Стаття 11. Боротьба з торгівлею людьми

1. Боротьба з торгівлею людьми є невід’ємною складовою частиною діяльності органів внутрішніх справ по боротьбі із злочинністю, які, зокрема, здійснюють заходи щодо виявлення злочинів торгівлі людьми, осіб, які постраждали від торгівлі людьми, встановлення осіб — торгівців людьми та притягнення їх до відповідальності шляхом реалізації організаційних, оперативно-розшукових, адміністративно-правових, процесуальних, аналітично-дослідницьких, інформаційних та інших заходів.

У коментованій статті законодавець наголошує на тому, що боротьба з торгівлею людьми є невід’ємною складовою частиною діяльності органів внутрішніх справ по боротьбі зі злочинністю. Згідно з диспозицією статті боротьба з торгівлею людьми належить тільки до завдань міліції і не є завданням для інших правоохоронних органів України, таких як Служба безпеки України, прокуратура тощо. Це дає підстави зробити висновок про її недосконалість.

Міліція в Україні — державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань (ст. 1 Закону України «Про міліцію»). Тобто, міліція здійснює правоохоронну діяльність, яка, крім іншого, полягає в боротьбі з торгівлею людьми, що є одним з напрямів боротьби зі злочинністю.

Діяльність органів внутрішніх справ у боротьбі з торгівлею людьми полягає в:

а) попередженні виникнення причин і умов торгівлі людьми;

б) припиненні процесу розвитку таких злочинів;

в) ліквідації наслідків таких злочинів.

Важливі складові боротьби органів внутрішніх справ з торгівлею людьми відображені в основних завданнях їх діяльності, серед яких: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили (ст.

Перша складова боротьби органів внутрішніх справ з торгівлею людьми, як і в цілому зі злочинністю, полягає у забезпеченні особистої безпеки громадян, захисті їх прав і свобод, законних інтересів.

Особиста безпека громадян — це стан захищеності особистих прав і свобод від злочинних посягань. При цьому в оцінці особистої безпеки важливим є те, як і де закріплені ці права та свободи, який законодавчий порядок їх реалізації і захисту. У механізмі забезпечення особистої безпеки громадян вирішальна роль належить державним органам. Серед них найважливіше роль у контексті забезпечення особистої безпеки громадян належить органам внутрішніх справ, які виконують основний обсяг правоохоронної діяльності.

Наступною складовою боротьби ОВС з торгівлею людьми є запобігання злочинам та їх припинення. Запобігання злочинам — це недопущення реалізації замислених злочинів шляхом встановлення осіб, що намагаються їх вчинити, а також вжиття до них необхідних заходів, передбачених законом, поєднане з оздоровленням обстановки в мікросередовищі. Припинення злочинів — перешкоджання продовженню розпочатого злочину та доведенню його до завершення шляхом встановлення осіб, які намагалися його вчинити, та прийняття до них заходів, у тому числі кримінально-правових, а також створення обстановки, яка виключає злочинну діяльність і надалі.

Наявність цих двох елементів боротьби з торгівлею людьми обумовлена насамперед тим, що перед безпосереднім вчиненням злочину має місце досить тривалий процес формування особистості злочинця, його антисоціальних поглядів, інтересів, які надалі виступають причиною злочинної поведінки. У багатьох випадках вчиненню злочину передує етап формування злочинного умислу, в процесі якого особа ставить перед собою конкретну злочинну мету, визначає шляхи її досягнення, уточнює деталі протиправної дії, а іноді навіть складає розгорнутий план вчинення злочину з різними варіантами розвитку подій. Злочинний намір уточнюється, конкретизується під час різноманітних підготовчих дій.

Кожна з цих стадій відрізняється своєю специфікою, на кожній з них діє комплекс різноманітних факторів, що не можна ігнорувати під час організації та здійснення діяльності ОВС по боротьбі з торгівлею людьми. На цих стадіях змінюється характер та зміст їх роботи, характер та зміст здійснюваних заходів.

Третя складова боротьби органів внутрішніх справ з торгівлею людьми - виявлення злочинів, а також встановлення і розшук осіб, які їх вчинили.

У процесі реалізації цього завдання втілюється один з головних принципів юридичної відповідальності — її невідворотність. Цей принцип реалізується у виявленні та розслідуванні торгівлі людьми, встановленні та організації розшуку осіб, причетних до її вчинення, та притягненні їх до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Отже, виявлення торгівлі людьми — це встановлення певних фактів, які є результатом злочинних дій осіб щодо реалізації злочинних задумів, що дають змогу судити про злочинний характер події, осіб, причетних до нього, засоби та обставини вчинення цих злочинів.

Виявлення злочинів торгівлі людьми — це діяльність уповноважених на те органів, що спрямована на встановлення можливих фактів здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, і являє собою матеріальну і правову передумову розкриття та розслідування даного виду злочину.

Враховуючи суспільну небезпеку зазначеного злочину, законодавець спрямовує боротьбу з торгівлею людьми також на виявлення незакінченого злочину (ст. 13 Кримінального кодексу України “Закінчений та незакінчений злочин”), тобто на етапі готування та замаху на вчинення злочину торгівлі людьми.

Основним заходом, спрямованим на виявлення злочину торгівлі людьми, осіб, які від цього постраждали, та встановлення осіб - торговців людьми, є отримання інформації.

Для досягнення максимальних результатів, інформацію, яка збирається, можна умовно поділити на тематичну та конкретну.

Тематична інформація включає:

- соціальні і економічні тематичні матеріали (чинники, що зумовлюють і підтримують попит та пропозицію торгівлі людьми, такі як: обмеженість можливостей для легального працевлаштування; ріст попиту на дешеву робочу силу, яку можна експлуатувати; зростання попиту на сексуальних ринках та ін.);

- релігійні і культурні тематичні матеріали (чинники, що можуть впливати на спосіб здійснення злочину торгівлі людьми, а саме: експлуатація національних меншин, роль етнічних факторів у торгівлі жінками з метою сексуальної експлуатації; роль культурних і релігійних чинників у використанні механізмів забезпечення покори жертв);

- історичні або мовні тематичні матеріали (чинники, що можуть підтримувати зв’язки торгівців людьми у різних країнах та регіонах, наприклад, тісні історичні контакти між Україною і Росією, спільні мовні зв’язки у межах СНД);

- інші тематичні матеріали, до яких можна віднести будь-які інші чинники, що створюють сприятливі умови для злочинців, наприклад, такі як високий рівень торгівлі людьми у районах конфлікту або вплив відсутності візового контролю тощо.

Під конкретною інформацією мається на увазі будь-яка інформація щодо:

- осіб підозрюваних і жертв: імен, прізвищ, національностей, дат і місць народження;

- місця розташування — всі місця і адреси, що стосуються вербування, перевезення, проживання й експлуатації;

- методів вербування — засоби рекламування та поширення інформації, агенції;

- засобів зв’язку — мобільні й стаціонарні номери телефонів, електронні адреси, номери факсів і т. ін.;

- перевезення — транспортні засоби підозрюваних, їх реєстраційні номери, описи, використання перевізників, проїзні документи, заходи із купівлі квитків тощо;

- маршрути — місця від’їзду і приїзду, засоби пересування, дати і час;

- використання проїзних документів, віз, контрактів, агенцій з працевлаштування;

- методи експлуатації — трудова, сексуальна, вилучення органів тощо;

- фінансова діяльність, отримання та управління прибутками і відмивання грошей;

- будь-які інші конкретні деталі щодо способу здійснення злочину.

Інформацію про вчинення торгівлі людьми найчастіше отримують шляхом аналізу:

- оголошень у ЗМІ про можливість працевлаштування за кордоном;

- даних відділів віз та реєстрації, паспортної, реєстраційної та міграційної роботи в ОВС;

- даних підрозділів охорони державного кордону;

- відомостей, отриманих у туристичних фірмах;

- даних, отриманих від правоохоронних органів інших країн;

- відомостей, отриманих від обвинувачених, потерпілих або свідків в інших кримінальних справах;

- заяв потерпілих та їх родичів.

Надзвичайно важливе значення в системі заходів, спрямованих на виявлення злочину торгівлі людьми, займає застосування технічних засобів для негласного отримання інформації під час вербування та організації переміщення осіб, а саме:

- негласне спостереження за особами, які підозрюються у вчиненні злочину, з відповідним складанням протоколу (у разі проведення відеозйомки чи фотографування до протоколу додається плівка або фототаблиця, про що робиться відмітка);

- зняття інформації з каналів зв’язку у встановленому законом порядку;

- негласне отримання інформації, що дасть змогу одержати відомості про форми та способи вчинення злочинів, встановити інших членів злочинної групи, шляхи вивезення «живого товару», способи отримання грошей за його продаж, зафіксувати факти «вербування».

Дані, отримані шляхом негласного спостереження та зняття інформації з каналів зв’язку, при відповідному їх оформленні можуть виступати прямими доказами у справі.

Однією зі складових боротьби з торгівлею людьми є виявлення осіб, які постраждали від цього злочину. Постраждалою від торгівлі людьми може бути будь-яка особа, незалежно від віку, статі, професії, соціального статусу.

Постраждалі від торгівлі людьми зазвичай потрапляють у поле зору правоохоронців одним із таких способів:

- за допомогою постраждалих, які врятувалися та звернулися по допомогудо правоохоронних органів;

- за допомогою правоохоронців, які виявили постраждалих під час проведення розслідування або дій, не пов’язаних із розслідуванням злочинів про торгівлю людьми;

- за допомогою правоохоронців, які врятували або виявили постраждалих під час проведення розслідування, пов’язаного з торгівлею людьми;

- за допомогою постраждалих, увагу правоохоронців до яких привернули треті особи, наприклад, члени родини або друзі, персонал організації, що надає допомогу постраждалим від торгівлі людьми;

- за допомогою неурядових організацій, які надають допомогу постраждалим від торгівлі людьми.

Стосовно жертв торгівлі людьми повинні застосовуватись норми та положення Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

Як правило, для здійснення торгівлі людьми злочинці створюють різноманітні фірми, які, прикриваючись підприємницькою, іншими видами діяльності, фактично займаються вербуванням та вивезенням за кордон людей під виглядом їх подальшого працевлаштування. На сьогоднішній день в Україні є факти щодо недобросовісних юридичних осіб, окремих приватних підприємців, які на посередницьких засадах здійснюють працевлаштування громадян України за кордоном без відповідної ліцензії, а це, у свою чергу, підвищує вірогідність для клієнтів таких юридичних осіб стати «живим товаром». Так, Національна «гаряча лінія» з попередження торгівлі людьми в період 2004—2011 рр. отримала 4460 звернень з проханням перевірити фірму, яка пропонує працевлаштування за кордоном.

Незважаючи на те, що кримінальної відповідальності юридичних осіб в українському законодавстві не передбачено, ефективні засоби протидії злочинному використанню комерційних структур існують. Так, відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», за матеріалами оперативно-розшукової діяльності та кримінальних справ спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю мають право подавати до суду заяви про скасування реєстрації і припинення діяльності суб’єктів підприємництва, а також за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

З метою досягнення більшої ефективності в боротьбі з торгівлею людьми, до неї має бути залучено велику кількість установ та спеціалістів, а правоохоронні установи мають тісно співпрацювати з міжурядовими та неурядовими організаціями.

Заходи щодо виявлення злочинів торгівлі людьми, осіб, які постраждали від торгівлі людьми, встановлення осіб — торгівців людьми та притягнення їх до відповідальності здійснюються шляхом реалізації організаційних, оперативно-розшукових, адміністративно- правових, процесуальних, аналітично-дослідницьких, інформаційних та інших заходів. З метою реалізації поставлених завдань законодавець наділяє органи внутрішінх справ правом та обов’язками вжиття певних заходів, деякі з яких носять примусовий характер.

Організаційні заходи — це ті заходи, які направлені на забезпечення діяльності органів внутрішніх справ щодо створення надійних умов для виявлення, розкриття та розслідування фактів в торгівлі людьми.

У залежності від видів діяльності організаційні дії поділяють на розумові, які у своєї сукупності спрямовані на упорядкування існуючої інформації про злочин, та практичні, спрямовані на створення сприятливих умов для діяльності органів внутрішніх справ з виявлення, розкриття та розслідування торгівлі людьми.

До організаційних заходів можна віднести такі дії та їх комплекси: 1) організація отримання інформації про торгівлю людьми та її перевірка; 2) вивчення та аналіз наявної інформації для визначення загальних цілей розслідування торгівлі людьми; 3) визначення сил і засобів для досягнення поставлених цілей; 4) вирішення питання про послідовність слідчих дій і оперативних заходів та територію їх проведення; 5) планування розслідування злочину; 6) налагодження взаємодії з правоохоронними органами інших держав та Інтерполом; 7) керівництво і координація дій учасників розслідування торгівлі людьми; 8) контроль та перевірка дій учасників розслідування торгівлі людьми.

Оперативно-розшукові заходи органів внутрішніх справ по боротьбі з торгівлею людьми обумовлюють збір інформації про кримінально активних осіб (близькі зв’язки членів організованих формувань, раніше засуджених, членів груп з антигромадською спрямованістю тощо), злочинний досвід, наміри, характеристики особистості і системи соціальних відносин у їхньому оточенні. Сукупність відомостей, які дають підстави для несприятливого прогнозу, тобто висновку про ймовірність вчинення торгівлі людьми, вказує на необхідність встановлення оперативного спостереження за тими, хто зберіг кримінальну активність.

При здійсненні оперативно-розшукових заходів ОВС застосовується особлива (у порівнянні з реалізацією оперативно-розшукової інформації шляхом порушення кримінальної справи) тактика одержання і використання оперативно-розшукової інформації.

Специфічність тактики дій оперативних підрозділів ОВС по боротьбі з торгівлею людьми полягає в такому:

- ведеться оперативно-профілактичне спостереження за особами, поставленими на профілактичний облік у зв’язку з високим ступенем імовірності їхньої злочинної поведінки;

- успіх антикримінального впливу забезпечується завдяки оперативній поінформованості про осіб, які можуть стати на шлях вчинення злочинів, особливості кожної особи, яка допускає антигромадську поведінку або зазнає шкідливого антигромадського впливу з боку злочинних елементів;

- фіксується середовище місцевих кримінально активних мешканців, серед яких здійснюються ОРЗ з розкриття злочинів;

- використовуються при розкритті злочинів і розшуку злочинців, а також вирішенні інших оперативно-розшукових завдань.

У такий спосіб досягаються цілі активної індивідуальної профілактики злочинів. Крім того, в рамках цієї діяльності вирішуються і загальнопрофілактичні завдання. З негласних джерел можуть бути отримані відомості про умови, що сприяють вчиненню торгівлі людьми. Часто поза рамками оперативної розробки негласні джерела повідомляють про факти злочинів, прогалини в організації охорони громадського порядку, державного кордону, порушення норм моральності, підігрівання ворожих відносин між людьми на національній і релігійній основі та інші негативні явища, які сприяють антигромадській і злочинній поведінці. Така інформація не завжди може бути реалізована без попереднього документування і вжиття заходів що до зашифровки її джерел.

Під кримінально-процесуальними запобіжними заходами прийнято розуміти сукупність можливих процесуальних дій, що мають, поряд з основними, цілі припинення подальшого продовження злочинних дій. Найбільш ефективними в цьому плані є обрання запобіжного заходу підозрюваному або обвинуваченому (насамперед, взяття під варту), проведення обшуків, оглядів і виїмки знарядь і засобів вчинення злочину.

Кримінальним процесуальним законом передбачені процесуальні засоби державно­правового примусу, що застосовуються уповноваженими на те органами (посадовими особами), у чітко визначеному законом порядку стосовно осіб, залучених до сфери кримінального судочинства, для запобігання та припинення їхніх неправомірних дій, забезпечення виявлення та закріплення доказів, успішної реалізації завдань кримінального судочинства.

Згідно з новим КПК України до кримінально-процесуальних заходів примусу належать:

1) виклик, судовий виклик і привід, 2) грошове стягнення; 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 4) відсторонення від посади; 5) тимчасовий доступ до речей і документів; 6) тимчасове вилучення майна; 7) арешт майна; 8) особисте зобов’язання; 9) особиста порука; 10) застава; 11) домашній арешт; 12) тримання під вартою. Деякі з перелічених заходів можуть застосуватися тільки за постановою суду, винесеною за поданням слідчого.

Адміністративно-правові заходи вживаються органами внутрішніх справ з метою попередження правопорушень та їх припинення. До адміністративно-правових заходів, належать: заходи адміністративного попередження і заходи адміністративного припинення.

Заходи адміністративного попередження — засоби, спрямовані на попередження правопорушень, обставин, що загрожують життю і безпеці громадян або нормальній діяльності державних органів, підприємств та організацій. Підставою для застосування заходів адміністративного попередження може служити припущення про намір особи вчинити адміністративне правопорушення або інше протиправне діяння. Адміністративно- попереджувальні заходи носять профілактичний характер і полягають, як правило, у застосуванні певних обмежень і заборон.

До заходів адміністративного попередження належать: перевірка документів (зокрема особистих, документів на речі, на вантаж, на транспорт та ін.); різні види огляду (особистий, технічний, медичний, санітарний, експертний, митний огляди, а також огляд вантажу, речей тощо); введення карантину.

Заходи адміністративного припинення — це різновид заходів адміністративного примусу, що застосовуються уповноваженими на те органами чи посадовими особами у передбачених законом випадках і в установленому порядку з метою примусового припинення правопорушень, усунення їх шкідливих наслідків та забезпечення умов для притягнення до відповідальності правопорушників. До кола заходів адміністративного припинення належать такі групи примусових заходів:

- особистого характеру (адміністративне затримання та ін.);

— адміністративного характеру: вилучення і затримання речей та документів, транспортних засобів та вантажів тощо;

— фінансово-економічного характеру, а саме: тимчасове припинення фінансування, кредитування, інвестування; арешт вкладів; позбавлення ліцензій та дозволів тощо.

Ці заходи розглядаються у ст.ст. 261—265 КпАП. У деяких випадках адміністративно- правові заходи допомагають виявити правопорушення, які мають наслідком кримінальну відповідальність за торгівлю людьми.

Аналітично-дослідницькі та інформаційні заходи. Швидке та повне розкриття злочинів торгівлі людьми досягається шляхом поєднання зусиль усіх органів і підрозділів органів внутрішніх справ, забезпечення належного рівня їх взаємодії, відповідно до вимог законодавства, отримання, збирання, накопичення, аналізу та використання інформації про осіб, причетних до їх учинення, а також події і факти, які можуть сприяти розкриттю злочинів, що є невід’ємним завданням для всіх без винятку працівників ОВС.

Та частина цієї діяльності, що виконує, насамперед, пошуково-превентивні функції, що мають метою запобігання торгівлі людьми, а також спирається у своїй роботі на виявлення і моніторинг інформації про причини та умови цих злочинів, є аналітичною за суттю.

Суть аналітично-дослідницьких та інформаційних заходів, застосовуваних ОВС у боротьбі з торгівлею людьми полягає в тому, що факт сам по собі як такий містить мало змісту, якщо його не розглядати в сукупності з іншими або не оціни його значення. Лише поєднавши їх разом, ОВС одержують ясну картину злочину.

Особливостями аналітично-дослідницьких та інформаційних заходів ОВС є:

— їх інтегративна функція відносно оперативного пошуку, психологічної, фінансової, оперативно-правової розвідки та інших підвидів розвідувального пошуку в різних суспільних сферах;

— основні процедури пов’язані з розшуковою роботою в інформаційному середовищі, встановленням (підбором) джерел цих відомостей, роботою з ними у заздалегідь заданих параметрах, з обробкою і доповненням оперативною інформацією;

— застосування спеціального переліку прийомів аналітичного, синтетичного, дедуктивного, формально-логічного, факторного та інших методів наукової обробки інформації;

— органічна зв’язаність добування працівниками оперативних підрозділів інформації та її поглибленої профільної обробки;

— розширення аналітичного циклу від переробки вихідних відомостей в оперативну інформацію до доведення такої інформації до якісно нового знання про причини та умови злочинів, що може бути включено як у правоохоронний процес, так і в державно-управлінський.

Ознаками аналітично-дослідницьких та інформаційних заходів, що відрізняють їх від інших дій органів внутрішніх справ, є:

— їх непов’язаність із негласним добуванням інформації;

— центральною ланкою є процес вивчення даних з використанням сукупності аналітичних прийомів переробки оперативно-розшукової та іншої інформації;

— вони завжди є діяльністю стратегічною, націленою на вирішення завдань запобігання злочинам;

— підсумковий продукт — аналіз, прогноз, оцінка відносно об’єкта (території, організації, особи) являє собою систему різногалузевих експертних оцінок.

Схема, основні етапи реалізації аналітично-дослідницьких та інформаційних заходів органами внутрішніх справ у ході боротьби з торгівлею людьми уявляються такими: виробляється підхід до розгляду проблеми загалом; встановлюється коло фахівців-експертів; розробляються ключові питання і відбувається відсікання другорядних питань; визначається коло джерел інформації, дається оцінка і предметна класифікація отриманих зв’язків; оцінка і тлумачення наявних даних.

Практичне значення реалізації аналітично-дослідницьких та інформаційних заходів органами внутрішніх справ в ході боротьби з торгівлею людьми з використанням гласних та негласних джерел інформації полягає в такому:

— ця робота є єдино прийнятним інструментом, що дозволяє системно висвітлювати взаємозв’язки в різних складових детермінаційного комплексу сучасної злочинності;

— аналітичні методи повинні передувати прихованим методам пошуку інформації, які вимагають значних витрат часу і зусиль (зовнішнє, електронне спостереження, застосування інших витратних оперативно-розшукових заходів);

— спеціалізований контент-аналіз інформаційних матеріалів, що належать до криміногенного інформаційного впливу, може вказувати на ознаки відповідної категорії злочинів, профіль і особливості злочинної організації та інші аспекти, що надалі можуть бути використані в цілях розробки тактики протидії та викриття злочинної діяльності;

— інформаційно-аналітичні методики є досить ефективними в умовах, коли оперативні можливості у виявленні причин та умов злочинів обмежені.

Отже, боротьбу органів внутрішніх справ з торгівлею людьми можна визначити як здійснювану посадовими особами ОВС діяльність за допомогою примусу, виховання, захисту прав і законних інтересів особи з метою нейтралізації суспільної небезпеки різних форм торгівлі людьми, усунення відповідних детермінант і можливостей соціального середовища з їх відтворення.

Останніми роками не завжди доцільними реорганізаціями була істотно підірвана потужність правоохоронних органів, у першу чергу органів внутрішніх справ, внесена плутанина в їх функціональність, дезорієнтація в напрями діяльності. З метою вдосконалення системи кримінальної юстиції, суб’єктів, що здійснюють боротьбу зі злочинністю, зокрема і торгівлею людьми, доцільно:

— для ліквідації дублювання функцій і повноважень, посилення їх спеціалізації Раді національної безпеки і оборони України провести аналіз функціональних засад діяльності правоохоронних органів, оптимізувати їх штати й організаційні структури;

— істотно підвищити рівень технічного забезпечення правоохоронних органів, впровадити в їх роботу сучасні інформаційні технології;

— значно збільшити грошове утримання працівників правоохоронних органів при одночасній оптимізації їх чисельності і посиленні відповідальності за стан правопорядку і безпеки, підняти їх соціальний статус;

— здійснити глибоку інтеграцію національних правоохоронних органів у міжнародні антикримінальні організації, налагодити регулярні стажування українських фахівців у тих країнах, де були успішно реалізовані програми боротьби зі злочинністю;

— реорганізувати систему підготовки і навчання кадрів правоохоронних органів, забезпечити необхідне фінансування навчального процесу, підготовки і випуску нової спеціальної і навчальної літератури з актуальних питань правоохоронної діяльності для юридичних вузів і факультетів та відомчих навчальних закладів.

Використані джерела

1. Алексеев А.И. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы : моногр. / Алексеев А.И., Герасимов С.И, Сухарев А.Я. — М. : НОРМА, 2001. — 496 с.

2. Ахтирська Н.М. Торгівля людьми в Україні: про що свідчить судова практика / Ахтирська Н.М. -К. : ТОВ «КГЛЗ», 2006. - 83 с.

3. Бандурка О.М. Протидія злочинності та профілактика злочинів : моногр. / Бандурка О.М., Литвинов О.М. — Харків : Вид-во ХНУВС, 2011. — 308 с.

4. Бардацька О.В. Забезпечення безпеки потерпілих та свідків у кримінальних справах, пов’язаних із торгівлею людьми / Бардацька О.В., Орлеан А.М.— К., 2010.

5. Куц В.М. Прокурорські засоби протидії торгівлі людьми : наук.-практ. посіб. / В.М. Куц, А.М.Орлеан ; за ред. Г.П. Середи. — К. : Варта, 2007. — 168 с.

6. Миколенко А.И. Законы Украины «О прокуратуре», «О милиции», «Об адвокатуре» : комментарии / Миколенко А.И., Миколенко А.Н. — изд. 5-е, исправ. и доп. — Х. : «Одиссей», 2006. — 312 с.

7. Мацюк В.Я. Науково-практичний коментар Закону України «Про оперативно- розшукову діяльність». Станом на 01.05.2011 р. / Мацюк В.Я., Панасюк С.А.Ніколайчук В.А; за заг. ред. Мацюка В.Я. — К. : «Видавн. дім «Професіонал», 2011. — 304 с.

8. Протидія торгівлі людьми в Україні : матеріали для практичного використання працівниками правоохоронних органів та суддями / [М. О. Васильєва, А. М. Орлеан, Є. Ф. Стрекалов та ін.]. — К. : Тютюкін, 2009. — 112 с.