ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ В СИСТЕМІ МОНЕТАРНОГО ТА БАНКІВСЬКОГО УПРАВЛІННЯ

У всіх країнах провідне місце в організації фінансової системи належить центральному банку, який створює сприятливі умови для функціонування цієї системи через забезпечення мак- роекономічного аспекту стабільності цін, грошей і надійності банківського сектору.

Процес створення центральних банків тісно пов’язаний із процесом демонетизацій золота і переходом від грошової системи золотомонетного стандарту до системи обігу кредитно-паперових грошей, позбавлених власної вартості. Ця система вже не мала механізму, який би міг стихійно регулювати кількість грошей в обігу, і тому вона вимагала створення відповідного державного органу, який забезпечував би регулювання кількості грошей в обігу. Таким органом став центральний банк.

У різні часи банк, наділений монопольним правом емісії грошей, називався по-різному: спершу — емісійним, а згодом — центральним чи національним, що відповідало його чільній ролі в кредитній системі тієї чи іншої країни. Емісійні банки — це банки, які здійснюють емісію грошей.

Центральний банк — орган державного грошово-кредитного регулювання економіки, наділений монопольним правом емісії банкнот і правом керувати грошово-кредитною системою країни.

Причини виникнення центральних банків

— політичне і територіальне об’єднання у країнах, розвиток централізованих інститутів публічної влади;

— прагнення централізувати систему грошового обігу;

— промисловий розвиток та експансія капіталу у сферу виробництва;

— відсутність монополії на емісію банкнот дозволяла комерційним банкам активно застосовувати випуск банкнот для нагромадження капіталу;

— суттєве розширення грошової маси;

— підвищення значення готівкового обігу банкнот: банкноти витісняли повноцінні монети з обігу;

— бурхливий розвиток ринку вимагав надійного купівельного та платіжного засобу, який би користувався всенародною довірою та обертався на території всієї країни;

— окремі комерційні банки зловживали випуском банкнот, що призводило до неможливості останніх задовольнити підвищений попит їхніх клієнтів щодо обміну банкнот банків на золото.

У світі сформувалося два шляхи виникнення центральних банків:

1. Еволюційний, за якого становлення центрального банку відбувалося протягом тривалого часу завдяки поступовому закріпленню за ним монопольної емісії банкнот (Банк Англії, Банк Франції). Центральні банки цих країн виникли на основі найбільших комерційних банків, у яких з розвитком кредитної системи відбувалася концентрація банкнотної емісії.

2. Створення центрального банку на основі спеціального закону (директивний), який надає особливого статусу новоствореному банку з моменту його заснування. Правове становище центральних банків, їхній статус у розвинутих країнах визначаються відповідним законодавством. У більшості кран світу основним правовим актом, який регламентує діяльність центральних банків, є акт вищої юридичної сили — закон. У законах про банки визначаються їхня структура, основні завдання, функції та компетенція, порядок взаємовідносин з органами законодавчої і виконавчої влади, державними органами управління, а також повноваження держави щодо суб’єктів банківської системи та ін. Закон закріплює уповноваження центрального банку як державного емісійного центру. У правових актах, які визначають статус центральних банків, закріплюються також їхні владні повноваження у сферах регулювання грошового обігу, валютних операцій, функціонування кредитної системи тощо (Федеральна резервна система США, Центральний банк Російської Федерації, Національний банк України).

Вивчаючи цю тему, слід усвідомити, що центральний банк відіграє провідну роль на грошовому ринку. Він впливає на стан економіки через регулювання пропозиції грошей і здатність впливати на рівень процентних ставок. Центральний банк має особливий правовий статус, оскільки поєднує окремі риси банківської установи і державного органу управління.

У більшості країн з розвиненою ринковою економікою центральні банки є незалежними від органів державної влади у встановленні цільових орієнтирів монетарної політики й у виборі інструментів регулювання грошового обороту.

Під незалежністю центрального банку від уряду слід розуміти дві її форми:

— політичну незалежність — самостійність центрального банку у встановленні цільових орієнтирів грошової маси;

— економічну незалежність — самостійність центрального банку у виборі інструментів грошово-кредитної політики.

Організаційно-правові засади центральних банків у різних країнах є різноманітними. За формою власності центральні банки можна поділити на три види:

а) державні — 100 % капіталу центрального банку цих країн належить державі (Франція, Велика Британія, Німеччина, Україна);

б) акціонерні — увесь капітал цих банків може належати комерційним банкам (наприклад, США) чи іншим фінансовим установам (зокрема, в Італії 100 % капіталу центрального банку належить банкам і страховим компаніям);

в) змішані держава володіє лише частиною капіталу центрального банку (наприклад, у Японії 55 % капіталу перебуває у власності держави і 45 % — у приватних осіб, у Швейцарії — 63 % є власністю кантонів і 37 % — приватних осіб).

Водночас держава в усіх країнах відіграє провідну роль у формуванні органів управління центрального банку, незалежно від частки володіння державою капіталом центрального банку.

У переважній більшості випадків функції центральних банків склалися історично, виходячи із завдань, які перед ними ставилися. Роль центральних банків насамперед зводиться до забезпечення довгострокової стабільності національної грошової одиниці, насичення економіки кредитними ресурсами, а також гарантування ліквідності банківської системи.

Роль центральних банків значною мірою визначається функціями, які вони виконують.

Функція центрального банку як емісійного центру країни є визначальною в його діяльності. На сучасному етапі центральний банк має виключне право на випуск в обіг готівки.

Здійснення грошово-кредитної політики полягає в розробці та реалізації заходів центрального банку, які впливають на зміну грошової маси в обігу, на обсяги кредитів, а також на рівень процентних ставок та інших показників грошового обігу та ринку позичкових капіталів.

Центральний банк функціонує як банк банків, виступаючи кредитором останньої інстанції та гарантом стабільності фінансової системи країни.

Крім того, центральний банк здійснює нагляд і регулювання процесу проведення фінансових платежів окремих осіб, фірм і депозитних закладів з метою забезпечення нормальної щоденної роботи фінансової системи. Таку функцію центрального банку називають гарантуванням стабільності фінансової системи.

Ще однією функцією центрального банку є підтримка обмінного курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Виконуючи функцію фінансового агента уряду, центральні банки здійснюють комплекс операцій з його обслуговування, а саме:

— обслуговування державного боргу;

— касове виконання державного бюджету;

— ведення поточних рахунків урядових установ;

— розміщення державних цінних паперів;

— переказ валютних коштів для здійснення розрахунків уряду з іншими країнами;

— в окремих випадках — пряме кредитування уряду.

З-поміж багатьох функцій центральних банків можна виокремити основні, які забезпечують виконання головного завдання центрального банку — збереження стабільності національної грошової одиниці і додаткові, що сприяють вирішенню цього завдання.

Глобалізація грошових ринків привела до тісного співробітництва центральних банків на міждержавному рівні, до їх співпраці з міжнародними валютно-кредитними і фінансовими організаціями, а також до створення наднаціональних центральних банків.

Національний банк України є особливим центральним органом державного управління, основним завданням якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці — гривні.

Під час вивчення цієї теми студентам слід зупинитися на особливостях створення та діяльності Національного банку України, центральних банків Англії, США, Франції, Європейської системи центральних банків.

План семінарського заняття № 22

1. Виникнення та призначення центральних банків.

2. Статус та функції центрального банку.

3. Основи організації центральних банків.

4. Операції центрального банку, їх зміст.

План семінарського заняття № 23

1. Національний банк України: становлення та розвиток.

2. Створення Європейської системи центральних банків.

3. Особливості функціонування центральних банків розвинутих країн.

1. Тести до теми

1. Потреба в центральному банку виникла:

а) з розвитком товарно-грошових відносин;

б) у період натурального виробництва;

в) з розвитком матеріально-технічних відносин;

г) з розвитком виробничих відносин.

2. Найдавнішими ЦБ є:

а) німецький Бундесбанк;

б) Шведський Ріксбанк;

в) Банк Японії;

г) Федеральна резервна система США.

3. Назвіть шлях виникнення центральних банків, за якого становлення банку відбувалося завдяки поступовому закріпленню за ним монопольної емісії банкнот:

а) директивний;

б) еволюційний;

в) революційний;

г) конструктивний.

4. Банком баків є:

а) центральний банк;

б) акціонерний банк;

в) Поштово-пенсійний банк;

г) Міжнародний банк реконструкції і розвитку.

5. Наступником Райхбанку є:

а) Бундесбанк;

б) Ріксбанк;

в) Національний банк;

г) Центральний банк Японії.

6. Економічна незалежність центрального банку від уряду — це:

а) самостійність центрального банку у становленні цільових орієнтирів функціонування грошової маси;

б) самостійність центрального банку у проведенні грошово-кредитної політики без будь-якого впливу з боку урядових органів;

в) особиста незалежність членів органів управління центрального банку;

г) правильні відповіді а та б.

7. Як потрібно змінити норму обов’язкових резервів, якщо необхідно зменшити масу грошей в обігу?

а) підвищити;

б) знизити;

в) залишити незмінною;

г) спочатку підвищити, а потім знизити.

8. За формою власності центральні банки можна поділити на такі види:

а) державні, приватні, акціонерні;

б) державні, акціонерні, змішані;

в) державні, акціонерні;

г) державні, відомчі, акціонерні.

9. Федеральна резервна система США є власністю:

а) Національного банку;

б) банків-членів, хоча прибутки понад встановлений законом максимум передаються, як у більшості країн, федеральному уряду;

в) Міжнародного банку реконструкції і розвитку;

г) держави.

10. У чому полягає головне завдання діяльності центрального банку?

а) забезпечення сталості національних грошей;

б) обслуговування комерційних банків;

в) обслуговування уряду;

г) контроль та регулювання стану грошового ринку.

г) підвищення норми обов’язкового резервування.

11. У процесі виконання функції фінансового агента держави центральний банк:

а) відповідає за зобов’язання держави по ОВДП;

б) здійснює касове обслуговування бюджету;

в) надає кредити банкам;

г) обслуговує державний борг;

д) здійснює емісію банкнот.

12. Який статус центрального банку вважається найдоцільнішим у світовій практиці?

а) незалежність від органів виконавчої влади і залежність від парламенту;

б) повна незалежність від усіх гілок влади;

в) залежність від президента і незалежність від парламенту;

г) незалежність від органів виконавчої влади і підзвітність парламенту.

13. Принципами функціонування НБУ є:

а) підзвітність Кабінету Міністрів;

б) вертикальна структура управління;

в) економічна самостійність;

г) централізація системи банку;

д) єдність системи банку;

е) незалежність банку;

є) президентський та парламентський контроль за діяльністю НБУ.

14. Центральний банк виконує функції:

а) емісійного центру готівкового обігу;

б) провідника монетарної політики;

в) валютного центру;

г) банку банків.

2. Правильно / неправильно (ТАК/НІ) Відповідь обґрунтувати

1. Головне призначення центрального банку — управління попитом на гроші і регулювання діяльності банків з метою забезпечення стабільності національної валюти.

2. Попередниками центральних банків були емісійні банки.

3. Національний банк управляє безготівковою емісією комерційних банків.

4. Центральний банк впливає на ціну грошей, тобто рівень процентних ставок.

5. Центральний банк може бути створений двома шляхами. Один з яких — це революційний.

6. Як правило, центральні банки у розвинутих країнах залежать лише від органів державної влади при встановленні цільових орієнтирів грошово-кредитної політики.

7. Визначальною функцією центрального банку є трансформаційна функція.

8. Політична незалежність центрального банку проявляється в його самостійності у виборі інструментів грошово-кредитної політики.

9. Статус і принципи діяльності НБУ визначені Основним законом держави — Конституцією України.

3. Задачі для самоконтролю

Задача 1

Наведені нижче статті розмістити в активі чи пасиві балансу центрального банку залежно від їх економічного змісту. Відповідь обґрунтувати.

1. Депозити в іноземній валюті.

2. Кошти Уряду.

3. Кредити банкам.

4. Кредити отримані.

5. Зобов’язання перед МВФ.

6. Внутрішній державний борг.

7. Кошти банків.

8. Зобов’язання з перерахування прибутку до бюджету.

9. Статутний капітал.

Задача 2

Складіть баланс центрального банку на підставі таких даних, млн грн:

Банкноти та монети в обігу — 12 2471

Цінні папери Уряду — 395

Монетарне золото — 2475

Внески в рахунок квоти МВФ — 10 949

Зобов’язання перед МВФ — 13 149

Статутний капітал — 100

Резервний фонд — 2468

Кредити, надані уряду — 28 954

Основні засоби — 5492

Кошти та депозити в іноземній валюті — 87 753

Кредити отримані — 156

Кредити банкам — 1692

Інші активи — 981

Інші зобов’язання — 347

Питання для самостійного вивчення

1. Розглянути загальну характеристику ролі центральних банків, їх походження та розвиток.

2. Призначення, статус та основи організації ЦБ різних країн світу.

3. Обгрунтувати, які банки виникли раніше — центральний чи комерційні.

4. Незалежний статус центрального банку: аргументи «за» і «проти».

5. Відносини НБУ з органами державної влади.

6. Європейський центральний банк та мета його створення.

Рекомендована література

1, 2, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 23, 25, 26, 27, 28, 30, 31, 32, 33, 35, 36, 38, 39.