<<
>>

Глава 8. Бюджет і бюджетна система

Яке історичне походження терміну «бюджет»?

Історія розвитку фінансів свідчить, що бюджет не є інститутом, який характерний державі на всіх стадіях його розвитку. Довгий час держави не мали бюджету.

Водночас у всіх державах, в т.ч. і Україні, збиралися доходи та здійснювалися видатки, тобто існувала система доходів та витрат. Бюджет з’являється не тоді, коли держава здійснює видатки та мобілізує необхідні для цього засоби, а коли в свою фінансову діяльність вводить фінансове планування - складає кошторис доходів та витрат на визначений період.

Бюджет - термін англійського походження, що означає «мішок». Коли палата общин Англії в XVI-XVII ст. затверджувала субсидію королю, тоді перед закінченням засідання канцлер казначейства (міністр фінансів) відкривав портфель, в якому знаходився документ з відповідним законопроектом. Такий процес називався відкриттям бюджету, пізніше назва портфеля була перенесена на сам документ. З кінця XVII ст. бюджетом став називатися документ, який містив затверджений парламентом план доходів та витрат держави. Отже, головною, суттєвою ознакою бюджету є його плановість.

Яка принципова різниця між сутністю терміна «бюджет» і «державний бюджет»?

Тепер визначимо сутність бюджету і державного бюджету. Для цього звернемося до тлумачного словника сучасної бюджетної термінології[17]. Бюджет - «загальна назва терміну, що означає розрахунковий і обмежений кошторис доходів і витрат, їх розпис на визначений період часу, затверджений відповідним рішенням, та обов’язковий до виконання індивідуальним або колективним суб’єктом». Отже, акцент робиться на бюджет як документ відповідного змісту. Державний бюджет - це «система визначених грошово- розподільних відносин, що регламентуються державними органами влади, з приводу перерозподілу частини національного багатства для створення та використання основного централізованого фонду грошових коштів держави».

Як трактується поняття «бюджет»?

Роль бюджету в соціально-економічному розвитку країни визначає необхідність чіткої аргументованої характеристики його сутності. Складність її з’ясування перш за все обумовлена тим, що даний термін використовується для визначення різних за своєю природою явищ. Одне з них виражає сукупність особливої сфери фінансових відносин, обумовленої існуванням основного централізованого грошового фонду країни. Інше ж пов’язане з формою практичного використання бюджетних відносин, законодавчим оформленням відповідного фінансового документа, а тому відноситься до надбудовних відносин.

Виділимо структурно-логічну схему розуміння категорії «бюджет» (див. рис. 8.1).

Якщо виходити з логічної схеми (рис. 8.1), то «бюджетом» не слід називати документ, оскільки для останнього використовують інші терміни: «державний розпис», «кошторис доходів і витрат держави», «баланс доходів і витрат». Правильніше було б називати такий документ «бюджетним планом», в якому бюджет, як система грошових відносин, виражений кількісно. Отже, складається, розглядається, затверджується і виконується саме бюджетний план, найважливіший фінансовий документ країни. В процесі виконання бюджетного плану створюється та використовується бюджетний фонд - основний державний централізований грошовий фонд.

Бюджет - це встановлений нормами закону, прийнятий Верховною Радою або рішеннями місцевих Рад народних депутатів план створення та використання централізованого фонду грошових коштів (доходів і витрат) на визначений період, необхідного для здійснення державою своїх завдань і функцій в цілому та органів місцевого самоврядування зокрема.

Бюджет відображає вторинний перерозподіл, тобто після первинного розподілу ВВП (на рівні підприємницьких структур) здійснюється вторинний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг.

У чому полягає соціальна, економічна, юридична та фінансова сутність категорії «бюджет»?

У підручниках, науковій літературі, законодавчих актах використовуються різні трактування поняття «бюджет».

Бюджет розглядається і як розпис передбачуваних державних доходів і витрат, і як основний фінансовий план, і як форма створення та використання фонду грошових засобів тощо.

Кожне з наведених визначень відображає ту чи іншу сторону відносин, пов’язаних з формуванням централізованих фондів і використанням фінансових ресурсів для виконання певних функцій держави, органів місцевого самоврядування.

Економічна суть бюджету виражається в системі фінансових відносин між державою, органами місцевого самоврядування, економічними суб’єктами та населенням з питань життєзабезпечення діяльності держави в цілому, виконання ним своїх функцій зокрема. Ці відносини знаходять своє відображення в ухваленні ряду нормативних актів, законів, що визначають порядок формування і використання централізованих фондів грошових коштів.

Соціальна сутність бюджету визначається, з одного боку, рівнем податкового тягаря для окремих груп населення і економічних суб’єктів, з іншого - напрямками використання бюджетних коштів. Іншими словами, соціальна суть бюджету може бути розкрита при детальному розгляді і відповіді на два питання: хто є реальним постачальником фінансових ресурсів до бюджетів різних рівнів? На які цілі і в чиїх інтересах витрачаються кошти бюджетів?

З юридичної точки зору бюджет - це документ, що приймає форму закону, правового акту, на підставі якого формуються і витрачаються фонди грошових коштів на виконання загальнодержавних функцій, функцій органів місцевого самоврядування.

Як економічна категорія бюджет виражає систему грошових відносин між державою, економічними суб’єктами і населенням з приводу перерозподілу частини вартості суспільного продукту (головним чином, національного доходу) в процесі створення і використання централізованих фондів грошових коштів для задоволення найважливіших на даному етапі розвитку потреб суспільного відтворення.

Як спеціальний фінансовий план бюджет є юридично оформленим документом, в якому: 1) у кількісному вираженні визначені передбачувані доходи, джерела їх отримання, розпорядники і передбачувані одержувачі цих коштів для реалізації тих або інших функцій держави, органів місцевого самоврядування; 2) відображається процес отримання і розподілу державних грошових ресурсів, необхідних для виконання його функцій.

Що таке фінансовий рік і як він пов’язаний з державним бюджетом?

Як будь-який план держбюджет повинен складатися на певний період. У багатьох державах таким періодом був обраний один рік, який одержав назву фінансового. Фінансовим роком називається період, протягом якого діють та виконуються затверджені фінансові плани, в даному випадку ним є державний бюджет. Фінансовий рік рівняється 12-ти місяцям.

На початку XX ст. фінансовий рік співпадав з календарним в багатьох країнах: у Франції, Бельгії, Голландії, Люксембурзі, Швеції, Фінляндії та ін. Фінансова наука рекомендувала розпочинати фінансовий рік пізніше січня. Це пояснюється тим, що в різних країнах пік отримання доходів різний, припадає на різний період часу, тому початок бюджетного періоду пристосовували до часу найбільшої платоспроможності тих груп населення, з яких збирається велика частина податків. У зв’язку з цим багато держав стали переносити початок свого фінансового року на 1 квітня або на 1 липня. Так, у США він розпочинається 1 жовтня та закінчується 30 вересня наступного календарного року, відповідно в Швеції - 1 липня - 30 червня, в Японії - 1 квітня - 30 березня.

Україна зберігає стару традицію, в якій початок фінансового року співпадає з календарним - з 1 січня по 31 грудня.

Що таке бюджетна політика?

Бюджетна політика - це сукупність способів та методів, які проводяться органами законодавчої та виконавчої влади, пов’язаних з визначенням основних напрямів розвитку бюджетних відносин та виробленням конкретних напрямів їх використання виключно в інтересах громадян, суспільства і держави.

Будучи частиною фінансової політики держави бюджетна політика виступає ядром соціально-економічної політики. Бюджетна політика виступає інструментом здійснення економічної, податкової і соціальної політики держави.

Без самостійної, економічно продуманої та результативної бюджетної політики не може бути забезпечена ні фінансово-бюджетна самостійність, ні фінансова безпека держави та її регіонів.

Які основні етапи проведення бюджетної політики можна виділити?

Розробка бюджетної політики розпочинається з визначення концептуальних основ розвитку бюджету, встановлення його ролі в суспільному відтворенні на відповідному тимчасовому етапі. Далі формуються цілі і завдання бюджетної політики, які визначаються виходячи з основних напрямів реалізації бюджетних відносин на користь громадян, суспільства і держави. Чітко сформульовані цілі і завдання бюджетної політики, що адекватно відображають реальну ситуацію в державі, дозволяють поєднати всі бюджетні заходи в єдиний комплекс, що працює злагоджено і цілеспрямовано. І нарешті, на завершальному етапі повинні формуватися конкретні напрямки вирішення поставлених цілей і завдань, що дозволяють реалізувати основні напрямки реалізації бюджетних відносин на тому чи іншому відрізку часу.

Які основні умови необхідні для проведення ефективної бюджетної політики?

Для забезпечення максимальної ефективності бюджетної політики при її розробці повинні дотримуватися певні вимоги. Основна з них - науковий підхід до її розробки, що враховує реальний стан економіки, фінансів і бюджетної системи країни. Бюджетна політика не може бути ефективною, якщо чітко не визначені основні її пріоритети та напрями на найближчий період і перспективу, не сформульована основна мета та першочергові завдання. При цьому обґрунтованість всіх запропонованих заходів і майбутніх рішень повинна підкріплюватися відповідними розрахунками, що дозволяють визначити не тільки баланс схвалюваних рішень, але й фінансові їх наслідки.

Результативність бюджетної політики багато в чому залежить також від дотримання двох умов: політичної стабільності в країні і високого рівня професіоналізму працівників бюджетної сфери.

Які функції виконує державний бюджет?

Суть будь-якої економічної категорії, у тому числі й бюджету, проявляється в його функціях. Бюджету, як фінансовій категорії, властиві наступні функції:

акумулятивна (створення бюджетного фонду) - пов’язана з концентрацією грошових коштів у централізованому фонді держави (через доходи).

При цьому бюджетний фонд формується за рахунок доходів господарюючих суб’єктів (учасників процесу суспільного виробництва - фізичних і юридичних осіб), одержаних в результаті первинного розподілу чистого національного продукту: заробітної плати робітників і службовців та їх інших доходів; підприємницького прибутку; ренти; відсотків.

Структура бюджетних доходів непостійна, вона залежить від конкретних економічних умов на кожному етапі розвитку країни. Зміна структури бюджетних доходів відбиває зміни, пов’язані з динамікою економічних процесів. Наприклад, зміна співвідношення між податками і позиками у бік збільшення частки останніх свідчить про спад виробництва, зміну співвідношення між споживанням і накопиченням в суспільстві;

розподільча (використання бюджетного фонду) - реалізується через систему видатків, які повинні здійснюватись в інтересах економічного та соціального розвитку суспільства, задоволення потреб населення. Держава, виступаючи як сукупний господарюючий суб’єкт, враховує економічні інтереси всіх інших учасників відтворювального процесу, у зв’язку з чим бюджетні витрати охоплюють всі галузі та сфери господарства. Структура бюджетних витрат схильна ще до частіших змін, ніж бюджетних доходів;

контрольна - проявляється у виявленні та аналізі відхилень фактичних доходів і витрат бюджету від планових. Контрольна функція обумовлює можливість ефективного впливу держави на всі економічні процеси.

Реалізовуючи функції, які покладені на бюджет, він виконує важливу економічну, соціальну і політичну роль у відтворювальному процесі. Фінансуючи з бюджетного фонду пріоритетні галузі господарства, держава робить вплив на перерозподіл національного доходу між галузями. Частина доходів більш прибуткових галузей направляється в галузі з низькою рентабельністю (наприклад, з промисловості в сільське господарство). Фінансуючи за рахунок бюджетного фонду установи і організації соціальної сфери, держава сприяє відтворенню робочої сили, вирішенню інших соціально важливих завдань. Через бюджет перерозподіляються доходи між державою та регіонами.

Які основні етапи становлення та розвитку бюджетної системи України?

Становлення та розвиток бюджетної системи України має досить тривалу історію. Можна виділити декілька історичних етапів становлення бюджетної системи України:

Бюджетна система України бере свій початок з ХУІ ст., коли запорізьке козацтво набуло самостійної державності, мало дипломатичні відносини з рядом держав Європи. На Січі була загальновійськова казна, до якої надходили доходи від рибних промислів, скотарства, полювання, мито з ввезених товарів, податки з меду, горілки, пива. Видатки поділялись на три групи: військові (військове спорядження, будівництво укріплень, утримання козацтва); релігійні (будівництво та утримання монастирів, храмів); представницькі (дипломатичні місії тощо).

Після возз’єднання України з Росією ще майже півстоліття Україна зберегла всі атрибути державності, у тому числі самостійність фінансового господарства. На початку 20-х років ХУІ ст. уряд царської Росії почав стягувати значні суми коштів у своє розпорядження. Можна вважати, що з цього часу настав період, який тривав 280 років, коли Україна стала колонією, змушеною вносити на потреби метрополії більше, ніж четверту частину свого національного доходу.

1918-1922 рр. Українська Центральна Рада протягом 14 місяців, а потім більшовицький уряд намагалися оволодіти бюджетним процесом в Україні, але спроби виявилися марними, оскільки не вистачало як часу, так і підтримки громадськості.

1922-1992 рр. Україна виконувала у бюджетному процесі підпорядковану роль. (У ці роки приблизно 25% НД, створеного в Україні, перерозподілялося через бюджет України, а понад 40% НД - через союзний бюджет).

1992 р. Україна вперше склала Державний бюджет як незалежна держава (через нього розподілялося більше ніж 60% НД і 70% фінансових ресурсів Української держави. Дефіцит бюджету становив приблизно 3%).

У 1990 р. було прийнято Закон «Про бюджетну систему Української РСР» (від 05.12.1990), згідно з яким Державний бюджет складається з двох самостійних ланок - загальнодержавного бюджету і місцевих бюджетів.

У 1995 р. Верховна Рада України прийняла нову редакцію Закону «Про бюджетну систему України» (29.06.1995 р.).

1996 р. Конституцією України було закріплено основні принципи побудови бюджетної системи України, визначені нові принципи побудови міжбюджетних відносин, встановлено право територіальних громад самостійно затверджувати бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролювати їхнє виконання, встановлювати місцеві податки та збори відповідно до законодавства.

У 1997 р. прийнято Закон «Про місцеве самоврядування» (від 27.05.1997), який розширив основні положення Конституції щодо організації бюджетної системи та міжбюджетних взаємовідносин в Україні.

2001 р. ознаменувався прийняттям Бюджетного кодексу України (21.06.2001), який ефективно діє і по сьогоднішній день.

Що входить у поняття «бюджетна система» і яка її структура?

Україна як незалежна держава має Державний бюджет, який дозволяє їй здійснювати свої функції. У складі України є автономне утворення - Автономна Республіка Крим, яка також має свій республіканський і місцевий бюджети.

На території України існує система місцевих бюджетів - фінансово- економічна база місцевих органів самоврядування, очолюваних місцевими Радами народних депутатів.

Усі перераховані бюджети складають бюджетну систему України.

Бюджетна система - це сукупність бюджетів усіх рівнів, які врегульовані правовими нормами і формуються на єдиних принципах під впливом державного устрою та адміністративно-територіального поділу країни.

Відповідно до статті 5 бюджетного Кодексу, бюджетна система України складається з:

У Державного бюджету України;

У місцевих бюджетів (12213 самостійних місцевих бюджетів).

Місцевими бюджетами визнаються: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

До бюджетів місцевого самоврядування відносяться бюджети територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об’єднань (див. рис. 8.2).

Яка правова основа функціонування бюджетної системи?

Правовою основою функціонування бюджетної системи є сукупність нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні:

У Конституція України;

У Бюджетний кодекс України;

У Закон про Державний бюджет України на відповідний рік;

У інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини;

У нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу;

У рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних

адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до Бюджетного кодексу.

Які принципи закладені в основу побудови бюджетної системи України?

Бюджетний устрій - це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи.

Відповідно до статті 8 Бюджетного кодексу, бюджетний устрій ґрунтується на таких принципах:

У принцип єдності, що означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Він забезпечується єдиною правовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, грошовою системою, соціально-економічною політикою;

У принцип збалансованості - це повноваження на здійснення витрат бюджету, які повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

У принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами Державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи влади місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів та правом відповідних органів державної (місцевої) влади визначати напрями використання коштів відповідно до законів України, а також самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

У принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті усіх надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до нормативно- правових актів органів державної влади та місцевих органів;

У принцип обґрунтованості - формування бюджету на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави на основі розрахунків надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

У принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягти запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та отримати максимальний результат при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

У принцип субсидіарності - розподіл видатків між бюджетами різних рівнів, повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні

надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

X принцип цільового використання бюджетних коштів - кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

X принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливості і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

X принцип публічності та прозорості - Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

X принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Які органи віднесені в Бюджетному кодексі України до учасників бюджетного процесу?

Відповідно до розділу 4 ст. 20 Бюджетного кодексу України до учасників бюджетного процесу віднесені такі органи і посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями:

Президент України.

Верховна Рада України, Верховна Рада АР Крим.

Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів АР Крим.

Міністерство фінансів України.

Обласні державні адміністрації.

Державні адміністрації міст Києва і Севастополя.

Місцеві державні адміністрації.

Національний банк України.

Державне казначейство України.

Державна контрольно-ревізійна служба.

Рахункова палата.

Головні розпорядники і розпорядники бюджетних коштів.

Інші органи, яким законодавством України надані бюджетні, податкові та інші повноваження (див. рис. 8.3.).

Учасниками бюджетного процесу також виступають бюджетні установи, державні і муніципальні унітарні підприємства, інші одержувачі бюджетних коштів, а також кредитні організації, що здійснюють окремі операції із коштами бюджетів.

Що закладається в сутність бюджетного планування?

