6.2. Оцінка окремих елементів власного капіталу

Поелементна оцінка вартості власного капіталу сприяє зміцненню фінансової стійкості корпорації на основі вибору найбільш недорогих джерел його залучення.

Механізм поелементної оцінки власного капіталу корпорації-емітента має такі складові:

по-перше, розрахунок вартості власного капіталу, викори­стовуваного у звітному періоді.

де ВКвз - вартість використовуваного власного капіталу у звітному періоді, %;

ЧПз - сума чистого прибутку, виплаченого акціонерам у процесі його використання;

ВК - середня величина власного капіталу у звітному періоді.

Процес управління вартістю даного елемента власного капіталу здійснюється перш за все у поточній (звичайній) дія­льності. Відповідно вартість використовуваного капіталу у майбутньому (прогнозованому) періоді може бути встановлена за формулою:

де ВКвп - вартість використовуваного власного капіталу в майбутньому періоді, %;

І - прогнозований індекс зростання виплат з чистого при­бутку по корпорації в цілому, долі одиниці.

Як вже зазначалося, вартість нерозподіленого прибутку прирівнюють до ціни використовуваного власного капіталу у майбутньому періоді:

Внп=ВКвп

де Внп - вартість нерозподіленого прибутку, %.

Якщо вартість використовуваного власного капіталу в майбутньому періоді і вартість нерозподіленого прибутку в тому ж періоді ідентичні, то при оцінці середньозваженої вар­тості капіталу (WACC) у плановому періоді дані елементи капі­талу можна розглядати як єдиний елемент, тобто включати до оцінки із загальною сумованою питомою вагою.

По-друге, вартість додатково залученого акціонерного ка­піталу розраховується в процесі оцінки окремо - за звичай­ними і привілейованими акціями, оскільки норма дивіденду, що передбачається за ними, неоднакова.

Вартість залучення додаткового капіталу за рахунок емісії звичайних акцій потребує наявності таких показників:

1) суми довгострокової емісії звичайних акцій;

2) дивіденду, виплаченого у звітному періоді на одну звичайну акцію;

3) планового індексу зростання виплат чистого прибутку акціонерам у формі дивідендів;

4) прогнозованих витрат за емісією звичайних акцій.

У процесі залучення даного виду власного капіталу слід ураховувати, що за вартістю він є більш дорогим, оскільки витрати на його обслуговування не знижують оподатковува­ний прибуток, а фінансовий ризик найбільш високий, оскіль­ки ця частина акціонерного капіталу при банкрутстві акціо­нерного товариства захищена найменше.

Розрахунок вартості додаткового капіталу, який залучають за рахунок емісії звичайних акцій (ВКза), рекомендують здій­снювати за формулою:

де ВКза - вартість власного капіталу, що залучають за раху­нок випуску звичайних акцій, шт.;

Кза - кількість додатково випущених звичайних акцій, шт.;

Дза - сума дивіденду, що припадає на одну звичайну ак­цію у звітному періоді, грн.;

І - плановий індекс зростання дивідендів з чистого при­бутку акціонерам;

ВКЗА - сума власного (акціонерного) капіталу, що залуча­ють за рахунок випуску звичайних акцій;

Be - витрати з емісії звичайних акцій щодо загальної су­ми емісії акції, долі одиниці.

Приклад. Кза = 1.2 млн. шт.; Дза = 18 грн.; І = 1,05; £ВКЗД =72 млн. грн.; ВЕ = 0,03 (3%).

Розв\'язання

Вартість залучення додаткового капіталу за допомогою емісії привілейованих акцій визначають з урахуванням фік­сованого розміру дивідендів, що встановлюються загальними зборами акціонерів або Радою директорів акціонерного това­риства.

Виходячи з цих особливостей, вартість додатково залуче­ного капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій визна­чають за формулою:

де ВКпа - вартість власного капіталу, що залучають за допо­могою привілейованих акцій, %;

Дпа - сума дивідендів, передбачених до виплати відповід­но до контрактних зобов\'язань акціонерного товариства;

£ВКпа - вартість власного капіталу, що залучають за до­помогою привілейованих акцій;

Be - емісійні витрати, виражені в частках одиниці щодо до загальної суми емісії.

Приклад. Дпа = 2,88 млн. грн. (360 тис. акцій х 8 грн.); ]ГВКПД=18 млн. грн. (360 тис. акцій х 50 грн.); Be = = 0,02 (2%).

Процес управління вартістю залучення власного капіталу за рахунок емісії акцій пов\'язаний з великими труднощами і високим ризиком для емітента. Це потребує високої кваліфі кації фінансового директора (головного фінансового мене­джера), який відповідає за цей процес.

Управління ціною (вартістю) власного капіталу потребує від корпорації розробки й реалізації зваженої емісійної і диві­дендної політики.