Моделі оцінки вартості зобов’язань підприємства

Поділ капіталу підприємства на власний капітал і зобов’язання підприємства відповідно до принципу попередньої поеле- ментної оцінки вартості капіталу в основному пов’язаний з різними методиками і моделями, використовуваними для одержання показника «середньозважена вартість капіталу».

Аналізуючи WACC, Ван Хорн дає таке визначення вартості позикового капіталу: «...це необхідна ставка доходності за інвестиціями кредиторів компанії»[55]. Відповідно до даного визначення необхідно розділити позиковий капітал, посилаючись на різні методики його урахування й оцінки.

Позиковий і залучений фінансовий капітал характеризує сукупний обсяг зобов’язань суб’єктів господарювання або загальну суму боргу (рис. 13.1).

Рис. 13.1. Склад зобов’язань підприємства

Позиковий і залучений капітал із позиції його вартісної оцінки має ряд особливостей, що необхідно враховувати в господарській діяльності підприємства.

1. При використанні позикового і залученого капіталу на підприємстві формується зворотний грошовий потік, що включає дві складові: суми основного боргу і відсотки за його обслуговування. Подібна діяльність пов’язана з появою групи фінансових ризиків, дія яких не залежить від форм і умов запозичення коштів, проте пов’язана з обсягами зовнішніх зобов’язань. У випадку неповернення позикових і залучених коштів це може призвести підприємство до банкрутства.

2. Одержання позикових коштів пов’язано з фактичним рівнем кредитоспроможності підприємства. Чим він вище, тим нижче вартість залучення капіталу. Для надійних позичальників процентна ставка нижче, а обсяг кредитів вище.

3. Стан фінансового ринку впливає на залучення коштів підприємствами. Розвинутий фінансовий ринок дозволяє використовувати різні схеми і форми запозичення необхідного обсягу капіталу і тим самим знижувати його вартість.

4. Істотною особливістю використання позикових коштів є достатня простота формування показника оцінки вартості капіталу. Таким показником може бути відсоток за кредит, купонна ставка з облігацій, дисконтна ставка за векселями, відсоток з лізингу (оренди), відсоток цінової знижки тощо.

5. У процесі вартісної оцінки позикового і залученого капіталу, як правило, може використовуватися податковий коректор. Це пов’язано з порядком віднесення витрат з обслуговуваня боргу на собівартість або на прибуток.

В економічній літературі найбільш часто розглядаються два джерела формування позикових коштів: банківський кредит і облігаційна позика. Саме для цих джерел запозичення капіталу здійснюють оцінку вартості1. Проте найбільш повну схему оцінки вартості позикового і залученого фінансового капіталу запропонував І.А. Бланк (рис. 13.2)[56] [57].

У запропонованій схемі виділяються чотири основних елементи: фінансовий кредит; облігаційна позика; товарний (комерційний) кредит; кредиторська заборгованість. Виділення цих елементів дозволяє більш точно визначити середньозважену вартість позикового і залученого фінансового капіталу.