Бюджетне планування (англ. budgetary planning) є складовою фінансового планування, що дозволяє визначити обсяги, джерела і

цілеспрямовані напрямки використання бюджетних ресурсів на загальнодержавному та місцевому рівні. Бюджетне планування є необхідною компонентою обґрунтованого функціонування бюджетної системи, невід’ємним етапом бюджетного процесу.

За допомогою бюджетного планування визначається рух бюджетних коштів відповідно до основних цілей та завдань бюджетно-податкової політики та основних напрямів соціально-економічного розвитку держави. Бюджетне планування покликане показати реальні допустимі витрати і обґрунтувати стратегію вирішення пріоритетних галузевих та регіональних завдань.

Бюджетне планування включає:

У визначення загального обсягу і джерел надходження бюджетних коштів на державному та місцевому рівнях;

У формування витрат бюджетів на основі єдиної методики розрахунку мінімальної бюджетної забезпеченості, норм і нормативів фінансування витрат на виконання державою та місцевими органами своїх функцій;

У встановлення напрямів використання бюджетних коштів, які сприяють виконанню планів-прогнозів соціально-економічного розвитку держави та тих, що призводять до зростання ефективності суспільного виробництва, економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

До числа розповсюджених методів бюджетного планування належать методи: економічного аналізу; екстраполяції; математичного моделювання; індексний, балансовий та ін.

Що розуміють під бюджетним прогнозуванням та який існує взаємозв’язок з бюджетним плануванням?

Бюджетне прогнозування (англ. budgetary forecasting) - це обґрунтоване припущення, яке опирається на реальні розрахунки напрямів розвитку бюджету, можливі варіанти його доходів і витрат в майбутньому, напрямки і терміни досягнення цих варіантів. Бюджетне прогнозування є невід’ємною частиною бюджетного процесу та базою бюджетного планування.

Прогноз будується на достеменному вивченні інформації про стан бюджету на даний момент; визначенні відповідно до виявлених закономірностей різних варіантів досягнення передбачуваних бюджетних показників; знаходженні в результаті аналізу якнайкращого варіанту розвитку бюджетних відносин.

В процесі бюджетного прогнозування розглядаються різноманітні варіанти бюджетної політики держави, різні концепції розвитку бюджету з врахуванням всіх економічних і соціальних, об’єктивних і суб’єктивних факторів, діючих на загальнодержавному та місцевому рівнях.

Які використовуються підходи та методи бюджетного прогнозування?

Для складання прогнозів використовуються два підходи: генетичний і нормативно-цільовий. При генетичному підході прогнозування ведеться від дійсного до майбутнього на основі встановленого причинно-наслідкового зв’язку. При нормативно-цільовому - визначаються майбутня ціль і орієнтири руху до досягнення цієї цілі в відповідності до визначених нормативів, досліджуються можливі події і заходи, які необхідно реалізувати для досягнення в перспективі поставленого результату.

В процесі прогнозування бюджету використовуються різноманітні методи: математичного моделювання; індексний; нормативний; експертних оцінок; балансовий та ін.

Що виступає базою для бюджетного прогнозування?

Базою для бюджетного прогнозування є:

У прогнози соціально-економічного розвитку держави та її регіонів на відповідний період часу;

У статистична інформація основних макроекономічних показників (обсяг і динаміка виробництва ВВП; темпи інфляції; обсяги виробництва і продажу продукції (послуг); розміри інвестицій в основний капітал за всіма джерелами фінансування, включаючи бюджетні; величина фонду оплати праці; обсяги і темпи зростання прибутку);

У прогнози розвитку державного сектору економіки;

У пріоритети соціально-економічної політики;

У планові доходи і витрати господарюючих суб’єктів, розмір їх майна;

У обсяг доходів населення;

У дані про виконання бюджетів різних рівнів та ін.

Важливу роль відіграє зведений фінансовий баланс, що складається на планований рік і на прогнозований період. Він дозволяє представити в комплексі фінансовий стан держави, окремих регіонів.

Які завдання досягаються за допомогою бюджетного прогнозування?

В ході прогнозування бюджетних доходів вирішуються наступні завдання:

У розраховується сумарний обсяг фінансових ресурсів у державі;

У визначаються рівень та розмір їх можливої централізації в розпорядження держави і місцевого самоврядування;

У виявляються найефективніші форми і методи вилучення грошових засобів в бюджет;

У досліджуються можливі варіанти впливу через систему оподаткування на розвиток виробництва, впровадження нових технологій та ін.;

У визначаються оптимальні пропорції розподілу доходів між бюджетами різних рівнів.

Які основні етапи закладені в бюджетному процесі?

Бюджетний процес - регламентована нормами права діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. Етапами бюджетного процесу є:

Складання проектів бюджетів.

Розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети.

Виконання бюджету.

Складання, розгляд та затвердження звіту про виконання бюджету.

Порядок затвердження Державного бюджету встановлений Бюджетним

кодексом України. Для найбільш повної ефективності проведення бюджетного процесу необхідне наукове його забезпечення (див. рис. 8.4).

Які основні організаційні засади складання проекту Державного бюджету України?

Відповідно до статей 32-46 Бюджетного кодексу України, організаційні засади складання проекту Державного бюджету України наступні (див. табл. 8.1-8.2):

Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України.

Міністр фінансів відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розробки пропозицій проекту Державного бюджету України.

Міністр фінансів на основі прогнозованих макропоказників економічного та соціального розвитку на наступний бюджетний рік визначає загальний рівень доходів та видатків бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.

У відповідності до статті 33 Бюджетного кодексу України, не пізніше 1 червня у Верховній Раді України відбувається слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. З доповіддю про «Основні напрями бюджетної політики» виступає Прем’єр-міністр або за його дорученням Міністр фінансів України.

У.              За результатами парламентських слухань Верховна Рада приймає постанову про схвалення або взяття до відома «Основних напрямів бюджетної політики» на наступний бюджетний період.

На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються головними розпорядниками бюджетних коштів, Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України, який подається в Кабінет Міністрів для розгляду.

Кабінет Міністрів України приймає постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його не пізніше 15 вересня року, що передує плановому, до Верховної Ради України.

Після прийняття до розгляду проекту закону про Державний бюджет, не пізніше 1 жовтня, він розглядається народними депутатами України, а також у комітетах, депутатських фракціях та групах Верховної Ради України.

Комітети Верховної Ради України формують свої пропозиції до проекту закону про Державний бюджет і передають їх до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та призначають представників для участі у роботі цього комітету. Після 1 жовтня прийняття пропозицій Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету припиняється.

Розгляд проекту закону про Державний бюджет України може пройти три читання.

Верховна Рада України приймає проект закону про Державний бюджет України у першому читанні не пізніше 20 жовтня року, що передує плановому.

Після цього Кабінет Міністрів України у двотижневий термін готує і не пізніше 3 листопада подає доопрацьований відповідно до Бюджетних висновків Верховної Ради проект бюджету України і порівняльну таблицю щодо їх врахування з вмотивованими поясненнями неврахованих позицій.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету протягом трьох днів після внесення доопрацьованого проекту закону про Державний бюджет, підготовленого Кабінетом Міністрів України до другого читання, готує висновки щодо його розгляду у другому читанні.

Друге читання проекту закону про Державний бюджет України завершується не пізніше 20 листопада року, що передує плановому. При цьому загальний обсяг дефіциту (профіциту), доходів та видатків Державного бюджету на наступний бюджетний період, обсяг міжурядових трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, повинні бути прийняті у другому читанні в обов’язковому порядку і не підлягають розгляду у третьому читанні.

У тижневий термін після ухвалення закону про Державний бюджет України в другому читанні Кабінет Міністрів України доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад положення та показники міжбюджетних відносин (обсяги міжбюджетних трансфертів для відповідних бюджетів і текстові статті, що визначають особливості міжбюджетних відносин на наступний бюджетний період), які були проголосовані Верховною Радою

України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України в другому читанні.

Статті проекту закону про Державний бюджет, не прийняті у другому читанні, переносяться на розгляд у третьому читанні, яке повинно відбутися не пізніше 25 листопада року, що передує плановому. У третьому читанні Верховна Рада України проводить голосування по пропозиціях Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо статей проекту закону про Державний бюджет України, які не були прийняті у другому читанні та по проекту закону в цілому.

Закон про Державний бюджет України приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому.

Державний бюджет повинен сприяти забезпеченню необхідними фінансовими ресурсами заходів економічного розвитку країни.

Державний бюджет України приймається Верховною Радою України.

Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим затверджується рішенням її Верховної Ради.

Місцеві бюджети затверджуються відповідно обласною, міською, районною, районною в місті, селищною, сільською радами.

Які терміни представлення проекту Державного бюджету України на розгляд Верховної Ради України?

Не пізніше, ніж через 15 днів після подання КМУ проекту закону про Державний бюджет України до Верховної Ради України, згідно із ст. 39 Бюджетного кодексу України, Міністр фінансів України представляє його на пленарному засіданні ВРУ.

