ТЕМА 11. Капітал підприємства і принципи його формування

11.1. Питання для обговорення до теми 11

1. Характеристика різних інтерпретацій поняття "капітал".

2. Систематизація видів капіталу підприємства.

3. Форми кругообігу капіталу підприємства (грошова, продуктивна, товарна).

4. Прямий і непрямий методи розрахунку загальної потреби в капіталі підприємства.

5. Класифікація джерел коштів фінансування діяльності підприємства та її відповідність до структури пасиву балансу.

6. Зовнішні джерела фінансування: акціонерний капітал, облігаційні позики, банківські кредити (часткові приватні цінні папе- ри-акції, боргові приватні цінні папери, банківські позички, інвестиційний податковий кредит).

7. Формування і нарощування капіталу.

8. Нові інструменти фінансування - опціонні контракти, варанти, заставні операції, іпотека, оренда.

11.2. Нормативні акти до теми 11

Господарський кодекс України, гл. 14, гл. ЗО.

Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991 P-

Закон України "Про господарські товариства" від 22.12.1991 P-

Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.1991 р.

Закон України "Про заставу" від 02.10.1992 р.

Закон України "Про фінансовий лізинг" від 2003 р.

Правила випуску та обігу фондових деривативів. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24.06.1997 р. №із.

Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів. Постанова Кабінету Міністрів України № 632 від 19.05.1999 р.

11.3. Основні поняття до теми 11

Діяльність будь-якої компанії залежить від багатьох факторів, у тому числі і матеріального характеру. Визначають три основних фактори виробництва: капітал, земля та інші природні ресурси, трудові ресурси. З точки зору компанії у фінансовому менеджменті домінуючу роль відіграють фінансові ресурси. Під капіталом будемо мати на увазі довгострокові джерела коштів.

Капітал підприємства - загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів з метою отримання прибутку.

Капітал власний - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.

Капітал додатковий вкладений (в акціонерних товариствах) - сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість (емісійний доход).

Капітал додатковий інший - сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних і фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Капітал неоплачений - заборгованість власників (учасників) по внесках до статутного капіталу.

Капітал пайовий - сукупність засобів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Пайовий капітал - пайові внески членів союзів споживчого суспільства, житлово- будівельного кооперативу й інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Залучений капітал - кошти, які залучаються для фінансування розвитку підприємства на зворотній основі. Основними видами залученого капіталу виступають: банківський кредит, фінансовий лізинг, емісія облігацій та ін.

Капітал резервний - сума резервів, створених за рахунок чистого прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або установчих документів. Витрачається на покриття непередбачених витрат.

Капітал статутний - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внесками засновників (учасників) у капітал підприємства.

Капітальні вкладення - витрати (інвестиції) на створення нових, реконструкцію, розширення та технічне переозброєння діючих основних фондів.

Контокорентний кредит - вид банківського кредиту в національній або іноземній валюті, що надається постійним клієнтам, в яких у банку є єдиний поточний рахунок, на якому обліковують усі надходження і платежі клієнта.

Кредит - економічні відносини, пов\'язані з акумуляцією і використанням за допомогою перерозподілу установами банків тимчасово вільних коштів на умовах повернення, платності, цільового використання, терміновості і забезпеченості.

Кредит - кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на обумовлений строк та під певний відсоток.

Кредит банківський - основна форма кредиту, наданого комерційними банками в грошовій формі госпорганам у тимчасове користування за плату на умовах повернення і цільового використання та під процент.

Кредит лізинговий - це кредит, наданий позичальнику у формі розстрочки платежу за майно, взяте в оренду на умовах укладеного договору.

Кредит податковий - сума ПДВ, сплачена (нарахована) платником податку в звітному періоді у зв\'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до складу валових витрат виробництва, а також основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Овердрафт - банківський кредит, що проводиться через поточний рахунок клієнта. Ця операція дозволяє знімати гроші з рахунку поступово в обсязі даного кредиту.

