Оцінка вартості власного капіталу

Процес формування капіталу підприємства нерозривно пов’язаний з оцінкою його вартості. А оскільки фінансова діяльність суб’єктів господарювання потребує постійного підвищення ефективності формування і використання сукупного капіталу що включає власний, позиковий і залучений капітал, у цьому зв’язку особливо важлива оцінка вартості власного капіталу.

- потреба постійного коригування використовуваної частини капіталу, пов’язана з необхідністю приведення його до порівнянної і фінансової еквівалентної вартості;

- імовірнісна оцінка вартості знову залучуваного власного капіталу;

- можливе збільшення вартості власного капіталу за рахунок перерозподілу суми виплат власникам капіталу. Це пов’язано з розподілом чистого прибутку підприємства, частина якого йде на виплати власникам відсотків і дивідендів;

- збільшення вартості власного капіталу порівняно з позиковим за рахунок включення суми виплат власникам капіталу до складу оподатковуваного прибутку. Це визначає більш високий рівень вартості знову залучуваного власного капіталу порівняно з позиковим;

- більш високий рівень ризику інвесторів при залученні власного капіталу що збільшує його вартість на розмір премії за ризик, тому що претензії власників основної частини цього капіталу при банкрутстві підприємства підлягають задоволенню в останню чергу;

- відсутність зворотного грошового потоку з основної суми коштів при залученні підприємством додаткового власного капіталу;

- зростання безпеки підприємства, забезпечення необхідного рівня платоспроможності і фінансової стійкості за рахунок залучення власного капіталу в господарську діяльність.

В економічній літературі існують досить однотипні підходи до вартісної оцінки власного капіталу. При цьому, на наш погляд, найбільшою мірою враховується закордонний досвід.

Запропонований І.А. Бланком підхід до оцінки вартості капіталу помітно відрізняється від даної точки зору. Він розглядає вартість власного капіталу як оцінку сукупних елементів, що включають оцінку функціонуючого капіталу, нерозподіленого прибутку, додатково залучуваного акціонерного (пайового) капіталу[64].

Виходячи з вітчизняного досвіду та особливостей фінансово-господарської діяльності підприємств України, можна зазначити, що вартість власного капіталу підприємства - це грошовий доход, який прагнуть одержати власники підприємства.

Залежно від обсягу, джерела і виду використовуваної інформації вирізняють декілька моделей визначення вартості власного капіталу:

1. Модель оцінки доходності фінансових активів.

2. Модель дисконтованого грошового потоку.

3. Цінова модель ринку капіталу.

Для того, щоб визначити складові вартості власного капіталу, необхідно сконструювати модель - побудувати теорію. А це потребує спрощень, що дозволять абстрагуватися від усієї складності ситуації і розглядати тільки найбільш важливі її елементи. Для цього формулюються певні припущення про об’єкт дослідження, при цьому обґрунтованість цих припущень не має особливого значення, тому що важливість моделі полягає в тому, щоб допомогти в розумінні і передбаченні модельованого процесу. Мілтон Фрідмен, Нобелівський лауреат 1976 р. у галузі економіки, писав: «... Що стосується «припущень» будь-якої теорії, то доречним є не питання про їхню «реалістичність», якою вони ніколи не володіють, а проте, наскільки гарної апроксимації аналізованого явища вони дозволяють добитися. І відповіддю на це питання є демонстрація того, як працює теорія, чи дає вона досить точні передбачення»1.

Модель доходності фінансових активів. Використання моделі оцінки фінансових активів (Capital Assets Price Model, CAMP)[65] [66] дозволяє пов’язати очікувану доходність активу з його ступенем ризикованості, що вимірюється «бета»-коефіцієнтом.

Ця модель була розроблена лауреатом Нобелівської премії Вілья- мом Шарпом (William Sharpe) у 60-ті рр., проте дотепер застосовується як базова модель оцінки ринку капіталу, тому що відрізняється простотою концепції і практичною придатністю. В основі моделі CAMP лежать певні припущення, що в цілому характеризують ситуацію таким чином: всі інвестори володіють однією тією ж інформацією й однаково аналізують одержувану інформацію; ринки цінних паперів є досконалими ринками.

По суті, модель оцінки фінансових активів - це модель, що описує зв’язок між ризиком і очікуваною доходністю, згідно з якою очікувана доходність цінного папера дорівнює безризиковій процентній ставці плюс премія, що враховує систематичний ризик (мінливість доходності акцій, пов’язана зі зміною доходністю ринку в цілому) такого цінного папера[67].

Рис. 14.6. Графік моделі CAMP

Заштрихована ділянка ABCEFH, на рис 14.6, являє собою можливу множину ризикових активів. Криві I I2,13- це криві бай-

дужості, що відображають вибір між ризиком і очікуваною доход- ністю для кожного власника цінних паперів. Точка ДБР-безризи- ковий актив з доходністю за тримісячними облігаціями внутрішньої державної позики України1.

Перетинання кривої байдужності з ділянкою ефективної множини ABCEFH (точка В) відображає вибір можливого портфеля, при якому інвестор одержує найвищу можливу доходність при розмірі ризику Pk і найменшу величину ризику при даній очікуваній доходності Д.

За умови виконання припущень моделі CAMP всі інвестори намагаються сформувати однаковий за структурою портфель ризикованих активів, тобто кожний інвестор обере ту саму комбінацію.

Оцінюючи власний капітал підприємства, деякі вчені-еконо- місти підтверджують, що процес формування доходів описується одним єдиним фактором. З використанням однофакторної моделі на рис 14.7 відображено зв’язок між темпом приросту ВВП і доходністю власного капіталу банку АКБ «НувельБанк». Ця залежність виражена рівнянням регресії/= 0,2575х2-0,95х+ 8,3972 і свідчить про те, що зі збільшенням темпів приросту ВВП до- ходність власного капіталу знижується.

Але незважаючи на виявлену залежність, не варто припускати, що дана факторна модель може використовуватися для наступних періодів. Ризики і доходність, пов’язані з формуванням і використанням власного капіталу національними компаніями, залежать від різноманітних факторів і можуть змінюватися з часом.

Статистичні методи оцінок мають бути доповнені суб’єктивними даними для того, щоб побудована модель враховувала динамічну природу інвестиційного середовища.

Рис. 14.7. Однофакторна модель взаємозв’язку темпів приросту ВВП* і доходності власного капіталу АКБ «НувельБанк»** (1996-2002 рр.)

Питання для самоконтролю

1. У чому полягають особливості оцінки вартості власного капіталу?

2. Які моделі використовуються для визначення вартості власного капіталу?

3. У чому полягає особливість моделі доходності фінансових активів?

14.3.