Глава 9. Доходи і видатки державного бюджету

За допомогою яких економічних категорій здійснюється функціонування державного бюджету?

Держава може виконувати свої функції та завдання, передбачені Конституцією, якщо вона має у своєму розпорядженні достатню кількість коштів.

В свою чергу функціонування державного бюджету відбувається за допомогою особливих економічних категорій - доходів та витрат, які відображають поступові етапи перерозподілу частини вартості ВВП, що концентрується в руках держави. Доходи виступають фінансовою базою держави, а витрати - задоволенням суспільних потреб.

До поступового переходу на ринкові форми господарювання, доходи Державного бюджету СРСР базувались на грошових накопиченнях державних підприємств. Їх питома вага досягала до 90% загальної суми доходів бюджету, та в основному складалися з двох платежів - податок з обороту та платежі з прибутку. Така система, з такими показниками проіснувала з 1930 до 1990 рр.

В умовах переходу на ринкові механізми основними доходами бюджетної системи як України, так і інших демократичних країн, стали податки та збори.

Які методи формування бюджетних коштів використовуються на практиці?

Існує два методи формування і використання бюджетних коштів - бюджетний і кредитний. Бюджетний метод є примусовим вилученням частини грошових доходів підприємств, населення і безповоротне використання цих засобів на певну мету (див. рис. 9.1).

Кредитна форма припускає формування частини доходів бюджету за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик, а також витрачання частини бюджету у вигляді бюджетних позик, кредитів іноземним державам і т.д.

Що таке доходи бюджету та які існують форми їх мобілізації?

Для повного розуміння категорії «доходи бюджету» необхідно розглянути їх сутність з економічної та матеріально-речової точки зору.

Відповідно до економічного змісту доходи бюджету (англ. budget revenue) - це грошові відносини, що виникають у держави (в особі уповноважених на це органів) з юридичними і фізичними особами в процесі формування централізованого бюджетного фонду держави, а також бюджетних

фондів державних і адміністративно-територіальних утворень. Формою прояву цих відносин виступають різні види платежів підприємств, організацій, громадян, які мобілізуються в розпорядження публічних органів влади. Відповідно до матеріально-речовинного втілення державні доходи - це грошові кошти, що надходять в безоплатному і безповоротному порядку відповідно до чинного законодавства в розпорядження державних і місцевих органів самоврядування. Державні доходи класифікуються за певними ознаками (див. рис. 9.2).

Державні доходи є результатом розподілу вартості ВВП, разом з тим вони виступають об’єктом подальшого розподілу вартості, що централізується в руках держави. Основним джерелом формування державних доходів у всіх країнах незалежно від їх суспільно-економічного устрою і політичної орієнтації є національний дохід (англ. national income). Він служить базою для задоволення потреб держави у здійсненні своїх витрат.

Державні доходи покликані забезпечувати повне фінансування витрат бюджету і в деяких випадках надання державних кредитів іноземним позичальникам; якщо ж їх не вистачає, можуть бути залучені позикові кошти. Державні доходи є безповоротними надходженнями. Їх склад, форми мобілізації залежать від системи та методів господарювання, від вирішуваних державою економічних завдань. Наприклад, в колишньому СРСР (до переходу на ринкові відносини господарювання) у складі державних доходів переважали неподаткові платежі, що дозволяли органам державної влади максимально реалізовувати адміністративно-командний підхід до мобілізації фінансових ресурсів в розпорядження держави. Формам і методам мобілізації державних доходів була властива жорстко централізована система стягнення, вони мали яскраво виражений фіскальний характер і будувалися на використанні індивідуальних ставок.

У країнах з розвиненою ринковою економікою і в країнах з перехідною економікою державні доходи складаються з податкових доходів (на частку яких, напр., в Україні припадає близько 73% загальної суми платежів, у Великобританії - близько 98% державних доходів) і неподаткових доходів. Найвагомішими у фіскальному відношенні є такі види податкових доходів, як податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, ПДВ, акцизи; серед неподаткових - доходи від зовнішньоекономічної діяльності, доходи від майна, що знаходиться в державній і муніципальній власності, власні надходження бюджетних установ.

Необхідність збільшення доходів бюджету є однією з актуальних завдань сучасності для будь-якої держави, на якому б етапі соціально-економічного розвитку вона б не знаходилась. Виконавчі та законодавчі органи влади

прагнуть знайти таке рішення цього завдання, яке дозволить подолати наслідки системної кризи і супутніх їй ускладнень в економіці і призведе до значного підвищення реальної величини доходів на всіх рівнях бюджетної системи країни.

З яких складових частин складається дохідна частина державного бюджету?

Склад доходів Державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет на відповідний рік. Починаючи з 2000 року Державний бюджет поділено на дві складові частини: загальний фонд і спеціальний фонд.

До доходів загального фонду Державного бюджету належать ті, що призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не спрямовуються на конкретну мету.

Доходи спеціального фонду Державного бюджету призначені лише для фінансування конкретних заходів (цілей).

Як поділяються доходи бюджету в залежності від їх розподілу між ланками бюджетної системи?

З урахуванням юридичного та економічного аспектів розподілу доходів між ланками бюджетної системи всі вони поділяються на закріплені і регулюючі.

Закріплені доходи - це ті, які за постійно діючими нормативними актами віднесені до бюджетів певного рівня на невизначений у часі строк, у розмірі територіального надходження повністю або у твердо фіксованому розмірі (нормативі), наприклад, місцеві податки та збори.

Закріплені доходи створюють основу доходної бази кожного бюджету.

Регулюючі доходи - це доходи, передбачені в Законі про Державний бюджет на поточний рік, які перерозподіляються між різними ланками бюджетної системи. Наприклад, податок на прибуток підприємств, плата за землю. Нормативи відрахувань регулюючих доходів визначаються законом про бюджет того рівня бюджетної системи України, який передає регулюючі доходи, або законом про бюджет того рівня бюджетної системи, який розподіляє передані йому регулюючі доходи з бюджету іншого рівня.

Що розуміють під власними доходами бюджетів?

Згідно із статтею 63 Закону України «Про місцеве самоврядування», в Україні доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних і закріплених. Щодо власних - це доходи, які бюджети одержують із джерел, які є їх власністю[18].

До власних доходів республіканського бюджету АР Крим та бюджетів органів місцевого самоврядування належать доходи, які визначаються законом, формуються і збираються на відповідній території, а саме:

У місцеві податки і збори;

У 100% плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75% плати за землю - для бюджетів міст республіканського та обласного підпорядкування та їх об’єднань;

У доходи від майна і підприємств, що належать до комунальної власності;

У податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

У власні надходження бюджетних установ;

У податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

У платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

У інші надходження[19].

Чинне законодавство не вирішує питання про те, що ж належить до власних доходів місцевих бюджетів, але стаття 142 Конституції України та стаття 35 Закону України «Про власність» встановлюють об’єкти права комунальної власності. Ось доходи від цієї власності і використовуються для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території[20].

Яким чином класифікуються доходи державного бюджету в залежності від метода їх залучення?

Відповідно до метода залучення коштів, державні доходи поділяються на:

податкові надходження:

податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості (податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб);

збори за використання природних ресурсів (збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, платежі за користування надрами, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету);

внутрішні податки на товари та послуги (ПДВ, акцизний збір, плата за ліцензії на певні види господарської діяльності);

податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне та вивізне мито);

інші податки (збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства);

неподаткові надходження:

доходи від власності і підприємницької діяльності (частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету, надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України, дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, рентна плата);

адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна, державне мито, митні збори, єдиний збір,              який справляється у пунктах              пропуску через

державний кордон України);

надходження від штрафів та фінансових санкцій;

інші неподаткові надходження (надходження коштів від реалізації конфіскованого майна, додаткові збори на виплату пенсій);

власні надходження бюджетних установ (плата за послуги, що надаються бюджетними установами).

доходи від операцій з капіталом:

надходження від реалізації державних запасів товарів;

надходження від продажу основного капіталу (споруди, обладнання,              кораблі, літаки, безгосподарне              майно, скарби,

дорогоцінні метали і каміння);

надходження від продажу землі і нематеріальних активів;

офіційні трансферти. Ця група доходів включає в себе безоплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій, а саме: дотації (поточні платежі), субвенції (капітальні платежі), надходження;

державні цільові фонди (платежі до Фонду України соціального захисту інвалідів, збір за забруднення навколишнього природного середовища).

Структура доходів бюджету України представлена в табл. 9.1.

Що розуміють під бюджетною класифікацією?

