Право на конкуренцію.

Право на конкуренцію допоможе втілити прагнення осіб до самоствердження, до утвердження принципів і тенденцій соціального

розвитку. Воно допоможе юридичним особам в протиборстві та захистить від недобросовісної поведінки з приводу неї інших осіб.

Вільна конкуренція може слугувати прикладом одного з ефективних механізмів соціальної регуляції. Конкуренція в суспільстві призводить до безперервного оновлення ринку й необхідності постійного вивчення ринкової ситуації з метою догодити споживачеві, до більш швидкої появи і розвитку нових галузей та технологій у результаті конкурентних відносин. Вона заохочує і сприяє інноваційному процесу, який все частіше стає обов’язковою умовою соціального прогресу та невіддільним атрибутом у конкурентній боротьбі. Поширення конкуренції призводить до зміни мотивів поведінки та діяльності особи, до мобілізації творчих сил, потрібних для ствердження, реалізації і розвитку. Конкуренція сприяє вдосконаленню трудових навичок, кваліфікації, підвищенню пізнавальної та підприємницької активності її соціальних суб’єктів.

За словами дослідників, право на вільну і добросовісну конкуренцію - це право суб’єкта господарювання на змагальність за кращі умови господарювання на ринку. Воно включає в себе три елементи:

- можливість самого суб’єкта господарювання діяти певним чином - вільно і добросовісно конкурувати з іншими суб’єктами господарювання на ринку;

- можливість вимагати, щоб зобов’язані особи (конкуренти) діяли відповідно до правил, торгових й інших чесних звичаїв у підприємницькій діяльності, не порушували його право;

- можливість звертатися за захистом до управомочених державних органів у разі порушення права на конкуренцію, зокрема, діями, визнаними недобросовісною конкуренцією^[1037].

Право на участь у добросовісній конкуренції, за словами дослідників економічної конкуренції, є похідним від права на підприємницьку діяльність як суб’єктивного юридичного права. Звідси випливає, що право на участь у добросовісній конкуренції є природним та невід’ємним правом особи. Крім того, оскільки держава відповідає перед людиною за свою діяльність, змістом її обов’язку бути гарантом підтримки добросовісної конкуренції є запровадження системи організаційно-правових заходів протидії, обмеження чи усунення негативних економічних наслідків, які можуть виникнути за відсутності конкуренції¹. Право на економічну конкуренцію - це право на змагання між суб’єктами господарювання з метою одержання завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибрати між декількома продавцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обігу товарів на ринку^{[1038] [1039].}

Конструкція права на вільну конкуренцію недостатньо чітко визначена в законодавстві: право на конкуренцію найчастіше змішують із ситуацією змагальності на ринку, а також із торговою і підприємницькою діяльністю й умовами їх здійснення. У правовій доктрині і правотворчій діяльності конструкція права на конкуренцію є недостатньо розробленою^[1040].

Варто підсумувати, що в загальному розумінні право на конкуренцію - це можливість суперництва з використанням різних методів конкурентної боротьби, що не суперечать законодавству, звичаям, вимогам добропорядності, розумності та справедливості, і не завдають шкоди конкурентам або їх діловій репутації. Право на конкуренцію в цьому розумінні є особистим немайновим правом, яке необхідно закріпити в цивільному законодавстві, насамперед, для юридичних осіб (в межах нашого дослідження).

Зміст права на конкуренцію в літературі визначається трьома правомочностями: право на власні дії, право вимагати певної поведінки від зобов’язаних осіб, право на захист у разі його порушення¹.