<<
>>

Глава 7. Теоретичні основи державних фінансів У чому полягає економічна характеристика поняття «державні фінанси»?

Складовою фінансової системи України, її центральною підсистемою, є державні фінанси.

Державні фінанси - це:

У центральна підсистема фінансової системи країни, через яку здійснюється вплив держави на економічний та соціальний розвиток країни;

У сукупність економічних відносин, пов’язаних з первинним та вторинним розподілом ВВП, з метою утворення грошових фондів, необхідних для виконання державою, властивих їй функцій;

У сукупність фінансових інститутів, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність.

Отже, державні фінанси (public finances) - це система грошових відносин, які виникають в процесі вартісного розподілу в зв’язку з формуванням та використанням державних грошових фондів, призначених для виконання властивих їй функцій (регулювання економіки, задоволення соціальних потреб суспільства, потреб обороноздатності та державного управління, управління та обслуговування державного боргу).

Відповідно до економічного змісту державні фінанси - категорія неоднорідна. Вони включають: державний бюджет (в федеративних державах - федеральний бюджет і бюджети суб’єктів федерації); фінанси державного сектору економіки та комунальних підприємств; державні цільові фонди; державний кредит; резервні та страхові фонди держави. Завдяки різновекторному функціональному призначенню названих ланок державних фінансів держава може здійснювати різносторонній вплив на економічні і соціальні процеси, які проходять в суспільстві, домагатися оптимального вирішення галузевих і територіальних проблем.

У чому полягає головне призначення та необхідність існування державних фінансів?

Головне призначення державних фінансів проявляється в тому, що за допомогою різних фінансових інституцій вони сприяють успішному економічному й соціальному розвитку держави, забезпеченню прав і свобод людини. Вирішення цих завдань досягається завдяки формам і методам мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави.

Саме від досконалості форм і методів мобілізації, а також розподілу фінансових ресурсів залежать темпи економічного і соціального розвитку держави і відповідно добробуту кожного громадянина.

Необхідність державних фінансів полягає у забезпеченні фінансовими ресурсами тих потреб, що не можуть бути задоволеними через економічний механізм держави або ж особисто кожним громадянином. Прикладом таких потреб може бути: охорона навколишнього середовища, структурна перебудова економіки, оборона країни, проведення фундаментальних наукових досліджень, соціальне забезпечення інвалідів, дітей, пристарілих громадян тощо. Все це спонукає державу будувати свою фінансову політику таким чином, щоб знайти оптимальну модель перерозподілу фінансових ресурсів з метою прискорення економічного зростання країни і добробуту її громадян. Головним в моделі перерозподілу фінансових ресурсів є визначення межі втручання держави у господарську діяльність виробничих структур і рівень зобов’язань держави у питаннях соціального забезпечення своїх громадян. Тобто потрібне чітке визначення частини ВВП, що буде зосереджене в руках держави.

Які об’єктивні умови обумовили розвиток державних фінансів?

Державні фінанси виникли в період становлення товарно-грошових відносин та створення держави як політичної надбудови суспільства. Проте спочатку обсяг грошових операцій по забезпеченню державних потреб був невеликий. Тільки в період пізнього феодалізму розвиток міст, промислів, торгівлі поступово призводив до розширення грошових відносин: набували поширення та розвитку митні збори (особливо внутрішні), розпочали активно розвиватися податкові платежі. По мірі зростання державних потреб та все більшої різноманітності їх видів виникала необхідність в їх грошовому забезпеченні, що об’єктивно обумовлювало розвиток державних фінансів, які поступово ставали матеріальною основою існування держави і виконання нею своїх функцій.

Які існують форми функціонування державних фінансів?

Формами функціонування державних фінансів виступають: державні доходи і державні видатки.

Перші представлені тією частиною фінансових відносин, які пов’язані з формуванням централізованих фінансових ресурсів в руках органів державної влади і децентралізованих фінансових ресурсів в розпорядженні державних підприємств. Централізація фінансових ресурсів дає державі: можливість проводити єдину фінансову політику; забезпечувати розвиток виробництва і соціальної інфраструктури; перерозподіляти грошові засоби на користь регулювання економіки з метою підвищення загальної її ефективності; добиватися вирівнювання ступеня задоволення соціальних потреб громадян в межах встановлених соціальних стандартів.

Основним джерелом державних доходів виступає національний дохід. Але в період настання форс-мажорних обставин та подій (війна, стихійне лихо і

т.д.), як джерело формування державних доходів, виступає раніше накопичене національне багатство, деякі елементи якого (золотий запас, валютні резерви, страхові резерви тощо) залучаються в господарський оборот. Центральне місце в державних доходах займають податки; разом з ними поступово збільшуються надходження від експлуатації державної власності (здача в оренду), володіння акціями державних підприємств (дивіденди), від продажу державного майна.

