<<
>>

ВСТУП.

Актуальність теми. На сучасному етапі становлення України як суверенної, демократичної, правової та соціальної держави, держави, яка була утворена в результаті реалізації українським народом свого невід’ємного права на самовизначення та відновила свою незалежність після розпаду СРСР, важливого значення набуває аналіз процесу зародження та розвитку конституційних ідей в українській правовій та політичній думці, практики їх реалізації у державотворчих процесах на різних етапах національної історії.

Особливу увагу привертає питання щодо приналежності української конституційно-правової думки, як невід’ємної складової частини, до європейської політичної та правової думки, подібність процесів зародження та розвитку конституційних ідей в Україні та в інших європейських країнах.

Конституціоналізм, як політико-правова категорія та доктринальне вчення з\'являється після виникнення політико-правових ідей конституційного характеру, перших конституцій та утвердження конституційної держави. Він є нерозривним і прямо похідним від конституції держави та пануючих у ній конституційних ідей, хоча не завжди факт наявності конституції автоматично означає появу тої чи іншої моделі конституціоналізму. Змістовну основу, саму суть конституціоналізму, на думку В.М.Шаповала, виражає формула «конституційно-правова норма плюс практика її реалізації» [1]. На ранніх етапах своєї появи – утвердження конституціоналізму як правової доктрини (приблизно друга половина ХІХ ст.) вчені-правознавці звертали увагу на те, що для «конституціоналізму» як явища, характерним є наступне: факт наявності конституції, визнання її верховенства над іншими нормативними актами; факт активного впливу конституції на політичне життя країни; реальне встановлення в державі при допомозі конституції правового характеру відносин між державою й особою; конституційне визнання прав і свобод людини; регламентація конституцією державного ладу [2, c.3-4].

Згодом, конституціоналізм став важливим фактором розвитку демократичних держав протягом усього ХХ ст. Як явище світової політичної та правової культури, він остаточно сформувався при переході від традиційного до індустріального суспільства. Політико-правова система конституціоналізму, будучи важливою інституційною і процедурною гарантією становлення, розвитку і функціонування інститутів громадянського суспільства, виступала й виступає як умова побудови правової держави [3, с.132-135]. Сьогодні, поняття конституціоналізму охоплює теорію конституції загалом, історію і практику конституційного розвитку тієї або іншої країни, групи країн. Під конституціоналізмом часто розуміють – особливу систему знань про фундаментальні політико-правові процеси демократії, їх сутність, форми вираження, методи і міру реалізації. Образно кажучи, в конституціоналізмі часто бачили, щось на взірець універсального принципу, який включає в себе ряд таких оціночних критеріїв як – розподіл влади, права людини, конституційний контроль, принцип верховенства права.

В широкому (політологічному) розумінні конституціоналізм розглядають в трьох аспектах:

1) як ідейно-політичну доктрину;

2) як ідейно-політичний рух;

3) як державно-правову практику.

У вужчому (юридичному) розумінні, до конституціоналізму підходять як до:

по-перше – «державного правління обмеженого конституцією»;

по-друге – «як вчення про конституцію в якості основного закону держави, закону який визначає взаємовідносини держави і суспільства»;

по-третє – «як політичної системи, в основі якої лежать конституційні методи правління» [4, c.63; 5; 6, c.67; 7, 30-31; 8, c.5-12; 9, c.244].

Конституціоналізм як такий, присутній у своєму класичному розумінні в українській політичній та правовій думці фактично від середини ХІХ ст. В період 1917-1920-х років український конституціоналізм отримав застосування в практиці створення та функціонування українських національних держав УНР та ЗУНР. Протягом 20-80-х років минулого століття конституційні ідеї були невід\'ємною складовою частиною національної політичної та правової думки.

Звідси, комплексний аналіз розвитку конституційних ідей в Україні (від початків до кінця 80-х рр. ХХ ст.) та практики їх реалізації в державотворчих процесах, повинен допомогти краще з\'ясувати сутність національної державності українського народу в ХХ ст.

З початку демократичних перетворень в Україні (кінець 80-х початок 90-х років ХХ ст.) було взято курс на свого роду «політичну реабілітацію» конституціоналізму як такого. Вже в Декларації про державний суверенітет України (липень 1990 р.) та Концепції нової Конституції України (червень 1991 р.) йшла мова про такі категорії як розподіл влади, місцеве самоврядування, верховенство права, інститут прав та свобод людини. Після відновлення державної незалежності України в серпні 1991 року – курс на відтворення повноцінної системи конституціоналізму в Україні стає частиною офіційної державної політики. Своєрідним завершенням цього процесу стало прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, яка проголосила Україну демократичною, соцiальною, та правовою державою, визнала людину, її життя i здоров\'я, честь i гiднiсть, недоторканнiсть i безпеку найвищою соцiальною цiннiстю, визнала верховенство права, визначила порядок здійснення державної влади на засадах її подiлу на законодавчу, виконавчу та судову, гарантувала мiсцеве самоврядування тощо. Іншими словами, Конституція України 1996 року фактично заклала основу для відновлення та дальшого розвитку конституціоналізму в Україні як цілісної системи.

Зв\'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планових наукових досліджень кафедри історії та теорії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка відповідно до цільової комплексної програми «Актуальні проблеми історії держави і права, політичних та правових вчень та зарубіжної історії», затвердженої наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № 1174 від 02 липня 2002 року.

Головною метою дисертаційного дослідження є науковий аналіз процесу виникнення, розвитку та практики застосування в державотворчих процесах конституційних ідей як складової української політичної та правової думки.

Згідно з поставленою метою зроблено спробу виконати такі завдання:

– проаналізувати причини та умови виникнення політико-правових ідей та поглядів конституційного характеру в Україні;

– проаналізувати розвиток конституційних ідей в Україні та визначити загальні підходи щодо їх періодизації;

– провести порівняльний аналіз розвитку конституційних ідей в Україні та в інших європейських країнах;

– розкрити сутність конституційних ідей в українській політичній та правовій думці до 1917 р., періоду української державності 1917-1920 рр., міжвоєнного періоду та періоду після Другої світової війни;

– проаналізувати практику застосування конституційних ідей при створенні та функціонування УНР, ЗУНР, УРСР, Карпатської України;

– дослідити взаємозв\'язок (в тому числі взаємозалежність та взаємообумовленість) різних етапів розвитку конституційних ідей в українській політичній та правовій думці і його наслідки для утвердження конституціоналізму в Україні після 1990-1991 рр.

Об\'єктом дослідження є політичні та правові погляди українських вчених, політичних та громадських діячів на конституцію держави, права та свободи людини, організацію державної влади і місцевого самоврядування, парламентаризм, територіальну організацію держави, конституційну державу в цілому, їхню еволюцію.

Предметом дослідження є закономірності виникнення та розвитку конституційних ідей в українській політичній та правовій думці та практика їх реалізації в державотворчих процесах українського народу.

Методологічною основою дослідження є головні положення й висновки гносеології державно-правових явищ, історичні та сучасні загальнотеоретичні уявлення про конституцію держави та конституційну державу, їхні центральні інститути та елементи. Проблеми виникнення та розвитку політико-правових ідей конституційного характеру в Україні аналізуються на основі єдності логічного та історичного принципів, дослідження явищ у конкретних історичних умовах, переходу від конкретного до абстрактного, від абстрактного до конкретного із застосуванням методів системно-структурного й порівняльно-правового аналізу державно-правових явищ, а також історико-правового та логіко-правового методів.

Теоретичною основою дослідження є положення відомих вітчизняних вчених-теоретиків, істориків держави і права, конституціоналістів, дослідників міжнародного публічного права, істориків та політологів, відомих громадських та політичних діячів, зокрема Т.Г.Андрусяка, С.Е.Базилевича, І.Г.Біласа, С.С.Дністрянського, О.О.Ейхельмана, А.П.Зайця, М.І.Козюбри, Б.О.Кістяківського, М.В.Костицького, Л.Т.Кривенко, О.Л.Ко–пиленка, В.С.Кульчицького, О.М.Мироненка, О.Л.Окіншевича, М.І.Палієнка, В.Ф.Погорілка, В.А.Поту–льницького, П.М.Рабіновича, О.Ф.Скакун, А.Г. Слюсаренка, В.Г.Сокуренка, П.Б.Стецюка, Б.Й.Тищика, Ю.М.Тодики, В.В.Речицького, І.Б.Усенка, М.В.Цвіка, В.М. Шаповала, Ю.С.Шемшученка та інших.

Джерельною базою дисертації передусім є політичні та правові ідеї та погляди конституційного характеру визначних українських громадсько-політичних діячів (Г.Андрузького, С.Барана, А.Волошина, Т.Галіпа М.Грушевського, М.Драгоманова, К.Левицького, М.Лозинського, І.Мазепи, М.Міхновського, П.Орлика, С.Петлюри, Є.Петрушевича, М.Плав\'юка, Б.Хмельницького, А.Шептицького та інших), конституційні положення та конституційні доктрини українських політичних партій, громадських організацій, суспільно-політичних рухів починаючи від середини ХІХ ст., конституційне законодавство УНР, ЗУНР, Карпатської України, УРСР, документи конституційного характеру українського політичного підпілля та національно-визвольного руху 20-50-х років (ОУН, УПА, УГВР), конституційні ідеї в українському дисидентському русі та русі опору 60-80-х років минулого століття, а також наукові роботи українських радянських вчених із проблем державного та конституційного права.

Наукове і практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони спрямовані на дальший розвиток юридичної науки, історії української політичної та правової думки, конституційних ідей і практики їх застосування в державотворчих процесах в Україні зокрема. Сформульовані у дисертації теоретичні положення, висновки, рекомендації можуть бути використані:

у науково-дослідницькій роботі – для наступних напрацювань в області дослідження проблем становлення конституціоналізму в Україні;

у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з історії політичних та правових учень, історії української політичної та правової думки, історії держави і права України, конституційного права України, у викладанні відповідних навчальних курсів та спецкурсів, у науково-дослідницькій роботі студентів;

у просвітницькій роботі – для правового виховання населення, підвищення рівня політичної та правової культури громадян, для поглиблення знань всіх, хто цікавиться проблематикою конституції, історією вітчизняних конституційно-правових доктрин, практикою утвердження конституціоналізму Україні.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що за характером і змістом розглянутих проблем – це перше у вітчизняній юридичній науці теоретичне комплексне дослідження процесу виникнення та розвитку конституційних ідей в українській політичній та правовій думці, а також практики їх реалізації у державотворчих процесах українського народу. На основі проведеного дослідження сформульовано низку нових положень, висновків та пропозицій, які виносяться на захист:

– досліджено умови виникнення політичних та правових ідей конституційного характеру та перших конституцій, як концентрованого виразу останніх, а також еволюцію змісту конституційних ідей, поглядів, доктрин і самих конституцій від середини XVII до кінця ХХ століття;

– на основі аналізу розвитку суспільно-політичних процесів національно-визвольної війни українського народу 1648-1654 рр., в контексті загальноєвропейського демократичного розвитку, а також вітчизняних політико-правових документів того часу та пізніших періодів, часом зародження (виникнення) в Україні перших політико-правових ідей та поглядів передконституційного та конституційного характеру визначено період від середини XVII ст. до початку XVIII ст.;

– запропоновано авторське бачення схеми розвитку конституційних ідей в українській політичній та правовій думці як єдності декількох взаємозалежних між собою і тісно пов\'язаних з історією розвитку національної державності українського народу періодів, а саме: першого періоду – «Відродження політичних та правових ідей конституційного характеру в Україні (середина ХІХ ст.) та їхній розвиток перед періодом української державності 1917-1920 рр.»; другого – «Розвиток конституційних ідеї в українській політичній та правовій думці міжвоєнного періоду»; третій – «Розвиток конституційних ідей в українській політичній та правовій думці в 50-80-ті роки ХХ ст.»; четвертий – «Розвиток конституційних ідей в Україні після 1990-1991 рр.».

– на основі аналізу змісту, внутрішньої структури, методики викладу головних положень, конституційний проект «Основний Закон Самостійної України» (1905) віднесено до групи документів першої хвилі конституційних ідей та конституцій (так званих, «старих» конституцій);

– встановлено, що наслідком розвитку політичних та правових ідей і поглядів конституційного характеру в Україні до 1917 року стало сформування в українському суспільстві бачення двох основних шляхів побудови України як конституційної держави: а) автономно-федеративного; б) самостійно-соборницького (державницького);

– встановлено, що конституційні ідеї в Україні періоду УНР-ЗУНР та їх реалізація на практиці відповідають тогочасному рівню розвитку європейського конституціоналізму, а конституційні акти України того часу відносяться до групи документів другої хвилі конституційних ідей та конституцій;

– запропоновано розглядати українську конституційно-правову думку 20-80-х рр. ХХ ст. як єдність конституційних ідей, що формувалися середовищами: 1) офіційної радянської державної (конституційно-правової) доктрини та радянських вчених-правознавців; 2) легального середовища українських політиків, які діяли в умовах конституційних режимів іноземних держав, до складу яких входили різні частини українських земель (20-40-і рр. ХХ ст.); 3) підпільного середовища української політичної опозиції та національно-визвольного руху; 4) середовища українських вчених-правознавців на еміграції; 5) середовища Державного центру УНР в екзилі;

– встановлено, що Конституції УРСР (1919, 1929, 1937, 1978) відіграли свою окрему позитивну роль у процесі розвитку конституційних ідей в Україні в ХХ ст. та вплинули на формування українського конституціоналізму після 1990 року;

– прийнята 28 червня 1996 року Конституція України за всіма кваліфікаційними ознаками, сутністю, формою викладу та змістом основних положень, належить до конституцій третьої хвилі (так званої групи «новітніх конституцій»);

– визначено стрижнем (основою) конституційних ідей української політичної та правової думки всього ХХ ст. два положення: 1) реалізація українським народом права на самовизначення; 2) побудова суверенної, національної, демократичної української держави;

– встановлено, що українська конституційно-правова думка є невід\'ємною складовою частиною європейської політичної та правової думки і у своєму розвитку пройшла всі основні (загальновизнані у юридичній науці) етапи, характерні для загального процесу еволюції змісту конституційних ідей, поглядів, доктрин та конституцій.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорена на засіданні кафедри історії та теорії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка. Основні положення і висновки дисертації використовуються автором при викладанні окремих тем навчальних курсів «Конституційне право України» та «Державне будівництво і місцеве самоврядування» у Львівському інституті внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України.

Основні положення дисертації висвітлено у виступах автора на науковій конференції присвяченій 130-річчю від дня народження С.Дністрянського (Ужгород, листопад 2000), VІІ регіональній науковій конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, лютий 2001), VІІІ регіональній науковій конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, лютий 2002), науковій конференції «Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи» (Тернопіль, лютий 2002), науковій конференції «Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні» (Острог, квітень 2002), регіональній науково-практичній конференції «Проблеми викладання в університетах навчальних дисциплін конституційно-правового та адміністративно-фінансового циклів» (Львів, травень 2002), Міжнародній науковій конференції «Проблеми реалізації конституцій України та Польщі» (Львів, листопад 2002), ІХ регіональній науковій конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, лютий 2003).

Публікації. Положення дисертації опубліковано у семи наукових статтях, чотири з яких – у фахових виданнях із юридичних наук, визначених Вищою атестаційною комісією України.

Структура дисертаційного дослідження визначена предметом і логікою дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, що об\'єднують шість підрозділів, висновків і списку використаних джерел.

Загальний обсяг дисертації становить 191 сторінку, в тому числі використаних джерел – 27 сторінок (294 найменувань).

<< | >>
Источник: Стецюк Наталія Василівна. «КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЛІТИЧНІЙ ТА ПРАВОВІЙ ДУМЦІ (середина ХІХ ст. – кінець 80-х років ХХ ст.)». Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Львів -2003. 2003

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВСТУП.:

  1. Вступ.
  2. ВСТУП
  3. ВСТУП
  4. ЧАСТИНА І. ВСТУП ДО ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
  5. ВСТУП
  6. Вступ
  7. ВСТУП
  8. Вступ
  9. ВСТУП
  10. Вступ
  11. ВСТУП
  12. ВСТУП
  13. ВСТУП
  14. ВСТУП
  15. ВСТУП
  16. ВСТУП
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -