ТЕМА 10. Центральні банки

Центральний банк – банк першого рівня в дворівневій банківській системі.

Головне призначення ЦБ – управління грошовим оборотом з метою забезпечення без інфляційного розвитку економіки країни.

Правовий статус ЦБ – державний орган управління з покладеними на нього особливими завданнями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності.

Організаційна структура ЦБ визначається формою державного устрою країни (федерація або унітарна держава), національними традиціями і особливостями банківського законодавства.

ЦБ як емісійний центр користується монопольним правом емісії національної валюти, організовує і регулює грошовий оборот, прогнозує обсяги готівкового обороту, встановлює правила випуску в обіг, зберігання, перевезення, інкасації та вилучення з обігу готівки, визначає порядок ведення касових операцій для банків та підприємств.

ЦБ як банк банків забезпечує касове, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків.

ЦБ як орган банківського регулювання та нагляду несе відповідальність згідно законодавчих та нормативних актів країни щодо регулювання банківської діяльності.

Банківський нагляд – моніторинг процесів, що відбуваються в банківській системі на різних стадіях функціонування банків: з моменту їх створення до моменту ліквідації.

ЦБ як банкір і фінансовий агент уряду є головним банком щодо проведення фінансових операцій та радником уряду з питань монетарної та фіскальної політики.

ЦБ як провідник монетарної політики визначає та реалізує грошово-кредитну політику держави.

Облікова ставка НБУ – величина плати (у процентах), що стягується Національним банком України за проведення операції з кредитування комерційних банків шляхом рефінансування їхніх активних операцій (обліковий кредит).

Обов’язкові банківські резерви – сума грошових коштів, яку повинні постійно зберігати комерційні банки на своїх рахунках в центральному банку. Визначаються у вигляді норми в процентах до банківських пасивів.