ПЕРЕДМОВА

Людство вступає у XXI вік, сподіваючись на кращу долю. Це стосується всіх континентів, у тому числі і Європи. Саме ця колиска древньої цивілізації стала провісницею нових підходів до інтеграції народів і забезпечення прав людини.

За час дії конвенції європейський пейзаж невпізнанно змінився. Європа практично повністю вилікувалася від тоталітаризму. Демократія, права людини і культурне розмаїття складають сьогодні золотий трикутник європейської громадської свідомості.

Верховенство права і ринкова економіка із соціальним обличчям є нині незаперечними постулатами державної політики в будь-якому куточку Європи. Старий Світ все більше перетворюється у “простір демократичної безпеки”, де панують європейське мислення, відчуття “єдності у розмаїтті”.

За юридичним визначенням політичних та громадських прав людини, зафіксованих у Конвенції (права “першого покоління”), Європа прийшла до розуміння їх невід'ємного зв'язку з фундаментальними соціальними правами людини, що знайшло закріплення в Європейській соціальній хартії (права “другого покоління”), а згодом — із колективними та культурними правами, зафіксованими нині у ряді Європейських конвенцій (хартій) про захист культурної спадщини, мов, релігії, укладу

життя тощо (права “третього покоління”). Сьогодні ми є свідками народження під дахом Ради Європи прав людини “четвертого покоління”, пов'язаних з етичними питаннями науково- технічного прогресу (виникненням нових інформаційних та комунікативних технологій, генної інженерії, біомедицини тощо).

З метою ефективного використання і захисту вказаних прав Рада Європи вперше в історії континенту запровадила механізм моніторингу — контролю за виконанням зобов'язань державами — членами Організації, який охоплює практично всі сфери суспільного життя сучасної Європи (крім питань військової безпеки).

У листопаді 2000 року виповнилося п'ять років з часу вступу України до Ради Європи. Тепер наша країна тісно співпрацює з Радою Європи, робить свій внесок у налагодження міжнародного співробітництва на Європейському континенті.

Пропонований читачеві навчальний посібник є одним з перших в Україні комплексним дослідженням політико-правового механізму інтеграції у рамках Ради Європи. В ньому висвітлюються історичні коріння європейської інтеграції, її основні віхи, організаційна структура, політичні та правові механізми тощо. Показане місце України у цій Організації, наведено порівняльний аналіз вітчизняного законодавства та основних договірних інструментів Ради Європи.

Ця книга буде корисною для викладачів і студентів міжнародного, політологічного та юридичного профілю, науковців, політиків, дипломатів, журналістів, усіх, хто

цікавиться питаннями європейської інтеграції та європейського вибору України.

Директор Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, академік НАН України Ю.С.Шемшученко

“Демократична совість Європи” (офіційне послання Ради Європи з нагоди її 50-ї річниці)

перше у своїй історії вся Європа об’єднана під одним

дахом — дахом Ради Європи. Першочергова мета цієї Організації — гарантувати достойне існування народам, всім громадянам Європи шляхом затвердження наших основоположних цінностей: демократії, прав людини і верховенства права.

На рубежі нового століття Рада Європи сповнена рішучості поєною мірою використати можливості, що їх відкриває Велика Європа, Європа демократії. У своїх постійних зусиллях щодо затвердження ідеалів і принципів, котрі становлять нашу спільну спадщину, Рада Європи розширюватиме свою діяльність в інтересах зміцнення соціальної згуртованості, злагоди і солідар­ності, навчання демократії, забезпечення культурного розмаїття та підвищення якості життя і рішуче намагатиметься будувати Європу громадян, справжню ‘'Раду європейців".

"Настане день, коли ви, Франціє; ви, Росіє; ви, /таліє; ви, Англіє; ви, Німеччино; ви, всі нації континенту, не втрачаючи своїх відмітних рис і своєї визначної індивідуальності, зіллєтеся в тіснішу спільноту і створите європейське братство".

Віктор Гюго

"Європа — це щось більше, ніж великий простір євразійського суходолу; вона — сім’я народів, які, незважаючи на політичну роз’єднаність та часті жорстокі антагонізми в минулому, поділяють спільну культуру і суспільну спадщину".

Іван Лисяк-Рудницький