12.1.3. Розвиток фінансово-економічної системи Індії в сучасних умовах
Індія належить до країн, що розвиваються, із середнім рівнем доходів. На країну припадає тільки 4,16% світового ВВП; 2,57% світового промислового виробництва; 10,91% світового сільськогосподарського виробництва і 2,7% світового експорту, тобто по всіх цих показниках Індія не відповідає своїй частці населення у світі.
Одна із причин цього — нестача фінансових ресурсів. Хоча населення Індії подвоюється кожні ЗО років, а ВВП з 1980 р. — кожні десять років, поки країна тільки змогла перейти з групи найбідніших країн у групу із середніми доходами. її душовий ВВП у 1,8 раза нижчий, ніж у країнах Азії, і у 1,9 раза нижчий, ніж у країнах, що розвиваються. Питома вага Індії у ВВП світу протягом сторіччя постійно змінювалася: спочатку падала до 1970 p., а потім стала зростати, але все одно вона поки що не зіставна з питомою вагою її населення (17%) і оцінкою природно-ресурсного потенціалу.За роки незалежності в Індії декілька разів була реформована банківська система. У 50-ті роки, поряд із дрібними, стали створюватися великі комерційні банки. У 1969 р. з метою більш рівномірного розподілу кредитних ресурсів були націоналізовані 14 банків, у 1980 р. — ще 6. Банки зобов\'язані були не менше 40% усіх кредитів виділити пріоритетним галузям економіки. Жорсткий контроль з боку держави банківської діяльності призвів до погіршення їхнього фінансового становища. У 90-ті роки уряд змушений був піти на лібералізацію політики в банківській сфері. Було дозволено створення нових приватних банків, у тому числі з іноземним капіталом. Вони можуть випускати акції для залучення капіталу, але контрольний пакет залишається за державою.
Світовий демографічний гігант, Індія, почав свої економічні реформи десять років тому. За помірного темпу реформ, попри менш приголомшливий ефект на першому етапі, нині Індія здійснює історичний «прорив». У першому десятиріччі XXI століття цілком вірогідно чекати подвоєння середнього прибутку на душу населення в Індії, як і колосального підвищення ролі цієї держави у глобальній економіці.
Попри існуючі контрасти, простежуються деякі загальні тенденції, які впливають на фінансовий стан країни, підприємств, населення.1. Індія прискорила своє економічне зростання, почавши ринкові перетворення на початку 90-х років. Після десятиріч зростання з темпом 3,5% на рік, 2% (а то й більше) з яких «поглиналися» збільшенням населення, на сьогодні в Індії зареєстровано зростання на
306
307
6%, із яких менше ніж 2% припадає на збільшення населення. Якщо реформи триватимуть, зростання може досягти позначки 9%, що послужить гарантом підвищення прибутку на душу населення до 7% на рік — цифра, достатня, щоб подвоїти прибуток на душу населення за десятирічний період.
Коли Індія отримала незалежність півстоліття тому, прем\'єр-міністр Джавахарлал Неру відкрив для країни шлях до м\'якого демократичного соціалізму. Держава тоді утримувала командні позиції в економіці за допомогою планування, масових інвестицій до державного сектора і повновладного контролю над основними галузями промисловості. Як і в країнах, де соціалізму уже «скуштували», такий стан справ можна було вважати прямим шляхом до фінансової кризи і стагнації в економіці. Розв\'язка сталася 1991 року, вслід за занепадом радянського соціалізму. Того року Індія відмовилася від системи держплану, відкрилася вільній міжнародній торгівлі і підтримала конкуренцію у приватному бізнесі. З того часу міжнародна торгівля країни чимдалі розвивалася, і почалося загальне економічне оздоровлення. Індії вдалося уникнути Східноазіатської фінансової кризи 1997-1999 pp.
Розвиток галузей науки — одна зі складових спадщини пана Неру — також почав приносити плоди завдяки лібералізованому економічному простору. Протягом 40 років Індія активно інвестувала у низку найбільших наукових навчальних закладів, здебільшого в індійські технологічні інститути. Багато хто сумнівався в доцільності згаданих інвестицій. Ті, хто вагався, переконалися у своїй неправоті у 90-х роках.
Фахівці, підготовлені в технологічних інститутах, працюючи як в Індії, так і в Америці, зокрема, у спільних підприємствах обох країн — тепер «на передовій» в інформаційній революції. Індійські інженери — одні з основних «роторів» розвитку у Силіконовій долині. З кінця 60-х років із Індії в Америку виїхало більше 25 тисяч випускників найпрестижніших вищих учбових закладів. Протягом кількох десятиліть вони відігравали досить важливу роль у забезпеченні технологічного прориву Сполучених Штатів, і зараз лише тільки в Силіконовій долині вони очолюють не менше 750 компаній. При цьому особистий капітал багатьох з них перевищує сотні мільйонів доларів. Звернення індійського уряду з проханням зібрати мільярд доларів прямих інвестицій у розвиток науки і технології зустріло серед них активний інтерес. Експорт програмного забезпечення (ПЗ) з Індії з 1990 р. зріс на 50 відсотків, і ця галузь народного господарства, в якій зараз зайнято 280 тис. чоловік, принесла за 2002 р. 4 мільярди доларів прибутку, в основному за рахунок продаж ПЗ американським компаніям. Правда, і Америка все ще не втратилапривабливості для індійських спеціалістів: адже там колишній випускник може розраховувати на зарплату, яка у сім разів перевищує ту, яку він може отримати у себе на батьківщині.
4. Демографічний профіль країни змінюється у правильному напрямку. Протягом досить довгого часу Індія мала імідж держави з високим темпом приросту населення, високою народжуваністю, високою дитячою смертністю і небезпекою голоду. Дійсно, населення збільшилося у п\'ять разів за XX століття — з 200 мільйонів до 1 мільярда. Причина цього - масова неписьменність і висока дитяча смертність; багатодітність тут (шість дітей є середнім показником) — це вимушений шлях продовжити рід, з розрахунку на те, що хоча б частина дітей доживе до зрілих років.
Інтенсивне збільшення населення підривало економічний розвиток Індії. Не існувало можливості інвестувати достатньою мірою освіту й охорону здоров\'я для кожного новонародженого.
Ситуація змінюється за рахунок популяризації письменності матерів, поліпшень у медичному обслуговуванні і застосуванні новітніх медичних технологій. Врешті-решт, народжуваність скоротилась (нині середня кількість дітей на сім\'ю у більшій частині Індії — троє, а в деяких областях навіть двоє). Зростання населення сповільнюється; якість освіти на одиницю населення підвищується; середній вік населення також підвищується, що, у свою чергу, впливає на збільшення середнього прибутку на душу населення. З підтримкою урядом розвитку охорони здоров\'я і сімейного планування ці показники були б ще ефективнішими.Запорука успіху для Індії — це зміцнення розпочатих перетворень, тобто подальше відкриття економіки країни ринку; подвоєння зусиль у фінансуванні охорони здоров\'я, освіти, науки й технологій. Уряд повинен буде очолити масовану кампанію реформ. Наприклад, незважаючи на націоналістичну риторику керівників деяких державних підприємств і пов\'язаних з ними профспілок, уряд має прийняти рішення про приватизацію (в тому числі іноземними інвесторами) обширної телекомунікаційної мережі. Лише так Індія може розраховувати на створення мережі оптико-волокнистих і телефонних ліній зв\'язку, яка допоможе перейти до сучасної інформаційної економіки. Інші економічні заходи виявляться політично непростими, як, наприклад, боротьба з пануванням субсидування електроенергії, яке підриває бюджет і ускладнює залучення нових інвесторів у сільські регіони (фермерам на довгі роки пообіцяли дешеву електроенергію — настільки дешеву, що постачальники електроенергії з приватного сектора неохоче роблять нові інвестиції). Реформи у сферах фінансів, ринку праці, іноземних капіталовкладень, податків, чекають свого
308
309
часу. Ще однією метою має бути збільшення урядових витрат на дослідження й розробки, особливо в області охорони здоров\'я, сільського господарства, охорони навколишнього середовища і розвитку інформаційних технологій. Якщо ці могутні сили буде примножено, Індія, як і Китай, забезпечить собі місце серед лідерів світової економіки, разом із тим будучи двигуном глобального економічного розвитку.