РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ДОПОВІДЬ ЩОДО ФІНАНСУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

РЕКОМЕНДАЦІЇ

ухвалені Венеціанською Комісією

на її 46 пленарній сесії,

(Венеція, 9-10 березня 2001 року)

Венеціанська Комісія:

Будучи зацікавленою у розвитку фундаментальних принципів демок­ратії, норм права та захисті прав людини і у контексті покращення демок­ратичної безпеки для всіх;

Із стурбованістю відзначаючи проблеми, пов’язані з незаконним фінан­суванням політичних партій, що виявилися нещодавно у деяких країнах-членах Ради Європи;

Беручи до уваги важливу роль політичних партій в рамках демократії та те, що свобода об’єднання, включаючи свободу політичного об’єднання, є однією з основних свобод, захищених Європейською Конвенцією з прав людини і є одним із наріжних каменів справжньої демократії, що перед­бачена Статутом Ради Європи;

Приділяючи особливу увагу державній практиці у сфері фінансування політичних партій;

Визнаючи необхідність подальшого поширення стандартів на основі цінностей Європейського правового доробку;

Прийняла такі рекомендації:

1.

2. Такі політичні партії можуть шукати та отримувати фонди шляхом публічного чи приватного фінансування.

A. Регулярне фінансування

a. Публічне фінансування

3. Публічне фінансування має бути призначеним для кожної партії, представленої в парламенті.

4. Однак для того, щоб гарантувати рівність можливостей для різних політичних сил, публічне фінансування може також бути поширене на політичні органи, що репрезентують важливу частину електорату та вису­вають кандидатів на виборах. Рівень фінансування може бути встановлений законодавцем на періодичній основі відповідно до об’єктивних критеріїв.

Звільнення від податків може бути надане за дії, що чітко пов’язані із політичною діяльністю партії.

5. Фінансування політичних партій публічними коштами має відбу­ватися за умови, що бюджети політичних партій будуть контрольовані спеціальними публічними органами (наприклад, Рахунковою Палатою). Держави повинні проводити політику фінансової прозорості політичних партій, що користуються публічним фінансуванням.

b. Приватне фінансування

6. Політичні партії можуть отримувати приватні фінансові пожертви. Проте пожертви від зарубіжних країн або корпорацій можуть бути забо­ронені. Ця заборона не має стосуватися фінансових внесків від громадян, що проживають за кордоном.

Також можуть розглядатися інші обмеження. Такими можуть бути:

a. максимальний рівень кожного внеску;

b. заборона внесків від підприємств промислового або комерційного спрямування чи від релігійних організацій;

c. попередній контроль за внесками від членів партій, що бажають балотуватися як кандидати на виборах публічними органами що спеціа­лізуються на виборчих питаннях.

7. Прозорість приватного фінансування кожної партії повинна гаран­туватися. Для досягненні цієї мети кожна партія повинна публікувати щорічні бюджетні звіти за попередній рік, які повинні включати перелік усіх пожертв, окрім членських внесків. Усі пожертви, що перевищують величину, визначену законодавцем, мають бути зафіксовані та опубліковані.

B. Передвиборна агітація

8. Щоб забезпечити рівність можливостей для різних політичних сил, витрати на передвиборну агітацію мають бути обмежені до певного мак­симуму, який відповідає ситуації у країні і встановлений пропорційно до кількості залучених виборців.

9. Держава повинна брати участь у видатках на передвиборну агітацію, надаючи кошти, що дорівнюють певному відсотку згаданого вище макси­муму чи пропорційно до кількості отриманих голосів. Однак партіям, що не набрали певного порогу голосів, у такому внескові може бути відмовлено

10. На витрати передвиборної агітації можуть робитися приватні внески, але загальна кількість таких внесків не повинна перевищувати вста­новлений максимум.

Можуть розглядатися також інші обмеження. Вони можусь складатися в основному з заборони внесків від підприємств промислового або комер­ційного спрямування або від релігійних організацій

11. Кошторис передвиборної агітації має надаватися на розгляд органу, уповноваженому наглядати за виборчими процедурами, наприклад, вибор­чий комітет, в межах розумного часу після закінчення виборів.

12. Прозорість виборчих видатків має бути досягнута шляхом пуб­лікації кошторису агітації.

C. Контроль та санкції

13. Будь-яке порушення у фінансуванні політичної партії повинно викликати санкції пропорційно до серйозності правопорушення, які можуть полягати у втраті всього або частини публічного фінансування на наступ­ний рік.

14. Будь-яке порушення у фінансуванні передвиборної агітації з вини партії або кандидата повинно викликати санкції пропорційно до серйоз­ності правопорушення, які можуть полягати у втраті, або повному чи частковому поверненні публічних внесків, сплаті штрафу або іншої фінан­сової санкції, або ж анулювання виборів.

15. Вказані вище норми включно з накладанням санкцій повинні засто­совуватися виборчим судом (конституційним або іншим) відповідно до закону.