XXIV. НЕВДАЛЕ ЗАЛИЦЯННЯ

У вересні 1683 року стала перед судом козачка з села Супрунівки Настя Гиоїха, вжс стара жінка, в якої навіть дорослі онуки вже були. Вона „оповідала жаль свій і ускаржалася на супруиівського шинкаря, козака Василя Собка", мовлячи:

— Панове, врядовії особи! B середу прошлую подпивалисьмо з іншими жонами зацними в його ж, Василевом, дому мед.

Ці свідки заявили:

„Виділисьмо, як Настя била Собка істиком, а Іван, унук її, бігучи з току, говорив Насті: „Защо ти, ^[65]

бабо, б’єш чоловіка?" Вона, праві, одказала: „То я його не б’ю, але даю". I побіг Собко уже не у ворота, а через тин і через левади і не ночував у домівці, а в Семена, жителя тамошнього, через ніч пробував. Відтіля і челядника посилав на довідки, що ся дієт в старшини".

3 інших свідчень видно, що Настя зараз же по- скаржилася місцевому отаманові, і вислані від нього осавульці відшукали Собка тільки вранці другого дня в чужій хаті.

Ha суді Собко „не таївся і мовив, же (що), праві, била мене Гноїха у своїм дому", проте відмовився пояснити, нащо він приходив до неї. Суд визнав його за винного і наказав посадити до в’язення, а справу відіклав „на дальший час", щоб зібрати довідки, чи не судився Собко раніше.

За два тижні відомості були зібрані, і виявилося, що Собка не раз уже судили за такі злочини, а саме: „За пана Прокопа Левенця, полковиикуючого в Полтаві, речений Собко на чужоложстві бил зловлений, за що гіриплатился пану Левенцеві і врядові міському значне; за пана Леонтія Черняка, теж полков- никуючого, зиманий бил Собко на богомерзьком ділі з бидлиною, іменно з шкапою, і тоді врядові міському платив вину належную, а пан Черняк тую ж шкапу, з которою його, Собка, зловлено, взяв за проступство оного; тепер зась потрете, поменений Собко досвідчоний єсть в том же богомерзьком ділі, же хотіл бил невісту (жінку) помененую Настю уси- ловне зґвалтувати і поповнити з нею гріх содом* ський".

Суд без усяких вагань визнав, що такий непо* правний злочинець нічого іншого, тілько „смертельного заслужив каранія конечне". Ta коли Собка привели з в’язення вислухати присуд, то судді, „углядівши на його в подейшлих літах старість*, змилосердились над старим і „вину належную панськую (тобто грошовий штраф на користь полковника) отобравши, смертелним горловим дарували оного караннем", але попередили, що коли він ще утому ж „богомерзьком поткнеться ділі і зловлений будет четвертим разом на чужоложстві, тогди без- отпускне карання смертелиого ие уйдет конечно".

Очевидячки, шинкарювання давало добрі прибутки Собкові, коли він мав змогу стільки разів одкупитися рд кари.

XXV.