<<
>>

8.3. Фінанси Франції 8.3.1. Державні фінанси Франції

Сучасна фінансова система Франції включає загальний бюджет, спеціальні рахунки казначейства, приєднані бюджети, соціальні фонди, місцеві фінанси і фінанси державних підприємств.

На частку державного бюджету припадає 47%, місцевих бюджетів (96 департаментів і близько 36 тис. комун) — 9%, фондів соціального страхування — 40%, державних підприємств — близько 4% всіх державних доходів (докладніше про це див.: Красавина Л. К. Финансовая и денежно-кредитная системы Франции. — М., 1995).

Державний бюджет Франції є основою фінансової системи. На його частку припадає половина всіх фінансових ресурсів держави. В цілому державний бюджет не затверджується законодавчою владою, а щорічно складається як допоміжний документ, який механічно об\'єднує загальний бюджет, багаточисельні спеціальні рахунки казначейства і приєднані бюджети.

Доходи і витрати державного бюджету діляться на дві частини:

операції кінцевого характеру (безповоротне фінансування), тобто звичайні поточні витрати;

операції тимчасового характеру (кредитні операції).

Доходи державного бюджету Франції формуються за рахунок податків, коштів державних підприємств, позик та інших надходжень. Структура доходів державного бюджету Франції (на початок 90-х років XX ст., в %) була такою (див. табл. 8.З.1.).

Таблиця 8.3.1 Доходи державного бюджету Франції, %

Прямі податки:
— подоходний податок з фізичних осіб 23,4
— податок на прибуток корпорацій 9,3
— податок на дохід від рухомої власності 2,6
Всього прямі податки 36
Непрямі податки:
-пдв 41,9
— мито 9
— фіскальні монопольні податки 8,3
Всього непрямі податки 59,2
Всього податкових надходжень 95,2
Неподаткові надходження 4,8
Відрахування в місцеві бюджети, повернення податків і пільг 47,0 млрд.
фр.

9   M.І. Каолін

130

РОЗДІЛ 8

Податки є головними доходами бюджету. Французька податкова система включає прямі і непрямі податки і внески на соціальне страхування. Непрямі податки відіграють головну роль. їх частка на початку XXI ст. досягла 60% доходів бюджету Франції. Структура доходів бюджету Франції на початку XXI століття не змінилась суттєво, у порівнянні з 90-ми роками XX ст. (див. табл. 8.З.2.).

Таблицу 8.3.2

Структура планових доходів бюджету Франції на 2001 p., %

1. Податкові надходження 89,6
в т. ч. ПДВ 39,2
2. Неподаткові надходження 10,4
Разом 100

У державі діють три види непрямих податків (акцизи, мито, фіскальні монопольні податки). Експортні товари повністю звільняються від непрямих податків. Прямі податки забезпечують лише близько 40% всіх податкових надходжень державного бюджету. Проте за темпами зростання вони трохи випереджають непрямі і їх частка поступово збільшується. Разом з тим, уряд постійно розширює податкові пільги компаніям.

Витрати бюджету класифікуються, з одного боку, за міністерствами і відомствами, а з другого — за функціональним принципом: на поточні і капітальні затрати. На початку 90-х років XX ст. структура видатків бюджету Франції була такою (див. табл. 8.3.3):

Таблиця 8.3.3

Структура видатків бюджету Франції (на початок 90-х років XXст., %)

1. Видатки на публічні витрати (національна оборона, поліція) 7
2. Витрати на освіту, охорону здоров\'я 13,4
3. Підтримка доходів населення

(соціальне забезпечення, допомога хворим, безробітним)

23,9
4. Видатки на народне господарство (інвестиції, дотації в окремі галузі — ВПК) 36
5.
Інші витрати
19,7

Фінанси Європейського Співтовариства та окремих країн ЄС131

Частка міжбюджетних трансфертів із загальнодержавного бюджету становила близько 26% (дані 1997 р.). У 1999 р. витрати державного бюджету Франції становили 1709,8 млрд франків, а в 2000 р. -1700,9 млрд франків. Військові затрати — це прямі витрати. Проте значна частина військових затрат носить прихований характер і проходить по бюджетах прем\'єр-міністра (утримання штабу, органів розвідки, служби радіоспостереження), Комісаріату з атомної енергії, приєднаних бюджетах і спеціальних рахунках казначейства (порохові підприємства, підприємства з виробництва пального), по статтях витрат на економіку та іноземні справи (надання військової «допомоги» країнам, що розвиваються). Крім того, до непрямих військових затрат відносяться витрати з державного боргу і військові пенсії. З урахуванням всіх затрат, витрати на військові цілі досягають майже 35% державних витрат. Військові затрати постійно збільшуються. Вони поділяються на поточні (утримання військовослужбовців, їх навчання, матеріально-технічне обслуговування військової техніки та ін.) і капітальні витрати. Загальна тенденція — зростання капітальних витрат, вони складають 42% військових затрат.

Витрати за статтею «Закордонні справи» являють собою «допомогу» французького уряду країнам, що розвиваються, головним чином колишнім колоніям африканського континенту, утримання дипломатичних закладів за кордоном, а також внески в міжнародні фінансово-кредитні організації. Ці витрати становлять близько 3% загальних державних витрат. Експорт державного капіталу здійснюється в формі субсидій і позик, причому субсидії становлять — 95% всієї «допомоги».

Витрати на економіку включають державні капіталовкладення, поточне фінансування державних підприємств і приватного сектора, витрати на наукові дослідження. їх частка в державному бюджеті досягає 25—35% всіх затрат. Основна форма втручання — це інвестиційна діяльність.

За рахунок державних ресурсів створюються ка-піталоємкі і малорентабельні нові галузі виробництва: атомна, електронна промисловість, а також підприємства соціальної інфраструктури.

У цілому держава бере на себе ті функції, які не можуть профі-нансувати місцеві органи влади. Відповідно, комуна опікується питаннями, які стосуються громадян, транспорту, шкіл. Департамент відповідає за дороги, коледжі, соціальну допомогу, а регіон займається ліцеями, технічною освітою, впорядкуванням територій, будівництвом доріг (тим, що вимагає значних коштів).

Дуже складною є для Франції проблема пенсійного забезпечення. В 1999 р. співвідношення частки населення пенсійного віку до

132

РОЗДІЛ 8

20—60-річних становило 1:3, а на виплату пенсій витрачалось 12% ВВП. Але в 2040 р. це співвідношення досягне 2:3, а частка ВВП відповідно — до 20%. Уряд змушений йти на підвищення пенсійного віку, що викликає протест насамперед з боку державних службовців, оскільки багато з них виходять на пенсію у віці 50—55 років.

Бюджетний процес та його принципи

Бюджетна система Франції заснована на чотирьох принципах, які прийнято вважати класичними: складання бюджету на рік; єдність; універсальність; спеціалізація. У Франції фінансовий рік збігається з календарним.

Принцип єдності бюджетної системи означає, що всі фінансові операції держави відображаються в єдиному законодавчому документі, що затверджується парламентом. Однак специфіка Франції полягає в тому, що деякі фінансові операції оформляються або у вигляді додатку до загального бюджету (бюджети пошти, телеграфу), або враховуються окремо від державного бюджету (спеціальний фонд дорожніх інвестицій).

Універсальність передбачає окреме відображення доходів і витрат в абсолютній сумі. Але з ряду статей державного бюджету відображається лише чисте сальдо.

Спеціалізація бюджетної системи полягає в цільовому використанні бюджетних кредитів без права переводу їх з однієї статті на іншу.

На практиці протягом року здійснюється перерозподіл дотацій по об\'єктах кредитування без будь-якого законодавчого оформлення.

Бюджетний процес охоплює три основні стадії: підготовку проекту, розгляд і затвердження у парламенті, виконання державного і місцевого бюджетів. Як підкреслював французький економіст П. Ляллюмьєр, складання проекту фінансового закону може розглядатися як процес прийняття політичного рішення. За його оцінкою, проект державного бюджету постійно є результатом багаточисленних компромісів.

Еволюція бюджетного процесу у Франції, закріплена конституцією, призвела до посилення ролі виконавчої влади за рахунок зниження фінансових прав парламенту і забезпечила провідну роль уряду у складанні бюджету. Проект бюджету розробляється протягом дев\'яти місяців Міністерством економіки і фінансів з врахуванням інших зацікавлених відомств. У Франції застосовується нова практика складання проекту бюджету — «Раціоналізація вибору бюдже

Фінанси Європейського Співтовариства та окремих країн ЄС133

ту» за прикладом США. Для розробки бюджету застосовуються еко-номіко-математичні методи і ЕОМ.

Домінуюча роль Міністерства економіки і фінансів у складанні державного бюджету визначається його роллю в регулюванні економіки. Це відображається у сучасній його структурі, яка склалась в результаті неодноразових реорганізацій. Провідним підрозділом Міністерства економіки і фінансів, поряд з бюджетним управлінням, є казначейство. Крім традиційних функцій по розподілу коштів державного і більшої частини місцевих бюджетів, казначейство здіснює втручання в діяльність приватних і змішаних підприємств шляхом надання кредитів, фінансування інвестицій, бере участь у проведенні кредитної політики, розвитку фінансового ринку. На казначейство покладені функції, пов\'язані з міжнародними валютними відносинами. Казначейство також управляє державним боргом.

Бюджетне управління займається підготовкою та виконанням бюджету, контролює місцеві бюджети і фінанси підприємств, а також державні витрати.