Бюджети всіх рівнів складаються та виконуються згідно з бюджетною класифікацією. Бюджетні              класифікації більшості зарубіжних              країн побудовані

на              основі              міжнародних              стандартів статистики державних              фінансів (СДФ),

розробленої МВФ. Україна, як незалежна держава, також перейшла на міжнародну систему СДФ. Це було обумовлено тим, що бюджетна класифікація СРСР не відповідала вимогам ринкової економіки. Наприклад, в ній не відображалися питання, пов’язані з державним боргом та фінансування дефіциту бюджету.

Бюджетна класифікація - це єдина міжнародна система функціонального групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками; вона забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних.

Структура бюджетної класифікації розробляється Кабінетом Міністрів України, та затверджується ВРУ. Чинна її структура затверджена Постановою Верховної Ради України від 12 липня 1996 р. Бюджетна класифікація України складається з чотирьох розділів:

Розділ 1. Доходи бюджету.

Розділ 2. Видатки бюджету.

Розділ 3. Фінансування бюджету.

Розділ 4. Державний борг.

Приклади бюджетної класифікації по дохідній та видатковій частині Державного бюджету України наведені на рис. 9.3-9.4.

Які фактори впливають на формування доходів державного бюджету?

До основних факторів, що впливають на формування доходів Державного бюджету України можна віднести:

стан економічної кон’юнктури;

стан податкового законодавства (досконалий чи недосконалий);

розвиток тіньової економіки;

низька фінансова дисципліна усіх суб’єктів господарювання;

перерозподіл власності;

наявність значних пільг в оподаткуванні;

низька конкурентоспроможність продукції;

нестабільність національної валюти;

інфляційні процеси та інше.

Яке місце державних видатків у фінансовій науці?

Перш ніж звернутися до категорії «державні видатки», дещо зауважимо. При виникненні фінансової науки увага вчених була переважно зосереджена на дохідних фінансових інститутах, витратні інститути майже не цікавили їх. Витрати на оборону, витрати на утримання верховної влади, витрати на освіту, пенсії, витрати на розвиток економіки розпочали вивчати тільки з другої половини XIX ст. У 60-ті рр. XIX ст. було відведено місце і «державним видаткам» у фінансовій науці, хоча і другорядне. До кінця XIX ст. формується точка зору, що державні видатки мають більше значення, ніж доходи: «Як і індивідуальне приватне господарство, фінансове господарство має витрати і доходи. Але у фінансовому господарстві не доходи, а витрати мають вирішальне значення. Приватне господарство не може витратити більше, ніж у нього буде доходів. Фінансове господарство у випадках необхідності може збільшити свої доходи шляхом вилучення необхідних засобів у приватних господарств»32.

При переході до ринкової економіки суттєво змінюються методи бюджетного впливу на суспільне виробництво, що зумовлено кардинальною перебудовою бюджетних відносин, побудовою нового дієвого бюджетного механізму.

Яка принципова відмінність між категорією «видатки бюджету» та «витрати бюджету»?

Державні видатки як економічна категорія - це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку.

В свою чергу Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. (№ 2542-ІІІ) у ст. 2 «Визначення основних термінів» дає розмежування понять «видатки бюджету» і «витрати бюджету».

Видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Витрати бюджету - видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

Державні видатки визначаються соціально-економічною моделлю, функціями та економічним станом держави.

Як поділяються видатки бюджету в залежності від їх економічного змісту?

Залежно від економічного змісту видатки бюджету поділяються на поточні та видатки розвитку. Їх групування встановлюється за економічною класифікацією видатків бюджету.

До поточних видатків бюджетів належать видатки, які забезпечують поточне функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, бюджетних установ та організацій, надання державою міжбюджетних трансфертів іншим бюджетам і окремим галузям економіки у формі дотацій та субвенцій на поточне функціонування.

Видатки розвитку або капітальні видатки - це видатки, що забезпечують інноваційну й інвестиційну діяльність, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови національної економіки; кошти, що надаються як бюджетні позички на інвестиційні цілі юридичним особам; видатки, при здійсненні яких створюється або збільшується майно, що знаходяться у власності держави або органів місцевого самоврядування; субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.

В умовах економічної кризи поточні видатки є першочерговими.

У яких формах здійснюються видатки бюджету?

Світова практика виробила наступні форми видатків бюджету:

У асигнування на утримання бюджетних установ;

У кошти на оплату товарів, робіт і послуг з державних або муніципальних контрактів;

У трансферти населенню;

У асигнування на здійснення окремих державних повноважень, які передаються на інші рівні влади;

У бюджетні кредити юридичним особам (зокрема податкові кредити, відстрочки і розстрочки по сплаті податків і платежів та інших зобов’язань);

У субвенції і субсидії фізичним та юридичним особам;

У інвестиції в статутні капітали юридичних осіб;

У бюджетні позики, дотації, субвенції і субсидії бюджетам різних рівнів, державним позабюджетним фондам;

У кредити іноземним державам;

У кошти на обслуговування державних (муніципальних) боргових зобов’язань.

Яким чином можна згрупувати видатки бюджету?

Функціональна структура видатків будується відповідно до основних функцій держави. Функції, що виконуються державою, можна розділити на чотири групи (див. табл. 9.2).

До першої групи видатків відносять державні видатки на послуги загального призначення:

У державне управління;

У судова влада;

У міжнародна діяльність;

У фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу;

X національна оборона;

X правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави.

До другої групи видатків можна віднести видатки на суспільні і соціальні послуги, що надаються суспільству і безпосередньо громадянам:

X освіта;

X охорона здоров’я;

X соціальний захист та соціальне забезпечення;

X культура та мистецтво;

X засоби масової інформації;

X фізична культура і спорт.

До третьої групи видатків відносяться видатки, спрямовані на державні послуги, пов’язані з економічною діяльністю, а також видатки на регулювання і підвищення ефективності господарської діяльності. У цих розділах відображені завдання держави, пов’язані з економічним розвитком, створенням нових робочих місць, організацією роботи транспорту, охороною навколишнього середовища.

До останньої, четвертої групи видатків, відносяться державні видатки на обслуговування внутрішнього та зовнішнього державного боргу, видатки з цільових фондів, які включені до Державного бюджету відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, видатки з Резервних фондів, видатки на проведення виборів та референдумів.

Чому і з якою метою в державному бюджеті передбачають захищені статті?

В умовах економічної кризи доходна частина Державного бюджету може бути не виконана, що призводить до скорочення видаткової частини. На випадок такої ситуації у Законі про Державний бюджет на відповідний рік передбачаються захищені статті, виплати по яких не скорочуються і здійснюються в першочерговому порядку та пропорційно по розпорядниках коштів Державного бюджету.

Який існує порядок створення і використання коштів резервного фонду?

Відповідно до статті 24 Бюджетного кодексу України, у видатковій частині бюджетів всіх рівнів може бути передбачено створення резервних фондів для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

Резервний фонд бюджету не може перевищувати 1% обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

У Державному бюджеті України резервний фонд передбачається обов’язково. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада.

Розмір резервного фонду в місцевих бюджетах встановлюється місцевими органами влади відповідних суб’єктів при затвердженні бюджетів на черговий фінансовий рік.

Засоби резервних фондів витрачаються на фінансування непередбачуваних витрат, зокрема на проведення аварійно-відновлюваних робіт з ліквідації наслідків стихійного лиха, що мали місце в поточному фінансовому році.

Які фактори впливають на формування видаткової частини державного бюджету?

На формування видаткової частини бюджету в Україні впливають такі фактори:

Економічна криза:

У зростання видатків на соціальний захист населення;

У зростання видатків на фінансову підтримку підприємств державного

сектору від банкрутств, а не на інноваційну діяльність;

У зростання видатків на підтримку соціальної сфери.

Зростання державного боргу, який зумовлює:

У зростання видатків на покриття державного боргу;

У витіснення інвестицій із сфери виробництва.

Зростання державної заборгованості з виплат соціального характеру спричиняє виділення коштів на покриття заборгованостей, що виникли у попередні роки по заробітній платі працівників бюджетних установ, стипендіях та інших соціальних виплатах.

Дефіцит бюджетів усіх рівнів, який передбачає жорсткий режим економії коштів, скорочення видатків по всіх статтях кошторисів на утримання апарату управління.

Залучення зовнішніх ресурсів для покриття бюджетного дефіциту призводить до зростання платежів по відсотках.

Які балансові стани властиві державному бюджету?

Державний бюджет, як фінансовий план, характеризується трьома станами:

У збалансований бюджет;

У дефіцитний бюджет;

У профіцитний бюджет.

При збалансованому бюджеті видатки бюджету дорівнюють доходам.

При дефіцитному бюджеті видатки перевищують постійні доходи бюджету, тобто податки і податкові надходження.

При профіцитному бюджеті доходи перевищують нормативні видатки бюджету. Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу33.

Як правило, дефіцит бюджету не повинен перевищувати видатків розвитку. В разі наявності дефіциту бюджету фінансуються передусім поточні видатки.

Чим характеризується дефіцит державного бюджету?

Аналіз стану бюджетних відносин в Україні протягом останнього часу свідчить про дедалі напружений характер усього бюджетного процесу, ускладнення його формування та використання, про наявність дефіциту бюджету. Поява в бюджетному законодавстві України поняття «профіцит бюджету» - новела, якої не було до прийняття Бюджетного кодексу.

Бюджетний дефіцит - це та сума, на яку в даному році витрати бюджету перевищують його доходи. Для покриття бюджетного дефіциту держава вдається до позик, що спричиняють державний борг.

Країнам з розвинутою ринковою економікою також характерний дефіцит державного бюджету. Однак в умовах відносно стабільного економічного стану, бюджетні дефіцити не розглядаються як катастрофічно негативне фінансове явище. Видатний англійський економіст Дж. М. Кейнс в цілях активізації економічного росту та забезпечення повної зайнятості рекомендував проводити політику дефіцитного фінансування. В цьому, безумовно, є раціональне зерно.

Позитивні якості несе в собі не сам дефіцит, а безпосередньо джерела його фінансування. У країнах, де добре розвинутий ринок цінних паперів, розмір бюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на економічну стабільність держави. Отже, бюджетний дефіцит не відноситься до числа фінансових явищ, що носять надзвичайний характер.

Які можливі розміри дефіциту бюджету визначаються при його затвердженні?

При ухваленні бюджету на черговий фінансовий рік з дефіцитом в законі про бюджет повинні обов’язково передбачатися джерела фінансування бюджетного дефіциту. Відповідно до статті 14 Бюджетного кодексу, прийняття Державного бюджету України або бюджету Автономної Республіки Крим, міського бюджету на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету, але за умови, що такий дефіцит не призведе до збільшення сумарної суми державного боргу до 60% ВВП.

Бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку.

Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів з дефіцитом не допускається.

Які основні причини виникнення дефіциту бюджету виділяє українська практика?

Дефіцит бюджету в Україні має свої особливості, зумовлені трансформацією економічної системи і економічною кризою.

Зважаючи на економічну та політичну ситуацію в Україні, можна виділити наступні причини виникнення дефіциту Державного бюджету:

X існування надмірного, неліквідного державного сектору;

X домінуюча політика державного лобізму;

X зростання державних витрат у зв’язку з необхідністю структурної перебудови економіки;

X неефективна структура національної економіки;

X невизначеність в альтернативній фінансовій стратегії держави;

X непослідовність реформ фінансової системи;

X неефективність фінансової системи;

X нездатність уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні;

X зменшення ефективного приросту національного доходу;

X надмірно збільшена видаткова частина бюджету за рахунок дотацій, які надає держава певним галузям (енергетика, вугільна промисловість та інші);

X непослідовна та необдумана фінансова політика;

X інфляція;

X зростання внутрішнього і зовнішнього боргу тощо.

Які існують види бюджетного дефіциту?

Практика виділяє різноманітні види бюджетного дефіциту. Розглянемо деякі з них.

За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований.

Відкритий бюджетний дефіцит - це офіційно визнаний дефіцит у законі про бюджет на відповідний рік.

Прихований бюджетний дефіцит виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.

Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком скорочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни. Прикладом вимушеного бюджетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.

Циклічний дефіцит бюджету є результатом циклічного падіння виробництва (скорочення національного доходу та обсягу виробництва) внаслідок кон’юнктурних коливань, що призводить до дії автоматичні фіскальні стабілізатори (скорочуються податкові надходження через зменшення ставок оподаткування при прогресивній системі оподаткування та збільшуються соціальні трансферти через зниження життєвого рівня населення).

Свідомий бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо Державного бюджету.

Свідомий бюджетний дефіцит виникає за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано знижує ставки оподаткування і збільшує державні витрати. Відповідно, в період підйому цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.

За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.

Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків (соціальні трансферти, виплата зарплати у бюджетній сфері та інші).

Які виділяють основні джерела фінансування бюджетного дефіциту?