Після прийняття до розгляду представленого проекту закону про Державний бюджет України не пізніше 1 жовтня року, який передує плановому, проект закону про ДБУ розглядається народними депутатами країни, а також у комітетах, депутатських фракціях та групах ВРУ. Комітет Верховної Ради не пізніше 15 жовтня року, який передує плановому, розглядає пропозиції до проекту закону про ДБУ і готує висновки та пропозиції до нього.

Верховна Рада України приймає проект закону про ДБУ у першому читанні не пізніше 20 жовтня року, що передує плановому. Після прийняття проекту закону про ДБУ у першому читанні КМУ у двотижневий термін готує і подає не пізніше 3 листопада проект закону про ДБУ, доопрацьований відповідно до бюджетних висновків ВРУ.

Друге читання передбачає затвердження загального обсягу дефіциту (профіциту), доходів і видатків державного бюджету України на наступний бюджетний період, обсягу міжбюджетних трансфертів та інших положень, необхідних для формування місцевих бюджетів. Друге читання завершується не пізніше 20 листопада року, що передує плановому.

Комітет ВРУ допрацьовує проект закону про ДБУ та вносить його на розгляд ВРУ у третьому читанні не пізніше 25 листопада року, що передує плановому.

Третє читання - голосування щодо статей бюджету, що не були прийняті у другому читанні, та по проекту закону про ДБУ в цілому. Закон про Державний бюджет України приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому.

Отже, терміном перебування проекту закону про ДБУ на розгляді у ВРУ є час з моменту його офіційного подання КМУ Верховній Раді України до його прийняття ВРУ за вирахуванням часу, коли цей проект знаходився в КМУ згідно з процедурою, визначеною Бюджетним кодексом України. У разі відхилення ВРУ проекту закону про ДБУ відлік терміну перебування проекту на розгляді у ВРУ поновлюється з моменту повторного його подання КМУ.

Які основні документи представляються у Верховну Раду водночас з проектом державного бюджету?

Одночасно з проектом державного бюджету Уряд України зобов’язаний представити в Верховну Раду низку документів, зокрема:

У попередні підсумки соціально-економічного розвитку України за минулий період поточного року;

У прогноз соціально-економічного розвитку України на черговий фінансовий рік;

У основні напрями бюджетної і податкової політики на черговий фінансовий рік;

У план розвитку державного і муніципального секторів економіки;

У прогноз зведеного фінансового балансу по територіях України на черговий фінансовий рік;

У прогноз консолідованого бюджету України на черговий фінансовий рік;

У основні принципи і розрахунки міжбюджетних відносин між державним та місцевими бюджетами України в черговому фінансовому році;

У проекти державних цільових програм і державних програм розвитку регіонів, передбачених до фінансування з державного бюджету на черговий фінансовий рік;

У проект програми приватизації державних і муніципальних підприємств на черговий фінансовий рік;

У проект програми державних зовнішніх запозичень України на черговий фінансовий рік;

У проект програми надання Україною державних кредитів іноземним державам на черговий фінансовий рік;

У проект структури державного зовнішнього боргу України по видах заборгованості і з розбивкою по окремих державах та фінансових

установах в черговому фінансовому році;

X проект структури державного внутрішнього боргу України з проектом програми внутрішніх запозичень, передбачених на черговий фінансовий рік;

X проект програм надання гарантій Уряду України на черговий фінансовий рік із звітом про надання гарантій за минулий період поточного фінансового року.

Які основні положення містить проект основних напрямів бюджетної політики на наступний фінансовий рік?

У відповідності до статті 33 Бюджетного кодексу України, проект «Основних напрямів бюджетної політики» містить пропозиції Кабінету Міністрів щодо:

X граничного розміру дефіциту (профіциту) Державного бюджету у відсотках до ВВП;

X частки прогнозованого обсягу ВВП, що перерозподіляється через зведений бюджет України;

X граничного розміру державного боргу і його структури;

X питомої ваги міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету і коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів;

X питомої ваги у видатках та напрямів використання капітальних вкладень; X перелік головних розпорядників коштів;

X захищених статей видатків бюджету;

X обґрунтування поділу бюджету на загальний та спеціальний фонди.

Що являє собою бюджетний запит та для чого він призначений?

Відповідно до п. 10 ст. 1 Бюджетного Кодексу України, бюджетний запит - це документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів. Він містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для діяльності розпорядників на наступний бюджетний період.

На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються головними розпорядниками бюджетних коштів, Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України, який подається в Кабінет Міністрів для розгляду.

Хто виступає головним розпорядником бюджетних коштів? Які права і повноваження вони мають?

Головний розпорядник коштів державного бюджету - це орган державної влади України, що має право розподіляти кошти державного бюджету по

підвідомчих розпорядниках і одержувачах бюджетних коштів, визначений відомчою класифікацією витрат державного бюджету.

В якості розпорядника бюджетних коштів виступають органи державної влади або органи місцевого самоврядування, що мають право розподіляти бюджетні кошти по підвідомчих одержувачах бюджетних коштів.

Г оловний розпорядник бюджетних коштів має такі права та повноваження:

У складає кошториси доходів і витрат підвідомчих бюджетних установ;

У складає бюджетний розпис, розподіляє ліміти бюджетних зобов’язань по підвідомчих розпорядниках і одержувачах бюджетних коштів та виконує відповідну частину бюджету;

У має право на підставі мотивованого представлення бюджетної установи вносити зміни в затверджений кошторис доходів і витрат бюджетної установи в частині розподілу засобів між її статтями з повідомленням органу, який виконує бюджет;

У здійснює контроль одержувачів бюджетних коштів в частині забезпечення цільового використання бюджетних коштів своєчасного їх повернення, представлення звітності, виконання завдань за поданням державних або муніципальних послуг;

У здійснює контроль за використанням бюджетних коштів розпорядниками бюджетних коштів, бюджетними установами та іншими одержувачами бюджетних коштів, державними і муніципальними унітарними підприємствами, яким передана на праві господарського відання або в оперативне управління;

У готує та представляє органу, відповідальному за контроль виконання відповідного бюджету, зведений звіт про виконання бюджету по виділених коштах, зведений кошторис доходів і витрат, а також звіт про виконання завдання за поданням державних або муніципальних послуг.

Хто виступає одержувачем бюджетних коштів?

Одержувачами бюджетних коштів в Україні виступають бюджетні установи та організації, які мають право на отримання бюджетних коштів у відповідності до бюджетного розпису на відповідний бюджетний рік. Зокрема ст. 87 Бюджетного кодексу України регламентовано:

державне управління:

У законодавча влада;

У виконавча влада;

У Президент України;

судова влада;

міжнародна діяльність;

національна оборона;

правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави;

освіта:

У загальна середня освіта;

У професійно-технічна освіта;

У вищі навчальні заклади, засновані на державній формі власності;

У післядипломна освіта;

охорона здоров’я;

соціальний захист та соціальне забезпечення;

культура і мистецтво;

фізична культура і спорт,

а також інші органи, які мають право на отримання бюджетних коштів.

Яка різниця між розпорядником бюджетних коштів та бюджетною установою?

Розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету.

Бюджетна установа - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної або місцевої влади, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного або місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Який порядок подолання розбіжностей у разі відхилення Президентом України проекту Закону про Державний бюджет та черговий фінансовий рік?

Порядок затвердження бюджету починаючи з 2-го читання продовжує 3- тя стадія бюджетного процесу - це затвердження самого бюджету і Закону про Державний бюджет, при цьому затверджується граничний розмір дефіциту і проводиться постатейне голосування і голосування в цілому про Державний бюджет.

Якщо Верховна Рада голосує проти, тоді пропорційно скорочуються статті видатків. Прийнятий закон про Державний бюджет підписує Голова Верховної Ради і Президент України. Президент протягом 15 днів підписує його та офіційно оприлюднює або ж повертає закон зі своїми мотиваціями, пропозиціями до Верховної Ради для повторного розгляду.

Якщо закон протягом 15 днів не повертається до Верховної Ради, то він вважається підписаним і оприлюдненим.

Якщо під час повторного розгляду закон знову прийнятий Верховною Радою не менше як % від конституційного складу, Президент зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом 10 днів.

Який порядок здійснення основних напрямків фінансування державою в разі якщо Державний бюджет не набрав чинності до початку нового бюджетного року?

Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів має право здійснювати витрати Державного бюджету з такими обмеженнями:

витрати можуть здійснюватися лише на цілі, визначені у законі про Державний бюджет на попередній бюджетний період і одночасно передбачені у проекті закону про Державний бюджет України на наступний період;

щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків попереднього Державного бюджету;

капітальні видатки здійснювати забороняється, крім випадків, пов’язаних із введенням воєнного чи надзвичайного стану, оголошенням окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

запозичення можуть здійснюватися лише з метою погашення основної суми державного боргу. До прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період податки, збори (обов’язкові платежі) та інші надходження справляються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів.

Що в Бюджетному кодексі України розуміється під бюджетним розписом?

Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України. До затвердження розпису Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис на відповідний період.

Бюджетний розпис - документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації. Бюджетний розпис затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України. До затвердження розпису Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис на відповідний період.

Примірник затвердження бюджетного розпису передається до комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшим інформуванням про внесення до нього змін.

Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням.

Які обсяги грошових засобів перерозподіляються через бюджет і для вирішення яких завдань вони витрачаються?

З початку XX ст. у всіх розвинених країнах спостерігається постійне зростання витрат державного бюджету. Він пов’язаний з вирішенням військово-стратегічних завдань, посиленням впливу держави на економіку країн в частині стимулювання розвитку її пріоритетних сфер; з вирішенням соціальних завдань, зокрема вирівнюванням соціально-економічних умов відтворення в окремих регіонах; з вирішенням задач геополітичного характеру.

Через всі ланки фінансової системи перерозподіляється до 60% національного доходу, а через державний бюджет до - 40-45%.

Витрати державного бюджету в розвинених країнах Заходу включають 5

груп:

У військові;

У втручання в економіку;

У утримання державного апарату;

У вирішення соціальних завдань;

У надання субсидій і кредитів країнам, що розвиваються.

Державне втручання в економіку покликане не тільки стимулювати високі темпи економічного зростання, але і запобігати або пом’якшувати циклічні коливання. Витрати на ці цілі в розвинених країнах досягають до 25% бюджету.

Які напрямки розвитку держави фінансуються з Державного бюджету України?

Кошти державного бюджету є основою фінансування важливих напрямків розвитку держави, до яких, зокрема, відносяться:

Забезпечення загальних умов діяльності (державне управління, оборона та безпека, формування державних резервів, ліквідація надзвичайних та аварійних ситуацій, проведення зовнішньоекономічної діяльності та ін.).

Фінансування соціально-культурного розвитку (освіта, охорона здоров’я, фізкультура і спорт, ЗМІ, житлово-комунальне господарство та ін.).

Реалізація програм соціального захисту та соціального забезпечення (виплата пенсії і допомоги).

Фінансування економічної діяльності держави (фінансування та кредитування промисловості, енергетики, будівництва, АПК, транспорту, зв’язку, проведення фундаментальних досліджень та

ін).

Обслуговування державного боргу (внутрішнього і зовнішнього).

Фінансування державних цільових фондів.

Що розуміється під цільовим бюджетним фондом?

Цільовий бюджетний фонд - це фонд грошових коштів, створюваний у складі бюджету за рахунок доходів цільового призначення або у порядку цільових відрахувань від конкретних видів доходів і використовуваний відповідно до окремого кошторису. Засоби цільового бюджетного фонду використовуються чітко за призначенням.

Яке основне інформаційне забезпечення бюджетної системи України?

Від чіткої, достовірної, оперативно отриманої інформації залежить успіх будь-якої справи, тому Україна має налагодити не лише свою власну систему інформаційного забезпечення в соціально-економічному просторі, а й органічно інтегруватись у світовий інформаційний простір. Законодавство України регламентує як отримання відповідної інформації, так і її передання. За затримку певної інформації, перекручування її передбачена відповідальність організацій, їх керівників, включаючи карну.

Розглянемо найважливіші законодавчі акти, що стосуються інформаційних процесів:

Конституція України (ст. 17, 32, 40);

Бюджетний кодекс України (ст. 28);

Закон України «Про внесення змін              до              Закону              України              «Про

державну таємницю» (1998 р.);

Закон України «Про внесення змін              до              Закону              України              «Про

державну статистику» (2000 р.).

Складання бюджету має базуватись на науковому забезпеченні, тому суттєву допомогу Україні надають Економічний інститут розвитку, Об’єднаний Віденський інститут, Інститут МВФ. Серед українських наукових закладів можна відзначити Інститут економіки, Інститут економіки промисловості, Інститут економічного прогнозування, які входять до системи Національної академії наук, Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, Науково-дослідний фінансовий              інститут Міністерства

фінансів, Інститут стратегічних досліджень при Президенті України, а також низка вищих навчальних закладів Міністерства освіти і науки України.

Розглянемо інформаційне забезпечення окремих складових бюджетної системи.

Рахункова палата. Усі контрольні органи, створені відповідно до законів України в системах Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Національного банку України, Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України та інші державні контрольні органи, а також органи внутрішньовідомчого контролю та аудиту зобов’язані сприяти діяльності Рахункової палати, надавати за її запитами інформацію про результати перевірок та ревізій, які ними проведено.

Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів та інші міністерства та відомства. Ці державні органи користуються інформацією, яку вони отримують від згаданих міжнародних інституцій, українських наукових закладів, Державного комітету статистики, обласних органів державного управління. У свою чергу, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів надають необхідну інформацію Верховній Раді України, її комітетам, Рахунковій палаті, обласним, в АР Крим та в містах Києві та Севастополі державним органам влади.

Державна податкова адміністрація, Державне казначейство, Контрольно-ревізійне управління. Ці державні органи отримують і передають відповідну інформацію, що передбачено нормативно-правовою базою їх діяльності, а також Бюджетним кодексом України. Так, ДПА на основі ЗУ «Про Державний реєстр» (01.01.1999 р.) створила автоматизований банк даних, який містить відомості про фізичних осіб - платників податків (прізвище, дата і місце народження, місце основної роботи і проживання, види сплачуваних податків та інших обов’язкових платежів), інформацію про сплату податків, а також індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізичним особам і зберігаються за ними протягом усього життя.

Державний комітет статистики. На цей державний орган покладається робота щодо самоврядування, передбаченого Законом України. Органи місцевого самоврядування надають необхідну інформацію вищим органам. Інформація про доходи і витрати місцевого бюджету має бути опублікована в місцевих ЗМІ. Роль інформації у функціонуванні бюджетних відносин є надзвичайно важливою, адже від достовірних даних про збирання, використання значних фінансових ресурсів великою мірою залежить добробут населення.

Що розуміється під бюджетним федералізмом?

Під бюджетним федералізмом слід розуміти форму бюджетного устрою у федеральній державі, яка припускає облік фінансових інтересів всіх його суб’єктів на основі досягнення компромісу і самостійне функціонування бюджетних систем суб’єктів федерації.

Бюджетний федералізм припускає самостійність в пошуку коштів для фінансування рішень, які ухвалюються децентралізовано, та регіональних програм суб’єктів федерації.

Держава на всіх стадіях бюджетного процесу, використовуючи встановлені принципи, методи і способи формування бюджетних доходів і витрат, формує бюджетні взаємозв’язки, визначає пропорції розподілу централізованих ресурсів і методів їх використання.

Які існують основоположні принципи бюджетного федералізму?

Федералізм припускає наявність відособлених регіональних ланок бюджетної системи і системи міжбюджетних відносин, покликаних максимально задовольнити потреби населення в державних послугах, незалежно від того, на якому рівні вони знаходяться.

Федеральні принципи побудови бюджетної системи направлені на поєднання самостійного і спільного управління бюджетним процесом.

Політичний принцип федералізму полягає в конституційному розподілі між сторонами федерального утворення владних повноважень в реалізації єдиної політики, що належать їм по праву, при забезпеченні цілісності складових одиниць федерації.

Економічний принцип федералізму полягає в розподілі повноважень у відносинах власності, в розробці і реалізації грошово-кредитної, бюджетно- податкової, структурної, інвестиційної політик між федерацією і її суб’єктами.

Федеральні системи характеризуються рядом ознак; наявністю ієрархії; чітко сформульованими повноваженнями кожного з рівнів управління; встановленою автономією і регламентованим суверенітетом кожного з рівнів.

У чому полягають головні особливості моделей бюджетного федералізму?

Американська модель будується на відносно великій самостійності окремих штатів. У США відсутня система горизонтального пайового розподілу доходів. Більшість федеральних субсидій штатам залежить від об’ємів пайового фінансування штатними і місцевими органами влади. Така політика не направлена на вирівнювання соціально-економічних умов життєдіяльності регіонів. Більш того, вона сприяє перш за все розвитку багатих штатів.

Окремі штати, місцеві органи влади мають право здійснювати власну податкову політику. Федерація, штати, муніципалітети мають власні «непересічні» податки. Регіони значно відрізняються один від одного по податках і витратах. Така істотна регіональна диспропорція по-різному оцінюється фахівцями з позиції її впливу на алакаційну ефективність та економічне зростання.

Для німецької моделі бюджетного федералізму характерним є прогресивно зростаюча тенденція до одноманітного розподілу ресурсів між землями. Бюджетна система базується на «загальних» податках, надходження від яких розподіляються між всіма її рівнями. До них відносяться: податок на заробітну плату, прямий прибутковий податок, податок з доходів корпорацій, посередній прибутковий податок з дивідендів і процентних доходів, податок на додану вартість.

Проте є і такі податки, які застосовує тільки один рівень влади. Зокрема, до федерального бюджету надходять всі акцизи. До регіональних відносяться транспортний податок, податок на спадок; до місцевих податків відносяться податок на нерухомість, місцевий підприємницький податок і ряд інших.

Для вирівнювання умов між окремими землями (багатими і бідними) використовується механізм диференціації нормативів відрахувань від загальних податків. Проте слід підкреслити, що основні фінансові ресурси для вирівнювання соціально-економічних умов життєдіяльності земель надходять через федеральні і спільні програми регіонального розвитку.

Не дивлячись на таку систему фінансового вирівнювання можливостей, окремі землі все ж таки продовжують залишатися відносно «слабкими». Для них існує система фінансової допомоги у вигляді федеральних субсидій, за допомогою яких податковий потенціал доводиться до 99,5% податкового потенціалу на душу населення в цілому по країні.

Канадська модель бюджетного федералізму багато в чому схожа на американську. Провінції мають право приймати закони з усіх регіональних і місцевих питань. Вони самостійно визначають власну податкову політику. У Канаді є як загальні, так і індивідуальні податки для кожного рівня влади. На федеральному рівні найважливішими канадськими податками є особистий прибутковий податок, податок з доходів корпорацій, а також податок на додану вартість.

Провінції і муніципалітети мають право додавати свої ставки до базової федеральної ставки.

У Канаді відсутня єдина система збору податків. Це відноситься перш за все до особистого прибуткового податку, податку на доходи корпорацій. Так, провінція Квебек самостійно збирає і розпоряджається своєю частиною особистого прибуткового податку.

В той же час в канадській моделі бюджетного федералізму, на відміну від американської, важливу роль виконують процеси постійного вирівнювання соціально-економічних умов життєдіяльності населення. Це завдання як загальнонаціональних, так і провінційних органів влади Канади. Проте розміри трансфертів на вирівнювання фінансових можливостей бюджетно слабким провінціям менші, ніж у Німеччині. Критерієм виділення трансфертів в Канаді служить ступінь відставання фінансової забезпеченості провінцій від середньонаціонального розрахункового рівня.

Російська модель бюджетного федералізму тяжіє до централізованого типу бюджетного устрою. В даний час в Росії є наступні види взаємостосунків в рамках бюджетного федералізму:

У «роздільні» податки (федеральні, регіональні і місцеві);

У «наскрізні» федеральні податки, які поділяються по твердих нормативах між федеральним бюджетом і бюджетами суб’єктів Федерації;

У фінансові трансферти суб’єктам з федерального бюджету, що не мають конкретного цільового призначення і виконують функцію фінансової допомоги регіонам, які цього потребують;

У дотації, субсидії і субвенції;

У цільові федеральні програми в їх територіальному аспекті;

У взаємні розрахунки;

X бюджетні позики;

X відособлені системи фінансових взаємостосунків усередині регіонів.

У механізмі міжбюджетних відносин в Росії одночасно діють два принципи: з одного боку, уніфікований підхід до регіонів при формуванні бюджетних доходів (на основі твердого закріплення єдиного для всіх суб’єктів нормативу відрахувань податку на додану вартість і законодавчо встановленої граничної ставки податку на прибуток, зараховуваного до федерального бюджету); з іншого - диференційований підхід на стадії формування видаткової частини бюджету. Це приводить до виникнення зустрічних фінансовий потоків, негативні наслідки яких більшою мірою випробовують ті регіони, яким призначені бюджетні трансферти.

Що слід розуміти під бюджетним регулюванням?

Збалансування бюджетів одного рівня, яке неможливо провести лише шляхом розмежування їх доходів та видатків, досягається за допомогою бюджетного регулювання, тобто перерозподільних процесів у межах бюджетної системи, шляхом надання коштів «бідним» у фінансовому відношенні територіям або вилучення коштів у відносно «багатих» територій.

Бюджетне регулювання (англ. budgetary management) - це розподіл регулюючих доходів і перерозподіл бюджетних коштів (дотацій, трансфертів і т.п.) між бюджетами різних рівнів при недостатньому податковому потенціалі відповідних територій. По суті, це - міжбюджетні регулювання, які здійснюються вищестоящими органами державної влади в цілях вирівнювання доходів бюджетів територіальних утворень, що відстають з об’єктивних причин у своєму соціально-економічному розвитку.

Бюджетне регулювання здійснюється відповідно кожним представницьким органом щодо бюджетів нижчого рівня.

Розмежування та перерозподіл доходів у процесі бюджетного регулювання здійснюється з урахуванням економічного, соціального, демографічного, екологічного, природного стану відповідних адміністративних територій з метою подолання нерівностей між ними.

У світовій практиці найчастіше застосовується метод бюджетного регулювання, який полягає в перерозподілі будь-яких грошових засобів між бюджетами різних рівнів. У ряді країн (напр., Німеччина, Австрія) для бюджетного регулювання широко використовується податок на додану вартість, який розподіляється на тимчасовій основі між федеральним бюджетом та бюджетами суб’єктів федерації. Кошти між бюджетами різних рівнів перерозподіляються у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій, взаємних розрахунків.

Методами бюджетного регулювання виступають: дотація, субвенція, субсидія.

Яка різниця між дотаціями, субсидіями і субвенціями?

Дотація (dotatio - (лат.) - дар) - це певна сума грошових коштів, яка виділяється на безповоротній основі з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою покриття бюджетного дефіциту. Іншими словами, дотація - це міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує.

Субвенція - це сума грошових коштів, яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня і має цільове призначення для здійснення спільного фінансування певного заходу і підлягає поверненню у випадку порушення її цільового призначення.

Субсидія (supsidium (лат.) - допомога, підтримка) - сума грошей, яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня, має цільове призначення, підлягає поверненню у випадку порушення цільового призначення.

Відмінність між субвенцією і субсидією полягає в тому, що субвенція передбачає неодмінне виділення коштів у бюджеті нижчого рівня поряд з сумою субвенції, тобто спільне фінансування конкретного проекту.

Які функції покликані виконувати міжбюджетні трансферти?

Міжбюджетні трансферти, будучи частиною системи міжбюджетних відносин, покликані виконувати наступні функції:

У відшкодовувати нижчестоящим бюджетам витрати на послуги загальнодержавного призначення, якщо ці витрати перевищують інші надходження до цих бюджетів;

У сприяти усуненню проблем, що виникають у зв’язку з горизонтальними диспропорціями, зокрема вирішенню соціальних проблем, пов’язаних з регіональними економічними проблемами;

У слугувати для місцевої влади стимулом по активізації їх діяльності в нарощуванні податкового потенціалу.

Які види міжбюджетних трансфертів існують в Україні?

Відповідно до статті 96 Бюджетного кодексу України, міжбюджетні трансферти поділяються на:

У дотацію вирівнювання;

У субвенцію;

У кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

У інші дотації.

Взагалі у Державному бюджеті України згідно статті 97 Бюджетного кодексу України, можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам:

У дотація вирівнювання бюджету АР Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, обласним бюджетам та бюджетам міст республіканського та міст обласного значення;

У субвенції на здійснення програм соціального захисту;

У              субвенція              на              компенсацію втрат              доходів бюджетів місцевого

самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;

У субвенції на виконання інвестиційних проектів;

У інші субвенції.

Щодо статті 101 Бюджетного кодексу України Верховна Рада АР Крим та відповідні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів:

У              субвенції              на              утримання об’єктів              спільного користування чи

ліквідацію негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування;

У              субвенції              на              виконання власних              повноважень територіальних

громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань;

У субвенції на виконання інвестиційних проектів;

У інші субвенції.

Що таке міжбюджетні трансферти та які їх цілі?

Україна згідно з Конституцією є унітарною державою, але так історично склалося, що рівень економічного розвитку областей є різним. Для такого соціального забезпечення необхідно застосувати механізм перерозподілу між доходами і видатками областей через Державний бюджет; така ж ситуація існує і всередині самих областей між її окремими містами та районами.

У              Бюджетному              кодексі передбачено спеціальний механізм

міжбюджетних трансфертів, які, у свою чергу, базуються на фінансових нормативах бюджетної забезпеченості та відповідних коригуючих коефіцієнтах. Види міжбюджетних трансфертів передбачені ст. 96 Бюджетного кодексу.

Розглянемо окремі міжбюджетні трансферти.

Трансферти, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетом. У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетом:

Дотація вирівнювання бюджету АРК, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя районним бюджетом та бюджетом міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим та міст обласного підпорядкування.

Субвенція на здійснення програм соціального захисту.

Субвенція на компенсацію витрат доходів бюджетів.

Субвенція на виконання інвестиційних проектів.

Інші дотації.

У доходах якого бюджету враховується фінансова допомога від бюджету іншого рівня?

Фінансова допомога від бюджету іншого рівня бюджетної системи України у формі дотацій, субвенцій і субсидій або іншої безповоротної і безвідплатної передачі засобів враховується в доходах того бюджету, який є одержувачем цих засобів.

