І. ПОНЯТТЯ НОТАРІАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Розгляд питання про місце нотаріату в системі юстиції і про його природу приводить до висновку про те, що нотаріальна діяльність є процесуальною за своїм характером.

У зв'язку з цим доречною буде далі характеристика нотаріального процесу як різновиду юридичного процесу.

Оскільки нотаріат - спеціальний правозастосовчий, юрисдикційний орган, що владно вирішує в межах своєї компетенції правові питання, його діяльність можна розглядати як особливий вид державної діяльності, здійснюваної у визначеному процесуальному порядку. Відносини, що виникають у зв'язку з учиненням нотаріальної діяльності між нотаріатом і фізичною чи юридичною особою з приводу посвідчення юридичних фактів (угод), вживання заходів щодо охорони спадкового майна, видачі свідоцтв про право на спадщину і т. ін., за своїм характером є процесуальними, спрямованими на вирішення матеріально-правових питань, віднесених до його компетенції. Усе це свідчить про те, що процесуальний порядок вчинення нотаріальних дій, маючи визначену регламентовану систему процесуальних дій, складає зміст нотаріального процесу.

Для розробки визначення нотаріального процесу і його характеристики як самостійного правового інституту необхідно враховувати, що питання про природу юридичного процесу взагалі є дискусійним.

У теорії цивільного процесуального права розроблене поняття цивільного процесу як сукупності процесуальних дій суду й учасників процесу, що відбуваються у певному встановленому законом порядку. Аналогічне поняття процесу розроблене і в науках кримінального й адміністративного процесів. Слід зазначити, що більшістю правознавців процесуальне право розуміється виключно як судове і лише деякі з них допускають існування інших, несудових процесуальних форм (І. Жеруоліс,

С. В. Курильов, Д. М. Чечот та ін.).

На наш погляд, уявлення про те, що процесуальне право - це судове процесуальне право, а юридичний процес - це судовий процес, судочинство, не враховують розширення сфери процесуального регулювання, розвиток нових процесуальних форм.

71 наявність юридичного факту. Нотаріальний процес - це форма

вчинення цієї діяльності, вид юридичного процесу, що являє собою встановлений законом порядок вчинення нотаріальних дій. Зміст

нотаріального процесу складають процесуальні дії нотаріусів або

прирівняних до них осіб та інших учасників нотаріального процесу, якими реалізуються їх процесуальні права й обов'язки.

Нотаріальний процес характеризується низкою ознак, властивих юридичному процесу. Нотаріальний процес - це розгляд (вирішення) певної юридичної справи. Юридична справа - це обставина, що розглядається на підставі закону, а її наслідки здійснюються у виконання закону.

У результаті вирішення юридичної справи нотаріусом (вчинення нотаріальних дій) юридичні права й обов'язки осіб, стосовно яких ці дії були вчинені, санкціонуються державою, документам надається офіційне значення, що дозволяє зазначеним особам набувати певного статусу і здійснювати певні дії (приміром, успадковувати майно за заповітом).

Нотаріальний процес - правова форма діяльності уповноважених на те органів держави і посадових осіб.

Нотаріальний процес як різновид юридичного процесу - це діяльність, результати якої обов'язково оформляються у відповідних процесуальних актах-документах. Так, згідно зі ст. 48 Закону, при посвідченні угод, засвідченні правильності копій документів і виписок з них, справжності підписів на документах, правильності перекладу документів з однієї мови на іншу, а також часу пред'явлення документа на відповідних матеріалах вчиняються посвідчувальні написи. На підтвердження права на спадщину, права власності, посвідчення фактів, що громадянин живий, про перебування громадянина в певному місці, тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці, про прийняття на збереження документів видаються відповідні свідоцтва. Стаття 89 Закону регулює питання про зміст виконавчого напису.

Крім того, згідно зі ст. 52 Закону, всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету, реєструються в реєстрах нотаріальних дій.

Юридичний процес і нотаріальний процес як його різновид - діяльність, яка спричинює об'єктивну потребу у процедурно-процесуальній регламентації, що є гарантією правильного, швидкого й ефективного розгляду справи, винесення законного й обґрунтованого рішення.

Нотаріальний процес - це діяльність, безпосередньо пов'язана з необхідністю використання різних методів і засобів юридичної техніки. У нотаріальному процесі існує система вимог, що пред'являються до нотаріального провадження, які містяться в Правилах ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від

22.12.2010 N 3253/5, і встановлюють єдиний для державних і приватних нотаріусів порядок документування нотаріальної діяльності, зберігання архіву, організації роботи з документами.

Оскільки нотаріальний процес є різновидом юридичного процесу і зводиться до передбаченого законом порядку вчинення нотаріальних дій, він характеризується складним структурним змістом. Елементами нотаріального процесу, на нашу думку, є його суб'єкти, стадії і провадження, що дозволяють окреслити просторово-часові межі та предметний зміст цієї форми діяльності.

Стадії нотаріального процесу

Стадійність - це ознака нотаріального процесу, що визначає його динаміку, послідовність здійснення процесуальної діяльності. Стадія нотаріального процесу як його складова частина утворюється сукупністю нотаріальних процесуальних дій, спрямованих до однієї найближчої процесуальної мети, і характеризується просторово-часовими межами, специфічним колом суб'єктів, які мають певні права та обов'язки, властиві саме їм в цій стадії і володіють процесуальними документами, що видаються нотаріусом у даній стадії.

З урахуванням запропонованого визначення в нотаріальному процесі молена виділити такі обов'язкові стадії:

1) порушення нотаріального провадження;

2) підготовка до вчинення нотаріальної дії;

3) розгляд нотаріальної справи по суті та написання нотаріального акта.

Стадія порушення нотаріального провадження складається з подачі заяви і прийняття її посадовою особою, яка вчиняє нотаріальну дію. Прийняттю заяви передує перевірка передумов на вчинення тієї чи іншої нотаріальної дії та умов реалізації цього права. Стадія порушення нотаріального провадження починається в момент звернення заінтересованої у вчиненні нотаріальної дії особи до нотаріуса або прирівняної до нього особи і закінчується прийняттям рішення про вчинення нотаріальної дії чи про відмову в її вчиненні.

Підстави до відмови у порушенні нотаріального провадження вичерпно закріплені в законодавстві.

1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;

2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;

3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;

4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;

5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;

6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;

7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;

8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням;

9) в інших випадках, передбачених цим Законом.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

За своїм характером підстави для відмови в порушенні нотаріального провадження можуть бути розподілені на дві групи. До першої належать випадки, коли в заінтересованої особи відсутнє право на звернення в органи нотаріату (вчинення дій, про які просить заінтересована особа, суперечить закону; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним в її статуті чи положенні, і т.

У стадії порушення нотаріального процесу нотаріусом здійснюються також дії, спрямовані на установлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії (ст. 43 Закону), і визначення обсягу цивільної дієздатності фізичних осіб і перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевірка повноважень представника фізичної або юридичної особи. (ст. 44 Закону).

Стадія підготовки як самостійна стадія нотаріального процесу має своєю метою створити необхідні умови для правильного вчинення нотаріальної дії і прийняття нотаріального акта. Зміст стадії підготовки складають дії, пов'язані з:

1) встановленням кола фактів, що мають значення для даної справи;

2) визначенням кола доказів, необхідних для підтвердження цих фактів;

3) рішенням питання про склад осіб, що повинні будуть взяти участь у вчиненні даної нотаріальної дії;

4) забезпеченням представлення всіх потрібних доказів і доведення до відома осіб, заінтересованих усправі, тієї інформації, одержання якої ними

від нотаріуса передбачено законодавством;

5) роз'ясненням особам, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій, їх змісту і значення з вказівкою можливих правових наслідків.

Вирішення питання, пов'язаного із встановленням кола фактів, що мають значення для даної справи, здійснюється з урахуванням норми матеріального права, яка регулює ті відносини, що стануть предметом нотаріальної діяльності.

Цим керується нотаріус при витребуванні документів, що підтверджують цей факт. Наприклад, відповідно до підпункт 1.2 пункту 1 глави 2 розділу II Порядку п. 62 Інструкції, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів:

нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором;

свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів);

свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах);

свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна;

свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя;

договором про поділ спадкового майна;

договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно;

договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно;

договором про виділення частки в натурі (поділ);

іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки;

рішенням суду;

договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, за наявності відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав тощо.

У стадії підготовки справи нотаріус зобов'язаний з'ясувати питання про наявність одного з перерахованих документів.

Визначивши коло фактів і доказів, що їх підтверджують, нотаріус має з'ясувати коло суб'єктів процесу по даній справі. У першу чергу це заінтересовані особи і їх представники. У випадках, передбачених законом, це можуть бути також особи, які підписують угоду замість заінтересованих осіб, що самі цього зробити не можуть. Визначення інших суб'єктів обумовлено матеріально-правовими особливостями конкретної нотаріальної справи. Так, при укладенні шлюбного договору необхідна присутність обох з подружжя.

Найширшим колом суб'єктів характеризуються спадкові справи. Суб'єктами нотаріального процесу по таких справах можуть бути:

1) спадкоємці;

2) хранителі, опікуни й інші особи, яким переданона збереження спадкове майно;

3) відповідні фінансові органи, коли успадковує держава;

4) свідки, присутність яких необхідна при складанні опису спадкового майна, та ін.

З'ясувавши коло суб'єктів, нотаріус зобов'язаний вжити заходів щодо їхнього оповіщення. Так, згідно зі ст. 63 Закону, державний нотаріус може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення чи повідомлення про це в пресі.

Відповідно до абз. 3 ст. 5 Закону і п. 8 Інструкції, нотаріус зобов'язаний роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду. Приміром, при посвідченні правочинів про перехід права власності на житловий будинок, будівлю або споруду нотаріус роз'яснює сторонам зміст статті 377 Цивільного кодексу України щодо переходу права власності або права користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Деякі вчені дії з роз'яснення правового значення і змісту вчинюваних дій відносять до змісту стадії розгляду справи по суті і вчинення нотаріальної дії. Представляється, що така точка зору є необгрунтованою і не сприяє вдосконалюванню нотаріальної практики. Подібне роз'яснення має на меті надання допомоги заінтересованим особам у реалізації своїх матеріальних і процесуальних прав. Тому інформацію про них ці особи мають одержати якомога раніше після початку процесу, тобто на стадії підготовки, оскільки вже з моменту виникнення процесу вони повинні знати свої процесуальні права й обов'язки, щоб мати можливість повноцінно використовувати їх для досягнення своїх цілей.

Здійснивши всі підготовчі дії, нотаріус переходить до розгляду справи по суті і здійсненню нотаріального акту, що закінчується винесенням відповідного процесуального документа - видачею нотаріального свідоцтва чи вчиненням посвідчувального напису. Саме на цій стадії нотаріус зобов'язаний переконатися в тім, що зміст вчинюваних дій відповідає вимогам закону і намірам сторін.

Предметом діяльності нотаріуса на стадії розгляду справи по суті і вчинення нотаріального акту буде аналіз представлених доказових матеріалів, їх дослідження й оцінка, на підставі чого буде зроблений висновок про застосування норм матеріального права й оформлений і виданий відповідний процесуальний документ.

Розглянута стадія складається з кількох частин: підготовча частина; безпосереднє вчинення посвідчувального напису або видача свідоцтва; реєстрація нотаріальної дії.

Зміст підготовчої частини складають дії, пов'язані з встановленням фактичних обставин у справі. З цією метою нотаріус перевіряє надані документи, дає їм остаточну оцінку, робить висновок про юридичні факти, про право або законний інтерес особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії. Наприклад, при посвідченні заповіту нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавству (п. 2.2. глави 3 розділу 2 Порядку).

До змісту підготовчої частини відносять також вчинення дій, що повинні передувати здійсненню нотаріального акту по деяких справах. Наприклад, перед вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна нотаріус повинен, зокрема, повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме (п. 2.2 глави 9 розділу 2 Порядку).

У рамках підготовчої частини при посвідченні угод і здійсненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, перевіряється дійсність підписів учасників угод та інших осіб, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії (ст. 45 Закону).

Нотаріально засвідчувані угоди, а також заяви й інші документи підписуються в присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, що вчиняє нотаріальну дію. Якщо правочин, заява чи інший документ підписаний під час відсутності зазначених осіб, громадянин повинний особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби чи з інших поважних причин не може власноручно підписати угоду, заяву чи інший документ, за його дорученням в його присутності й у присутності нотаріуса угоду, заяву чи інший документ може підписати інший громадянин. Про причини, з яких громадянин, заінтересований у вчиненні нотаріальної дії, не міг підписати документ, вказується у посвідчувальному напису. Угоду не може підписувати особа, на користь якої чи за участі якої вона засвідчується.

Нотаріус чи інша посадова особа, що вчиняє нотаріальні дії, може не вимагати щоразу явки відомих їм посадових осіб підприємств, установ і організацій, якщо він має зразки їх підписів, отримані при особистому зверненні, а справжність їх підписів не викликає сумніву.

Вчинення нотаріального акту полягає:

1) у видачі свідоцтв:

2) у видачі виконавчого напису;

3) у здійсненні посвідчувального напису;

4) у вчиненні напису про заборону відчуження майна;

5) у складанні акта опису спадкового майна;

6) у вчиненні морського протесту;

7) у складанні акта про протест векселя

Законодавство (ст. 42 Закону) передбачає можливість відкладення нотаріальної дії у разі:

1) необхідності витребування додаткових відомостей чи документів від фізичних та юридичних осіб;

2) надсилання документів на експертизу;

3) якщо відповідно до закону нотаріус повинний впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії.

Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в цих випадках, не може перевищувати одного місяця (ч. 3 ст. 42 Закону).

За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Законами України можуть бути встановлені також інші підстави для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій (ч. 4 ст. 42 Закону).

Стаття 52 Закону передбачає, що всі нотаріальні дії реєструються в реєстрах нотаріальних дій. Запис нотаріальної дії здійснюється нотаріусом чи іншим працівником державної нотаріальної контори або особою, яка перебуває у трудових відносинах з приватним нотаріусом, тільки після того, як посвідчувальний напис на документі чи документ, виданий нотаріусом, ним підписані.

Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту реєстрації її в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій (п. 2 глави 11 розділу 1 Поярдку).

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Оскільки нотаріальний процес є різновидом юридичного процесу і зводиться до передбаченого законом порядку вчинення нотаріальних дій, він характеризується складним структурним змістом. Елементами нотаріального процесу є його суб’єкти, стадії і провадження, що дозволяють окреслити просторово-часовій межі та предметний зміст цієї форми діяльності

II.