ЯВДОХА ПАЛАМАРКА

Така історія сталася і з дяком села Івончинець (поблизу ГІолтави) Романом Івашенком, що „злігся“ з жінкою свого товариша по службі, івончииець- кого паламаря Яцька Даценка, Явдохою, жінкою дуже енерґійною, що вміла затулити рота тим, хто насмілювався говорити про її амурні справи.

Влітку 1690 року вирушив він у поле на жнива, попередивши жінку, що пробуде там кілька день, доки не зберуть увесь хліб. Але, як настав вечір, Яцько, „покинувши на полі з женцями воли свої, прийшов криєма (крадучись) в домівку свою і застав у кімнаті Романа дяка з Явдохою на богомер- зькім учинку". Спершу паламар так розсердився, що замкнув їх обох у кімнаті і хотів кликати людей; але після довгої сварки, умовлянь та сліз Явдосі пощастило таки так закрутити голову своєму дурнуватому чоловікові, що він не тільки випустив її та гостя з кімнати, але навіть мирно й тихо сів із ними вечеряти та иити запіканку, що невідомо звідки взялася в цьому домі.

Так би келейно цей епізод і закінчився, та, на біду, трапилося, що коли дяк опинився замкнений

у кімнаті, то він, боячись опинитися в руках ревнй- вого чоловіка, наважився хоч там що видратися в кімнати через невеличке віконце.

Щоб зручніше було лізти, він скинув із себе жупана й викинув на вулицю, але коли поліз сам, то так застряв у вузькому віконці, що Явдоха ледве витягла його за ноги назад у кімнату.

Коли вже сіли вечеряти,дяк хопився свого жупана і вийшов за ним на вулицю, та скільки не шукав, нічого не знайшов: жупан мов у воду впав. Ніколи було дякові зараз роздумувати довго. Вернувся він вечеряти без жупана.

A тим часом Із жупаном сталося ось що: пізно ввечорі повз паламареву хату проходила Гапка Ковалиха з своєю невісткою і почула галас. „За що ж це паламар посвар чииит із жінкою? Чи не за дяка?“ зразу ж догадалася вона, і через хвилину обидві жінки були під вікном.

Ha ранок вона вже була в сільського отамана Олексія Руденка і „презентувала“ йому дячкового жупана, як „лице". Але отаман був кум паламарчин, через те ке тільки не зважив на заяву Ковалишину, а ще й погрожував, що притягне її до відпові- дальности за крадіжку чужого жупана, якщо вона не поверне його зараз же дякові та почне далі ширити плітки.

Тоді Ковалиха пішла з жупаном до місцевого попа Климентія розповіла йому про все, випадковим свідком чого довелося їй бути. Багато потім

довелося паламарці та її чоловікові благати попа повернути їм жупана й нікому не розголошувати пропригоду, а головне --не доносити старшині горо- довій полтавській.

Священик погодився виконати їхнє прохання, але на тій умові, щоб дяк зараз же шукав собі іншої парафії, а Явдоха паламарка відбула церковну епітимію та відсиділа певний час у куні ¹.

Чи сяк, чи так, а довелося годитись на цю умову. Роман Івашеико перейшов на дяківське місце в Pe- шетилівку, але метка Явдоха якось одкрутилася од купи.

Трохи згодом заможна вдова Гапка Тищиха справляла обід по своєму чоловікові. Ha обід запрохала вона й духівництво, і отамана, і старосту, і чимало „зацного товариства