орган, а відповідно, — на суспільство у цілому.

Звісно, з одного боку, принцип офіційності вимагає від адміні­стративного органу збирати докази з власної ініціативи, проте, з іншого боку, добросовісна особа у заяві повинна викласти всі відо­мості про обставини, які, на її думку, є підставою для виникнення (зміни, припинення) матеріальних правовідносин і стали приводом для подання заяви.

Визначення термінів

4. У частині першій статті 47 ЗАП визначено такі елементи адмі­ністративної справи: 1) суб’єкти матеріальних правовідносин, які, на думку заявника, виникли чи щодо яких є підстави для виникнення та реалізації у ході адміністративного провадження, а саме: з одного боку, адміністративний орган, а з іншого боку, особа-заявник; 2) порушене заявником питання (питання про реалізацію прав, інтере­сів чи виконання обов’язків, що вирішуватиметься в адміністратив­ному акті — пункт 1 статті 28 ЗАП, або питання про забезпечення інтересу особи, коли йдеться про заяву про порушення законодав­ства чи заяву із ініціюванням певної процедури, продовження якої залежить від рішення адміністративного органу — пункт 2 статті 28 ЗАП); 3) відомості, які, на думку заявника, є підставою для пози­тивного вирішення порушеного ним питання.

5. У якості адресата заяви належатиме вказувати саме той орган, до повноважень якого за законодавством віднесено вирішення питання про права чи обов’язки заявника у формі адміністративного акта, або вчинення перших процедурних дій, а не орган, уповнова­жений законом надати заявнику сприяння у передачі заяви орга­ну-адресату: наприклад, у заяві належить вказувати найменування органа-надавача адміністративної послуги, а не найменування цен­тру надання адміністративної послуги (якщо останній не уповнова­жений відповідно до закону безпосередньо надавати таку послугу).

З огляду на статтю 45 ЗАП заявник повинен зазначити у заяві матеріально-правову вимогу про прийняття певного адміністратив­ного акта. Таку вимогу належить адресувати (вказати найменування) саме органу, який уповноважений прийняти відповідний адміністра­тивний акт, зокрема й тоді, коли за спеціальним законом (як виня­ток із частини першої статті 48 ЗАП) матеріали заяви належатиме подати не безпосередньо до органу, уповноваженого прийняти такий акт, а через інший орган. Наприклад, у заяві про державну реє­страцію ветеринарного препарату належатиме зазначити вимогу про таку реєстрацію та адресувати її Державному департаменту вете­ринарної медицини з державною інспекцією ветеринарної медицини, незважаючи на те, що матеріали заяви слід подавати через Націо­нальне агентство ветеринарних препаратів та кормових добавок або Національне агентство ветеринарних імунобіологічних препаратів (стаття 63 Закону України «Про ветеринарну медицину»).

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

6.

Особливістю деяких проваджень є те, що у них особі необхідно подавати дві різні заяви: одну — для ініціювання провадження у якості заінтересованої особи, а другу — для вступу до провадження вже у якості заявника. Наприклад, у процедурі передачі об’єкта паливно-енергетичного комплексу в оренду чи концесію особа спершу подає заяву із ініціативою щодо передачі об’єкта в оренду чи концесію, а потім (у разі прийняття адміністративним органом рішення про доцільність такої передачі) — подає заяву про участь у конкурсі на оренду об’єкту (чи концесійному конкурсі) (статті 5-8 Закону України «Про особливості оренди чи концесії об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності»).

Можливі прогалини чи колізії у правовому регулюванні

7. За змістом пункту 1 частини першої статті 27 ЗАП, за дітьми, які не набули цивільної дієздатності та за законодавством не можуть самостійно брати участь відповідних публічно-правових відносинах, не визнається адміністративна процедурна правоздатність, тобто здатність бути учасником адміністративного провадження. В інтер­есах таких дітей заяви подають, зокрема, їх законні представники (стаття 14 Закону України «Про громадянство», стаття 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тим­часового захисту»). З огляду на наведене положення статті 27 ЗАП у заяві заявником буде зазначатися не дитина, а її законний представ­ник. Проте це призводитиме до неясності при застосуванні тих поло­жень ЗАП, де йтиметься про тотожність адміністративної справи, наприклад, положення пункту 3 частини другої статті 67 ЗАП, яким передбачатиметься така підстава для закриття провадження, як наявність адміністративного акта після вирішення адміністратив­ної справи за участю того ж учасника, про той самий предмет і з тих самих підстав та фактичних обставин.

8. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 47 ЗАП тер­мін «письмовий» вжито для позначення форми документа. Водночас, відповідно до частини третьої статті 46 ЗАП, письмовий документ може мати й електронну форму. Тому, очевидно, термін «письмовий», вжитий у статті 46 ЗАП, слід вважати позначенням типу документа. А тому у згаданому положенні статті 47 ЗАП (для його узгодження із частиною третьою статті 46 ЗАП), слово «письмовій» варто замінити словом «паперовій». Ця пропозиція узгоджуватиметься із частиною другою статті 47 ЗАП, відповідно до якої письмовий документ може мати електронну форму, яка засвідчуватиметься електронним циф­ровим підписом.

9. Адміністративний акт, що прийматиметься у справі про право­порушення, не вирішуватиме питання про права чи обов’язки автора заяви про правопорушення. Автор такої заяви матиме статус заін­тересованої особи, а не заявника. Оскільки стаття 47 ЗАП поширю­ватиметься, не тільки на заяви про забезпечення реалізації прав чи виконання обов’язків (де автор заяви матиме статус заявника), а й на заяви про правопорушення, то положення цієї статті після слів «заявник» у відповідних відмінках пропонується доповнити словами «заінтересована особа».