Управління[CCCVI] у сфері державної служби

9.9.1. Кабінет Міністрів України як суб’єкт управління у сфері державної служби

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів ви­конавчої влади, на якого покладається завдання проведення єдиної державної політики у сфері державної служби.

Аналіз Конституції України свідчить про те, що в ній передбачено положення щодо здійснення КМУ управління державною службою: спрямування і координація роботи міністерств, інших органів виконав­чої влади (п. 9 ст. 116); утворення, ліквідація та організація відповідно до закону міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади (п. 9-1 ст. 116); призначення на посади та звільнення з посад за поданням прем’єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України (ст. 118).

Названі конституційні повноваження Уряду щодо управління дер­жавною службою знайшли відображення та конкретизацію в Законі «Про Кабінет Міністрів України». Відповідно до визначених повнова­жень КМУ у сфері удосконалення державного управління та держав­ної служби: здійснює заходи щодо кадрового забезпечення органів виконавчої влади; вживає у межах своїх повноважень заходів щодо заохочення та приймає відповідно до закону рішення про притягнен­ня до дисциплінарної відповідальності: керівників центральних ор­ганів виконавчої влади та їх заступників; голів місцевих державних адміністрацій (крім звільнення їх з посади); інших посадових осіб, які призначаються на посаду КМУ; затверджує граничну чисельність працівників органів виконавчої влади; визначає відповідно до закону умови оплати праці працівників бюджетних установ та підприємств державного сектора економіки, а також грошового забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу), полі­цейських; утворює, реорганізовує і ліквідовує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до закону в межах

коштів, передбачених у Держбюджеті України на утримання органів виконавчої влади, затверджує положення про зазначені органи.

Особливості взаємодії КМУ і НАДС^[307], як центрального функціо­нального органу управління державною службою, мають прояв у тому, що:

1) КМУ: а) спрямовує й координує роботу НАДС через відповід­ного міністра, до сфери спрямування й координації якого належить цей орган; б) затверджує граничну чисельність працівників НАДС;

в) скасовує, за необхідності, акти НАДС повністю або в окремій частині; г) призначає на посади керівника та заступників керівника НАДС за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби за результатами конкурсу відповідно до законодавства про державну службу та звільняє їх з посади;

2) НАДС: а) підзвітна та підконтрольна КМУ; б) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, роз­робляє пропозиції щодо удосконалення такого законодавства та внесен­ня в установленому порядку проектів актів КМУ на розгляд КМУ; в) го­тує і подає КМУ пропозиції щодо стимулювання державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування; г) вносить в уста­новленому порядку КМУ пропозиції щодо віднесення посад в органах місцевого самоврядування, що не є визначеними в Законі «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також нових посад в органах місцевого самоврядування до відповідних категорій посад; д) надсилає у випадках, передбачених законом, до державних органів (їх територіаль­них органів) запити щодо перевірки відомостей стосовно претендентів на посади, призначення (обрання) на які здійснюється КМУ, узагальнює отриману інформацію та подає її до Секретаріату КМУ

КМУ шляхом видання постанов та розпоряджень вирішує цілий ряд питань щодо регулювання державної служби: а) інституцій- ного (затв.: Положення про Національне агентство України з питань державної служби від 01.10.2014 р.; Положення про Комісію з питань вищого корпусу державної служби від 25.03.2016 р. тощо); б) кадро­вого (затв.: Типових вимог до осіб, які претендують на зайняття по­сад державної служби категорії «А» від 22.07.2016 р.; Положення про систему професійного навчання державних службовців, голів місце­вих держаних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад від 06.02.2019 р.

Окрім Уряду, як колегіального органу, який здійснює управлін­ські функції у сфері держаної служби, рядом повноважень наділено й інших його органів, зокрема:

Прем’єр-міністр України, який наділяється повноваженнями у сфері державної служби: а) вносить на розгляд КМУ подання відповід­но до закону щодо кандидатур для призначення на посаду за результа­тами конкурсного відбору відповідно до законодавства про державну службу і звільнення з посади членів колегіальних центральних органів виконавчої влади, що не належать до складу КМУ; б) надає доручення щодо порушення дисциплінарного провадження стосовно міністрів та їх заступників, керівників інших центральних органів виконавчої вла­ди та їх заступників, застосовує до таких осіб дисциплінарні стягнення; в) надає доручення щодо порушення дисциплінарного провадження стосовно керівників місцевих органів виконавчої влади, їх заступників;

Міністр, який вносить на розгляд КМУ пропозиції - у разі вмоти­вованої відмови голови обласної державної адміністрації (підтрим­ки головою обласної державної адміністрації вмотивованої відмови голови районної державної адміністрації) погодити призначення ке­рівника територіального органу міністерства, іншого ЦОВВ, діяль­ність якого спрямовується і координується міністром, урядового органу в системі міністерства або керівника підприємства, устано­ви, організації, що належить до сфери управління такого міністер­ства, іншого центрального органу виконавчої влади, - про надання КМУ згоди на призначення такого керівника.

9.9.2. Національне агентство України з питань державної служби як суб’єкт управління у сфері державної служби

НАДС є ЦОВВ^[308], що забезпечує формування та реалізовує держав­ну політику у сфері державної служби, забезпечує функціональне управління державною службою в державних органах.

Правовий статус НАДС визначається: Конституцією України і за­конами України: «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про державну службу», «Про запобі­гання корупції» тощо; Постановами КМУ; наказами НАДС.

Основними завданнями НАДС є: забезпечення формування і реалізація державної політики у сфері державної служби; участь у формуванні державної політики у сфері служби в органах місцевого самоврядування; здійснення функціонального управління держав­ною службою.

НАДС для виконання покладених на неї завдань має право: залу­чати в установленому порядку до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, працівників централь­них та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого само­врядування, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками); одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організа­цій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також від громадян та їх об’єднань, інформацію, документи і матеріали, необ­хідні для виконання покладених на неї завдань; скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до її компетенції; користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державними, у т.ч. урядовими, системами зв’язку і комунікацій, мережами спеціального зв’язку та іншими технічними засобами.

Законом «Про державну службу» визначено такі основні повно­важення НАДС: забезпечує формування та реалізовує державну політику у сфері державної служби; розробляє проекти норматив­но-правових актів із питань державної служби; видає у випадках, установлених законом, нормативно-правові акти з питань дер­жавної служби, надає роз’яснення з питань застосування чинно­го Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби; здійснює контроль за додержанням визначених чинним Законом умов реалізації громадянами права на державну службу; забезпечує визначення потреб у професійному навчанні державних службовців відповідно до вимог професійних стандартів; організо­вує із залученням навчальних закладів навчання державних служ­бовців з метою удосконалення рівня володіння ними державною мовою, регіональною мовою або мовою національних меншин, а також іноземною мовою, яка є офіційною мовою Ради Європи, у випадках, якщо володіння такою мовою є обов’язковим відповід­но до чинного Закону; формує пропозиції щодо обсягів держав­ного замовлення на професійне навчання державних службовців для державних потреб на основі їхніх професійних компетенцій та розміщення затверджених обсягів згідно із законодавством, забез­печує своєчасне фінансування виконавців державного замовлення відповідно до укладених державних контрактів; сприяє розвиткові системи навчальних закладів, що здійснюють професійне навчан­ня державних службовців, делегує їм повноваження з визначення змісту навчання державних службовців відповідно до вимог про­фесійних стандартів тощо.

НАДС здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Терито­ріальними органами є міжрегіональні управління НАДС в APK, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління).

Основними завданнями Управлінь є: реалізація державної по­літики у сфері державної служби та з питань управління персона­лом на відповідній території; внесення на розгляд НАДС пропозицій щодо формування державної політики у сфері державної служби та з питань управління персоналом, а також служби в органах місце­вого самоврядування; здійснення функціонального управління дер­жавною службою на відповідній території.

Управління мають право: залучати в установленому порядку до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, працівників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій (за погоджен­ням із їх керівниками), представників громадянського суспільства; одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також від громадян та їх об’єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для ви­конання покладених на них завдань; скликати наради, утворювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби (ради, комісії, колегії, робочі групи), проводити конференції, семінари та інші заходи з питань, що належать до їх компетенції; користувати­ся інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв’язку та іншими технічними засобами.

Управління очолює Начальник, який призначається на посаду, звільняється з посади Головою НАДС відповідно до законодавства про державну службу. Начальник Управління має заступника (за­ступників), якого (яких) призначає на посаду (посади) і звільняє з посади (посад) Голова НАДС відповідно до законодавства про дер­жавну службу. Начальник Управління є підзвітним та підконтроль­ним Голові НАДС.

Колегія НАДО (далі - Колегія) є консультативно-дорадчим ор­ганом і утворюється для: підготовки рекомендацій щодо виконання покладених на НАДС завдань; погодженого вирішення питань, що належать до його компетенції; обговорення найважливіших напрям­ків діяльності НАДС.

Основними функціями Колегії є: а) обговорення та прийняття рі­шень щодо перспектив і найважливіших напрямів діяльності НАДС;

б) розгляд питань щодо: удосконалення законодавства; забезпечення співпраці із ЦОВВ, МДА, OMC під час виконання покладених на них завдань; розширення міжнародного співробітництва у сфері діяльнос­ті НАДС; формування державної політики у сфері державної служби;

в) обговорення прогнозів і програм соціально-економічного розвитку сфери діяльності НАДС, інших державних програм та визначення шляхів їх реалізації; г) розгляд питання про стан дотримання фінансо­вої і бюджетної дисципліни. Збереження та використання державного майна, здійснення внутрішнього фінансового контролю та усунення виявлених недоліків; д) розроблення пропозицій щодо удосконалення діяльності НАДС, його територіальних органів, підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління НАДС тощо.

До складу Колегії входять Голова НАДС (голова Колегії НАДС), його заступники, можуть входити керівники самостій­них структурних підрозділів апарату НАДС та його територі­альних органів, а також за згодою - директор Центру адаптації державної служби до стандартів ЄС, директор Української шко­ли врядування, представники інших державних органів, органів місцевого самоврядування, наукових і навчальних закладів, гро­мадських об’єднань, всеукраїнських профспілок, їх об’єднань, інші особи.

¹ Про утворення колегії Національного агентства України з питань державної служби: наказ НАДС від 31.08.2020 р. URL: https://nads.gov.ua/npas/pro- utvorennya-kolegiyi-nacionalnogo-agentstva-ukrayini-z-pitan-derzhavnoyi-sluzhbi.

Всеукраїнський центр підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб ліісцевого салюврядування (далі - Центр) є закладом післядипломної освіти, що належить до сфери управління НАДС. Основними завданнялш Центру є: задоволення потреби держави і суспільства у професійно підготовлених дер­жавних службовцях і посадових особах місцевого самоврядування, здатних забезпечити соціально-економічний розвиток як регіонів, так і України в цілому; впровадження єдиних підходів до змісту, форм і методів підвищення кваліфікації державних службовців і по­садових осіб місцевого самоврядування; оновлення теоретичних і практичних знань, умінь та навичок державних службовців і по­садових осіб місцевого самоврядування відповідно до кваліфікацій­них вимог з метою ефективного виконання ними своїх посадових обов’язків; забезпечення актуалізації та практичної спрямованості змісту навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, стандартизація навчання і навчально-методичне забезпечення освітнього процесу; вивчення, узагальнення та впро­вадження вітчизняного і зарубіжного досвіду управління професій­ним розвитком державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування; проведення оцінювання професійної компетент­ності державних службовців і посадових осіб місцевого самовря­дування; надання консультаційних та інформаційних послуг орга­нам державної влади з питань підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування^{[309] [310].}

9.9.3. Комісія з питань вищого корпусу державної служби як суб’єкт управління у сфері державної служби

Особливим суб’єктом управління державною службою є Комісія з питань вищого корпусу державної служби (далі - Комісія). Коліі- сія є постійно діючим колегіальним органом. Її статус визначаєть­ся Законом «Про державну службу», Положенням про Комісію з питань вищого корпусу державної служби¹ і Регламентом роботи Комісії з питань вищого корпусу державної служби^{[311] [312].}

Комісія характеризується тим, що вона: а) є постійно діючим ор­ганом, тобто її діяльність здійснюється до прийняття відповідного рішення про її ліквідацію; б) є колегіальним органом.

За своїм статусом Комісія належить до категорії «консультатив­них, дорадчих та інших допоміжних органів», утворених КМУ, се­ред яких виокремлюють: комісію, комітет, організаційний комітет (координаційний центр), рада, робоча група, урядова комісія, між­відомча робоча група^[313].

Основними принципами діяльності Комісії є: законність; профе­сіоналізм; чесність; неупередженість; прозорість; рівність; ефектив­ність; колегіальність та обґрунтованість прийняття рішень.

До складу Комісії входять: 1) представник ВРУ, визначений комі­тетом ВРУ, до предмета відання якого належать питання державної служби; 2) представник, визначений Президентом України; 3) пред­ставник, визначений КМУ; 4) керівник НАДС (за посадою), або за його дорученням заступник керівника цього органу; 5) фахівець із питань управління персоналом, визначений КМУ; 6) два представ­ники - по одному представникові від закладів вищої освіти, що здій­снюють підготовку у сфері публічного управління та адмініструван­ня, та від громадських об’єднань, обраних відповідно до порядку, затвердженого КМУ.

Стаття 14 Закону «Про державну службу» передбачає новітнє положення щодо кандидатів до складу Комісії: кандидати до скла­ду Комісії, крім членів Комісії, які входять до її складу за посадою, перед їх призначенням до складу Комісії проходять тестування, передбачене Порядком проведення конкурсу для кандидатів на за­йняття посад державної служби категорії «А». При цьому важливо зазначити, що у разі неуспішного складення тестування такого кан­дидата не може бути призначено до складу Комісії.

Комісія утворюється КМУ за поданням НАДС, який затверджує її персональний склад. Умови оплати праці її членів, крім членів Комісії, які входять до її складу за посадою, затверджується КМУ^[314]. Це положення є новітнім і в первинній редакції ст. 14 Закону «Про державну службу» не передбачалося. Більше того, первинна редак­ція цього положення передбачала, що члени Комісії працюють на громадських засадах. Строк повноважень члена Комісії становить чотири роки, окрім осіб, які входять до її складу за посадою, строк повноважень яких визначається строком повноважень суб’єкта, представником якого є особа у складі Комісії (ВРУ, Президент Укра­їни, КМУ).

Статтею 14 чинного Закону «Про державну службу» передба­чено вимоги щодо членів Комісії. Ці вимоги слід поділити на дві групи:

1) загальні: а) громадянин України; б) вища освіта; в) досвід ді­яльності або фахові знання у сфері державної служби або у сфері управління людськими ресурсами (при цьому ст. 14 не визначено конкретних вимог щодо «досвіду діяльності)»; г) здатність пред­ставляти інтереси суспільства та забезпечувати політично не- упереджену і професійну роботу Комісії (це положення є досить абстрактним та оціночним, а таку «здатність представляти і забез­печувати» визначають члени комісії за своїм розсудом). Видається, що ці вимоги стосуються, зокрема, представників ВРУ, Президента України, КМУ;

2) спеціальні: стосуються представника КМУ - фахівця з питань управління персоналом.

Повноваження члена Комісії припиняються достроково у разі: подання особистої заяви про припинення повноважень члена Комі­сії або звільнення з посади, у зв’язку з перебуванням на якій його призначено членом Комісії; неможливості виконувати обов’язки за станом здоров’я (за наявності медичного висновку); припинення гро­мадянства України або виїзд на постійне місце проживання за межі України; набрання законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення криминального правопорушення; набрання законної сили рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальнос­ті за вчинення пов’язаного з корупцією правопорушення пов’язаного з корупцією; визнання його недієздатним або обмеження його дієздат­ності судом; визнання його безвісно відсутнім або оголошення помер­лим; смерті; систематичного (два і більше разів підряд) нез’явлення без поважних причин на засідання Комісії або її комітету.

На Комісію покладаються такі повноваження:

1) погодження розроблених НАДС типових вимог до професійної компетентності державних службовців, які займають посади дер­жавної служби категорії «А»;

2) проведення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» та внесення суб’єктові призначення пропозиції щодо кандидатур на такі посади загальною кількістю не більше трьох осіб (у попередній редакції - п’яти осіб);

3) здійснення дисциплінарних проваджень щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», та внесення суб’єктові призначення пропозиції за наслідками дис­циплінарного провадження.

Комісія на своєму засіданні приймає рішення про утворення двох комітетів: 1) комітету з відбору кандидатів на відповідну посаду; 2) комітету з дисциплінарних проваджень із розгляду відповідних пи­тань, а також визначає осіб із числа членів Комісії, які до них входять.

Комітет з відбору кандидатів на відповідну посаду створю­ється з метою забезпечення виконання Комісією своїх повноважень щодо проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «А» та внесення суб’єктові призначення пропо­зицій щодо переможця конкурсу та другого за результатами кон­курсу кандидата і є робочим органом Комісії. Комітет з відбору кандидатів: а) вивчає результати проведеної секретаріатом Комісії перевірки документів кандидатів на зайняття вакантних посад дер­жавної служби категорії «А»; б) аналізує інформацію з відкритих джерел щодо кандидатів, які беруть участь у конкурсі на зайнят­тя вакантних посад державної служби категорії «А»; в) вносить на розгляд Комісії пропозиції щодо часу проведення окремих етапів конкурсу, змісту, часу вирішення ситуаційних завдань та їх кіль­кості, доцільності їх презентації кандидатами, форм бланків для заповнення кандидатами персональних даних та розв’язання ситуа­ційного завдання; г) здійснює організацію запитів щодо думки про­фесійного середовища про особу, яка виявила бажання взяти участь у конкурсі; д) опрацьовує документи щодо переведення державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», на рівнозначну або нижчу посаду до іншого державного органу у випадках, передбачених Законом України «Про державну службу».

Комітет із дисциплінарних проваджень із розгляду відповід­них питань створюється з метою забезпечення виконання Комісією своїх повноважень щодо здійснення дисциплінарного провадження для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарно­го проступку, вчиненого державними службовцями, які займають посади категорії «А», утворюється комітет із дисциплінарних прова­джень щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А» і є робочим органом Комісії. Комітет із дисци­плінарних проваджень попередньо опрацьовує ініційоване суб’єктом призначення питання про відкриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «А», та вносить відповідні пропозиції Комісії для прийняття рішення. Після ухвалення рішення Комісією про відкрит­тя дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «А», комітет із дис­циплінарних проваджень: а) формує дисциплінарну справу; б) здій­снює опрацювання відповідних матеріалів та підготовку пропозицій Комісії щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення до відповідальності, ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінар­ного проступку, вчиненого державними службовцями, які займають посади державної служби категорії «А»; в) готує для розгляду та схвалення Комісією проект пропозицій суб’єктові призначення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Комітет із дисциплінар­них проваджень попередньо опрацьовує пропозиції щодо достроко­вого звільнення з посади за ініціативи суб’єкта призначення держав­них службовців, які займають посади державної служби категорії «А», та готує зазначене питання для розгляду Комісією^[315].

9.9.4. Керівник державної служби в державному органі як суб’єкт управління у сфері державної служби

До системи суб’єктів управління державною службою належить керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби). За своїм статусом керівник державної служби:

а) здійснює безпосереднє управління державною службою в дер­жавному органі; б) є вищою посадовою особою державного органу, що має статус державного службовця^[316]. Аналіз законодавства про державну службу дозволяє виокремити таких керівників державної служби.

Державний секретар КМУ-. а) керує Секретаріатом КМУ;

б) призначає на посаду та звільняє з посади державних служ­бовців, інших працівників Секретаріату КМУ, окрім тих, які при­значаються на посаду та звільняються з посади КМУ у порядку, визначеному законодавством про державну службу та трудо­вим законодавством; в) призначає на посади та звільняє з посад державних службовців, інших працівників патронатних служб Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів України та міністрів, які не очолюють міністерство, що утво­рюються у складі Секретаріату КМУ, за поданням відповідно Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів України та міністра, який не очолює міністерство; г) подає на за­твердження КМУ структуру Секретаріату КМУ; д) затверджує, за погодженням із ЦОВВ, що забезпечує формування державної бюджетної політики, у межах бюджетних асигнувань, передба­чених для забезпечення діяльності Секретаріату КМУ кошторис та штатний розпис Секретаріату КМУ, здійснює інші повнова­ження.

Державний секретар лііністерства. Міністр, як керівник мі­ністерства і, відповідно, як член КМУ, займає політичну посаду і не належить до категорії державних службовців, тому вищою посадовою особою, що має статус державного службовця у мі­ністерстві, є державний секретар міністерства. Він призначаєть­ся на посаду КМУ за поданням Комісії з питань вищого корпусу державної служби строком на п’ять років із правом повторного призначення. Відбір кандидатури на посаду державного секрета­ря міністерства здійснюється за результатами конкурсу, що про­водиться відповідно до законодавства про державну службу. Кан­дидатом на посаду державного секретаря міністерства може бути громадянин України, який має вищу освіту, загальний стаж робо­ти не менше семи років, включаючи досвід управлінської роботи не менше трьох років, і відповідає іншим вимогам, визначеним законом.

Його основними завданнями є забезпечення діяльності мініс­терства, стабільності та наступності в його роботі, організація поточної роботи, пов’язаної зі здійсненням повноважень мініс­терства. Державний секретар міністерства відповідно до покла­дених на нього завдань: організовує роботу апарату міністерства; за погодженням із ЦОВВ, що забезпечує формування державної бюджетної політики, затверджує штатний розпис та кошторис мі­ністерства; призначає на посади та звільняє з посад у порядку, пе­редбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату міністерства, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнен­ня до дисциплінарної відповідальності; приймає на роботу та звільняє з роботи у порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників апарату міністерства, приймає рішення щодо їх заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо;

Керівник відповідного органу [йдеться про інші ЦОВВ (служба, агентство, інспекція, ЦОВВ зі спеціальним статусом, інші ЦОВВ)];

Керівник апарату місцевої державної адміністрації та ке­рівники структурних підрозділів (окрім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права). Керівники струк­турних підрозділів місцевих державних адміністрацій (далі - МДА) очолюють відповідні підрозділи та несуть персональну відповідаль­ність перед головами відповідних МДА за виконання покладених на ці підрозділи завдань. Вони призначаються на посаду та звіль­няються з посади головами відповідних МДА за погодженням з ор­ганами виконавчої влади вищого рівня у порядку, що визначається КМУ. Відповідно до п. 1 Типового положення про структурний під­розділ МДА¹ структурний підрозділ МДА утворюється головою міс­цевої МДА, входить до її складу і в межах відповідної адміністра­тивно-територіальної одиниці забезпечує виконання покладених на цей підрозділ завдань. Пунктом 4 зазначеного Типового положення передбачено, що вид структурного підрозділу (департамент, управ­ління, відділ, сектор, інший структурний підрозділ, передбачений законом^[317]) та його статус як юридичної особи публічного права ви­значаються головою МДА. Основним завданням структурного під­розділу є забезпечення реалізації державної політики у визначеній одній чи кількох галузях на відповідній території. Відповідно до п. IO¹ цього Типового положення керівники структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права здійснюють визначені чинним Законом повноваження керівника державної служби у та­ких структурних підрозділах;

Керівник відповідного органу - у державних органах, посади керівників яких належать до посад державної служби.

Керівник апарату (секретаріату): 1) Апарат РНБО, Секретарі­ат ЦВК, Секретаріат Уповноваженого ВРУ з прав людини, Секрета­ріат Конституційного Суду України, Апарат Верховного Суду Укра­їни, Секретаріат Вищої ради правосуддя та інші апарати; 2) постійно діючі допоміжні органи, утворені Президентом України; 3) орган, в якому є пряме підпорядкування окремій особі, що займає політичну посаду: Апарат Верховної Ради України, Офіс Президента України.

Керівник державної служби здійснює такі повноваження: ор­ганізовує планування роботи з персоналом державного органу, у т.ч. організовує проведення конкурсів на зайняття посад державної служби категорій «Б» і «В», забезпечує прозорість і об’єктивність таких конкурсів відповідно до вимог цього Закону; забезпечує пла­нування службової кар’єри, планове заміщення посад державної служби підготовленими фахівцями згідно з вимогами до профе­сійної компетентності та стимулює просування по службі; забез-

печує своєчасне оприлюднення та передачу НАДС інформації про вакантні посади державної служби з метою формування єдиного переліку вакантних посад державної служби, який оприлюднюєть­ся; призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на посади державної служби категорій «Б» і «В», звільняє з таких посад відповідно до цього Закону; укладає та розриває контракти про проходження державної служби відповідно до п. З ч. 2 ст. 34 чинного Закону у порядку, передбаченому КМУ; присвоює ранги державним службовцям державного органу, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»; забезпечує підвищення ква­ліфікації державних службовців державного органу тощо.

Керівник державної служби має право делегувати окремі повно­важення, визначені ст. 12 чинного Закону «Про державну службу», керівникам самостійних структурних підрозділів апарату та тери­торіальних органів чи відокремлених підрозділів ЦОВВ у порядку, встановленому КМУ.

9.9.5. Служби управління персоналом як суб’єкти управління у сфері державної служби

Відповідно до ст. 18 Закону «Про державну службу» в державно­му органі залежно від чисельності персоналу (чисельність визнача­ється з розрахунку 20 осіб на одного спеціаліста служби персоналу): а) утворюється структурний підрозділ; або б) вводиться посада спе­ціаліста з питань персоналу; або в) покладаються обов’язки на одно­го з державних службовців органу (чисельність персоналу менше 10 осіб). Служба управління персоналом (далі - СУП) підпорядкову­ється керівникові державної служби в державному органі.

Основними завданнями СУП є: реалізація державної політики з питань управління персоналом у державному органі; забезпечен­ня здійснення керівником державної служби своїх повноважень із питань управління персоналом; забезпечення організаційного роз­витку державного органу; добір персоналу державного органу; прогнозування розвитку персоналу, заохочення працівників до службової кар’єри, підвищення рівня їх професійної компетент­ності; здійснення аналітичної та організаційної роботи з кадрового менеджменту; організаційно-методичне керівництво та контроль за

роботою з персоналом у підпорядкованих територіальних органах; документальне оформлення вступу на державну службу, її прохо­дження та припинення.

СУП має право: спільно з іншими структурними підрозділами перевіряти і контролювати дотримання правил внутрішнього служ­бового розпорядку, вимог законодавства про працю та державну службу в державному органі та здійснювати контроль за додер­жанням законодавства про працю у підпорядкованих організаці­ях; взаємодіяти зі структурними підрозділами державного органу, підпорядкованими організаціями, державними органами та OMC із питань, що належать до її компетенції; одержувати в установлено­му законодавством порядку від посадових осіб та іншого персона­лу державного органу та підпорядкованих організацій інформацію, матеріали та пояснення (у т.ч. письмові), необхідні для здійснення покладених на неї завдань; за погодженням з керівником державної служби брати участь у конференціях, семінарах, нарадах та в інших заходах із питань управління персоналом та організаційного розви­тку; на обробку персональних даних фізичних осіб відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних для виконання покладених на неї повноважень тощо.

СУП очолює керівник. Керівник СУП державного органу, юрис­дикція якого поширюється на всю територію України (крім ОПУ, Апарату ВРУ, Секретаріату КМУ), а також обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, призначається на посаду та звільняється з посади керівником державної служби за наявності висновку НАДС. На посаду керівника СУП у держав­ному органі та посади інших працівників призначається особа, яка відповідає вимогам, установленим чинним Законом. Керівник СУП: організовує планування роботи СУП у державному органі та забез­печує виконання покладених на неї завдань і функцій; забезпечує планування службової кар’єри державних службовців; забезпечує планування навчання персоналу державного органу; вносить ке­рівникові державної служби пропозиції щодо штатної чисельності, структури та штатного розпису державного органу, призначення, звільнення з посади, заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників державного органу; визначає розподіл обов’язків між працівниками служби управління персоналом, коор­динує та контролює їх діяльність тощо.

Відповідно до Закону «Про державну службу» СУП виконує такі функції, організовує роботу щодо розробки структури державного органу; розробляє і бере участь у розробленні проектів норматив­но-правових актів, що стосуються питань управління персоналом, трудових відносин та державної служби; вносить пропозиції керів­никові державної служби з питань удосконалення управління пер­соналом та кадрового менеджменту; здійснює аналітико-консуль- тативне забезпечення роботи керівника державної служби щодо питань управління персоналом; контролює розроблення посадових інструкцій державних службовців державного органу, яких затвер­джує керівник державної служби, а також переглядає їх на відповід­ність установленим законодавством вимогам; здійснює роботу щодо створення сприятливого організаційного та психологічного клімату, формування корпоративної культури в колективі, розв’язання кон­фліктних ситуацій; вивчає потребу в персоналі на вакантні посади в державному органі та вносить відповідні пропозиції керівникові державної служби; у випадках, передбачених законодавством, при­ймає документи від кандидатів на посаду категорії «А», перевіряє на відповідність установленим законом вимогам, передає до Комісії з питань вищого корпусу державної служби та повідомляє кандида­тів про результати такої перевірки тощо.

Правовий статус СУП окрім Закону «Про державну службу» визначається також Типовим положенням про службу управління персоналом^[CCCXVIII].

9.10.