Захист права на конкуренцію.

Порушеннями права на добросовісну конкуренцію, згідно законодавства, є: неправомірне використання ділової репутації, створення перешкод іншим суб’єктам в процесі конкуренції та досягнення переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, інші дії¹.

За словами О. В. Безуха, особливістю права на захист від недобросовісної конкуренції з боку суб’єктів конкуренції є те, що воно зводиться тільки до права вимоги захисту від неправомірних і недобросовісних дій^{[1043] [1044]. Захистом від недобросовісної конкуренції на сьогоднішній день виступає врегульована законом діяльність держави, її органів і посадових осіб, що контролюють процес конкуренції, учасників конкуренції, спрямованої на встановлення елементів матеріально-правового відношення, що виникло внаслідок порушення конкуренції, правил та чесних звичаїв у підприємницькій діяльності, припинення недобросовісної конкуренції та притягнення винних до відповідальності1.}

Проте ми розглядаємо право на конкуренцію як особисте немайнове право, і якщо воно є абсолютним, то захищається від усіх і кожного: від суб’єктів-конкурентів, від держави, від інших осіб. Звичайно, це право найчастіше порушується з боку конкуруючих юридичних осіб, але воно може порушуватися будь-якими іншими суб’єктами, яке може полягати і в діях, які не дозволяють чи заважають юридичній особі здійснювати конкурентні дії. Порушення може відбуватися й з боку державних органів: обмеження конкуренції може відбуватися шляхом прийняття певних нормативних актів з боку законодавчих чи інших органів, може відбуватися з боку Антимонопольного комітету.

Особливістю суб’єктивного права на захист від недобросовісної конкуренції з боку суб’єктів конкуренції є те, що воно зводиться до права вимоги захисту від неправомірних і недобросовісних дій, яке обмежене лише юридичною сферою. Воно є лише необхідним елементом в юридичних механізмах, що забезпечують належне виконання юридичних обов’язків держави і державних органів, інших уповноважених осіб. З іншого боку, в Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції» наведено перелік вчинків, заборонених законом, тобто правових заборон, для яких притаманні фіксуюча і закріплююча функція: вони призначені затвердити, підняти до стану недоторканного устрій та суспільні відносини, які існують та домінують в державі. З регулятивної точки зору, заборони є обов’язками пасивного змісту, тобто обов’язками утримуватися від дій певного роду - порушень правил, торгових та інших чесних звичаїв у підприємницькій діяльності, при цьому утримання не має адресного характеру^{[1045] [1046], що говорить про абсолютність права на конкуренцію.}

Захист права на конкуренцію і його способи повинні залежати від видів порушення даного права, які можуть проявлятися в різноманітних діях. Захист від неправомірних дій конкурентів юридичної особи на практиці зустрічається лише як захист економічної конкуренції. Порушення права на конкуренцію тягне за собою також порушення права на ділову репутацію (що вже закріплене в цивільному законодавстві як особисте немайнове право), проблему захисту якого ми вже досліджували в попередньому розділі. Тому коротко розглянемо, в чому може проявлятися неправомірне використання ділової репутації суб’єктів господарювання їхніми конкурентами:

1) неправомірне використання чужих позначень, упаковки, рекламних матеріалів;

2) неправомірне використання товару іншого виробника;

3) копіювання зовнішнього вигляду виробу;

4) порівняльна реклама¹.

Найчастіше предметом посягання неправомірного

використання чужих позначень є фірмове найменування, яке повинно мати визначену ступінь відомості, щоб асоціюватися в споживачів з конкретною юридичною особою і характеризувати її ділову репутацію. Якщо говорити про використання чужих знаків для товарів і послуг, то захист від таких дій ефективний, якщо вони зареєстровані. Незареєстрований знак повинен бути достатньо відомий, мати розрізняльну здатність, щоб відрізнятися від інших товарів та послуг, він не повинен суперечити моральним принципам і суспільним інтересам. Іншими позначеннями, які незаконно використовують конкуренти, можуть бути спецодяг працівників, специфічний інтер’єр приміщень і робочих місць, стиль оформлення ділової документації, система верстки печатних матеріалів, які складають фірмовий стиль юридичної особи^{[1047] [1048]. В даних відносинах вбачається зв’язок з особистим немайновим правом на індивідуальність, яке, при такому порушенні, могло б захищатися разом із правом на конкуренцію.}

Наприклад, якщо конкуренти копіюють упаковку, вона стає предметом посягання, що може бути візиткою карткою виробника товару та важливим інструментом реклами. Вона може виступати в якості об’ємного товарного знаку чи промислового зразка, може вміщувати в собі зображувальний товарний знак, може мати самостійне значення та бути невід’ємною частиною зовнішнього вигляду виробу. Якщо назви літературних, художніх творів, періодичних видань є оригінальними, вони охороняються законодавством про авторське і суміжні права, вони також можуть бути предметом захисту права на конкуренцію. При цьому назви повинні бути не загальновживаними та асоціюватись з певними товарами чи послугами, характеризувати ділову репутацію їх виробників¹.

Що стосується порушення права на конкуренцію, шляхом неправомірного використання товару іншого виробника, то вводячи такий товар в обіг під власним позначенням, порушник привертає інтерес споживачів до себе, набуваючи незаслужені конкурентні переваги на ринку.