Проходження державної служби

9.10.1. Проходження державної служби і просування по державній службі

Центральним елементом державної служби є проходження дер­жавної служби, в якому відображується сама сутність державної служби.

би» характеризують через сукупність його елементів, перелік яких також є різноманітним. Найбільш оптимальним є перелік елементів, який становлять: а) просування по державній службі; б) ранги дер­жавних службовців; в) переведення державних службовців; г) істот­ні умови державної служби; д) оцінювання результатів службової діяльності. Отже, можна зазначити, що проходження державної служби - це сукупність елементів, які забезпечують держав- ноліу службовцеві виконання завдань і функцій держави під час здійснення державної служби.

Проходження державної служби слід відмежовувати від понят­тя «просування по державній службі». При цьому важливо мати на увазі, що просування по державній службі - це стадія про­ходження державної служби, яка передбачає зайняття дер­жавший службовцелі вищої посади або присвоєння вищого рангу. Просування по державній службі може мати місце за: а) наявнос­ті вакантної посади державної служби; б) відповідної професійної компетентності державного службовця.

9.10.2. Ранги державних службовців

Ранг - це спеціальне звання, яке дає право його власнико­ві - державноліу службовцеві - зайліати певні посади держав­ної служби. Ранг є певним зв’язком між державним службовцем і державою протягом усієї його професійної діяльності. На відміну від категорій, які чітко визначаються щодо посад державної служ­би, ранги присвоюються державним службовцям. Правовою осно­вою присвоєння рангів для службовців адміністративної державної служби є Закон «Про державну службу» і Порядок присвоєння ран­гів державних службовців^[319].

Відповідно до Закону «Про державну службу» присвоюються такі ранги: 1) державним службовцям, які займають посади держав­ної служби категорії «А», - 1, 2, 3 ранг; 2) державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «Б», - 3, 4, 5, 6 ранг; 3) державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «В», - 6, 7, 8, 9 ранг.

Підставою для прийняття рішення про присвоєння достроково чергового рангу державного службовця є обґрунтоване подання, внесене безпосереднім керівником суб’єктові призначення. У по­данні щодо присвоєння рангу державного службовця обов’язково зазначаються: а) дата присвоєння попереднього рангу, номер і дата відповідного рішення - у разі присвоєння державному службовце­ві чергового рангу в межах відповідної категорії посад державної служби; б) завдання, виконані державним службовцем, що мають важливе значення для розвитку держави або регіону чи особливі досягнення - у разі присвоєння державному службовцеві достро­ково чергового рангу в межах відповідної категорії за особливі до­сягнення або за виконання особливо відповідальних завдань. Разом із поданням надаються такі документи: біографічна довідка; копія першої сторінки та сторінок трудової книжки із записами про при­значення на посаду та присвоєння попереднього рангу.

Ранги державних службовців присвоюються одночасно з призна­ченням на посаду державної служби, а в разі встановлення випро­бування - після закінчення його строку. Державному службовцеві, який уперше призначається на посаду державної служби, присвою­ється найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад: 3 - кате­горія «А»; 5 - категорія «Б»; 9 - категорія «В».

Законом «Про державну службу» передбачено дві основні ви­моги щодо присвоєння чергового рангу державному службовцеві у межах відповідної категорії посад: 1) через кожні три роки службо­вої діяльності; 2) з урахуванням результатів оцінювання службової діяльності. Під час присвоєння державному службовцеві, який не проходив оцінювання результатів службової діяльності у відповід­ному державному органі, чергового рангу враховується інформація про оцінювання результатів його службової діяльності за попере­днім місцем роботи, яка надається на запит служби управління пер­соналом.

Черговий ранг не присвоюється державному службовцеві про­тягом строку застосування дисциплінарного стягнення.