Кредит обліковий - ліміт банківського кредиту, який надається на підставі вручених банку легко реалізуємих цінних паперів, що належать клієнту. При цьому клієнт числиться боржником, доки його цінні папери не будуть реалізовані.

Акцептний, короткостроковий кредит - на підставі акцептного кредиту клієнт має право видавати переказні векселя, які обліковуються банком в обсязі цього кредиту; одна з форм банківського кредитування зовнішньої торгівлі.

Кредит авальний - банківський кредит, призначений для покриття гарантованого зобов\'язання клієнта.

Інвестиційний податковий кредит - відстрочення сплати податку на прибуток, що надається суб\'єкту підприємницької діяльності на певний строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, отримане внаслідок реалізації інноваційних програм.

Кредитна лінія - оформлена договором згода банку (об\'єднання банків) надавати позичальникові кредити, обмежені певною максимальною величиною (лімітом кредиту) протягом певного часу (звичайно одного року).

Кредитний договір - документ, що укладається між банком і позичальником про взаємні зобов\'язання, про видачу, використання і погашення кредиту.

Кредитування - це спосіб видачі (надання) кредиторами (банками) коштів суб\'єктам підприємницької діяльності (позичальникам) у тимчасове користування, на суворо визначений термін, за плату, на умовах повернення та цільового використання.

Кредитний рахунок - рахунок, призначений для обліку виданих банком кредитів.

Кредитний ризик - ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків за ним.

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має підтверджені належними документами грошові вимоги до боржника, у тому числі вимоги щодо виплати заробітної плати, сплати податків та інших обов\'язкових платежів.

Кредиторська заборгованість - кошти, тимчасово залучені підприємством, які підлягають поверненню юридичним або фізичним особам, у яких вони позичені і не сплачені. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (сума заборгованості постачальникам і підрядникам за отримані матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги, крім заборгованісті, що забезпечена векселями) відображаються в балансі у складі поточних зобов\'язань (розділ IV).

Кредитоспроможність — наявність передумов для отримання кредиту позичальником, спроможність повернути його в повному обсязі за обумовлений термін.

Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових засобів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набува- єгься ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідального постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів [21, с.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Лізингодавець - суб\'єкт підприємницької діяльності, що передає в користування об\'єкти лізингу за договором лізингу.

Лізинг оперативний - це такий вид договору лізингу, відповідно до якого лізингоотримувач одержує в платне користування від лізингодавця об\'єкт лізингу на термін, менший терміну, за який амортизується 90% вартості об\'єкта лізингу, визначеної на момент складання договору.

Лізинг фінансовий - це такий вид договору лізингу, у відповідності з яким лізингоотримувач одержує в платне користування від лізингодавця об\'єкт лізингу на термін не менше терміну, за який амортизується 60% вартості об\'єкта лізингу, визначеної на момент складання договору.

Цінні папери ~ грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Акція - цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує часткову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства. Власник акцій має право на частку прибутку акціонерного товариства (дивіденди).

Дивіденди по акціях - частина прибутку, що виплачується за підсумками року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та відсотків за банківський кредит.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов\'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше ніж 25% від розміру статутного фонду лише після повної оплати всіх випущених акцій.

Опціон (optionus) - означає вибір.

Опціон - один із видів строкових угод, які можуть укладатися як на біржовому, так і на позабіржовому ринках. Залежно від прав, що надаються власнику (покупцю) опціону, останні поділяють на опціони PUT - "на продаж" та CALL - "на купівлю".

Опціон PUT (на продаж) дає власнику (покупцю) опціону право на продаж через визначений час за наперед обумовленою ціною певного виду фінансового чи іншого активу. Продавець опціону PUT зобов\'язаний купити такий актив у покупця опціону.

Опціон CALL (на купівлю) дає власнику право на купівлю через визначений час за наперед обумовленою ціною певного активу, який йому зобов\'язаний продати продавець опціону.

Визначені у такий спосіб опціони мають назву "європейських", тобто таких, що можуть бути виконані тільки у визначений час у майбутньому. Існують також опціони американського типу, або "американські", які можуть бути виконані протягом усього періоду часу до дати закінчення терміну опціонного контракту.

Опціон на відміну від ф\'ючерсної чи форвардної угоди є угодою "несиметричною". У той час коли ф\'ючерсні та форвардні угоди є обов\'язковими для виконання обома учасниками угоди, опціон дає власнику право виконати чи не виконати угоду, а для продавця є обов\'язковим для виконання. Опціон виконується, коли ситуація на ринку сприятлива для покупця опціону і несприятлива для продавця. Продавець опціону приймає на себе ризики, пов\'язані з несприятливими ціновими змінами на ринку і за це отримує від покупця винагороду - премію, яку називають ціною опціону. Ціну активу, зафіксовану в опционному контракті, за якою буде продано цей актив, називають страйковою ціною, або ціною виконання.

Біржовий опціонний контракт - це дериватив, згідно з яким на біржовому ринку одна сторона контракту (покупець опціону) має право, але не зобов\'язання, купити (у разі CALL-опціону) чи продати (у разі PUT-опціону) фіксовану кількість відповідних базових активів за стандартизованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, зафіксованою на момент укладення угоди (ціна виконання опціону). Друга сторона контракту (продавець опціону) зобов\'язується продати чи купити фіксовану кількість відповідних базових активів за ціною виконання, якщо покупець виявить бажання реалізувати своє право на купівлю-продаж базового активу. Покупець опціону сплачує продавцю премію у грошовій формі за дане йому право на реалізацію опціону. Опціонні угоди укладаються на тих самих біржах, що й інші строкові угоди, хоча існують також спеціальні біржі для опціонів, наприклад Чиказька біржа опціонів.

Підставою для укладення контракту (рис. 11.1) є протилежна думка майбутніх учасників угоди щодо можливої зміни курсу акцій або іншого активу: один з них очікує підвищення курсу, а інший - зниження. В іншому разі оборот опціонів не має жодного практичного сенсу.

Взаємовідносини між учасниками опціону здійснюються на двох етапах:

а) у момент укладення опціонного контракту;

б) у момент виконання контракту.

Під час купівлі-продажу опціону продавець виписує його й передає покупцеві, одержуючи замість того премію. Покупець опціону розглядає премію як плату за придбання певних прав за оп- ціоном. Продавець же опціону розглядає премію як компенсацію за ризик, що виникає під час купівлі-продажу цінних паперів.

Премія залишається у продавця незалежно від того, скористається покупець опціону своїм правом чи ні.

Рис. 11.1. Схема опціонного контракту

Два етапи пояснюються цілями, котрі ставлять перед собою учасники опціонної угоди. Але незалежно від цілей «розчленування» процесу передачі цінностей є характерною рисою опціонного контракту. Купівля-продаж опціону (на першому етапі) не є купів- лею-продажем акцій, а тільки передачею права покупцеві на здійснення в майбутньому (на другому етапі) такої купівлі-продажу.

Варантом називається похідний цінний папір, що дає власнику право на купівлю визначеної кількості акцій певної корпорації за спеціальною фіксованою ціною протягом установленого періоду часу (як правило, кілька років).

Визначення варанту має багато спільного з визначенням американського опціону CALL, проте існує ряд характерних ознак, якими варант відрізняється від опціону. По-перше, варант, як правило, є доповненням до привілейованих акцій, облігацій чи інших боргових зобов\'язань, емітованих корпорацією. Корпорації емітують та продають варанти власникам облігацій чи привілейованих акцій.

По-друге, варанти на відміну від опціонів емітуються і розміщуються на ринку самими корпораціями - емітентами акцій. По- третє, варант відрізняється від опціону термінами виконання. Варанти мають значно більші терміни виконання, ніж опціони. Ці терміни можуть сягати років, а то й зовсім не обмежуватись, даючи власникам варантів вічне право на купівлю акцій корпорації за фіксованою ціною.

Продаж варантів корпораціями означає наявність у них акцій попередніх емісій або випуск нових акцій. Варант можна розглядати як переважне право, привілей власників облігацій та акціонерів певної корпорації на вигідних умовах здійснити нові інвестиції в дану корпорацію.

11.4. Навчальні завдання до теми 11

1. Лізингодавець передає обладнання підприємству - лізингоотримувачу терміном на 4 роки на умовах фінансового лізингу. Вартість обладнання становить 100 тис. грн. Для фінансування угоди лізингодавець залучає банківський кредит на 4 роки у сумі 100 тис. грн. під 20% річних із щорічним погашенням відсотків та основної суми боргу (при цьому відсотки нараховуються на непогашену суму боргу). Лізингові платежі згідно з чинним законодавством України не оподатковуються ПДВ. Річна норма амортизації - 25%, розмір щорічної маржі лізингодавця - 4%, щорічного страхового платежу - 2%. Періодичність виплати лізингових платежів - щорічна. Визначте склад лізингових платежів.

2. Підприємство на придбання обладнання звертається до уповноваженого банку із клопотанням про надання кредиту на суму 2200 тис. гри. під 16% річних на 5 років з пільговим періодом кредитування 1 рік (відстрочка погашення основної суми боргу). На основі прогнозу прибутку та прогнозу руху грошових потоків підприємства (табл. 11.1) розраховувати коефіцієнт обслуговування боргу (K6).

11.5. Тести і практичні завдання для самоперевірки з теми 11

1. Які характеристики капіталу підприємства визначають його як головний об\'єкт фінансового управління підприємством?

А. Капітал підприємства - основний чинник виробництва і головний об\'єкт фінансового управління підприємством.

Б. Капітал визначає фінансові ресурси підприємства, що приносять доход.

В. Капітал - головне джерело формування добробуту його власників.

Г. Капітал підприємства є вимірювачем його ринкової вартості.

Д. Динаміка капіталу підприємства є індикатором рівня ефективності його господарської діяльності.

3. Загальна потреба у капіталі підприємства при його започа- ткуванні залежить від:

A) капіталоємності продукції, обсягу її виробництва, перед- стартових витрат, пов\'язаних із створенням нового підприємства;

Б) розміру підприємства і його розташування;

B) загальної вартості активів.

4. Знайдіть правильне визначення основної мети формування капіталу підприємства:

A) Задоволення потреби підприємства у придбанні необхідних активів і оптимізації його структури з позицій забезпечення умов його ефективного використання.

Б) Забезпечення відповідності обсягу капіталу обсягу активів підприємства.

B) Забезпечення мінімізації витрат на формування капіталу із різних джерел.

5. На які цілі надається банківський кредит?

A. Фінансування оборотного капіталу.

Б. Покриття збитків від господарської діяльності.

B. Викуп приватизованого підприємства.

Г. Збільшення статутного фонду банку.

Д. Внесення платежів у бюджет.

6. До видів банківського кредиту належать:

A) овердрафт;

Б) контокорентний кредит;

B) обліковий кредит;

Г) акцептний кредит;

Д) авальний кредит;

Е) комерційний кредит;

Ж) лізинг;

3) державний кредит.

7. Об\'єктом лізингу можуть бути:

A) машини та обладнання;

Б) транспортні засоби;

B) засоби обчислювальної техніки;

Г) виробничі будівлі та споруди;

Д) земельні ділянки та інші природні об\'єкти;

Ж) об\'єкти оренди державного майна. [19]

В) межа, яка встановлює максимальні й мінімальні розміри та терміни видачі кредиту одному позичальнику;

Г) ліміти видачі кредитів.

9. Лізинговий кредит - це:

A) надання суб\'єктами господарювання взаємного кредиту у вигляді відстрочки платежу за продані товари й надані послуги;

Б) надання суб\'єктами господарювання взаємної відстрочки платежів за товарно-матеріальні цінності;

B) взаємне передавання суб\'єктами господарювання матеріальних цінностей на умовах оренди;

Г) надання банком кредиту на умовах відстрочки платежу;

Д) правильної відповіді немає.

10. Кредитоспроможність - це:

1) здатність позичальника в повному обсязі і в узгоджений строк розрахуватися за борговими зобов\'язаннями;

2) здатність кредитора в повному обсязі в узгоджений строк надати кредит позичальнику;

3) здатність кредитора в повному обсязі погасити свої зобов\'язання перед клієнтами;

4) правильної відповіді немає.

11. Стадіями руху капіталу підприємства в процесі його виробничого використання є:

A) промисловий капітал;

Б) грошовий капітал;

B) продуктивний капітал;

Г) товарний капітал.

Ситуація 1*. У комерційний банк надійшли заявки від підприємств на отримання кредиту за кредитною лінією Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). У заявках підприємства сповістили про себе такі дані (табл. 11.2):

Адаптований приклад із [67, с. 304].

Відсоткова ставка за кредит - 15% річних.

1. Поясніть, заявку якого клієнта уповноважений банк схильний буде задовольнити.

2. Обчисліть для цього клієнта коефіцієнт обслуговування

боргу.

Ситуація 2. Визначити загальну потребу в капіталі для за- початкування нового підприємства, якщо середньогалузева капіта- лоємність продукції складає 5 тис. грн., річний обсяг виробництва за планом - 300 тис. шт., передстартові витрати та інші одночасні затрати капіталу, що пов\'язані із започаткуванням підприємства, - 2 мли. грн.

12.1. Питання для обговорення до теми 12

1. Форми функціонування власного капіталу підприємства.

2. Склад основних джерел формування власних фінансових ресурсів підприємства.

3. Етапи розробки політики формування власних фінансових ресурсів підприємства.

4. Схема формування маржинального, валового і чистого прибутку.

5. Визначення "точки беззбитковості" і "запасу фінансової міцності".

6. Ефект операційного важеля.

7. Значення дивідендної політики.

8. Коефіцієнт виплати.

9. Негрошові виплати дивідендів.

10. Вплив різних форм виплати дивідендів на баланс.

11. Обмеження виплат дивідендів.

12.2. Нормативні акти до теми 12

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. // Галицькі контракти. - 1997. - №26.

С(П)БОЗ "Звіт про фінансові результати".

12.3. Основні поняття до теми 12

Поняття "капітал" звичайно асоціюється з поняттям "власність". У момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і представляє собою вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, основна облікова формула А =3+К набуває вигляду A = K, оскільки 3 = 0. Саме так трактується початковий статутний капітал Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс».

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов\'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = 3+ К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.

Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов\'язаннями:

К=А-3.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов\'язань.

Визнання і оцінка власного капіталу безпосередньо залежить від визнання і оцінки його складових - активів і зобов\'язань.

Дані про власний капітал наводяться в окремому розділі балансу відповідно до вимоги повного розкриття інформації у розрізі його складників, які відображаються у розділі І пасиву балансу (табл. 12.1).

Слід зазначити, що сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми.

Власний капітал є основою для започаткування і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

1) довгострокового фінансування - знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго;

2) відповідальності і захисту прав кредиторів - відображений у балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

3) компенсації понесених збитків - тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

4) кредитоспроможності - при наданні кредиту за інших рівних умов перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

5) фінансування ризику - власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на які не погоджуються кредитори;

6) самостійності і влади - розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

7) розподілу доходів і активів - частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

Як правило, підприємство створюється з метою отримання прибутку. Реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

Згідно з фінансовою концепцією збереження капіталу прибуток заробляється підприємством (а відповідно зберігається та нарощується його капітал) тільки за умови, якщо сума чистих активів на кінець періоду перевищує суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду.

Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії: інвестований ( вкладений або сплачений капітал); нерозподілений прибуток (рис. 12.1).

Рис. 12.1. Джерела утворення власного капіталу і форми його існування

Інвестований капітал - це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (об\'явленою) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

• статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов\'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

• додатковий капітал (нереєстрований) - це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Статутний і додатковий капітал виконують різні функції. Так, статутний капітал - це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від додаткового, він забезпечує регулювання відносин власності і управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу. Це прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.

Сума нерозподіленого прибутку поточного року розраховується таким чином:

нерозподілений прибуток за попередній рік плюс

чистий прибуток за поточний рік мінус

дивіденди за поточний рік мінус

внески, якщо такі здійснюються, на поповнення резервного капіталу.

Сума непокритого збитку наводиться в дужках (див. табл. 12.1) та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Необхідно зазначити, що методика визначення прибутку на українських підприємствах не відповідає МСБО. Витрати українських підприємств значно занижені, оскільки частина витрат розглядається як використання прибутку. Згідно з МСБО використанням прибутку є розподіл його між власниками (учасниками) підприємства (нарахування і виплата дивідендів), створення резервного капіталу та різні види реінвестування. Тому нерідкими були випадки, коли при переході на МСБО прибуткові підприємства ставали збитковими.

Маржинальный прибуток (сума покриття) - різниця між сумою виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) без урахування непрямих податків, включених у ціну, та сумою змінних витрат виробництва на обсяг продукції.

Сила впливу операційного важеля визначається діленням валової маржі на прибуток підприємства до оподаткування.

Валова маржа = Прибуток + Постійні витрати = (Виручка - Постійні витрати - Змінні витрати на одиницю продукції х Обсяг реалізації) + Постійні витрати = Виручка - Змінні витрати на одиницю продукції X Обсяг реалізації.

Поріг рентабельності = Постійні витрати -т- Валова маржа у відносному вираженні. Це виручка від реалізації, завдяки якій підприємство вже не має збитків, але ще не має прибутку.

Операційний важіль вказує на залежність між зростанням прибутку і збільшенням виручки на підприємстві, тобто показує ступінь підприємницького ризику.

Запас фінансової міцності підприємства становить різницю між досягнутою фактичною виручкою від реалізації і порогом рентабельності.

Дивіденд - доход на цінні папери, як правило, у вигляді грошей або акцій.

Номінальна вартість - називна вартість акції або облігації.

Дивіденд, виплачений акціями - дивіденд, сплачений додатковою акцією, замість виплати дивіденду грошима.

Подрібнення акцій - випуск більшої кількості акцій без збільшення суми власного акційного капіталу.

Коефіцієнт виплати - важливий елемент дивідендної політики, визначається часткою від ділення дивіденду на акцію на доход на акцію.

12.4. Навчальні завдання до теми 12

1. Проілюструємо застосування елементів аналізу беззбитковості на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн". Скористаємося даними, наведеними у [56, с. 95].

1. Виручка від реалізації (В) - 29500 грн.

2. Змінні витрати (ЗВ) - 2889,1 грн.

3. Постійні витрати (ПВ) -7824,97 грн.

4. Загальна сума витрат (Заг.В) -10714,07 грн.

5. Прибуток (П) - 18785,93 грн.

Визначимо спочатку поріг рентабельності.

Поріг рентабельності = Постійні витрати : Валова маржа у відносному вираженні.

Валова маржа = Прибуток + Постійні витрати = 18785,93 + 7824,97 = 26610,9; тобто 90,206% виручки від реалізації, або 0,90206 - у відносному вираженні.

Поріг рентабельності = 7824,97 : 0,90206 = 8674,56 грн.

Тобто при досягненні виручки від реалізації в 8674,56 грн. підприємство досягає окупності і постійних, і змінних витрат.

Запас фінансової міцності = Виручка - Поріг рентабельності = 29500 - 8674,56 = 20825,44 грн., або у відносному вираженні запас фінансової міцності становить 70,6% виручки від реалізації (20825,44 : 29500). Це означає, що підприємство здатне витримати 70-відсоткове зниження виручки від реалізації без серйозної загрози для свого фінансового стану.

Також визначимо силу впливу операційного важеля:

Операційний важіль = Валова маржа : Прибуток = = (Виручка -Змінні витрати) : Прибуток = (29500 -2889,1) : 18785,93 = 1,42

Тобто при збільшенні виручки, наприклад, на 5% прибуток зросте на 1,42 х 5% = 7,1%.

Розглянута методика аналізу беззбитковості дозволяє на практиці приймати ефективні управлінські рішення при розв\'язанні більшості фінансово-господарських ситуацій.

Змоделюємо дві ситуації стосовно наведеного об\'єкта дослідження.

1. Визначити, скільки відсотків прибутку може зберегти підприємство "Дизайн", якщо виручка від реалізації зменшиться на 30%?

Оскільки сила впливу операційного важеля дорівнює 1,42, то при зменшенні виручки на 30% прибуток зменшиться на 30% х 1,42 = 42,6%. Це означає, що підприємство збереже більше половини очікуваного прибутку (57,4%).

2. На скільки відсотків необхідно зменшити постійні витрати, щоб при скороченні виручки на 30% і попередньому значенні сили впливу операційного важеля підприємство "Дизайн" зберегло 42,6% очікуваного прибутку?

Щоб зберегти 42,6% очікуваного прибутку при зменшенні виручки на 30%, необхідно у розрахунках виходити із формули сили впливу операційного важеля, визначеної відносно постійних витрат:

Операційний важіль = 1 + Постійні витрати : Прибуток.

Постійні витрати : Прибуток = Операційний важіль -1.

Постійні витрати = (Операційний важіль -1) х Прибуток.

Значить, щоб зберегти 42,6% прибутку, або 8002,81 грн. (18785,93 X 42,6 %/ 100%), потрібно, щоб постійні витрати не перевищили величини (1,42 - I) X 8002,81 = 3361,18 грн., або 43% початкової суми постійних витрат (7824,97 грн.). Тобто щоб зберегти внаслідок скорочення виручки на 30% суму прибутку 8002,81 грн. (що становить 42,6%, які підприємство могло втратити), потрібно, щоб постійні витрати були на 57% (100% - 43%) меншими вихідної суми постійних витрат.

На практиці завдання максимізації маси прибутку зводиться до визначення такої комбінації витрат, при якій прибуток має найвище значення з усіх можливих варіантів.

2.Використання дивідендів для оцінки акцій. Підприємство виплачує дивіденд у розмірі 1 гри. Очікується, що наступні три роки дивіденди будуть рівномірно зростати на 10% щорічно. Потім у наступні роки виплату дивідендів буде припинено на певний період. Інвестор купив акцію за 20 грн. Визначте очікувану ціну акції після четвертого року за дисконтної ставки 16%.

3.Визначити наслідки виплати дивідендів акціями та подрібнення акцій за вихідними даними (табл. 12.2).

4. Заповнити І розділ пасиву балансу "Власний капітал" та звіт про власний капітал Вихідні дані:

1) Витяг із балансу: розділ "Власний капітал"

тис. грн.

на 31.12.2003 р. на 31.12.2004 р.

2) Операції за 2004 р., що вплинули на суму власного капіталу

У лютому 2004 р. підприємством була виявлена суттєва помилка у нарахуванні суми амортизації в попередньому році, у результаті якої була занижена сума чистого прибутку на 20 тис. грн.

У березні 2004 р. надійшли кошти в сумі 400 тис. грн. на оплату за підписані, але неповністю сплачені акції; благодійний внесок у сумі 20 тис. грн.

У травні 2004 р. підприємство викупило власні акції на суму 350 тис. гри., а в червні повністю анулювало їх.

Чистий прибуток за 2004 р. склав 80 тис. грн.

На поповнення резервного капіталу було спрямовано 6 тис. грн.

За підсумками 2004 р. оголошені дивіденди на привілейовані акції - 4 тис. грн., на прості акції - 70 тис. грн.

12.5. Тести і практичні завдання для самоперевірки знань

1. Визначити роботи, які не входять до складу основних етапів розробки політики формування власних фінансових ресурсів підприємства:

A) аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства у попередньому періоді;

Б) визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах;

B) забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел;

Г) визначення валового та операційного прибутку підприємства.

2. Чистий доход від реалізації Б.

3. Загальна сума витрат В.

4. Сума змінних витрат Г.

5. Сума постійних витрат Д.

6. Маржинальний прибуток Е.

7. Беззбитковий оборот Ж.

Питання

1. Чому дивіденди важливі для інвесторів?

2. Чи відіграє роль дивідендна політика у процесі прийняття рішення про інвестиції?

3. Яка з точки зору фірми дивідендна політика найкраща і

чому?

4. Як зміниться балансовий рахунок, що фіксує капітал, коли подрібнюються акції? Коли дивіденди виплачуються акціями?

5. Назвіть два юридичні обмеження щодо виплати дивідендів.

6. Які існують договірні угоди з кредиторами і як вони можуть стати на заваді фірмі у проведенні найсприятливішої дивідендної політики?

7. Які податкові переваги мають інвестори, коли дозволяють фірмі реінвестувати прибутки, а не сплачувати їх акціонерам?

8. Як пояснюють Модільяні і Міллер непричетність дивідендів до оцінки акцій?

9. Поясніть, як працює метод чистого залишку дивідендів.

10. Яка дивідендна політика найкраща для фірми?

Практичні завдання до теми 12

1. Фірма А сплачує дивіденд 5 грн., ціна акції фірми - 35 грн. Визначити процент доходу від акції. Якщо акції фірми Б дають 10%, поясніть, що означає ця різниця процента доходу від акцій.

2. Вирахуйте коефіцієнт виплати дивідендів фірми, яка має доход на акцію 10 грн. і сплачує дивіденд 3 грн. на акцію.

3. Фірма оголошує подрібнення акцій 2 за 1. Акція перед подрібненням продавалась за 50 грн. і мала номінал 10 грн. Укажіть, яка буде ціна акції і її номінал після подрібнення.

Укажіть, як зміняться вище наведені дані, якщо фірма сплатить дивіденд на акцію 20%, ціна акції - 40 грн.

5. Визначити ціну звичайних акцій компанії А, якщо дивіденди зросли з 2 грн. до 4 грн. на акцію за останні 9 років, коефіцієнт виплати - 50%, а ставка дисконта - 15%.

6. Скласти баланс ВАТ "Ранок" станом на 31.12.200... р. на підставі господарських операцій за грудень поточного року:

1. Зареєстровано ВАТ "Ранок" і оголошена відкрита підписка на акції.

Статутний капітал ВАТ "Ранок"

зареєстрований у сумі 96 500 грн.,

у складі якого:

• прості акції 175 000 шт. х 0,50 грн. = 87 500 грн.

• привілейовані акції 12 000 шт. х 0,75 грн. = 9 000 грн.

2. Засновники внесли до статутного

капіталу ВАТ "Ранок" (грн.)

• акції іншого підприємства 2 500

• матеріали 8 000

• грошові кошти 14 500

у тому числі:

на розрахунковий рахунок -14 000 у касу 500

в обмін на 38 000 простих і 8 000 привілейованих акцій.

3. На розрахунковий рахунок надійшли кошти від продажу:

• простих акцій 52 500 шт. х 0,60 грн.

• привілейованих акцій 4 000 х 1,00 грн.

7. Використовуючи дані завдання 6 та наведені господарські операції, скласти розділ І пасиву балансу "Власний капітал" станом на 31.12.200... р. та звіт про власний капітал ВАТ "Ранок" за 200... рік.