Генеральна дирекція Національного інституту статистики і економічних досліджень Міністерства економіки і фінансів розробляє фінансовий аспект програми економічного і соціального розвитку країни, займається короткостроковим прогнозуванням. Таким чином, Міністерство економіки і фінансів відіграє важливу роль у визначенні економічної політики країни.

Бюджетні права прем\'єр-міністра розширені, а бюджетні права парламенту обмежені. Якщо протягом 70 днів після подання бюджету парламент не затверджує його, то це право переходить до уряду.

Парламент позбавлений бюджетної ініціативи. Парламентарії, що не є членами уряду, не можуть вносити пропозиції щодо додаткових витрат, введення нових податків чи змін бюджетних статей. Однак зміни в бюджетному процесі не дають підстав для твердження про повну ліквідацію парламентського контролю над бюджетом. Парламенту формально підпорядкована палата бюджетної дисципліни, яка контролює діяльність розпорядників кредитів.

Виконання бюджету здійснюється в основному через каси казначейства, яке має поточний рахунок у Банку Франції і виставляє чеки на його відділення.

Приєднані бюджети

Специфічною рисою державних фінансів Франції є приєднані бюджети. Вони введені для організацій, які не є юридичними особами, здійснюють торгово-промислові операції і користуються фінан

134

РОЗДІЛ 8

совою автономією. Нараховується сім приєднаних бюджетів — один військовий і шість цивільних (громадянських). Серед них бюджети пошти, телеграфа, телефону; соціальних сільськогосподарських допомог; національної друкарні; монетного двору; ордена Почесного ле-гіона; ордена Звільнення (див. табл. 8.3.4).

Таблиця 8.3.4

Приєднані бюджети в 1995 році*

Бюджети Млн. фр.
1. Пошта, телефон, телеграф 59427
2. Соціальні сільськогосподарські допомоги 23054
3. Монетний двір 488
4. Національна друкарня 573
5. Орден Почесного легіона 42
6. Орден Звільнення 2
7. Військовий (виробництво пального) 1398
Всього 84984

* Джерело: Общая теория финансов / Под ред. Л. А. Дробозиной. — М., 1995. — С. 120.

Провідне місце у приєднаних бюджетах (більше 2/3 їх витрат) належить бюджету пошти. Джерелом його ресурсів є випуск позичок. Друге місце займає бюджет соціальних сільськогосподарських допомог. Його доходи формуються за рахунок податків, соціальних внесків, субсидій. Об\'єм інших бюджетів незначний. Приєднані бюджети відрізняються деякими особливостями від загального бюджету: вони включають доходи і витрати, пов\'язані з поточною діяльністю, а також інвестиційні витрати і спеціальні ресурси, що виділяються на їх покриття.

Система приєднаних бюджетів не дала очікуваних результатів. Багато передбачених фондів не було створено, а деякі організації не змогли забезпечити необхідні інвестиції. Тому організації, що виконують торгово-промислові операції, надали перевагу автономному бюджету.

Особливості фінансової системи Франції проявляються при розгляді структури витрат доходів державного бюджету. Розвиток державних фінансів у Франції характеризується нечуваним ростом бюджетних витрат, зростанням дефіциту державного бюджету понад, норми, встановлені ЄС.

Фінанси Європейського Співтовариства та окремих країн ЄС135

Претензії ЄС до Франції за зростання бюджетною дефіциту

Про свій намір знехтувати обмеженнями, накладеними в єврозоні на розмір дефіциту бюджету, Франція заявила ще у 2002 р. І як сказала, так і зробила: на 2003 р. цей показник було визначено у 3,4% від ВВП, що суттєво вище від норми у 3%. Враховуючи, що, на думку Брюсселя, Франція і в 2001 р. перевищила припустимий максимум (хоча сама винуватиця переполоху стверджує, що залишилася в заданих рамках), керівництво ЄС пригрозило дисциплінарними заходами. Однак французький уряд не приховує, що стан національної економіки хвилює його набагато дужче, аніж санкції Брюсселя.

Беручи на себе зобов\'язання із дотримання норми дефіциту, країна виходила з очікуваних темпів розвитку в 2,5% ВВП. Однак слабкий споживчий попит плюс знервованість у чеканні війни з Іраком та її розгортання призвели до того, що сподіватися навіть неповного відсотка приросту ВВП у даний час занадто оптимістично. Скоротити дефіцит бюджету за рахунок підвищення податків французький уряд відмовляється категорично. Та й витрати скорочувати далі вже нікуди, особливо в такі тяжкі роки.

<< | >>
Источник: Карлін М. І.. Фінанси зарубіжних країн: Навчальний посібник. — К: Кондор, 2004. - 384 с. 2004

Еще по теме 8.3. Фінанси Франції 8.3.1. Державні фінанси Франції:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -