<<
>>

4.2. Суть держави загального добробуту та зміни в ній у сучасних умовах

Держава загального добробуту

Закон Вагнера реалізувався у багатьох країнах, які обрали шлях соціально-орієнтованого ринкового господарства (Скандинавські країни, Німеччина, Швейцарія та інші розвинуті країни.).

Про них говорять, що у них існує держава загального добробуту.

Держава загального добробуту — це така держава, в якій за рахунок переважно суспільних витрат забезпечуються такі суспільно значимі потреби, як потреба в освіті, охороні здоров\'я, пенсійному забезпеченні тощо.

Державні видатки як регулятори фінансово-економічних процесів у країні 39

Про рівень забезпечення деякими престижними товарами в розвинутих країнах можна довідатися з табл. 4.2.

Таблиця 4.2 Результати дослідження споживчого попиту в Європі* (дані компанії Forrester Research Ins.)

Найменування % тих, котрі мають % тих, котрі бажають придбати
Стаціонарний телефон 93 3
Телевізор 92 4
Відеомагнітофон 83 3
Муз. центр 78 4
Моб. телефон 76 7
Комп\'ютер 55 ,    7
Кол. принтер 48 7
Плеєр 47 3
Сканер 31 8
Ігр. приставка          \' 26 8
Відеокамера 24 ;   4
Запис CD-ROM 23 8
Лаптон 12 4
Плоский ТВ 11 .   3
Цифр, фотоапарат 11 •      8
Веб-камера 8 5
Цифр, відеокамера 7 5
Киш.
комп\'ютер
6 2
МРЗ-плеєр 4 3

* Джерело: Дзеркало тижня. — 2000. — 28 грудня. — С 12.

Моделі держави добробуту (або соціальної держави)

Ліберальна (або англосаксонська), яка застосовується в США, Великобританії, ряді латиноамериканських країн. Вона передбачає державні обов\'язки з соціального захисту для найбільш уразливих верств населення. Інші громадяни повинні забезпечувати себе самостійно. У системі соціального забезпечення перевага надається трудовій мотивації громадян.

Соціально-демократична (або скандинавська) модель, яка найбільш поширена у Швеції. Тут надається базове забезпечення усім громадянам за рахунок бюджетів усіх рівнів. Вона спрямована на

40

РОЗДІЛ 4

недопущення бідності і забезпечення усім зайнятим громадянам достойного рівня життя.

3. Консервативна (континентально-європейська), що поширена в Австрії, Німеччині, Франції, Італії, Греції. Вона побудована на системі соціального страхування з пайовим відрахуванням внесків працюючих і роботодавців. Боротьба з бідністю поєднується з підтримкою високих стандартів життя усіх громадян.

Уряди багатьох розвинутих країн зараз змушені відходити від моделі держави загального добробуту, оскільки на це не вистачає бюджетних коштів, змушує платників податків ухилятися від надмірного оподаткування (приклади: Голландія, Німеччина, Швеція тощо).

Про проблеми держави добробуті/ в Швеції

Іноземці часто ідеалізують шведську «державу добробуту», але треба брати до уваги той факт, що країна протягом 30-ти останніх років незмінно поступалася у розвитку економіці сусідніх країн. У 1970 р. Швеція посідала четверте місце у світі за рівнем ВВП на душу населення, а сьогодні їй належить 17-е місце серед країн Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЄСР). Щороку показники економічного зростання Швеції відстають у середньому на 1% від показників інших країн Заходу.

Одна із причин цього полягає в тому, що Швеція, як і раніше, є одним із лідерів за розмірами податків, а державні витрати становлять майже 60% ВВП (докладніше про це див.: Аслунд А. Нові виклики для соціальної держави // День. — 2002. — 17 вересня. — С 3).

Суть сучасної моделі розподілу

Суть сучасної моделі розподілу в розвинутих країнах полягає у визнанні рівності всіх перед законом і включає механізм перерозподілу доходів за допомогою прогресивного оподаткування і трансфертних платежів. Цю модель називають змішаною, оскільки вона поєднує елементи ліберальної та соціальної моделей розподілу.

Складові змішаної моделі розподілу

Програми із створення реальних рівних стартових можливостей (в т. ч. за допомогою державних програм розвитку людського капіталу).