Які головні недоліки системи бюджетного регулювання в Україні?

Бюджетне регулювання в Україні зводиться в основному до регулювання міжбюджетних відносин, що не можна визнати виправданим. При такій постановці питання відносини між платниками податків, що формують дохідний потенціал бюджетної системи, і бюджетами різного рівня, а також відносини між бюджетоотримувачами і платниками бюджету залишаються за рамками реформування бюджетної системи. Дотепер не повністю вирішене основоположне питання бюджетного устрою - розмежування дохідних і витратних повноважень, а також відповідальності між органами влади різних рівнів.

Перелік трансфертів, надання фінансової підтримки регіонам схильні до політичного лобіювання. Дотепер окремі регіони займають особливе становище в бюджетній системі, «виторговуючи» для себе привілеї і пільги, що, по суті, означає приниження інтересів інших регіонів.

В рамках діючої системи міжбюджетних відносин важко розробляти і тим більше реалізовувати стратегічні плани, проводити раціональну і прозору бюджетну політику, зменшувати фінансову залежність від «центру», оскільки істотні умови міжбюджетних взаємостосунків постійно змінюються. Це, у свою чергу, знижує відповідальність регіональних керівників за виконання бюджетів, підштовхує їх до різних форм сепаратизму.

Рекомендована література

Основна

навчальна:

2, 68, 90, 104, 106, 108, 238
Основна наукова *: 59, 147, 179, 185, 192, 253
Додаткова: Додаткові джерела інформації вибирайте із загального списку використаної та рекомендованої літератури, а також здійснюйте власний пошук.

* для написання наукових, курсових, дипломних, магістерських робіт.

Структурно-логічна схема категорії «бюджет»

БЮДЖЕТНИЙ

ФОНД

БЮДЖЕТ

ФІНАНСОВІ

РЕСУРСИ

ФІНАНСОВИЙ

ПЛАН

Рис. 8.1. Структурно-логічна схема категорії «бюджет»

iz

ГРОШОВИЙ ФОНД

л

J

Бюджет АР Крим

V J

Бюджет м. Києва та Севастополя

У

Обласні бюджети

\'у J

Бюджети Бюджети міст Районні Бюджети міст Бюджети
сільських обласного бюджети обласного сільських
районів підпорядкування підпорядкування районів

ЗВЕДЕНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ

МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ

Рис. 8.2. Структура зведеного бюджету України

Виконавча влада

Законодавча влада

Президент

України

Кабінет міністрів України

35

5

5

5

5

Інші

міністерства

Державне

казначейство

України

Державна

податкова

адміністрація

України

?gt; 5

Рй

О •= 5 5 Л

П

5

U

5

?0

lt;

Міністерство фінансів України

Контрольно-

ревізійне

управління

Верховна Рада України

1 г і т

Рахункова

палата

-PIZ-

Обласні

податкові

адміністрації

Обласні

державні

адміністрації

Обласні

управління

ДКУ

Міські та Районні державні Міські та Міські та
районні адміністрації районні районні
податкові

і

КРУ управління
інспекції Районні фінансові ДКУ

управління

Бюджетні відділи

Обласні ради народних депутатів

Виконавчий

комітет

*

Комітет з питань бюджету

Районні та міські ради народних

депутатів

1 г і г

Комітети з питань

Виконавчий

бюджету

комітет

Рис. 8.3. Склад основних учасників бюджетного процесу

(Волощук Г.О., Пасічник Ю.В. Наукове забезпечення бюджетного процесу. - К.: Міленіум, 2003. - С. 175.)

Алгоритм наукового забезпечення бюджетного процесу на загальнодержавному рівні

Рис. 8.4. Алгоритм наукового забезпечення бюджетного процесу на загальнодержавному рівні (Волощук Г.О., Пасічник Ю.В. Наукове забезпечення бюджетного процесу. - К.: Міленіум, 2003. - С. 196.)

Стадія Складова стадії Виконавець Контрольний

термін

1 2 3 4
І. Складання проекту 1. Проект основних засад грошово- кредитної політики НБУ До 1 квітня
бюджету 2. Напрацювання основних макроекономічних показників Міністерство

економіки

3. Проект Основних напрямів бюджетної політики Кабінет Міністрів України За 4 робочих дні до

парламентських

слухань

4. Парламентські слухання по проекту Основних напрямів бюджетної політики Прем’єр-міністр або міністр фінансів До 1 червня
5. Постанова Верховної Ради по проекту Основних напрямів бюджетної політики Верховна Рада Встановлює МФУ
6. Розроблення бюджетних запитів Г оловними розпорядниками бюджетних коштів Г оловні розпорядники бюджетних коштів
7. Підготовка подання проекту бюджету Кабінету Міністрів Міністерство

фінансів

8. Прийняття рішення про схвалення проекту бюджету і його подача на розгляд Верховній Раді Кабінет Міністрів До 15 вересня
II. Розгляд та прийняття закону 1. Представлення проекту закону Верховній Раді Міністр фінансів Не пізніше ніж через 5 днів після подання КМУ
2. Доповідь про відповідність проекту Закону про Державний бюджет України Бюджетному кодексу та іншим юридичним актам Г олова

Комітету Верховної Ради з питань бюджету

3. Прийняття до розгляду проекту Закону в першому читанні Верховна

Рада

До 1 жовтня
4. Можливе повторне прийняття до розгляду проекту Закону, якщо було доопрацювання Кабінетом Міністрів Комітет ВР з питань бюджету До 15 жовтня
5. Прийняття проекту Закону у першому читанні Верховна

Рада

До 20 жовтня (або до 25 жовтня)
6. Подання доопрацьованого бюджету на друге читання Верховній Раді Кабінет Міністрів До 3 листопада(або до 8 листопада)
7. Завершення другого читання проекту Закону Верховна

Рада

До 20 листопада

27 Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних держав. - К.: Знання-Прес, 2002. - С. 341-344.

8. Внесення проекту бюджету на третє читання Комітет ВР з питань бюджету До 25 листопада
9. Прийняття Закону про Державний бюджет України Верховна

Рада

До 1 грудня
10. Підписання Закону Президент України У 2-тижневий термін після прийняття
11. Опублікування Закону в «Урядовому кур’єрі» та інших офіційних виданнях Міністерство

фінансів

III. Виконання бюджету 1. Затвердження розпису відповідно до бюджетних призначень Міністр фінансів У місячний термін після набрання чинності Законом
2. Виконання державного бюджету Кабінет Міністрів Протягом року
3. Загальна організація та управління виконанням Державного бюджету Міністерство

фінансів

Так само
4. Бухгалтерський облік всіх надходжень та видатків Державне

казначейство

Так само
5. Здійснення видатків Г оловні розпорядники Так само
6. Внесення змін до Закону Міністерство фінансів, Кабінет Міністрів, Верховна Рада Уразі необхідності
IV. Підготовка та розгляд 1. Закриття всіх рахунків, відкритих у поточному бюджетному періоді Державне

казначейство

31 грудня поточного року

звіту про виконання бюджету

2. Зведення, складання та надання звітності про виконання бюджету Державне

казначейство

3. Складання та подання звітності про виконання кошторисів Г оловні розпорядники
4. Подання річного звіту про виконання Закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів До 1 травня року, наступного за звітним
5. Висновки щодо використання коштів Державного бюджету Рахункова палата У 2-тижневий термін після подання
6. Розгляд звіту про виконання Державного бюджету Верховна

Рада

У 2-тижневий термін після висновків Рахункової палати
7. Рішення щодо звіту про виконання Державного бюджету Верховна

Рада

8. Опублікування виконання Державного бюджету Міністерство

фінансів

Стадія Складова стадії Виконавець Контроль

ний

термін

1 2 3 4

І. Складання проекту бюджету

1. Отримання інформації та її опрацювання від Міністерства фінансів України про особливості складання розрахунків до проектів бюджетів Рада Міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад
2. Надання необхідної інформації: Міністерству фінансів - для проведення розрахунків по міжбюджетним трансфертам; Верховній Раді України - для перевірки достовірності цих розрахунків Рада Міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад
3. Розробка і доведення до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів Місцеві фінансові органи
4. Подання бюджетних запитів місцевим фінансовим органам Г оловні розпорядники бюджетних коштів Визначаються

місцевими

фінансовими

органами

5. Подання пропозицій щодо показників проектів бюджетів міським фінансовим органам Виконавчі органи рад райдержадміністрації в містах Києві і Севастополі У тижневий термін після другого читання проекту закону
6. Отримання від Кабінету Міністрів положень та показників міжбюджетних відносин після другого читання проекту Закону про Державний бюджет та їх опрацювання Рада Міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад
7. Підготовка проекту рішення про місцевий бюджет Рада Міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад

II. Розгляд та прийняття рішення

1. Схвалення проекту рішення про місцевий бюджет Рада Міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад
2. Розгляд проекту рішення про місцевий бюджет Верховна Рада АРК, відповідні ради
3. Затвердження місцевих бюджетів Верховна Рада АРК, відповідні ради Не пізніше, ніж у

2-тижневий

термін після

офіційного

опублікування

Закону

28 Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних держав. - К.: Знання-Прес, 2002. - С. 349-351.

II. Виконання 1. Затвердження розпису місцевого бюджету Керівник місцевого фінансового органу
бюджету 2. Виконання місцевого бюджету Рада Міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи рад Протягом року
3. Загальна організація та управління виконанням відповідного місцевого бюджету Місцеві фінансові органи Так само
4. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів Територіальні органи

Державного

казначейства

Так само
5. Здійснення видатків Розпорядники бюджетних коштів Так само
6. Внесення змін до рішення про місцевий бюджет Місцеві фінансові органи, місцеві ради Уразі

необхідності

IV. Підготовка та розгляд звіту про 1. Отримання інформації про визначення періодичності, структури та термінів подання звітності про виконання місцевих бюджетів від Державного казначейства Територіальні органи

Державного

казначейства

виконання

бюджету

2. Складання та подання відповідним місцевим фінансовим органам балансів, звітів про виконання місцевих бюджетів Територіальні органи

Державного

казначейства

3. Подання зведених звітів про виконання місцевих бюджетів та подання їх Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам місцевих адміністрацій, виконавчим органам відповідних рад Територіальні органи

Державного

казначейства

4. Подання річного звіту про виконання місцевого бюджету до Верховної Ради АРК, відповідних місцевих рад Рада Міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад
5. Перевірка звіту Верховна Рада АРК, відповідні ради У 2-місячний строк після завершення бюджетного періоду (до 1 березня)
6. Затвердження звіту про виконання місцевого бюджету або прийняття іншого рішення Рахункова палата АРК, комісія з питань бюджету відповідної ради, Верховна Рада АРК, відповідні місцеві ради

Зведений бюджет України

(за даними Держказначейства України)

Роки / місяці

Доходи

Видатки

Кредитування

за період з початку року, млн грн у %

до

ВВП

за період з початку року, млн грн у %

до

ВВП

за період з початку року, млн грн у % до ВВП
1997 28 112,0 30,11 34 312,7 36,75 х х
1998 28 915,8 28,18 31 195,6 30,41 х х
1999 32 876,4 25,20 34 820,9 26,69 х х
2000 49 117,9 28,88 48 148,6 28,31 х х
2001 54 934,6 26,90 55 528,0 27,19 х х
2002 61 954,3 27,44 60 318,9 26,71 х х
2003 75 285,8 28,16 75 792,5 28,35 х х
2004 91 529,4 26,52 101 415,5 29,39 1 122,9 0,33
2005 134 183,2 30,40 141 698,8 32,10 290,7 0,07
2006 171 811,5 32,06 175 284,4 32,71 227,9 0,04
Січень 9 386,4 31,45 6 926,5 23,21 -47,7 -0,16
Лютий 20 637,2 34,13 18 225,0 30,14 -85,2 -0,14
Березень 32 868,5 32,22 32 580,4 31,93 -103,6 -0,10
Квітень 44 813,9 34,82 45 806,5 35,59 -136,8 -0,11
Травень 59 227,5 35,55 58 179,0 34,92 -134,6 -0,08
Червень 72 157,3 32,09 73 338,1 32,62 -184,8 -0,08
Липень 87 302,4 34,41 88 481,4 34,87 -208,2 -0,08
Серпень 105 227,4 34,99 102 769,3 34,17 -66,1 -0,02
Вересень 119 242,5 31,85 116 648,9 31,15 -19,5 -0,01
Жовтень 133 562,5 33,34 132 035,5 32,96 74,6 0,02
Листопад 152 224,8 33,61 147 573,6 32,58 154,7 0,03
Г рудень 171 811,5 32,06 175 284,4 32,71 227,9 0,04

* Оперативні дані станом на 12.03.2007.

Державний бюджет України (за даними Держказначейства України)

- IZZ-

Роки

Доходи

Видатки

Кредитування

Джерела фінансування, млн грн

затверджено

ВРУ

Виконано

затверджено

ВРУ

Виконано

з

початку року, млн грн

у %

до

ВВП

з

початку року, млн грн

у % до ВВП з

початку року, млн грн

у % до ВВП внутрішнє зовнішнє
1997 21 660,3 16 796,4 17,99 27 411,5 23 099,5 24,74 х х 4 945,9 1 501,9
1998 21 101,1 16 266,1 15,85 24 481,8 18 379,8 17,92 х х 1 262,0 851,7
1999 23 895,3 19 982,2 15,32 25 135,3 21 947,5 16,83 х х 2 047,0 -81,7
2000 33 946,5 36 229,9 21,30 33 946,5 35 532,6 20,89 х х -113,1 -584,2
2001 41 990,8 39 726,5 19,46 41 990,8 40 407,1 19,79 х х 213,2 467,4
2002 45 390,5 45 467,6 20,14 49 573,5 44 348,2 19,64 х х 232,8 -1 352,1
2003 53 272,6 55 076,9 20,60 55 907,5 56 120,0 20,99 х х 280,9 762,2
2004 65 215,7 70 337,8 20,38 72 215,7 79 471,5 23,03 1 082,8 0,31 9 615,9 600,6
2005 106 125,0 105 330,2 23,86 117 394,6 112 975,9 25,59 299,9 0,07 6 997,5 948,2
2006 127 516,6 133 521,7 24,92 140 199,4 137 108,1 25,59 190,3 0,04 -1 029,9 4 806,6

Таблиця 8.5

Місцеві бюджети України (Бюджети АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя)

(за даними Держказначейства України)

Роки

Доходи

Видатки

Кредитування

за період з початку року, млн грн у % до ВВП за період з початку року, млн грн у % до ВВП за період з початку року, млн грн у % до ВВП
1997 14 615,0 15,65 14 512,6 15,54 х х
1998 15 413,6 15,02 15 579,7 15,19 х х
1999 16 094,8 12,34 16 074,0 12,32 х х
2000 18 689,8 10,99 18 417,8 10,83 х х
2001 24 972,7 12,23 24 885,4 12,19 х х
2002 28 247,4 12,51 27 731,4 12,28 х х
2003 34 306,5 12,83 33 770,1 12,63 х х
2004 39 604,2 11,48 40 356,6 11,69 40,1 0,01
2005 53 677,3 12,16 53 547,2 12,13 -9,2 0,00
2006 75 895,2 14,16 75 781,6 14,14 37,7 0,01

Дефіцит (-), профіцит (+) бюджетів України

(за даними Держказначейства України)

Роки / Місяці

Зведеного бюджету

Державного

бюджету

Місцевого бюджету

млн грн у % до ВВП млн грн у % до ВВП млн грн у % до ВВП
1997 -6 200,7 -6,64 -6 303,1 -6,75 102,4 0,11
1998 -2 279,8 -2,22 -2 113,7 -2,06 -166,1 -0,16
1999 -1 944,5 -1,49 -1 965,3 -1,51 20,8 0,02
2000 969,3 0,57 697,3 0,41 272,0 0,16
2001 -593,4 -0,29 -680,8 -0,33 87,3 0,04
2002 1 635,4 0,72 1 119,4 0,50 516,0 0,23
2003 -506,7 -0,19 -1 043,1 -0,39 536,4 0,20
2004 -11 009,0 -3,19 -10 216,5 -2,96 -792,5 -0,23
2005 -7 806,3 -1,77 -7 945,6 -1,80 139,3 0,03
2006 -3 700,8 -0,69 -3 776,7 -0,70 75,9 0,01
Січень 2 507,6 8,40 772,4 2,59 1 735,2 5,81
Лютий 2 497,4 4,13 561,0 0,93 1 936,4 3,20
Березень 391,8 0,38 -1 586,0 -1,55 1 977,8 1,94
Квітень -855,8 -0,66 -3 191,1 -2,48 2 335,3 1,81
Травень 1 183,1 0,71 -1 530,1 -0,92 2 713,3 1,63
Червень -996,0 -0,44 -3 098,9 -1,38 2 102,9 0,94
Липень -970,8 -0,38 -4 350,8 -1,71 3 380,0 1,33
Серпень 2 524,1 0,84 -1 669,6 -0,56 4 193,7 1,39
Вересень 2 613,1 0,70 -1 357,0 -0,36 3 970,1 1,06
Жовтень 1 452,4 0,36 -2 688,0 -0,67 4 140,4 1,03
Листопад 4 496,5 0,99 667,9 0,15 3 828,6 0,85
Г рудень -3 700,8 -0,69 -3 776,7 -0,70 75,9 0,01

<< | >>
Источник: Данілов Олександр Дмитрович, Серебрянський Дмитро Миколайович. Фінанси у запитаннях і відповідях: навчальний посібник / Національний університет державної податкової служби України. - 2-е вид., перероб. та доп. - К.:              2008.              -              535              с.. 2008

Еще по теме Глава 8. Бюджет і бюджетна система:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -