10.2. Практика фінансового планування в Україні та за кордоном

У сучасних умовах не можна просто порівнювати вітчиз­няний і зарубіжний досвід у розробці фінансових планів. Віт­чизняний досвід перебуває на початковій стадії розвитку, то­му відсутні статистичні ряди показників для проведення гли­боких розробок у цій галузі фінансової науки.

Однак багато українських економістів все ж таки намага­ються різними шляхами підійти до проблеми корпоративного фінансового планування. Тому розрив між; вітчизняними й зарубіжними авторами буде поступово скорочуватися. Слід також: відзначити, що механічне впровадження зарубіжного досвіду на практику підприємств України неприйнятне.

Основна відмінність зарубіжного досвіду полягає у ши­ршій інтерпретації терміну «планування». Під ним розуміють на­прямок діяльності корпорації, пов\'язаний із прогнозуванням і бюджетуванням капіталу, доходів і витрат (складання бюджетів-кошторисів). Причому прогнозування здійснюється на більш тривалий, ніж; у нашій країні період - 3-5 років.

Система фінансових планів (бюджетів) західних корпорацій включає:

1) прогноз балансу активів і пасивів;

2) прогноз звіту про прибутки і збитки;

3) прогноз звіту про рух грошових коштів;

4) прогноз ключових фінансових показників (обсягу про­дажу, витрат виробництва і обігу, прибутку, рентабельності активів і власного капіталу, курсу акцій тощо);

5) довгостроковий бюджет капітальних вкладень і оцінку інвестиційних проектів;

6) довгострокову стратегію фінансування корпорації. Процес фінансового планування включає ряд етапів,

а саме:

1) аналіз фінансових показників за попередній період на базі бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів та ін.;

2) довгострокове фінансове планування (на період більше 1 року);

3) короткострокове фінансове планування (на період мен­ше 1 року);

4) практичне впровадження планів і контроль за їх вико­нанням.

Найважливішим елементом забезпечення виробничої стій­кості корпорації є система фінансового планування, яка скла­дається з:

1) системи бюджетного планування структурних підрозділів;

2) системи наскрізного (комплексного) бюджетного плану­вання діяльності корпорації в цілому.

Основними перевагами бюджетного планування є те, що:

1) щомісячне планування бюджетів структурних підрозділів дає більш реальні показники обсягу й структури доходів та ви­трат, ніж: у нині чинній звітності;

2) у рамках затверджених бюджетів структурним підроз­ділам надається більша самостійність у витрачанні коштів на оплату праці;

3) мінімізація числа показників бюджетів дозволяє знизи­ти витрати робочого часу персоналу економічних служб під приємства;

4) бюджетне планування дозволяє зекономити грошові кошти, що є особливо важливим при виході підприємства з боргової кризи.

Для визначення фінансового потенціалу на поточний і до­вгостроковий періоди корпорації можуть розробляти декілька видів фінансових планів (бюджетів).

Першим етапом, розробки фінансового плану (оперативно­го чи річного) є проведення аналізу фінансових показників, узятих з фінансових звітів корпорації за період, що передує плановому (квартал, півріччя, рік).

Другий етап - складання спеціальних розрахунків і таб­лиць до фінансового плану (розрахунки бухгалтерського і чис­того прибутку та його розподіл за напрямками, джерел фінан­сування капітальних вкладень, потреби в оборотних коштах тощо). Рекомендують складати кілька варіантів фінансових звітів для вибору оптимального вирішення.

Третій етап: розробка звітів про виконання фінансових планів (бюджетів). Вони використовуються для фінансового аналізу і розробки планів за попередній період.

Розглянемо зміст та призначення окремих фінансових планів.

Складовою частиною бізнес-плану на діючому підприємс­тві є графік беззбитковості. Він необхідний також при створенні нової компанії, розробці інвестиційного проекту та ін. Графік показує вплив на прибуток обсягу виробництва і собівартості продукції (при розподілі на умовно змінні і умов­но постійні витрати).

Наступним необхідним документом є баланс доходів і витрат або план притоку й відтоку фінансових ресур­сів. Склад показників балансу визначається джерелами над­ходження коштів і запланованими витратами на здійснення господарської діяльності. До балансу додають розрахунки кін­цевих фінансових показників: прибутку, амортизаційних від­рахувань, засобів на споживання і накопичення. Перелік по­казників балансу дозволяє визначити склад видатків та дже­рел їх покриття в рамках планового кварталу (року). Так, чис­тий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємст­ва, спрямовується на виплату дивідендів власникам цінних паперів, фінансування капітальних вкладень, поповнення ре­зервного капіталу тощо.

В інвестиційному плані (бюджеті) відображається зага­льний обсяг реальних інвестицій (капіталовкладень), напрямки їх витрачання та джерела фінансування.

Кредитний план - це план одержання і погашення позик банків (включаючи сплату відсотків за кредит). До кредитного плану включають такі види позик:

1) на виробничі цілі (на формування основних і оборотних засобів);

2) інвестиційні кредити (на фінансування нового будівни­цтва або придбання нерухомості);

3) кредити на сезонні витрати виробництва;

4) сільськогосподарський кредит.