Джерелами фінансування дефіциту бюджету виступають різні види бюджетних запозичень, які поділяються на:

У позики, що оформляються через випуск державних цінних паперів;

У прямі кредити, одержані від кредитних організацій усередині країни,

зарубіжних банків, міжнародних фінансових організацій, урядів

іноземних держав;

У грошово-кредитна емісія (інфляційний шлях покриття бюджетного

дефіциту)[21].

Державні позики та прямі кредити використовуються за умов:

У наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів;

У довіри кредиторів до держави;

У заінтересованості кредиторів (за рахунок процентної політики і високих

гарантій повернення боргу).

Грошово-кредитна емісія може застосовуватися лише за умов жорсткого контролю за використанням грошей. Вона виправдана в разі спрямування коштів у інвестиції, що сприяє зростанню ВВП і викликає невисокі темпи інфляції. Використання емісійних коштів на поточні витрати (зарплата, соціальні трансферти та інше) призводить до прискорення інфляції.

Умови, на яких здійснюються позики, терміни повернення позикових засобів встановлюються рішеннями емітента позик, а також відповідними кредитними договорами.

Для фінансування дефіциту державного бюджету можуть залучатися як внутрішні джерела, так і зовнішні джерела у вигляді державних зовнішніх запозичень від імені України. Фінансування дефіциту місцевих бюджетів обмежується тільки внутрішніми джерелами.

У статті 15 Бюджетного кодексу України джерела фінансування дефіциту бюджету визначені так:

Ст. 15-1. «Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення...».

Ст. 15-2. «...запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги».

Яка різниця між доходами бюджету і позиками для погашення бюджетного дефіциту?

Необхідність дотримання принципу збалансованості бюджетів призводить до того, що при складанні проекту бюджету з дефіцитом повинні обов’язково передбачатися джерела фінансування дефіциту. Такі джерела в розрізі основних видів залучених засобів затверджуються органами законодавчої влади в законі про бюджет на наступний фінансовий рік. В якості залучених коштів, які використовуються для фінансування дефіциту бюджету, виступають грошові кошти, що залучаються на поворотній і платній основі. На відміну від доходів бюджету, ці кошти надходять до бюджету одноразово і беруть участь у фінансуванні бюджетних витрат тільки в тому фінансовому році, в якому вони були залучені.

Якими методами можна мінімізувати дефіцит державного бюджету?

Мінімізація бюджетного дефіциту досягається різними методами. Деякі методи застосовуються на етапі планування та формування бюджету, інші - під час його виконання.

До методів, широко використовуваних у практиці бюджетного планування, відносяться:

X лімітування бюджетних витрат з врахуванням економічних можливостей суспільства і обсягу централізованих доходів;

X вдосконалення механізму розподілу доходів між бюджетами різних рівнів;

X адекватний розподіл міжбюджетних повноважень щодо розподілу витрат;

X виявлення та мобілізація резервів зростання бюджетних доходів;

X формування ефективної системи бюджетного регулювання і надання фінансової допомоги у сфері міжбюджетних відносин;

X планування таких напрямів бюджетних витрат, які позитивно впливають на зростання доходів і одночасно забезпечують вирішення перед суспільством соціально-економічних завдань при мінімальних витратах з максимальним ефектом;

X скорочення масштабів державного сектора економіки на основі економічно обґрунтованої та розумної приватизації державної власності;

X жорстка економія витрат шляхом виключення з їх складу економічно та соціально необґрунтованих витрат;

X використання найефективніших форм та методів бюджетних запозичень, які здатні забезпечити реальні та недорогі надходження грошових коштів з фінансових ринків.

В ході виконання бюджету мінімізація розміру дефіциту досягається за допомогою:

X запровадження процедури санкціонування бюджетних витрат;

X чіткого дотримання встановлених лімітів бюджетних зобов’язань, орієнтованих на доходи, які реально надходять до бюджету;

X визначення оптимальних термінів бюджетного фінансування;

X використання механізму ефективного скорочення та блокування непродуктивних витрат бюджету;

X вдосконалення системи бюджетного фінансування на основі поступового припинення дотування неефективних підприємств;

X мобілізації додаткових резервів зростання бюджетних доходів;

X послідовного проведення фінансового контролю за цільовим, економним і ефективним витрачанням бюджетних коштів.

Що розуміють під профіцитом бюджету і які напрями його скорочення практикуються в світовій практиці?

Профіцит бюджету (англ. budget surplus) - перевищення доходів бюджету над його витратами. Оскільки централізація фінансових ресурсів в руках державних органів влади завжди зменшує фінансові можливості господарюючих суб’єктів, дестимулює матеріальне оснащення виробництва, швидкий перехід на нові технології і прагнення тим самим до ефективних

результатів господарювання. Зважаючи на такі недоліки, зайва мобілізація доходів до бюджету тільки шкодить суспільству. Саме через такий негативний вплив профіциту бюджету на економіку держави в законодавстві багатьох країн присутня правова норма, що забороняє формувати і приймати бюджет з перевищенням доходів над витратами.

Якщо при складанні або розгляді проекту бюджету прогнозуватиметься перевищення доходів над витратами, то до моменту затвердження бюджету необхідно вжити заходів по усуненню профіциту у такій послідовності:

У скоротити залучення доходів від продажу державної власності, скоротити надходження доходів у державний бюджет від реалізації державних запасів і резервів;

У направити бюджетні кошти на додаткове погашення боргових зобов’язань;

У збільшити витрати бюджету, в т.ч. за рахунок передачі частини доходів бюджетам інших рівнів.

Якщо проведення перерахованих заходів недоцільне, слід скоротити податкові доходи бюджету шляхом внесення змін і доповнень в податкове законодавство.

Якщо профіцит бюджету виявиться в процесі його виконання, тоді і в цьому випадку його наявність не може бути оцінена однозначно позитивно. Профіцит бюджету, який виникає в результаті економнішого і ефективнішого використання бюджетних коштів при 100%-му фінансуванні передбачених бюджетом витрат, - явище позитивне. Проте, якщо високі доходи бюджету були одержані лише в результаті сприятливої зовнішньої та внутрішньої економічної кон’юнктури, з’явилися як наслідок економічного буму або недофінансування витрат і т.п., то позитивно оцінювати профіцит бюджету немає підстав. Але якою б не була причина виникнення профіциту, необхідно вжити ряд заходів для збереження бюджетних коштів, які призначені для витрачання в рамках затвердженого бюджету.

Як правило, кошти, отримані при профіциті бюджету, спрямовують на поповнення резервів або на додаткове погашення боргових зобов’язань. В Україні статтею 14 Бюджетного кодексу України передбачено, що профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.

Рекомендована література

* для написання наукових, курсових, дипломних, магістерських робіт.

Надання міжбюджетних трансфертів

-OPZ-

«+»

Кошти від приватизації державного майна

Державні внутрішні та зовнішні запозичення

Соціальний захист населення, в т.ч. фінансування Пенсійного фонду

Обслуговування зовнішньої та внутрішньої заборгованості

Доходи від продажу основного капіталу

Фінансування народного господарства

Адміністративні збори та платежі

ПРОФІЦИТ

ДЕФІЦИТ

«-»

Доходи від власності та підприємницької діяльності

Доходи від реалізації надлишкового озброєння, військової та спецтехніки Збройних сил

Кошти цільових бюджетних фондів

Офіційні трансферти з нищестоящих бюджетів та від урядів інших країн і міжнародних організацій

Підтримання зовнішніх політичних та економічних зв’язків

Фінансування надзвичайних подій

Фінансування освіти, науки, охорони здоров’я та соціально-культурної сфери

Утримання органів законодавчої, виконавчої та судової влади

Фінансування національної обороноздатності

Рис. 9.1. Модель формування фінансових ресурсів Державного бюджету України

Рис. 9.2. Ознаки класифікації доходів державного бюджету

Податок на додану вартість

ВНУТРІШНІ ПОДАТКИ НА ТОВАРИ ТА ПОСЛУГИ

ПОДАТКОВІ НАДХОДЖЕННЯ

Рис. 9.3. Структура коду бюджетної класифікації дохідної частини ДБУ

(на прикладі ПДВ)

¦у

Код функціональної

класифікації видатків

Код програмної

Класифікації видатків

Рис. 9.4. Структура коду бюджетної класифікації з розподілу видатків ДБУ

(на прикладі Національної академії ДПС України)

У

Структура доходів зведеного та державного бюджетів України за 2004-2006 роки, %

Джерело: Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2006 рік / Проект «Реформа місцевих бюджетів в Україні», RTI International - К., 2006. - 148 с.

Таблиця 9.2

Видатки Державного бюджету України за 2004-2006 роки у розрізі

функціональної класифікації

(млн грн)

Джерело: Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2006 рік / Проект «Реформа місцевих бюджетів в Україні», RTI International - К., 2006. - 148 с.