Інтерактивні методи навчання дорослих

Навчання тільки тоді є педагогічним процесом, коли воно активне, проблемне, таке, що розвиває. Серед методик навчання необхідно розвивати ті, що висувають на перший план інтерактив- ність навчального процесу.

Засоби активізації пізнавальної діяльності студентів призначені спонукати їх до активної розумової і практичної діяльності в процесі оволодіння навчальним матеріалом. Студентів необхідно «навчити вчитися».

Інтерактивні методи навчання можуть бути використані на різних етапах навчального процесу. Термін «інтерактивна взаємодія» нині дедалі частіше використовується як у вітчизняній, так і в зарубіжній педагогічній літературі. У широкому сенсі інтерактивна взаємодія передбачає діалог будь-яких суб’єктів один з одним із використанням доступних засобів і методів. Інтерактивне навчання — це, перш за все, діалогове навчання, під час якого здійснюється взаємодія. Крім узагальненої характеристики, інтерактивне навчання включає надзвичайно важливий компонент, який дозволяє розглядати його як один із засобів, що сприяють становленню екзистенціальних цінностей тих, що навчаються, удосконаленню їх духовного світу. Але не всяка інформація може стати стимулом до внутрішнього переосмислення, тому інтерактивне навчання будується передусім на досвіді тих, що навчаються.

Усі методичні підходи до навчання можна поділити на три групи: пасивні, активні та інтерактивні. Пасивний методичний підхід — це така форма взаємодії студентів і педагога, за якої педагог є основною фігурою, що діє на занятті, а студенти виступають у ролі пасивних слухачів. Активний методичний підхід припускає взаємодію викладача і студентів на занятті та активну участь останніх у навчальному процесі. Інтерактивний методичний підхід можна розглядати як найбільш сучасну форму активних методів, але, на відміну від активних методів, інтерактивні орієнтовані на ширшу взаємодію тих, що навчаються не тільки з викладачем, а й один з одним, на домінування активності студентів і активізацію внутріїїгаього діалогу.

Інтерактивне навчання засноване на психології людських взаємовідносин і взаємодій. Відповідно у ході інтерактивної взаємодії у процесі навчання відбувається не тільки процес пізнання, процес особистого зростання студентів, а й процес взаємодії осіб, де кожен має право висловити свою думку, відстоювати свою позицію, грати свою роль. У даному випадку можна говорити, що відбувається не стільки обмін знаннями, скільки обмін думками, цінностями між учасниками інтерактивної взаємодії. Інтерактивне навчання грунтується на розумінні взаємодії, що стимулює внутрішню реакцію студентів, рефлексію, переживання, осмислення ними навчального матеріалу. Отже, діалог в інтерактивному режимі — це не тільки діалог викладача і студента, а й внутрішній діалог, коли той, хто навчається, оцінює отриману інформацію, виявляє в ній особистий сенс. Саме ця особливість інтерактивного навчання дозволяє використовувати інтерактивні методи не тільки задля підвищення ефективності засвоєння знань.

Інтерактивні методи навчання поділяють на:

• неімітаційні — включають такі засоби: проблемна лекція; евристична бесіда; учбова дискусія; пошукова лабораторна робота; практичне дослідження.

• імітаційні методи — припускають навчання професійним умінням і навичкам, і пов’язані з моделюванням професійної діяльності, тобто імітуються як ситуація.

^ігрові: ділова гра; проведення «круглого столу»; імітація діяльності на тренажері;

Sнеігрові: аналіз конкретних ситуацій; розв’язання ситуативних завдань; вправи-дії з інструкції (лабораторні та практичні роботи); виконання індивідуальних завдань (практика).

У викладацькій діяльності використовують термін «прийом навчання». Так, у практиці навчання широко застосовують наочні прийоми навчання, що супроводжують лекцію: показ зображень на таблицях, плакатах, учбових картах, демонстрація моделей, пристроїв.

Наочність можна вважати не допоміжним, а одним з основних засобів навчання. Позитивною якістю застосування наочності є цікавість, яка викликає безпосередній інтерес у студентів як перший крок у формуванні широких пізнавальних інтересів.

Особливе місце серед неімітаційних інтерактивних форм (методів) навчання займають так звані проблемні лекції. Можна навести ще кілька засобів активізації пізнавальної діяльності студентів: евристична бесіда — це або ланцюжок питань, звернених до знань і роздумів студентів, або постановка проблеми, яку студенти вирішують під керівництвом викладача, висуваючи гіпотезу; учбова дискусія — де студентам пропонують два різні погляди, що стосуються однієї й тієї самої проблеми; учбова дискусія, що потребує певної підготовленості студентів (уміння вести обговорення, швидко знаходити необхідні приклади і докази, чітко формулювати припущення та думки). Виконання тестових завдань теж можна віднести до засобів активізації пізнавальної діяльності студентів.

Інтерактивні методи навчання виявилися найбільш продуктивними для дорослих, оскільки останні розумно використовують життєвий і професійний досвід, у них ураховані вікові особливості психіки. Інтерактивні методи навчання базуються на експериментально встановлених фактах про те, що в пам’яті людини відображається (за інших рівних умов) до 90 % того, що він робить, до 50 % того, що він бачить, і лише до 10 % того, що він чує.

Нині освіта не може бути вдосконалена без принципового переосмислення ролі викладача в навчально-виховному процесі.

не готові скористатися, або можуть скористатися обмежено. І хоча нові погляди не сприймаються багатьма викладачами, не можна ігнорувати дані багатьох досліджень, які підтверджують, що використання активних підходів є найбільш ефективним шляхом, який сприяє навчанню студентів. Студенти легше розуміють і запам’ятовують матеріал, який вони вивчали за допомогою активного залучення до навчального процесу.

Відмінною особливістю всієї групи інтерактивних методів (метод конкретних ситуацій, метод інциденту, мозкова атака, ділові ігри, метод занурення, тренування чутливості й ін.), по- перше, є те, що навчання проводиться із застосуванням ситуацій, максимально наближених до реальних, дозволяючи подавати матеріал, що підлягає засвоєнню, як мету діяльності, а не засіб; по- друге, здійснюється не тільки повідомлення знань, а й навчання практичного використання їх, що, у свою чергу, вимагає формування певних психологічних якостей, і, нарешті, по-третє, відбувається формування якіснішої установки на навчання в емо- ційно-насиченому процесі колективної творчої праці.

Інтерактивні методи організовують у людини вміння управляти стилем своєї поведінки за рахунок свідомості того, як він сприймається оточуючими, які дії провокують їх симпатію або антипатію. Розвивають такі особисті якості, як чутливість, сприйнятливість дпредмета або теми.

Гомінкі групи. Невеличкі групи з 3—5 людей збираються разом аби обговорити, прийняти рішення або знайти відповіді на запитання, теми або проблеми, поставлені усно або письмово.

Метод розгляду конкретних випадків. Групі надаються ситуації з реального життя, які вона аналізує, приймає рішення і висловлює емпатію стосовно досвіду інших. Відомий також як кейс «стаді» або вивчення ситуацій.

Дебати. Окремі особи або групи вибирають, або їм призначаються, позиції з якоїсь спірної теми. їм надається час на підготовку, після чого вони висловлюють аргументи і ведуть дебати відносно своїх позицій. Зміни: в якийсь момент дебатів кожній стороні пропонується змінити позиції на протилежні й продовжити дебати.

Демонстрації. Учасникам показують і розказують, як щось працює або як застосовувати новий метод. Після демонстрації зазвичай надаються можливості використати на практиці нові навички під керівництвом наставника і зі зворотним зв’язком. Під час тренінгу з проведення ранкової зустрічі демонстрація включає в себе вітання, кілька різних типів обміну інформацією, різноманітні групові заняття тощо.

Екскурсії. Студенти залишають місце проведення занять і відвідують різні місця для спостереження, отримання нового досвіду, пошуку інформації, проведення інтерв’ю з людьми тощо.

Ігри. Студенти беруть участь у структурованих іграх, які призначені для виконання учбових задач.

Карусель питань. Викладач або призначений лідер пропонує кожній особі по черзі відповісти на одне запитання або ідею. Карусель розкриває різні погляди і додає цінності обговоренню, а також закріплює навички активного слухання, що їх потребує участь у ранковій зустрічі.

Запрошені експерти. Експерти з різних питань беруть участь у сесії аби показати свою модель, продемонструвати методи, надати інтерв’ю викладачеві та студентам, узяти участь у груповому обговоренні тощо.

Домашні завдання. Завдання вимагають активної участі за межами аудиторії. Наприклад, студентам може бути запропоновано поміркувати над якоюсь ідеєю або поняттям, таким як значення слова «Монетарна політика», а також намалювати малюнок, що його належить здати або представити наступного заняття.

Індивідуальні вправи. Студенти виконують завдання, розробляють плани втілення, займають позицію щодо якоїсь проблеми, проводять мозковий штурм ідей, розмірковують над інформацією і своєю відповіддю тощо.

Лекція або міні-лекція. Формальна презентація, котра надає інформацію, що стосується навчальних предметів. Лекції можна об’єднувати з інтими методами задля уникнення пасивного навчання.

Списки. Запропонуйте кожному студенту скласти список, що відповідає навчальним цілям, наприклад список усього, що вони дізналися про теорії походження грошей.

Наставництво. Наставництво зазвичай означає формальні, довгострокові взаємини студентства та викладачів. У обмеженому варіанті наставництва студентів, для яких предмет є порівняно новим, об’єднують у пари з більш досвідченими практичними працівниками, котрі можуть бути викладачами, консультантами і репетиторами. Це особливо ефективно, коли тренінг проводиться безперервно і не є стислим.

Групова презентація. Студенти, які мають поглиблені знання чи особливі думки щодо теми, яка вивчається, запрошуються взяти участь у проведенні заняття та висловити свою думку, відповісти на запитання і обговорити нагальні проблеми.

Розв’язання проблем. Визначається проблема і пропонується відповідний структурований метод її розв’язання. Окремим особам або групам надається можливість розв’язати проблему.

Проекти. Студентам пропонується виконати проекти, які потребують розуміння і використання принципів, навичок, знань або позицій, пов’язаних з темою. Проекти можна презентувати групі або виконувати й показувати як «домашнє завдання».

Опитування і тести. Опитування або тести можна використовувати по-різному: як інструменти оцінювання перед курсом або після нього, як метод перегляду, як ігри тощо.

Опитування. Структуровані й майстерно презентовані запитання ведуть до навчання, що орієнтоване не на зміст, а на студента. Опитування — це самостійна діяльність, а також важливий компонент багатьох ідей, пов’язаних з інтерактивним навчанням, які включено до цього розділу. Ефективне використання запитань — це дуже важливе вміння, яким повинен оволодіти кожен викладач.

Читання історій. Викладач розповідає історію або описує епізод і надає групі можливість відреагувати. Такий підхід є ефективним як для надання інформації, так і для того, щоб спонукати групу генерувати інформацію. Якщо можливо, запропонуйте студентам що-небудь прочитати, а потім обговорити у великих або маленьких групах.

Звіти. Студенти або викладач можуть надавати детальні звіти про ситуації або випадки, що стосуються теми, котра вивчається, щоб група їх розглянула, обговорила, вирішила проблеми тощо. Ця форма роботи є особливо ефективною, коли вивчення теми відбувається протягом кількох занять, оскільки студенти мають можливість звітувати про свої успіхи.

Огляди. Часто тема охоплює великий обсяг матеріалу. Для полегшення розуміння і запам’ятовування матеріалу надається спеціальний час для огляду інформації.

Рольові ігри. Розігруються ситуації, що є типовими прикладами реального життя. Студенти виконують призначені ролі, використовуючи реалістичну поведінку у вигаданих ситуаціях. Ролі може бути написано заздалегідь або вигадано спонтанно.

Розвиток навичок. Викладачі використовують формальні процедури для того, щоб пояснити і продемонструвати нову навичку, надаючи студентам достатньо часу для практичного використання методів, допомагаючи їм і надаючи зворотний зв’язок.

Невеличкі п ’ecu. Невеличкі п’єси служать тій самій цілі, що й структуровані рольові ігри, але вони набагато краще обдумані та відрепетирувані. Студенти можуть записувати рольові ігри та епізоди на магнітофон і відео.

Розказування історій. Студенти діляться досвідом, який стосується теми, що вивчається. Такі історії допомагають установити особистий зв’язок з матеріалом і надають студентам можливість отримати ясність щодо своєї зацікавленості, цінностей, переконань та інтересу до теми. Студенти мають можливість розмірковувати над багатим досвідом інших людей.

Навчальне відео. Фільми, зроблені для студентів або студентами за спеціально написаними сценаріями. Старанно виготовлене відео дає можливість за короткий відрізок часу показати значний обсяг інформації. Часто вони є менш спонтанними, і в них бере участь менше учасників, аніж у рольових іграх і невеличких п’єсах.

Навчання за допомогою написання. Студентам пропонується провокаційна тема, питання, проблема або задача і пропонується написати свої думки перед тим, як група розглядатиме цю тему усно. Зазначений метод допомагає студентам отримати доступ до власних процесів мислення, надаючи їм можливість більш упевнено і чітко переходити до наступного етапу навчання.

До основних видів інтерактивного навчання та неімітаційних занять можна віднести такі:

1. Проблемна лекція. Відрізняється від звичайної передусім відсутністю монологічного, інформаційного характеру повідомлення готових знань і висновків. Особливість проблемного викладу в тому, що викладач не всі знання подає в готовому вигляді, а в ході лекції ставить запитання, створює проблемні ситуації, спрямовує увагу учнів на їхню суть і необхідність вирішення, залучає їх до активної учбової діяльності за рішенням висунутих проблем. Тобто проблемна лекція активна, якщо в ході її забезпечується самостійна творча робота учнів контролюючими запитаннями, обговоренням та іншими способами.

2. Практичні заняття, лабораторна робота. Вони активні, якщо студенти самостійно отримують результати, аналізують їх і доопрацьовують у разі виявлення помилок або недогляду.

3. Семінари, тематичні дискусії. Прийнятні як форма обговорення якогось складного питання, проблеми, щодо яких немає єдиної думки. Вони змушують учасників ретельно продумувати, обгрунтовувати свою точку зору, власне розуміння матеріалу, розвивають навики критичної думки, формують уміння виступати публічно.

4. Групова консультація. Активна, якщо студенти залучаються до творчого обговорення поставлених запитань.

Імітаційні методи інтерактивного навчання підрозділяють на неігрові (аналіз конкретних ситуацій, імітаційні вправи) та ігрові. Гра — один із видів активної діяльності, вона рівною мірою сприяє як отриманню знань, активізуючи цей процес, так і розвитку багатьох якостей особистості.

Під час ігор різні знання та відомості студент отримує вільно. Тому часто те, що на занятті здавалося важким, навіть недосяжним для студента, під час гри легко засвоюється. Інтерес і задоволення — важливі психологічні ефекти гри.

Відомий французький учений Луї де Бройль стверджував, що всі ігри, навіть найпростіші, мають багато загальних елементів з роботою вченого. У тому й іншому випадку спочатку інтригує поставлена загадка, труднощі, які потрібно подолати, потім радість відкриття, відчуття задоволення від подолання перешкод. Саме тому всіх людей, незалежно від віку, захоплює гра. Призначення дидактичних ігор — розвиток пізнавальних процесів у студентів (сприйняття, уваги, пам’яті, спостережливості, кмітливості) та закріплення знань, набутих на заняттях.

Характерним для кожної дидактичної гри є, з одного боку, розв’язання різних дидактичних завдань — уточнення уявлень про предмет або явище в цілому та його істотні особливості, розвиток здатності помічати схожість і відмінність між ними тощо. У цьому сенсі гра носить повчальний характер. З іншого боку, невід’ємним елементом дидактичних ігор є ігрова дія. Увага студента спрямована саме на нього, а вже в процесі гри він непомітно для себе виконує загальне завдання. Тому дидактичні ігри являють собою не просто забаву, а цікаве, незвичайне заняття.

Інтерактивні методи навчання є технологією, спрямованою на формування і розвиток самодостатньої творчої особистості. Інтерактивний метод пізнання — це процес і результат активної дії того, хто пізнає. Найважливішими умовами активізації методів і форм навчання вважаються облік рівня розвитку інтересів тих, що вчаться, їхня співпраця між собою та з учителем, внесення елементів ігрової діяльності до навчального процесу. Інтерактивні методи навчання дозволяють особі самій «будувати» своє знання, активно і творчо користуватися ним у житті як своїм надбанням для формування особистості.

Для інтерактивних методів навчання характерними є:

• ставлення педагога до студента як до рівного собі;

• не просте повідомлення знань як незаперечних істин, а самостійне «будівництво» знання студентом методом критичного ставлення до існуючих відомостей, інформації і т. п. та самостійного вирішення творчих завдань;

• плюралізм думок, підходів, шанобливе ставлення до думки, погляду іншого.

Викладач прагне створити умови, які нададуть можливість кожному вчитися та повірити в те, що немає ніяких обмежень для його творчості, тоді й уява спрямовуватиметься на пошук дійсного рішення. За використання інтерактивних методів навчання поєднуються робота в парах, у групах з індивідуальною роботою.

1.1.