Програми підтримки малого і середнього бізнесу.

Політика високих податків на спадщину та майно.

Антимонопольна політика.

Державні видатки як регулятори фінансово-економічних процесів у країні 41

5. Надання гарантій соціального захисту з боку держави тощо.

Види моделей розподілу в ринковій економіці

Ліберально-ринкова модель.

Соціально-ринкова модель.

Ці моделі мають, крім усього іншого, і національну специфіку (в США вона інша, ніж у Німеччині).

До ліберально-ринкової відноситься насамперед американська модель розподілу. її основним принципом є принцип індивідуальної відповідальності за рівень життя окремого громадянина.

До соціально-ринкової моделі відноситься передусім німецька модель розподілу. її основним принципом є принцип колективної відповідальності за рівень життя окремого громадянина (або суспільний принцип солідарності). Тобто, тут громадяни отримують більшу допомогу за рахунок бюджету, а наголос тут робиться на дотриманні єдиного державного мінімуму доходу для всіх членів суспільства.

Так, частка соціальних виплат і податків у сукупному ВВП країн Є С за період з 1970 по 1992 р. зросла з 34,4% до 40%, в той же час у США вона залишалась незмінною (близько 30%).

Крім цього, податкові і соціальні виплати становлять близько 40% всіх видів видатків на робочу силу в ЄС, що значно вище, ніж у США.

Специфіка трансфертів у США

Вимогам ринкової справедливості відповідає організація трансфертних платежів у США за цільовими програмами незалежно від рівня доходу (пенсійні і страхові внески насамперед). На думку американців, ці виплати є грошовою компенсацією їх попереднього трудового і підприємницького внеску.

Показники перерозподілу в державі

У зарубіжній фінансовій науці аналіз видаткової частини бюджету країни займає провідне місце. Він дає змогу оцінити ефективність дій держави в проведенні економічної політики. Для цього використовуються деякі показники: 1) державна квота; 2) частка видатків на соціальний захист у ВВП країни.

1. Державна квота

Важливим показником, що характеризує ефективність трансфертної діяльності держави є так звана державна квота.

Державна квота — це питома вага сукупних витрат держави у ВВП. Вона показує місце держави в системі ринкових відносин і в певній мірі дозволяє визначити тип ринкової моделі країни.

4   M.I. Карлін

42

РОЗДІЛ 4

2. Частка видатків па соціальний захист у ВВП

Іншим важливим відносним показником, що характеризує ефективність видаткової діяльності держави, є частка видатків на соціальний захист у ВВП. Головне, щоб вона була оптимальною і стимулювала до праці і сплати податків.

Аналіз цієї частки проводиться в декілька прийомів:

1)              по-перше, розраховується в цілому питома вага соціальних

трансфертів у ВВП;

по-друге, розраховується частка виплат по соціальному страхуванню у ВВП;

по-третє, розраховуються виплати по соціальному страхуванню без урахування виплат по страхуванню по безробіттю;

по-четверте, розраховується частка соціальних виплат місцевих бюджетів у ВВП.

У багатьох розвинутих країнах Європи, як вважають чимало дослідників цих процесів, соціальний захист безробітних, пенсіонерів тощо є надмірним.

Приклади надмірності в соціальному захисті в Голландії

У середині 90-х років XX ст. в Голландії окрім обов\'язкової для всіх пенсії за віком (після 65 років) і заробленої пенсії, а також соціальної допомоги в разі вимушеного безробіття або непрацездатності, були й такі, які викликали сумнів у їх доцільності у багатьох жителів цієї країни. Серед них:

8% від річного доходу безробітному виплачували на відпустку;

частина квартплати безробітного не повинна була перевищувати третини його місячного прибутку (різницю доплачувала держава);

3)              була можливість оголосити себе непрацездатним і потім усе

життя жити в режимі безробітного, використовуючи різні форми

допомоги по безробіттю (в тому числі названі вище).

<< | >>
Источник: Карлін М. І.. Фінанси зарубіжних країн: Навчальний посібник. — К: Кондор, 2004. - 384 с. 2004

Еще по теме 4.2. Суть держави загального добробуту та зміни в ній у сучасних умовах:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -