Поняття конкуренції.

Поняття «конкуренція» розглядається дослідниками у двох аспектах: в широкому сенсі слова та у вузькому сенсі. У широкому сенсі конкуренція - процес суперництва господарюючих суб’єктів на товарному ринку за досягнення переваг, з метою отримання найбільш вигідних умов збуту товарів, з використанням різних методів конкурентної боротьби.

ЇЇ також пропонують розуміти як з об’єктивної так і з суб’єктивної сторони. З об’єктивної сторони, конкуренція - це економічні відносини між суб’єктами господарювання на ринку, результатом яких є певний стан ринку, при якому можлива свобода вибору для споживачів та суб’єктів господарювання, і виключений вирішальний вплив окремого суб’єкта господарювання на ринок. З суб’єктивної сторони конкуренція - це вільні й правомірні дії суб’єктів господарювання змагального характеру, засновані на власних досягненнях і спрямовані на одержання переваг над іншими суб’єктами господарювання та максимального прибутку^{[999] [1000].}

Вона визначається також як об’єкт правового регулювання, під яким розуміється система базових суспільних відносин, що виникають між державою і господарюючими суб’єктами, в рамках яких на основі правових норм держава бере на себе зобов’язання по створенню умов для захисту та розвитку конкуренції^[1001]. Визначають конкуренцію і як природний для ринкових умов стан економіки, при якому за допомогою встановлених і захищених державою правил поведінки, господарюючі суб’єкти на паритетних засадах змагаються в досягненні кращого результату господарювання на якому-небудь ринку, виключаючи можливість кожного впливати в односторонньому порядку на загальні умови господарювання на цьому ринку^[1002].

Для нас має значення розуміння конкуренції не лише як економічна боротьба між учасниками ринку^{[1003] [1004], а в ширшому значенні. Звичайно, основною метою підприємницьких юридичних осіб є отримання прибутку, і тут найбільшу роль відігріє економічна конкуренція, але має значення й позаекономічна діяльність юридичних осіб.}

Виходячи з поняття конкуренції як економічної категорії, та враховуючи наукові її визначення, можна сказати, що в загальному її розумінні конкуренцією є змагальність між деякими юридичними особами за кращі умови діяльності^[1005], правомірна, не заборонена законом, автономна діяльність юридичних осіб, метою якої є одержання найбільш вигідних умов діяльності^[1006], процес протиборства юридичних осіб з метою завоювання більш широкого простору¹, ситуація, при якій будь-який бажаючий скористатися результатом діяльності юридичних осіб може вибирати між різними такими особами^{[1007] [1008]. Це врегульована законодавством змагальність між юридичними особами, які займаються одночасно такою ж самою діяльністю, з метою одержання кращих результатів своєї діяльності.}

Основні умови моделі досконалої конкуренції:

- конкуренція тим сильніше, чим більше число конкуруючих фірм; конкуренція передбачає наявність інформації, знань про умови ринкових взаємодій;

- конкуренція існує в умовах економічної свободи ринкових агентів; конкурентна рівновага на ринку встановлюється поступово^[1009]. Вільна конкуренція є головною умовою формування ринкових цін на ринках товарів, праці та капіталу, що в свою чергу забезпечує безкризовий і сталий економічний розвиток країни.

До теперішнього часу необхідність регулювання, обмеження конкуренції залишається недостатньо вивченим питанням. Серед учених, критично оцінюють регулювання конкуренції за допомогою проведення політики, спрямованої на збереження державної монополії, фіксації. В разі регулювання конкуренції, компанії змушені займатися взаємодією з регулюючими органами і захистом своєї власності. У результаті відбувається зниження рівня конкуренції, розвиток галузей стає менш динамічним, інвестиційна привабливість знижується. Конкуренція переходить на новий виток, розвиваючись не тільки на товарних ринках, але і між транснаціональними корпораціями, охоплює територіальні ринки, що знаходить своє підтвердження в сучасній світовій економіці. Для успішного досягнення лідерства на ринку, в умовах конкурентної боротьби, господарюючому суб’єкту необхідно виробити конкурентну стратегію, метою якої є забезпечення переваги над конкурентами через виявлення конкурентних переваг, їх вдосконалення, а також зміцнення конкурентної позиції в довгостроковому періоді. Серед способів досягнення конкурентних переваг виділяються впровадження нових технологій, використання інновацій та розширення масштабу конкуренції¹.

Як пишуть дослідники проблем конкуренції, вільна конкуренція є синонім свободи вибору, свободи підприємництва, свободи виходу на ринок, що є невід’ємною частиною економічних свобод людини і громадянина. Конкуренція примушує підприємців до ефективних дій на ринку, змушуючи їх пропонувати споживачам більш широкий асортимент товарів і послуг за нижчими цінами та кращої якості. При цьому сигнали ринку без спотворень доходять до постачальників (виробників), дозволяючи їм самостійно приймати рішення про перерозподіл ресурсів в економічно більш привабливі сфери^{[1011] [1012].}

Професор Г.

Російська дослідниця С. М. Кондратовська зазначає, що об’єктивно конкуренція виражається в поведінці, здатній сприяти збуту одного з господарюючих суб’єктів^{[1015] [1016] [1017]. Саме необхідність продати товар і продати його на найбільш вигідних умовах, змушує виробників враховувати питання конкуренції. Виробник змушений думати про якість товару, про ціну, про постпродажне обслуговування та багатьох інших питаннях, які допоможуть йому продати товар якомога вигідніше.}

В літературі зустрічаються різноманітні класифікації конкуренції, зокрема, вона поділяється на:

1) вільну і регульовану;

2) індивідуальну і місцеву;

3) галузеву і міжгалузеву;

4) національну і глобальну^[1018];

5) внутрішньогалузеву, міжгалузеву і міжнародну^[1019]

6) чисту і монополістичну^[1020];

7) цінову і нецінову^[1021], за засобами її ведення. Цінова конкуренція ведеться шляхом маневрування цінами з метою найбільш вигідного використання ринку, у неціновій використовуються засоби, що не мають безпосереднього відношення до цін;

8) добросовісну і недобросовісну. При цьому добросовісною визначається така конкуренція, при якій дотримуються правові й етичні норми взаємовідносин із партнерами, а під недобросовісною конкуренцією розуміється технічне шпигунство, переманювання фахівців, підкуп працівників конкурента, помилкова реклама, самовільне використання чужого товарного знака, копіювання зовнішнього оформлення товару іншої фірми тощо¹.

Недобросовісна конкуренція також класифікується

дослідниками:

1) за суб’єктами, проти яких вона спрямована, поділяється на конкуренцію проти споживачів, проти конкурентів та проти громадськості в цілому;

2) за об’єктами, стосовно яких вона відбувається, на конкуренцію стосовно товарів, послуг, фірмових найменувань, знаків для товарів і послуг;

3) за сферою господарювання, на конкуренцію, яка здійснюється у виробничому підприємництві та комерційному господарюванні^{[1022] [1023].}

Вона має свої ознаки:

- це поведінка в сфері конкурентного підприємництва;

- суперечить правилам законодавства або чесним звичаям ділового обороту;

- завдає шкоди або створює погрозу інтересам конкурентів, споживачів або суспільству^[1024].

Конкуренція носить суперечливий характер: поряд з

прогресивним впливом стали розвиватися її негативні прояви, що виражаються в нецивілізованих і недобросовісних методах ведення суперництва, що завдають шкоди як окремим підприємцям і споживачам, так і всьому суспільству в цілому. Щоб свобода конкуренції не перетворювалася в анархію, потрібні певні гарантії і механізми. Правила конкуренції можуть створюватися як ініціативними діями самих підприємців, складаючи звичаї ділового обороту, так і державою за допомогою видання нормативних актів¹.

З цією метою існують Закони «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції» та «Про Антимонопольний комітет України»^{[1025] [1026]. Економічна конкуренція розглядається в законодавстві як змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття, завдяки власним досягненням, переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку[1027]. Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії в конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності[1028], суперечать правилам у підприємницькій діяльності[1029].}

Інколи поняття недобросовісної конкуренції трактується дуже широко, і до неї відносять зловживання пануючим становищем на ринку взагалі^[1030], що призводить до змішування недобросовісної конкуренції та порушень антимонопольного законодавства, які мають різну спрямованість. Економісти використовують поняття нечесної конкуренції, що визначається як діяльність господарюючого суб’єкта, що спрямована на отримання комерційної вигоди та забезпечення домінуючого становища на ринку, обманом споживачів, партнерів, інших господарюючих суб’єктів і державних органів^[1031].

Хоча самий термін не викликає заперечень, однак вищевказане його визначення виходить за рамки легального визначення недобросовісної конкуренції через вказівку на те, що метою нечесної конкуренції є забезпечення домінуючого становища на ринку. Зайняття домінуючого становища на ринку не є обов’язковою ознакою суб’єкта господарювання, що здійснює нечесну конкуренцію, як і забезпечення такого становища не є обов’язковою метою недобросовісної конкуренції. У правовому аспекті найбільш важливою класифікацією конкуренції, залежно від використання конкурентами певних методів і способів конкурентної боротьби, називають добросовісну та недобросовісну¹.

В науці незаконна конкуренція визначається як будь-які дії господарюючих суб’єктів, державних органів та органів місцевого самоврядування, які спрямовані на отримання або надання переваг при здійсненні підприємницької діяльності, які суперечать законодавству, звичаям ділового обороту, вимогам добропорядності, розумності та справедливості, та заподіяли або можуть заподіяти збитки іншим господарюючим суб’єктам-конкурентам, або завдали чи можуть завдати шкоди їх діловій репутації^{[1032] [1033].}

Недобросовісною конкуренцією є антиконкурентні дії суб’єктів господарювання чи бездіяльності, пов’язаної з порушенням чинного законодавства, торгових правил і звичаїв, прав на інтелектуальну власність, вимог добропорядності та справедливості шляхом вчинків, здатних викликати змішування відносно підприємства, продукції або діяльності конкурента, ввести громадськість в оману, дискредитувати конкурента¹.

Це поведінка, що в будь-який спосіб суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям підприємницької діяльності, у відносинах між конкуруючими суб’єктами господарювання. Вона має наступні ознаки:

- це поведінка у сфері конкурентного господарювання підприємництва суперечить правилам законодавства та чесним звичаям у підприємництві;

- завдає шкоди або створює погрозу заподіяння шкоди суспільним інтересам, інтересам конкурентів і споживачів;

- порушує право суб’єкта господарювання на ділову репутацію;

- тягне ймовірність змішування споживачами діяльності носія ділової репутації та недобросовісного конкурента^{[1034] [1035].}

Добросовісна конкуренція повинна відповідати наступним принципам:

- вона має здійснюватись шляхом належної позитивної поведінки;

- неправомірним є перешкоджання чи приниження конкурентів;

- товари і послуги мають бути правильно та якісно позначені;

- має шануватися особистість споживача;

- конкуренція не повинна суперечити суспільним інтересам^[1036].

Отже, конкуренцію можна визначити як змагання між юридичними особами певного виду діяльності, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних переваг. Конкретизація даного поняття буде залежати від виду діяльності юридичних осіб.