Дослідження науковців, що аналізували бюджетні дані різних країн, свідчать, що ресурси, які перебувають у розпорядженні держави, значно більші в країнах з адміністративно-командною та перехідною економікою, ніж у країнах з економікою ринкового типу.

Державні видатки виражені фінансовими відносинами, що виникають у зв’язку з використанням фінансових ресурсів на покриття державних потреб. Зміст і характер державних витрат безпосередньо пов’язані з функціями держави: політичної (управлінської), військової (оборонної), економічної, соціальної. Політичні функції держави реалізуються через такі видатки: утримання армії, державного апарату управління і влади; посольств, консульств тощо. В розвинутих країнах вони становлять від 10 до 25% від загальної суми державних видатків.

До видатків, що пов’язані з економічними функціями держави, належать: державні інвестиції в галузі економічної інфраструктури, видатки на зовнішньоекономічну діяльність тощо. Сфера державної інвестиційної діяльності в країнах з розвинутою ринковою економікою значна, вона охоплює від 5 до 25% від валових капіталовкладень. Загалом в провідних промислово-розвинутих країнах світу видатки, що зумовлені економічними функціями держави, становлять від 20 до 35% від загальної суми державних видатків. Ці фінансові ресурси беруть безпосередньо участь у процесі розширеного відтворення, постійно перетворюються в самозростаючу вартість - капітал.

Низкою характерних функцій держави є соціальні функції, що реалізуються шляхом забезпечення мінімального прожиткового рівня найуразливішим категоріям населення, сприяння розвитку освіти, культури, охорони здоров’я тощо. Загалом видатки на соціальні потреби в більшості країн світу становлять від 20 до 35% від загального обсягу державних витрат.

Витрати на освіту розглядаються нині як фактор економічного росту і як одна із форм капіталовкладень, що дає прибуток.

Ще у 1976 році за підрахунками радянських вчених (В.О. Жамін, С.Л. Костанян) було доведено, що кожний карбованець, вкладений в освіту, приносить понад 4 карбованці прибутку, і що це одна з найвигідніших сфер вкладання капіталу. А за даними американського економіста Т. Шульца, майже третина національного доходу США одержується завдяки підвищенню рівня освіти.

В таких випадках держава виконує свої функції як безпосередньо через систему органів управління, так і через підприємства, установи, організації що належать їй.

Державні витрати складаються з прямих витрат держави (через систему бюджетних і позабюджетних фондів) і витрат державних унітарних підприємств, здійснюваних в цілях регулювання економіки шляхом інвестування реального бізнесу, формування державних позабюджетних фондів. Державні видатки є одним із головних інструментів концентрації і централізації капіталу, збільшення нагромаджень у національній економіці.

Виділяють ефективні та неефективні видатки. Ефективні державні видатки, скажімо на охорону здоров’я, освіту, науку, інфраструктуру можуть сприяти економічному розвиткові. Водночас неефективні державні видатки (видатки на соціальну безпеку та добробут, організацію відпочинку й підтримку економіки) та викривлене оподаткування його гальмуватимуть. Так, за розрахунком західних фахівців[16] підвищення на один пункт відношення продуктивних урядових видатків до ВВП підвищує темпи приросту ВВП на душу населення на 0,26% щороку. В свою чергу підвищення відношення неефективних видатків до ВВП призводить до зниження темпів приросту ВВП на душу населення на 0,3-0,4% щороку.

Як можна представити структуру державних фінансів?

Державні фінанси опосередковують майже 80% усіх фінансових ресурсів і містять різноманітні фінансові інститути, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність (розподільчий процес, вирішуються проблеми стимулювання ефективності виробництва, стримування інфляції, забезпечення рівня зайнятості тощо).

Розмежування державних фінансів на окремі ланки зумовлено відмінностями завдань, які вони виконують, однак вони тісно пов’язані між собою.

Державні фінанси як сукупність економічних відносин і сукупність фінансових інститутів можуть бути представлені в вигляді рівневої структури. Між кожним рівнем державних фінансів існують певні спільні риси: централізація грошових коштів в розпорядження держави; регламентація фінансових відносин у чітко визначеному законодавчому порядку. Разом з тим, між її окремими складовими елементами є різниця, яка полягає в непропорційному масштабі централізації фондів та широкому чи вузько спеціалізованому призначенні їх коштів.

Структурно державні фінанси подані на рис. 7.1.

Яку роль виконує державний бюджет у державних фінансах?

Зведений бюджет України - це сукупність фінансових показників (доходи та видатки в розрізі статей) бюджетів всіх рівнів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави та включає:

X Державний бюджет України;

X              зведений бюджет Автономної Республіки Крим;

X              зведені бюджети областей та міст Києва і Севастополя (місцеві

бюджети).

Найважливішу роль в державних фінансах виконує державний бюджет. Такий процес проявляється двояко. По-перше, найбільш повно централізація фінансових ресурсів втілена саме в державному бюджеті, оскільки у його формуванні беруть участь усі підприємства, установи організації та населення. По-друге, з його допомогою в розпорядження держави мобілізуються фінансові ресурси, за рахунок яких фінансуються державні цільові програми, проводяться заходи щодо стабілізації економічних процесів, фінансування соціальної сфери, виконання міжнародних і внутрішньогосподарських зобов’язань, забезпечення обороноздатності країни, державного управління.

Чому цільові фонди відносяться до державних фінансів?

Цільові фонди - це сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні центральних і місцевих органів влади і використовуються на певні цілі, що мають першорядне значення для країни. Вони певною мірою доповнюють державний бюджет, проте їх специфіка полягає в тому, що ці фонди мають виключно цільове призначення і на інші цілі не використовуються. Державні цільові фонди як правило функціонують у позабюджетній формі та управляються органами державної влади, але організаційно відокремлені від бюджетів і функціонують самостійно.

До державних цільових фондів належать фонди соціального призначення, сформовані для реалізації конституційних прав та гарантій громадян (на безкоштовну медичну допомогу і охорону здоров’я, на соціальне забезпечення по хворобі, інвалідності, у випадках безробіття, втрати годувальника, народження і виховання дітей і т.д.), та інші державні та регіональні цільові фонди (інноваційні, екологічні, регіональні, розвитку і т.д.), що знаходяться у розпорядженні міністерств і відомств.

Яке місце державного кредиту в системі перерозподілу фінансових ресурсів у державі?

Важливим інструментом перерозподілу фінансових ресурсів в державі є система державного кредиту.

Державний кредит - це сукупність кредитних відносин, в яких позичальником виступає держава (в особі Міністерства фінансів, республіканських і місцевих органів влади), а кредиторами - юридичні (держави, фінансові установи) або фізичні особи.

Державний кредит дозволяє мобілізовувати (запозичувати) тимчасово вільні грошові засоби юридичних і фізичних осіб, які на платній і поворотній основі надходять в розпорядження державних і місцевих органів влади для фінансування витрат, не забезпечених бюджетними доходами. Його величина свідчить про раціональність і ефективність фінансової політики держави та регулюється законодавством. Великий борг дає підстави для висновку, що держава живе за рахунок майбутніх поколінь. Він лягає тягарем на видаткову частину бюджету, оскільки потребує витрат на обслуговування боргу.

Державні запозичення здійснюються шляхом продажу на зовнішніх і внутрішніх фінансових ринках облігацій, казначейських зобов’язань та інших видів державних цінних паперів. Державний кредит дозволяє цивілізованим способом покривати бюджетний дефіцит, сприяючи відтоку грошей з обігу, він пом’якшує гостроту проблем у сфері грошового обігу.

З яких фондів складаються резервні та страхові фонди держави?

Загальнодержавні фінансові резерви - грошові ресурси, що резервуються державою для забезпечення непередбачених витрат і спеціальних потреб (див. рис. 7.2).

Резервний фонд Кабінету Міністрів України створюється для фінансування невідкладних витрат в національній економіці, соціально- культурних та інших заходів, непередбачених і які не могли бути передбачені під час затвердження Державного бюджету України. Обсяг цього фонду залежить від обсягу видатків Державного бюджету України та розміру відрахувань від нього.

Фінансування видатків з резервного фонду здійснюється за постановою Кабінету Міністрів України на основі подання міністерств та відомств, інших органів державної виконавчої влади та висновку Міністерства фінансів України і Міністерства економіки щодо економічної доцільності та ефективності фінансування видатків за рахунок цього фонду.

Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України складається з державного запасу дорогоцінних металів; державного запасу дорогоцінного каміння; оперативного запасу золота; історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Для зберігання зазначених цінностей у системі Міністерства фінансів України функціонує Державне сховище дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Для забезпечення потреб України в особливий період, надання державної підтримки окремим галузям національної економіки, стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів, продовольства, виникнення диспропорцій між попитом і пропозицією на внутрішньому ринку, надання гуманітарної допомоги, забезпечення першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій держава утворює відповідний державний матеріальний резерв переважно за рахунок коштів Державного бюджету України.

Державне особисте і майнове страхування є одним з методів створення страхових фондів для відшкодування збитків громадянам і господарським структурам у разі настання страхового випадку.

Страхові фонди в своїй дохідній частині становлять страхові платежі (внески та страхові премії), які незалежно від добровільної чи обов’язкової форми страхування страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно із договором страхування. Держава виступає страховиком і розпорядником державних страхових фондів.

Яка специфіка організації фінансів державних (муніципальних) підприємств?

Фінанси державних (муніципальних) підприємств - це грошові відносини, що виникають в процесі формування і використання основних та оборотних фондів, виробництва і продажу продукції, створення, розподілу і використання прибутку державних (муніципальних) підприємств. Специфіка організації фінансів і майна державних підприємств обумовлена тим, що їх засновником є державні органи влади (органи місцевого самоврядування):

У порядок і джерела формування статутного фонду визначаються органами державної влади і органами місцевого самоврядування;

У майно знаходиться у власності держави (муніципальних органів), є неподільним і належить підприємству на праві господарського відання або оперативного управління;

У продукція і доходи, одержані такими підприємствами від використання майна, а також майно, придбане за рахунок одержаного прибутку, є власністю держави (муніципалітетів) і надходять у господарське відання підприємства;

У державне (муніципальне) підприємство має право продавати нерухоме майно, що належить йому, здавати його в оренду, віддавати в заставу, вносити як внесок в статутний капітал господарських товариств або іншим способом ним розпоряджатися тільки з відома державного (територіального, муніципального) органу з управління державним майном;

У державне (муніципальне) підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями всім майном, що належить йому, не несе відповідальності за зобов’язаннями власника цього майна;

У джерелами формування майна державного (муніципального) підприємства (разом із загальними джерелами) є: майно, передане підприємству за рішенням державних (місцевих) органів виконавчої влади з управління державним (муніципальним) майном; цільове бюджетне фінансування; дотації з бюджету;

У державне (муніципальне) підприємство самостійно реалізовує вироблену ними продукцію і використовує чистий прибуток, вони можуть одержувати кредити тільки за наявності гарантій Уряду України, зобов’язані використовувати бюджетні кошти за цільовим призначенням;

X державні (муніципальні) підприємства мають право створювати за рахунок чистого прибутку: соціальний фонд для вирішення питань зміцнення здоров’я працівників; житловий фонд, кошти якого використовуються на придбання і будівництво (пайова участь) житла для працівників підприємства, які потребують поліпшення житлових умов; фонд матеріального заохочення працівників підприємства.

Яка роль державних фінансів в умовах ринкової економіки?

Ринкова економіка призвела до послаблення ролі державних фінансів. По-перше, з виникненням нових господарських суб’єктів поряд з традиційними виникають нові групи фінансових відносин.

По-друге, фінанси стають самостійною сферою грошових відносин, набуваючи певної відокремленості. Це зумовлено тим, що в ринкових відносинах гроші (матеріальна основа фінансів), виконуючи функцію засобу обігу, стають капіталом, тобто самозростаючою вартістю.

По-третє, відбувається зміна пріоритетів, поступове зниження ролі державних фінансів на макрорівні і зростання значення фінансів на макрорівні.

Роль державних фінансів в економіці країни визначається тим, яку величину фінансових ресурсів держава мобілізує у своє розпорядження. Джерелом створення фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт.

В розпорядженні держави знаходяться не всі ресурси, що є в державі. Держава розпоряджається ресурсами бюджетної системи і різних видів централізованих і децентралізованих фондів, а також державних фінансових інститутів (НБУ, державні страхові органи, державні кредитні установи).

За структурою джерел фінансові ресурси умовно поділяються на три частини: перша і основна частина - це грошовий вираз вартості чистого доходу, створеного в державі (прибуток, відрахування до державних централізованих фондів цільового призначення, доходи від зовнішньоекономічної діяльності).

До другої частини належить частина фонду споживання, що перерозподіляється за допомогою фінансів (прибутковий податок з громадян, податок на додану вартість, акцизний збір, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, місцеві податки і збори).

Третя частина фінансових ресурсів являє собою відрахування, що включаються до собівартості продукції (амортизаційні відрахування, відрахування на геологорозвідку, плата за воду, плата за землю тощо).

Рекомендована література

Основна

навчальна:

2, 80, 84, 104, 108, 157, 162, 238, 249
Основна наукова *: 103, 144, 178, 193-195, 199, 248, 253
Додаткова: Додаткові джерела інформації вибирайте із загального списку використаної та рекомендованої літератури, а також здійснюйте власний пошук.

* для написання наукових, курсових, дипломних, магістерських робіт.

Схема загальнодержавних фінансових резервів

Рис. 7.2. Схема загальнодержавних фінансових резервів

<< | >>
Источник: Данілов Олександр Дмитрович, Серебрянський Дмитро Миколайович. Фінанси у запитаннях і відповідях: навчальний посібник / Національний університет державної податкової служби України. - 2-е вид., перероб. та доп. - К.:              2008.              -              535              с.. 2008

Еще по теме Глава 7. Теоретичні основи державних фінансів У чому полягає економічна характеристика поняття «державні фінанси»?:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -