VII. ЗАГАЛЬНІ ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ З ПИТАНЬ ГРОМАДСЬКИХ ОБ'ЄДНАНЬ

• Принципи діяльності громадських об’єднань в Україні

• Утворення громадських об’єднань в Україні

• Компетенція громадських об’єднань в Україні

• Особливості діяльності громадських об’єднань в Україні

Громадським об’єднанням є певна спільнота, учасники якої спільними зусиллями реалізують спільні інтереси.

Правові засади діяльності структур громадянського сус­пільства визначено нормами Конституції України на низки спеціалізованих законів, інших законів та підзаконних актів. Ключове значення при цьому має закон України «Про гро­мадські об’єднання» від 22 березня 2012 р. № 4572-VI. Згідно з законом, громадське об’єднання — це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватно­го права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволен­ня суспільних, зокрема економічних, соціальних, культур­них, екологічних, та інших інтересів.

Новий Закон № 4572-VI дещо змінив принципи взаємо­відносин держави і громадських об’єднань, надав останнім більше можливостей для діяльності, запровадив нові стан­дарти утворення громадських об’єднань і скасував недемо­кратичні обмеження. Фундаментальним досягненням є ска­сування норми, яка дозволяла громадським організаціям захищати лише інтереси своїх членів. Тепер громадські об’єднання можуть захищати будь-які права і свободи та сприяти задоволенню суспільних інтересів.

Водночас дія закону № 4572-VI не поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльнос­ті та припинення:

1) політичних партій;

2) релігійних організацій;

3) непідприємницьких товариств, що утворюються ак­тами органів влади та місцевого самоврядування;

4) асоціацій органів місцевого самоврядування та їх до­бровільних об’єднань;

5) саморегулівних організацій, організацій професійно­го самоврядування;

6) непідприємницьких товариств (які не є громадськими об’єднаннями), утворених на підставі інших законів.

Громадське об’єднання за організаційно-правовою фор­мою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація — це громадське об’єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні осо­би. Громадська спілка — це громадське об’єднання, засно­вниками якого є юридичні особи приватного права, а члена­ми (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи. Громадське об’єднання може здій­снювати діяльність зі статусом юридичної особи або без та­кого статусу. Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Громадське об’єднання без статусу юридичної особи може повноцінно виконувати своє головне завдання — пред­ставляти і захищати інтереси своїх членів та інших людей. Таке об’єднання може подавати петиції і скарги, організову­вати мітинги і брати участь у роботі громадських рад. При цьому не потрібно звітувати до податкової інспекції, подава­ти державному реєстратору інформацію, що підтверджує ві­домості про організацію.

Сучасні автори пропонують таку типологію громад­ських об'єднань:

- за рівнем політизованості або за місцем у політичній системі (політичні партії, суспільно-політичні орга­нізації, громадські організації);

- за рівнем комерціалізації (некомерційні і неприбут­кові організації, благодійні фонди);

- за характером організованості (партії, рухи, органі­зації);

- за місцем у ієрархічній структурі (місцеві, регіональ­ні або загальнодержавні організації; первинні органі­зації або їх об'єднання, асоціації);

- за напрямами діяльності, сферами інтересів (профе­сійні, демографічні, творчі, спортивні, культурно- просвітницькі, науково-технічні тощо);

- за рівнем стабільності (такі, що постійно діють або тимчасові).

Дещо інша запропонована типологія громадських об'єд­нань полягає у наступному:

- за завданнями: політичні, професійні, наукові, творчі та інші організації;

- за типом членства: лише індивідуальне членство (партія, профспілка), лише колективне членство (асо­ціації міст і підприємств), змішане членство (наукове товариство), без членства (суспільні рухи) та ін.;

- за суспільною роллю виділяють масові організації, орієнтовані на справи всього суспільства і такі, що дбають переважно про потреби та інтереси своїх членів.

Особливості регулювання суспільних відносин у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення окремих видів громадських об'єднань можуть визначатися окреми­ми, спеціальними законами. Неурядові організації інших держав, міжнародні неурядові організації діють на території України відповідно законів та міжнародних договорів Украї­ни, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Громадські об’єднання утворюються і діють на принципах:

1) добровільності;

2) самоврядності;

3) вільного вибору території діяльності;

4) рівності перед законом;

5) відсутності майнового інтересу їх членів (учасників);

6) прозорості, відкритості та публічності.

Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об’єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об’єднання або припиненні член­ства (участі) в ньому. Самоврядність передбачає право чле­нів (учасників) громадського об’єднання самостійно здій­снювати управління діяльністю громадського об’єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяль­ності, а також невтручання органів влади та місцевого само­врядування в діяльність громадського об’єднання, крім випадків, визначених законом. Вільний вибір території діяльності передбачає право громадських об’єднань само­стійно визначати територію своєї діяльності, крім випадків, визначених законом.

Рівність перед законом передбачає, що громадські об’єд­нання є рівними у своїх правах та обов’язках відповідно до закону з урахуванням організаційно-правової форми, виду та/або статусу такого об’єднання.

Прозорість, відкритість передбачає право всіх членів (учасників) громадського об’єднання мати вільний доступ до інформації про його діяльність, у тому числі про прийня­ті громадським об’єднанням рішення та здійснені заходи, а також обов’язок громадського об’єднання забезпечувати та­кий доступ. Публічність означає, що громадські об’єднання інформують громадськість про свої мету (цілі) та діяльність.

Утворення і діяльність громадських об’єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шля­хом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжет­нічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, забороняються.

Громадські об’єднання не можуть мати воєнізованих формувань. Інші обмеження права на свободу об’єднання, у тому числі на утворення і діяльність громадських об’єднань, можуть бути встановлені виключно законом в інтересах на­ціональної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей. Громадським об’єднанням не можуть надаватися владні по­вноваження, крім випадків, передбачених законом.

Ніхто не може бути примушений до вступу у будь-яке громадське об’єднання. Належність чи неналежність до гро­мадського об’єднання не може бути підставою для обмежен­ня прав і свобод особи або для надання їй органами влади та місцевого самоврядування будь-яких пільг і переваг.

Вимога про зазначення відомостей щодо членства (учас­ті) особи у громадському об’єднанні, якщо така вимога не пов’язана з реалізацією особою своїх прав як особи, яка має право представляти громадське об’єднання, або члена (учас­ника) громадського об’єднання, не допускається, крім ви­падків, визначених законом.

Спільна реалізація громадськими об’єднаннями своєї мети (цілей). Громадські об’єднання мають право реалізову­вати свою мету (цілі) шляхом укладення між собою на до­бровільних засадах угод про співробітництво та/або взаємо­допомогу, утворення відповідно до цього Закону громадських спілок, а також в інший спосіб, не заборонений законом. Громадські об’єднання можуть здійснювати співробітни­цтво з іноземними неурядовими організаціями та міжнарод­ними урядовими організаціями з дотриманням законів та міжнародних договорів України.

Засновниками громадської організації можуть бути гро­мадяни України, іноземці та особи без громадянства, які пе­ребувають в Україні на законних підставах, які досягли 18 років, а молодіжної та дитячої громадської організації — 14 років. Членами громадської організації можуть бути ці ж особи у віці з 14 років, крім дитячих та молодіжних органі­зацій (у них мінімальний вік членів може бути меншим та визначається статутом організації).

Членами (учасниками) громадської спілки можуть бути юридичні особи приватного права, у тому числі громадські об’єднання зі статусом юридичної особи, фізичні особи, які досягли 18 років та не визнані судом недієздатними. Засновниками громадської спілки можуть бути юридичні особи приватного права, у тому числі громадські об’єднання зі статусом юридичної особи. Засновниками громадської спілки не можуть бути політичні партії, а також юридичні особи, щодо яких прийнято рішення щодо їх припинення або які перебувають у процесі припинення. Кількість засно­вників громадського об’єднання не може бути меншою, ніж дві особи.

Засновниками громадської спілки не можуть бути юри­дичні особи приватного права, єдиним засновником яких є одна і та сама особа. Засновником громадської спілки не може бути юридична особа приватного права, якщо заснов­ник (власник істотної участі) цієї юридичної особи внесе­ний до переліку осіб, пов’язаних зі здійсненням терористич­ної діяльності, або щодо яких застосовано міжнародні санкції. Засновником громадської організації не може бути особа, яку визнано судом недієздатною.

Повноваження засновника громадського об’єднання за­кінчуються після прийняття рішення про реєстрацію або прийняття повідомлення про утворення громадського об’єднання. Утворення громадського об’єднання здійсню­ється на установчих зборах його засновників та оформлю­ється протоколом. Особа може бути обрана керівником, об­рана до складу керівного органу громадського об’єднання, визначена особою, яка має право представляти громадське об’єднання для здійснення реєстраційних дій, або визначена особою, уповноваженою представляти громадське об’єд­нання, за наявності її особистої згоди. Невід’ємною части­ною протоколу установчих зборів громадського об’єднання є реєстр осіб, які брали участь в установчих зборах.

Громадські об’єднання реєструються або повідомляють про своє протягом 60 днів з дня проведення установчих збо­рів. Найменування громадського об’єднання визначається рішенням установчих зборів під час його утворення, воно складається з двох частин — загальної та власної назв. У за­гальній назві зазначається організаційно-правова форма громадського об’єднання («громадська організація», «гро­мадська спілка»). Найменування громадського об’єднання викладається державною мовою.

Громадське об’єднання може також викласти свою влас­ну назву, поряд з державною мовою, іноземною мовою або мовою національної меншини. Власна назва громадського об’єднання не повинна бути тотожною власним назвам ін­ших зареєстрованих громадських об’єднань або громад­ських об’єднань, повідомлення яких вже прийнято. Заборо­няється використання у власній назві громадського об’єднання історичних державних найменувань, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Власна назва громадського об’єднання має містити інформацію про статус громадського об’єднання («дитяче», «молодіжне», «всеукраїнське») та може містити інформацію про його вид («екологічне», «правозахисне» тощо).

Громадське об’єднання, яке має намір здійснювати ді­яльність зі статусом юридичної особи, підлягає реєстрації в порядку, визначеному Законом України «Про державну реє­страцію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», з урахуванням особливостей, установлених Законом «Про громадські об’єднання». Реєстрація громадського об’єднан­ня здійснюється безоплатно органами виконавчої влади, на які відповідно до законодавства покладені повноваження з питань реєстрації громадських об’єднань (Державною реє­страційною службою України), за місцезнаходженням гро­мадського об’єднання.

Для реєстрації громадського об’єднання керівник або особа (особи), яка має право представляти громадське об’єд­нання для здійснення реєстраційних дій, протягом 60 днів з дня утворення громадського об’єднання подають (надсила­ють поштовим відправленням) до Державної реєстраційної служби за місцезнаходженням громадського об’єднання зая­ву за формою, затвердженою Міністерством юстиції Украї­ни, до якої додаються низка документів. Документи, які по­даються (надсилаються) до реєстраційної служби, мають бути викладені державною мовою. У разі неподання (ненад- силання) цих документів протягом 60 днів з дня утворення, таке громадське об’єднання не вважається утвореним.

На підставі поданих документів Державна реєстраційна служба України протягом семи робочих днів з дня їх отри­мання приймає рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації громадського об’єднання, про направлення доку­ментів на доопрацювання чи про залишення документів без розгляду по суті. За наявності підстав для відмови у реєстра­ції громадського об’єднання, передбачених Законом «Про громадські об’єднання», Державна реєстраційна служба України приймає рішення у формі наказу про відмову у реє­страції. Невід’ємним додатком до рішення є висновок за ре­зультатами правової експертизи, який має бути вмотивова­ним та містити вичерпні підстави відмови. Висновок за результатами правової експертизи, який є невід’ємним до­датком до рішення, має містити вичерпні та вмотивовані (з посиланням на відповідні положення законів України) зау­важення до поданих документів.

У разі прийняття рішення про направлення громадсько­му об’єднанню поданих документів на доопрацювання ко­пія рішення видається (надсилається рекомендованим лис­том з повідомленням) керівнику або особі (особам), яка має право представляти громадське об’єднання для здійснення реєстраційних дій, не пізніше наступного дня після його прийняття, разом з одним примірником статуту та докумен­тами, що подавалися для проведення реєстрації такого об’єднання (крім документів, до яких висловлені зауважен­ня у висновку).

Громадське об’єднання протягом шести місяців з дня отримання копії рішення про відмову у реєстрації громад­ського об’єднання, про направлення документів на доопра­цювання, залишення документів без розгляду по суті може усунути недоліки та подати документи органу з питань реє­страції. Державна реєстраційна служба зобов’язана протя­гом п’яти робочих днів з дня надходження документів після усунення недоліків прийняти рішення про реєстрацію гро­мадського об’єднання. Рішення, дії чи бездіяльність Держав­ної реєстраційної служби із вказаних питань, можуть бути оскаржені до адміністративного суду.

Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи може мати відокремлені підрозділи, які утворюються за рі­шенням відповідного керівного органу громадського об’єд­нання згідно із статутом. Відокремлені підрозділи громад­ського об’єднання не є юридичними особами. Відомості про утворені відокремлені підрозділи громадського об’єднання подаються до органу з питань реєстрації за місцезнаходжен­ням громадського об’єднання у формі реєстраційної картки. До реєстраційної картки про створення відокремленого під­розділу додається рішення керівного органу громадського об’єднання про створення відокремленого підрозділу.

Громадське об’єднання повідомляє орган Державної ре­єстраційної служби, в якому знаходиться реєстраційна спра­ва об’єднання або повідомлення про утворення громадсько­го об’єднання, про зміни до статуту об’єднання, зміни у складі керівних органів об’єднання, зміну особи (осіб), упо­вноваженої представляти об’єднання, зміну місцезнахо­дження об’єднання. Документи підписує керівник громад­ського об’єднання. За прийняття повідомлення про зміни до статуту громадського об’єднання справляється плата.

Громадське об’єднання, яке має намір здійснювати ді­яльність без статусу юридичної особи, повідомляє про своє утворення орган Державної реєстраційної служби протягом 60 днів з дня його утворення. Рішення, дії чи бездіяльність уповноваженого органу з питань реєстрації, прийняті (вчи­нені) на підставі цієї статті, можуть бути оскаржені до адмі­ністративного суду.

З метою обліку громадських об’єднань та забезпечення загального доступу до інформації про громадські об’єднання, Державна реєстраційна служба України веде Реєстр громад­ських об’єднань. Включення відомостей про громадські об’єднання до Реєстру громадських об’єднань здійснюється органом Державної реєстраційної служби згідно з відомос­тями, що містяться в документах, які подаються громад­ськими об’єднаннями. Основні відомості Реєстру громад­ських об’єднань є відкритими для безоплатного доступу на офіційному веб-сайті Державної реєстраційної служби.

Для реалізації права доступу до відомостей Реєстру гро­мадських об’єднань користувачам надається можливість по­шуку, перегляду, копіювання та друкування таких відомос­тей. Порядок ведення Реєстру громадських об’єднань визначається Кабінетом Міністрів України. Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи може мати власну символіку (емблему, інший розпізнавальний знак, прапор), яка затверджується відповідно до його статуту та підлягає реєстрації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інформація про зареєстровану в установленому по­рядку символіку громадського об’єднання є відкритою для ознайомлення. За реєстрацію символіки вноситься плата, розмір якої встановлюється урядом України і не може пере­вищувати десяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян.

Громадське об’єднання має право на використання влас­ної символіки з моменту її реєстрації. Забороняється вико­ристання зареєстрованої символіки громадського об’єднан­ня фізичними та юридичними особами без згоди такого об’єднання та для цілей, не пов’язаних з діяльністю такого громадського об’єднання.

Зареєстроване громадське об’єднання може мати всеу­країнський статус за наявності у нього відокремлених під­розділів у більшості регіонів України, і якщо таке об’єднання підтвердило такий статус; законами України можуть визна­чатися вимоги щодо підтвердження всеукраїнського статусу окремих видів громадських об’єднань. Підтвердження всеу­країнського статусу громадського об’єднання та відмова від такого статусу є добровільними.

Для підтвердження всеукраїнського статусу громадське об’єднання подає до органу Державної реєстраційної служ­би заяву за формою, встановленою Міністерством юстиції України. Орган Державної реєстраційної служби протягом семи робочих днів з дня надходження заяви за результатами перевірки в Реєстрі громадських об’єднань відповідності відокремлених підрозділів громадського об’єднання вказа­ним вище вимогам, приймає рішення про підтвердження всеукраїнського статусу громадського об’єднання або про відмову у підтвердженні такого статусу. Відомості про всеу­країнський статус громадського об’єднання перевіряються щороку Державною реєстраційною службою з даних реє­страційної картки про підтвердження відомостей про юри­дичну особу, форма якої затверджується Міністерством юс­тиції України.

Акредитація в Україні відокремленого підрозділу іно­земної неурядової організації здійснюється органом Держав­ної реєстраційної служби. Відокремлений підрозділ інозем­ної неурядової організації акредитується в Україні без надання статусу юридичної особи. Заява про акредитацію в Україні відокремленого підрозділу іноземної неурядової ор­ганізації за наявності всіх необхідних документів розгляда­ється протягом двадцяти робочих днів з дня її надходження. Для здійснення своєї мети (цілей) громадське об’єднання має право:

1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі);

2) звертатися до органів влади та місцевого самовряду­вання, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (заува­женнями), заявами (клопотаннями), скаргами;

3) одержувати публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпоряд­ників публічної інформації;

4) брати участь у розробленні проектів нормативно- правових актів, що видаються органами влади та місцевого самоврядування щодо сфери діяльності громадського об’єд­нання та важливих питань державного і суспільного життя;

5) проводити мирні зібрання;

6) здійснювати інші права, не заборонені законом. Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи

має право:

- бути учасником цивільно-правових відносин, набу­вати майнові і немайнові права відповідно до цивіль­ного законодавства;

- здійснювати підприємницьку діяльність безпосеред­ньо, якщо це передбачено статутом громадського об’єднання, або через створені в законному порядку юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об’єднання та сприяє її досягненню; відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об’єднанням включаються до Реєстру громадських об’єднань;

- засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації;

- брати участь у здійсненні державної регуляторної політики;

- брати участь у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органа­ми влади та органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об’єднан­нями та підготовки рекомендацій з питань, що стосу­ються сфери їхньої діяльності.

Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи, створена ним юридична особа (товариство, підприємство) може бути виконавцем державного замовлення відповідно до закону.

Держава забезпечує додержання прав громадських об’єднань. Втручання органів влади та місцевого самовря­дування, їх посадових та службових осіб у діяльність гро­мадських об’єднань, так само як і втручання громадських об’єднань у діяльність органів влади та місцевого самовря­дування, їх посадових та службових осіб, не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Органи влади та місцевого самоврядування можуть за­лучати громадські об’єднання до процесу формування і реа­лізації державної політики, вирішення питань місцевого значення, зокрема, шляхом проведення консультацій з гро­мадськими об’єднаннями стосовно важливих питань дер­жавного і суспільного життя, розроблення відповідних проектів нормативно-правових актів, утворення консульта­тивних, дорадчих та інших допоміжних органів при органах влади та місцевого самоврядування, в роботі яких беруть участь представники громадських об’єднань.

Проведення консультацій з громадськими об’єднаннями щодо проектів нормативно-правових актів, які стосуються правового статусу громадських об’єднань, їх фінансування та діяльності, є обов’язковим. Державний нагляд та контр­оль за дотриманням закону громадськими об’єднаннями здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого са­моврядування у порядку, визначеному законом. Громадські об’єднання зі статусом юридичної особи мають право на фі­нансову підтримку за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів. Громадські об’єднання, які отримують фінансову підтримку за рахунок коштів Держав­ного бюджету України, місцевих бюджетів, зобов’язані по­давати та оприлюднювати звіти про цільове використання цих коштів.

Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи, створені ним юридичні особи (товариства, підприємства) зобов’язані вести бухгалтерський облік, фінансову та ста­тистичну звітність, бути зареєстрованими в органах доходів і зборів та сплачувати до бюджету обов’язкові платежі. Надання громадським об’єднанням, створеним ними юри­дичним особам (товариствам, підприємствам) пільг, у тому числі з оподаткування, здійснюється на підставах та в по­рядку, визначених податковим законодавством.

Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право воло­діти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громад­ському об’єднанню його членами (учасниками) або держа­вою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в ре­зультаті підприємницької діяльності такого об’єднання, під­приємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за ра­хунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не забороне­них законом.

Право власності громадського об’єднання зі статусом юридичної особи реалізовує його вищий орган управління в порядку, передбаченому законом та статутом громадського об’єднання. Окремі функції щодо управління майном за рі­шенням вищого органу управління громадського об’єднання можуть бути покладені на створені ним відповідно до стату­ту керівні органи, юридичні особи (товариства, підприєм­ства), відокремлені підрозділи таких об'єднань або передані громадським спілкам, утвореним цими громадськими об'єднаннями.

Посадові особи органів влади та місцевого самовряду­вання, громадяни, іноземці, особи без громадянства за пору­шення законодавства про громадські об'єднання несуть від­повідальність у порядку, встановленому законом. Участь у діяльності громадського об'єднання, відокремленого під­розділу іноземної неурядової організації, діяльність яких за­боронена в судовому порядку, тягне за собою адміністратив­ну відповідальність, якщо законом не передбачено інший вид юридичної відповідальності. Права та обов'язки, вста­новлені законами України для громадських організацій, по­ширюються на всі громадські об'єднання.

Громадські організації, їх спілки (союзи, асоціації, інші об'єднання громадських організацій), легалізовані на день введення закону України «Про громадські об'єднання» від 22 березня 2012 р. в дію шляхом реєстрації або повідомлен­ня про заснування, не потребують відповідно перереєстрації або повторного подання документів для повідомлення. Статути (положення) громадських організацій, спілок гро­мадських організацій мають бути приведені у відповідність із цим законом протягом п'яти років з дня введення його в дію. Реєстрація змін до статуту (положення), пов'язаних з введенням закону України «Про громадські об'єднання» в дію, здійснюється без справляння плати за реєстраційні дії протягом п'яти років з дня такого введення.

Всеукраїнські та міжнародні громадські організації, за­реєстровані на день введення закону «Про громадські об'єд­нання» 2012 р. в дію, вважаються громадськими організаці­ями, що підтвердили свій всеукраїнський статус. Місцеві осередки таких громадських організацій можуть враховува­тися як їх відокремлені підрозділи протягом п'яти років піс­ля вступу закону в силу. Правовий статус місцевих осеред­ків громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи, має бути приведений у відповідність із цим законом протягом п’яти років з дня введення його в дію. Рішення про припинення таких осередків як юридичних осіб приймаєть­ся вищим органом управління громадської організації; пра­вонаступником майна, активів та пасивів таких осередків є відповідна громадська організація.

З дня введення закону «Про громадські об’єднання» 2012 р. в дію спілки громадських організацій (союзи, асоці­ації, інші об’єднання громадських організацій), легалізовані на день введення цього закону в дію, визнаються громад­ськими спілками, утвореними на підставі цього закону, за якими зберігаються всі права та обов’язки, які вони мали на день введення цього закону в дію, якщо вони не суперечать закону «Про громадські об’єднання».

Громадські організації, їх спілки (союзи, асоціації, інші об’єднання громадських організацій), крім громадських ор­ганізацій та спілок, зареєстрованих виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, мають право протягом двох років з дня введення закону «Про громадські об’єд­нання» в дію звернутися до органу, який здійснював їх реє­страцію, із заявою про передачу їхніх справ до органів Державної реєстраційної служби. Після закінчення дворіч­ного строку органи, які здійснювали реєстрацію громад­ських організацій та спілок, забезпечують пересилання реє­страційних справ громадських організацій та спілок до уповноважених органів Державної реєстраційної служби.

У разі саморозпуску громадського об’єднання його май­но та кошти після задоволення вимог кредиторів передають­ся за рішенням такого об’єднання на статутні або благодійні цілі іншому (кільком іншим) громадському об’єднанню, а в разі неприйняття такого рішення — зараховуються до дер­жавного або місцевого бюджету. У разі реорганізації гро­мадського об’єднання його майно, активи та пасиви переда­ються правонаступнику.

Припинення діяльності громадського об’єднання здій­снюється:

- за рішенням громадського об’єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об’єднання, шляхом саморозпуску або реорганізації шляхом при­єднання до іншого громадського об’єднання такого ж статусу;

- за рішенням суду про заборону (примусовий роз­пуск) громадського об’єднання.

Припинення діяльності громадського об’єднання зі ста­тусом юридичної особи має наслідком припинення цієї юри­дичної особи. Якщо вартості майна громадського об’єднання зі статусом юридичної особи, яке безпосередньо здійснює підприємницьку діяльність і щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог креди­торів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язаний зверну­тися до господарського суду із заявою про порушення спра­ви про банкрутство такого громадського об’єднання відповідно до Закону України «Про відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом».

Громадське об’єднання має право у будь-який час при­йняти рішення про припинення своєї діяльності (самороз­пуск). Діяльність громадського об’єднання без статусу юри­дичної особи вважається припиненою з дня отримання повідомлення про таке рішення від особи, уповноваженої представляти це об’єднання, уповноваженим органом з пи­тань реєстрації. На підставі зазначеного повідомлення упо­вноважений орган з питань реєстрації вносить відомості про припинення діяльності зазначеного громадського об’єднання до Реєстру громадських об’єднань.

Рішення про саморозпуск громадського об’єднання приймається у порядку, встановленому статутом цього об’єднання. Вищий орган управління, який прийняв рішен­ня про саморозпуск громадського об’єднання, створює лік­відаційну комісію або доручає керівному органу здійснюва­ти повноваження ліквідаційної комісії для проведення припинення громадського об’єднання як юридичної особи, а також приймає рішення щодо використання коштів та май­на громадського об’єднання після його ліквідації відповідно до статуту.

Громадське об’єднання подає (надсилає) рішення про саморозпуск громадського об’єднання до органу Державної реєстраційної служби. Державна реєстраційна служба протягом десяти робочих днів з дня отримання документів приймає рішення про визнання або відмову у визнанні рі­шення про саморозпуск громадського об’єднання. З дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців запису про рішення гро­мадського об’єднання про саморозпуск розпочинається при­пинення громадського об’єднання як юридичної особи та набуває повноважень ліквідаційна комісія.

З дня внесення до Єдиного державного реєстру юри­дичних осіб та фізичних осіб — підприємців запису про рі­шення громадського об’єднання про саморозпуск таке рішення не може бути скасоване цим громадським об’єд­нанням. Відмова у визнанні рішення про саморозпуск гро­мадського об’єднання має наслідком втрату чинності зазна­ченим рішенням. Припинення діяльності громадської спілки не має наслідком припинення юридичних осіб — членів цієї спілки.

Реорганізація громадського об’єднання, яке має статус юридичної особи, здійснюється шляхом його приєднання до іншого громадського об’єднання такого самого статусу. Реорганізація здійснюється на підставі рішення громадсько­го об’єднання, яке приєднується, про припинення діяльнос­ті з приєднанням до іншого об’єднання та рішення громад­ського об’єднання, до якого приєднуються, про згоду на таке приєднання.

Вступ громадської організації або громадської спілки до складу громадської спілки не є реорганізацією громадського об’єднання і не має наслідком припинення його діяльності.

Про прийняті рішення щодо реорганізації громадського об’єднання шляхом приєднання реорганізоване громадське об’єднання повідомляє Державну реєстраційну службу.

Громадське об’єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації в разі виявлення ознак порушення громадським об’єднанням ви­мог статей 36, 37 Конституції України, ст. 4 закону «Про гро­мадські об’єднання». Інші підстави для заборони діяльності громадського об’єднання не допускаються. Заборона гро­мадського об’єднання має наслідком припинення його ді­яльності у порядку, встановленому цим Законом, та виклю­чення з Реєстру громадських об’єднань. Справа про заборону громадського об’єднання розглядається адміністративним судом у порядку, встановленому Кодексом адміністративно­го судочинства України. У разі прийняття рішення про забо­рону громадського об’єднання майно, кошти та інші активи громадського об’єднання за рішенням суду спрямовуються до державного бюджету.

На виконання рішення суду про заборону громадського об’єднання Державна реєстраційна служба України вносить відповідний запис до Реєстру громадських об’єднань. Припинення громадського об’єднання включає як припи­нення внутрішньо-організаційної діяльності громадського об’єднання, так і припинення громадського об’єднання як юридичної особи.

Припинення діяльності громадського об’єднання розпо­чинається з дня набрання законної сили рішенням суду про заборону цього громадського об’єднання. З цього ж дня при­пиняється членство (участь) у громадському об’єднанні. Припинення внутрішньо-організаційної діяльності громад­ського об’єднання, у тому числі передання до відповідних архівних установ документації громадського об’єднання, здійснюється протягом 60 днів з такого дня. Протягом вста­новленого часу управління поточними справами громад­ського об’єднання, спрямованими на припинення його ді­яльності, здійснює керівний орган громадського об’єднання. Після завершення зазначених дій діяльність керівного орга­ну громадського об’єднання припиняється (за винятком по­кладених на нього повноважень ліквідаційної комісії, комі­сії з реорганізації).

Питання для самоперевірки:

1. Які права людини реалізуються через діяльність гро­мадських об’єднань?

2. Які правові акти визначають статус громадських об’єднань в Україні?

3. Визначте відмінності правового статусу громадських спілок та всеукраїнських громадських організацій.

4. Яку процедуру ліквідації громадських об’єднань пе­редбачає закон?

Завдання:

1. Знайдіть та охарактеризуйте норми міжнародних правових актів — конвенцій про права людини, рішень Європейського суду з прав людини, що стосуються діяль­ності громадських об’єднань.

2. Підготовте відповідно до вимог чинного законодав­ства документи, необхідні для легалізації громадської спіл­ки природоохоронного спрямування.

Література:

1. Братель С. Г Громадський контроль за діяльністю міліції : дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / С. Г Братель. — К., 2007. — 269 с.

2. Вінцукевич К. В. Громадські організації у політичному процесі сучасної України : автореф. дис... канд. політ. наук : 23.00.02 / К. В. Вінцукевич. — К., 2010. — 18 с.

3. Войтенко Т. О. Громадське суспільство в Україні: аналіз соці­ального конструювання : наук. збірка / Т. О. Войтенко й ін. — К. : Стилос, 2002. — 368 с.

4. Горбачова О. С. Громадські організації в Україні другої полови­ни 80-х — початку 90-х рр. XX ст.: процес становлення та роз­витку : автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / О. С. Горба­чова. — К., 2008. — 16 с.

5. Громадські об’єднання в Україні : навч. посібн. / під ред. В. М. Бесчастного. — К. : Знання, 2007. — 415 с.

6. Громадські організації та органи державного управління: пи­тання взаємовідносин / заг. ред. Н. Р Нижник, В. М. Олуйко. — Хмельницький : ХУУП, 2007. — 236 с.

7. Гурічева О. О. Громадсько-політичні об'єднання як суб'єкти політичної нормотворчості : дис... канд. політ. наук : 23.00.02 / О. О. Гурічева. — Дніпропетровськ, 2009. — 213 арк.

8. Дмитренко О. С. Громадська думка як чинник демократизації політичної культури в Україні : автореф. дис... канд. політ. наук : 23.00.03 / О. С. Дмитренко. — К., 2010. — 20 с.

9. Коваленко В. В. Громадські організації в Україні: взаємодія між трьома секторами / В. В. Коваленко, О. О. Юлдашев. — К. : МАУП, 2007. — 224 с.

10. Лациба М. В. Як розуміти новий закон «Про громадські об’єднання» : громадсько-політичне видання / М. В. Лациба, А. О. Шимчук ; Український незалежний центр політичних до­сліджень. — К. : УНЦПД, 2012 — 78 с.

11. Левчук К. І. Громадські організації України: створення та діяль­ність (1985-1996 рр.) / К. І. Левчук. — К. : б. в., 2009. — 320 с.

12. Мальцев В. В. Громадська думка у системі оцінки діяльності органів внутрішніх справ України : автореф. дис... канд. соціол. наук: 22.00.04 / В. В. Мальцев. — Х., 2005. — 20 с.

13. Матвійчук А. В. Громадські організації як чинник становлення громадянського суспільства : дис.... канд. політ. наук : 23.00.02 /

A. В. Матвійчук. — К., 2008. — 185 с.

14. Недбай В. В. Громадські об’єднання України : навч. посібн. /

B. В. Недбай, Д. С. Шелест. — О. : Фенікс, 2007. — 152 с.

15. Про громадські об’єднання : Закон України від 22 березня 2012 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступа: № 4572-VI http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4572-17.

16. Про затвердження зразків свідоцтв про реєстрацію громадсько­го об’єднання як громадської організації чи громадської спілки та про акредитацію відокремленого підрозділу іноземної неу­рядової організації : постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2012 р. № 1193 [Електронний ресурс]. — Режим до­ступа: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1193-2012-п.

17. Про затвердження Порядку ведення Реєстру громадських об’єднань та обміну відомостями між зазначеним Реєстром і Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців : постанова Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2012 р. № 1212 [Електронний ресурс]. — Режим до­ступа: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1212-2012-n.

18. Про порядок підготовки та оформлення рішень щодо громад­ських об’єднань : наказ Міністерства юстиції України від 14 грудня 2012 р. № 1845/5 [Електронний ресурс]. — Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z2103-12.

19. Про реєстрацію символіки громадського об’єднання : постано­ва Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2012 р. № 1209 [Електронний ресурс]. — Режим доступа: http://zakon4.rada. gov. ua/laws/show/1209-2012-a

20. Хуснутдінов О. Я. Громадський рух як чинник формування гро­мадянського суспільства в Україні (державно-управлінський аспект) : дис... канд. наук з держ. упр. : 25.00.01 / О. Я. Хуснут­дінов. — К., 2003. — 250 с.