РОЗДІЛ 2 ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Національна безпека - це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного консти­туційного устрою та інших національних інтересів України від реальних і потенційних загроз.

У широкому розумінні, закріпленому у ст. 1 Закону України «Про основи національної безпеки України», вона становить собою захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання й нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, охорони дитинства, освіти та науки, науково-технічної та іннова­ційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господар­ства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної полі­тики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промис­ловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інфор­маційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціо­нування природних монополій, використання надр, земельних і водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології та навколиш­нього природного середовища й інших сфер державного управ­ління при виникненні негативних тенденцій до створення потен­ційних або реальних загроз національним інтересам^[CCLXXXI].

Верховною Радою України від 19.06.2003 р. було ухвалено Закон України № 964-IV «Про основи національної безпеки України», який відповідно до п.

Законодавство у сфері національної безпеки включає низку законодавчих актів, якими визначено правовий статус суб'єктів публічного адміністрування у сфері національної безпеки і які мають як загальний, так і спеціальний характер. До першої групи належать Конституція України, закони України «Про Кабінет Міністрів України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про місцеве самоврядування в Україні» та ін. До другої групи належать правові акти, які визначають правовий статус суб'єктів публічного адміні­стрування, для яких функція забезпечення національною безпеки є основною (однією з основних): закони України «Про Раду націо­нальної безпеки і оборони України»; «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про Службу зовнішньої розвідки України», «Про Державну прикордонну службу України» тощо. Крім того існує низка правових актів, якими регулюються окремі види діяльності суб'єктів публічного адміністрування у сфері національ­ної безпеки: закони України «Про боротьбу з тероризмом», «Про оборону України», «Про організацію оборонного планування»; «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ін.

Об'єктами національної безпеки, на які спрямована діяль­ність суб'єктів публічного адміністрування, є людина і громадя­нин (їхні конституційні права і свободи); суспільство (його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матері­альні цінності, інформаційне й навколишнє природне середовище і природні ресурси); держава (її конституційний устрій, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність)^[CCLXXXII].

Публічне адміністрування у сфері національної безпеки становить собою комплекс заходів, здійснюваних суб'єктами публічного адміністрування з метою забезпечення або відновлення в разі порушення визначених Конституцією і законами України прав і свобод людини і громадянина, громадянського суспільства і держави, територіальної цілісності, недоторканості, суверенітету і публічного порядку від реальних та потенційних загроз.

Публічне адміністрування у сфері національної безпеки харак­теризується низкою особливостей, зокрема існуванням обме­жень вільного обігу інформації відповідно до законодавства про державну таємницю; можливістю запровадження суб’єктами адмі­ністрування адміністративно-правових режимів воєнного стану та надзвичайного стану; наявністю демократичного цивільного контролю над воєнною організацією і правоохоронними органами держави.

Суб'єктами публічного адміністрування у сфері національ­ної безпеки є Президент України; Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; Рада національної безпеки і оборони України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; Збройні Сили України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України; органи й підрозділи цивільного захисту.

Воєнна доктрина України, затверджена Указом Президента України від 24 вересня 2015 р. № 555, містить визначення сектору безпеки й оборони як охопленої єдиним керівництвом сукупності органів державної влади, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, діяльність яких за функціональним призначенням відповідно до Конституції та законів України спря­мована на захист національних інтересів від зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці України.

Сектор безпеки і оборони включає:

- сили безпеки - державні правоохоронні та розвідувальні органи, сили цивільного захисту та органи загальної компетен­ції, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення національної безпеки України;

- сили оборони - Збройні Сили України, Державну службу спеці­ального зв'язку та захисту інформації України, Державну спеці­альну службу транспорту, інші утворені відповідно до законів України військові формування, а також правоохоронні та розві­дувальні органи у площині залучення їх до виконання завдань з оборони держави;

Основні функції суб'єктів публічного адміністрування у сфері національної безпеки.

- нормотворчі, сутність яких полягає в розробленні, затвер­дженні, удосконаленні та скасуванні правових приписів, які регу­люють правовідносини у сфері національної безпеки;

- правоохоронні, які слід розуміти як напрямки діяльності суб'єктів публічного адміністрування, спрямовані на забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина, охорони публічного порядку, власності, інших охоронюваних законом інте­ресів фізичних та юридичних осіб, що можуть здійснюватися з використанням особливих методів, включаючи публічний примус;

- оборонні функції, які включають комплекс політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки держави до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Збройна агресія поля­гає в застосуванні іншою державою або групою держав збройної сили проти України, що може здійснюватися через вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупацію або анексію частини території України; блокаду портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних чи нерегулярних сил, що вчиня­ють акти застосування збройної сили проти України тощо^[CCLXXXIII].

Відповідно до ухваленого Верховною Радою України Закону України від 18.01.2018 р. № 2268-VIII «Про особливості держав­ної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях Генеральним штабом Збройних Сил України за погодженням з відповідними керівниками залучаються та використовуються сили і засоби Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, розвіду­вальних органів України, військової прокуратури, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, а також працівники закладів охорони здоров'я. У зонах безпеки, прилеглих до району бойових дій, діє особли­вий порядок, що передбачає надання органам сектору безпеки й оборони, іншим державним органам України спеціальних повно­важень, потрібних для здійснення заходів із забезпечення націо­нальної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації^[CCLXXXIV].

Функції з надання адміністративних послуг у сфері наці­ональної безпеки характеризуються широкою розгалуженістю й зумовлені правовим статусом суб'єктів публічного адміністру­вання.

Підрозділами Національної поліції здійснюється видання дозво­лів на придбання й перевезення вогнепальної зброї, боєприпасів, інших предметів, на які поширюється дозвільна система, видання дозволу на зберігання й носіння (реєстрація, перереєстрація) наго­родної зброї, мисливської, холодної, пневматичної зброї, деяких інших предметів.

Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації надаються адміністративні послуги з видання ліцензій на прова­дження господарської діяльності з надання послуг у галузі техніч­ного захисту інформації; видання ліцензій на провадження госпо­дарської діяльності з надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису), торгівлі криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації.

Державною службою України з надзвичайних ситуацій нада­ються такі адміністративні послуги: анулювання ліцензії з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення за заявою ліцензіата; видання дубліката свідоцтва про атестацію аварійно-ря­тувальної служби; видання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення; видання свідоцтва про атестацію аварійно-ряту­вальної служби; звуження провадження господарської діяльності з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення; переоформлення ліцензії з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення; переоформлення свідоцтва про атестацію аварійно-рятувальної служби; перереєстрація деклара­ції відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарю­вання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки; розши­рення провадження господарської діяльності з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення.

Служба безпеки України здійснює видання ліцензії на прова­дження господарської діяльності, пов'язаної з розробленням, виго­товленням, постачанням спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку та інших технічних засобів неглас­ного отримання інформації; звуження провадження господарської діяльності, пов'язаної з розробленням, виготовленням, постачан­ням спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку та інших технічних засобів негласного отримання інформа­ції та ін.

Функції з притягнення до адміністративної відпові­дальності у сфері національної безпеки мають своїм право­вим підґрунтям склади адміністративних правопорушень, що містяться в таких главах Кодексу України про адміністративні правопорушення: глава 13-А «Адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією», глава 13-б «Військові адміністративні

Глава ІІІ. Спеціальне адміністративне право правопорушення», глава 14 «Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку», глава 15 «Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління», глава 15-а «Адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волеви­явлення та встановлений порядок його забезпечення»^[CCLXXXV].

Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення у сфері національної безпеки визначена у главі 17 КУпАП. Так, відповідно до положень ст. 222-1 КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміні­стративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикор­донного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їз- ду-виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні.

Функції зі здійснення адміністративного судочинства у сфері національної безпеки можуть здійснюватися в порядку загального або спрощеного позовного провадження. Так, оскар­ження нормативно-правових актів суб'єктів публічного адміні­стрування у сфері національної безпеки, оскарження їх рішень, дій та бездіяльності, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожитко­вого мінімуму для працездатних осіб; щодо оскарження їх рішення, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожитко­вого мінімуму для працездатних осіб, розглядаються виключно в порядку загального позовного провадження. У порядку спроще­ного позовного провадження можуть розглядатися справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звіль­нення з публічної служби, оскарження бездіяльності суб'єкта влад­них повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію тощо.

Ст. 280 Кодексу адміністративного судочинства України визна­чено особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самовря­дування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань¹.

Свої відмінності має провадження у справах за зверненням Служби безпеки України щодо накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, ухваленого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них, передбаченого ст. 284 КАСУ

Контрольні функції у сфері національної безпеки ґрун­туються на положеннях Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохорон­ними органами держави», який дає визначення такого виду контр­олю як комплексу здійснюваних відповідно до Конституції і зако­нів України правових, організаційних, інформаційних заходів для забезпечення неухильного дотримання законності й відкритості в діяльності всіх складових частин Воєнної організації та правоохо­ронних органів держави, сприяння їхній ефективній діяльності й виконанню покладених на них функцій, зміцненню державної та військової дисципліни^{[286] [287].}

Система цивільного контролю над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави складається з парламентського контролю; контролю, здійснюваного Президентом України; контр­олю з боку органів виконавчої влади та органів місцевого самовря­дування; контролю з боку судових органів та органів прокуратури, який здійснюється у спосіб, передбачений Конституцією та зако­нами України; а також громадського контролю.

Запитання і завдання до самоконтролю

1. У чому виявляються сутність та особливості публічного адмі­ністрування у сфері національної безпеки?

2. Схарактеризуйте основні функції публічного адміністру­вання у сфері національної безпеки.

Література для поглибленого вивчення

1. Зьолка В. Охорона національних інтересів України у прикор­донній сфері (адміністративно-правовий аспект) : монографія. Хмельницький: Видавництво НАДПСУ 2015. 672 с.

2. Сокуренко В. Сфера оборони України: адміністративно-пра­вове регулювання: монографія. Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2015. 544 с.

3. Коропатнік І., Шопіна І. Проблеми визначення галузе­вої належності воєнного (військового) права. Тези доповідей ХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Військова освіта і наука: сьогодення та майбутнє» / за заг. редакцією

І.В. Толока. Київ : ВІКНУ, 2017. 373 с.

4. Корж І. Адміністративно-правове регулювання відносин у сфері державної безпеки. Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2013. 384 с.