Методи фінансового планування і прогнозування

Системний підхід у фінансовому плануванні підприємства полягає в тому, що кожен його підрозділ розглядається як елемент внутрішньокомплексної підсистеми, а план його діяльності обґрунтовується, виходячи з вимог, які ставляться до розвитку цієї перспективи.

На нижньому рівні об’єктами фінансового планування виступають внутрішньовиробничі підозділи підприємства. На верхньому розглядається підприємство в цілому, з усіма підрозділами включно. На проміжних рівнях об’єктами фінансового планування стають сукупності взаємопов’язаних виробництв і видів діяльності, які виділяють за різними ознаками, істотними для того чи іншого аспекта їхнього планового розвитку. Мета планування на цьому рівні полягає в конкретизації та забезпеченні виконання господарських вимог, що ставляться до фінансових планів розвитку підсистем нижчих рівнів.

Поглиблення процесів спеціалізації та інтеграції в умовах переходу до ринкової економіки неминуче пов’язано зі зміною та ускладненням організаційної структури підприємства. У результаті переважна більшість його підрозділів у теперішній час являє собою ієрархічно організовані системи того чи іншого ступеня складності. Диференціація підрозділів і видів діяльності підприємства посилює їхню взаємну залежність одне від одного, сприяє ускладненню та подовженню ланцюжків господарських зв’язків. До аналогічних наслідків призводить і територіальна диференціація та інтеграція підприємств. Вплив темпів розвитку одних підгалузей та їхніх виробництв на інші починає носити постійний, стійкий характер, утворюються комплекси функціонально взаємопов’язаних підрозділів виробництва - підга- лузеві системи.

У цих умовах під час формування в цілому фінансових планів підприємства, з одного боку, виникає необхідність урахування специфічних законів розвитку та функціонування вже сформованих функціональних та організаційних систем, з іншої- їх цілеспрямованої планомірної інтеграції.

Мету функціонування підприємства можна визначити як задоволення суспільних потреб у його кінцевій продукції з мінімальними витратами на її виробництво і за умови ефективного використання як проміжних продуктів підприємства, так і виділених йому господарських ресурсів багатоцільового призначення.

Характеристика кінцевих народногосподарських результатів функціонування підприємства включає принаймні три різні аспекти. По-перше, у кінцевих результатах повинен відображатися ступінь задоволення суспільних потреб у виробництві тієї чи іншої продукції. Через це всередині підприємства виділяються підрозділи, що виробляють у найбільшій кількості ту чи іншу продукцію, котра являє собою його кінцеву продукцію з позиції народного господарства. Вони утворюють основу виробництва. По-друге, повинна забезпечуватися можливість порівняння одержаних результатів з виробничими витратами. По-третє, необхідне врахування ефективності використання підприємством ресурсів багатоцільового призначення. Кінцеві результати, з одного боку, можуть стимулювати підвищення ефективності виробництва шляхом економії цих ресурсів усередині підприємства, з іншої - обумовлювати економію витрат праці у народному господарстві, що також являє собою кінцевий ефект для підприємства.

Під час конструювання оптимізаційних моделей фінансового планування підприємства необхідно враховувати певні обставини. Аналіз взаємозв’язків даного виробничого підприємства в системі суспільного виробництва показує, що різні сфери економіки та її підрозділів, з одного боку, неоднаково реагують на зміну внутрішньої структури й динаміки розвитку підприємства в цілому, з іншого - справляють різний вплив на показники його розвитку та ефективності.

Загальним критерієм оцінки діяльності підприємства виступає ступінь задоволення ним потреб народного господарства у відповідній продукції. Оптимальний за будь-яким критеріями план є ефективним у математичному смислі. Поняття ефективності плану, сформульоване Л.В. Канторовичем, дуже плідне при математичному аналізі економічних моделей.

Нехай у- план (вектор) виробництва продукції підприємства, а b - вектор витрат зовнішніх для підприємства ресурсів, необхідних для виробництва у. План (у, Ь) називається ефективним, якщо не існує іншого плану, який реалізується в рамках заданих можливостей (у\