Державного службовця може бути позбавлено рангу лише за рішенням суду. При цьому в чинному Законі «Про державну службу» не передбачаються підстави для такого позбавлення ран­гу. Видається, що у цьому разі слід звернутися до ст. 54 ККУ, яка передбачає, що засуджену за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особу, яка мас військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфі­каційний клас, може бути позбавлено за вироком суду цього зван­ня, або рангу^[320].

9.10.3. Переведення державного службовця

Закон «Про державну службу» 1993 р. не передбачав такого ін­ституту, як переведення державного службовця, і воно здійснюва­лося на підставі норм КЗпП. Чинний Закон «Про державну службу» уперше визнав переведення інститутом державної служби, який становлять, переважно, норми адміністративного права (ст. 41).

Важливо звернути увагу на те, що переведення державних служ­бовців характеризується рядом особливостей, які відрізняють його від аналогічного інституту трудового права. Йдеться про: а) переве­дення тільки за згодою державного службовця; б) відсутність тим­часового переведення за ініціативи суб’єкта призначення без згоди державного службовця; в) відсутність переведення певних катего­рій державних службовців (вагітної жінки, особи з інвалідністю, особи, яка є єдиним опікуном дитини до 14 років тощо) на їх про­хання у разі виникнення особливих обставин.

Визначаються два види переведення державного службовця без обов’язкового проведення конкурсу (з урахуванням його професій­ної підготовки та професійних компетентностей) на рівнозначну по­саду або нижчу посаду, за умови, що вона є вакантною:

1) у тому самому державному органі, у т.ч. в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб’єкта призначення;

2) в іншому державному органі, у т.ч. в іншій місцевості (в ін­шому населеному пункті), - за рішенням суб’єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого перево­диться державний службовець, та суб’єкта призначення або керів­ника державної служби в державному органі, до якого переводить­ся державний службовець.

Водночас, державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу. Це положення за своєю сутністю повністю відповідає основним завданням конкурсу на зайняття по­сади державної служби.

Переведення здійснюється лише за згодою державного службов­ця. При цьому не має значення, чи переведення є тимчасовим, чи постійним. При цьому, Законом «Про державну службу» не визна­чається форма згоди державного службовця, що дає підстави вва­жати, що таку згоду може бути надано як у письмовій, так і в усній формі.

Чинний Закон «Про державну службу» передбачає обмеження щодо переведення окремих категорій осіб - державних службовців. За своїм змістом це положення має імперативний характер і не пе­редбачає жодних (навіть необхідних) винятків. Так, не допускається переведення в іншу місцевість державного службовця: а) вагітної жінки; б) особи, яка є єдиним опікуном дитини віком до 14 років; в) державного службовця, якого в установленому законодавством порядку визнано особою з інвалідністю; г) у якого виникли особли­во важливі особисті або сімейні обставини.

Це положення передбачає тільки ініціативу суб’єкта призначення щодо переведення державного службовця. Водночас слід зазначи­ти, що ініціатором переведення може бути державний службовець, який не тільки надає згоду на переведення, але й ініціює таке пере­ведення у зв’язку з певними важливими особистими (напр., стан здоров’я, навчання) чи сімейними обставинами (напр., переведення чоловіка/жінки в іншу місцевість). Чинний Закон не передбачає ви­рішення таких питань.

9.10.4. Зміна істотних умов державної служби

Стаття 43 «Зміна істотних умов державної служби» чинного За­кону «Про державну службу» є новітнім його положенням, оскіль­ки Законом «Про державну службу» 1993 р. інститут істотних умов служби не регулювався, і, відповідно, ці питання вирішувалися на підставі КЗпП, тобто вони регулювалися трудовим законодавством. Включення інституту істотних умов державної служби до Закону «Про державну службу» дозволяє забезпечити однаковість та єди- ність правового регулювання усіх структурних елементів підгалузі державної служби.

Закон «Про державну службу» передбачає вичерпний пере­лік змін, які становлять зміни істотних умов державної служби, щодо: а) належності посади державної служби до певної категорії посад; б) основних посадових обов’язків; в) умов (системи та роз­мірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; г) режи­му служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; д) місця розташування державного органу (у разі його переміщення до іншого населеного пункту)^[321].

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніше як за ЗО ка­лендарних днів до зміни істотних умов державної служби, окрім випадків підвищення заробітної плати. Письмове повідомлення дер­жавного службовця - це службовий лист-повідомлення, в якому за­значається, насамперед, які саме істотні зміни вносяться, з якого часу, тобто йдеться про направлення державному службовцеві саме листа-повідомлення, а не ознайомлення його з наказом (розпоря­дженням) під розписку. Таке повідомлення потрібне для того, щоб державний службовець прийняв рішення: а) продовжувати держав­ну службу на підставі нових істотних умов служби, або б) звільни­тися із займаної посади.

У разі незгоди державного службовця на продовження прохо­дження державної служби у зв’язку із зміною істотних умов дер­жавної служби він подає керівникові державної служби заяву про: а) звільнення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону, або б) переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніше як за ЗО календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Якщо протягом ЗО календарних днів з дня озна­йомлення державного службовця з повідомленням про зміну істот­них умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абз. 2 ч. 4 ст. 43 чинного Закону, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

9.10.5. Оцінювання результатів службової діяльності

Оцінювання результатів службової діяльності державного служ­бовця (далі - оцінювання), передбачене ст. 44 Закону «Про держав­ну службу», є, водночас, і новітнім положенням цього Закону, і неновітнім положенням у структурі службового права, оскільки ра­ніше воно мало дещо іншу назву: атестація державних службовців + щорічна оцінка діяльності державних службовців. Таким чином, оцінювання результатів службової діяльності - це своєрідне поєд­нання атестації і щорічної оцінки державних службовців. Законом «Про державну службу» атестацію державних службовців відміне­но, і на теперішній час це положення стосується тільки державних адміністративних службовців, тобто тих, на кого поширюється дія Закону «Про державну службу». Стосовно спеціалізованих і мілі­таризованих державних службовців атестацію не відмінено.

Оцінювання проводиться з дотриманням принципів об’єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гід­ності державного службовця^[322].

Стаття 44 чинного Закону «Про державну службу» передбачає такі основні засади оцінювання: 1) йому підлягають результати службової діяльності державного службовця; 2) воно проводиться щороку; 3) його метою є: визначення якості виконання державним службовцем поставлених завдань; прийняття рішення щодо його преміювання, планування кар’єри.

Оцінювання результатів службової діяльності здійснюється на підставі: 1) показників результативності, ефективності та якості, яких визначено з урахуванням посадових обов’язків державного службовця; 2) дотримання правил етичної поведінки та вимог за­конодавства у сфері запобігання корупції; 3) показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється:

негативна оцінка з її обгрунтуванням. У разі отримання не­гативної оцінки державний службовець звільняється зі служби від­повідно до п. З ч. 1 ст. 87 Закону «Про державну службу», і з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення). Це положення докорінно відрізняється від попередньо­го положення, яке передбачало проведення не раніше ніж через З місяці повторного оцінювання результатів його службової діяль­ності. І тільки у разі повторного отримання негативної оцінки за результатами службової діяльності, такий державний службовець звільнявся зі служби;

позитивна оцінка з її обгрунтуванням. Отримання державним службовцем такої оцінки є підставою для: а) відзначення відомчими заохочувальними відзнаками; б) просування по службі; в) інших за­охочень;

в ідмінна оцінка з її обірунтуванням. Отримання державним службовцем такої оцінки є підставою для: а) щорічного преміюван­ня у розмірі до 100 відсотків посадового окладу; б) присвоєння до­строково чергового рангу; в) просування по службі; г) клопотання щодо заохочення відзнаками інших органів державної влади та дер­жавними нагородами; д) інших заохочень.

9.11.