Польща

Польща з 1990 p. йде шляхом послідовних економічних перетворень. I весь цей час ведуться дискусії та розробляються різні варіанти децентралізації державного управління і проведення територіальної реформи.

У 1998 p. було прийнято остаточне рішення про децентралізацію і проведення територіальної реформи. При цьому в ході затвердження Проекту територіальної реформи найбільшу дискусію в польському парламенті (навіть у польському суспільстві) викликали не фінансові питання чи розподіл повноважень, а кількість регіональних утворень на рівні воєводств (провінцій) за європейською класифікацією. Можна вважати, що історичним (у т. ч. й соціально-економічним), культурним чи етнічним аспектам при цьому надавалося більше ваги, ніж суто структурним чи інституційним питанням.

Наприкінці 1998 p. Польща поділялась на 2489 муніципалітетів (з виборчими органами влади) і 49 воєводств під керівництвом представників центрального уряду (воєвод).

3 метою максимального наближення регіональної ієрархічної структури Польщі до прийнятої схеми в ЄС, починаючи з 1 січня 1999 p. в адміністративно-територіальний устрій країни внесено суттєві зміни (мал. 12.1).

Мал. 12.1

Муніципалітети (гміни) (існують з 1990 p.) несуть відповідальність за забезпечення базових повсякденних потреб населення на місцевому рівні. Крім того, вони повною мірою відповідають за місцевий розвиток, у т.

Ha сьогодні у Польщі налічується 2 478 гмін. Функції гміни:

- охорона навколишнього середовища;

- розвиток місцевої економіки;

- гмінні дороги, вулиці, мости, площі, організація дорожнього

руху;

- побутове забезпечення (водогони, каналізація, комунальні стоки і відходи, сміттєзвалища, тепло тощо), озеленення, кладовища;

- місцевий громадський транспорт;

- охорона здоров’я;

- соціальна допомога;

- будівництво житла;

- дошкільні заклади;

- середні школи;

- культура, фізична культура, рекреаційні території, спортивні організації;

- торгівля;

- громадський порядок та протипожежна охорона;

- утримання закладів громадського призначення та адміністративних будинків.

Округи (пов’яти) керуються Радою округу (на чолі з головою) і виконавчим органом (на чолі зі старостою). Вони виконують частково допоміжні функції, які не можуть ефективно надаватися гміною. Гміни, що входять до пов’яту, не підлеглі йому.

Всього нараховується 314 пов’ятів та 65 міст на правах пов’ятів, більшість з них має населення понад 100 тис. Функції пов’яту:

• народна освіта;

• підтримка та охорона здоров\'я;

• соціальна допомога, підтримка недієздатних осіб, розвиток сім’ї, проблеми безробіття;

• транспорт і громадські дороги;

• культура та охорона культурних цінностей;

• фізична культура і туризм;

• геодезія, картографія і туризм;

• управління нерухомістю;

• благоустрій територій і нагляд за будівництвом;

• охорона навколишнього середовища і природи, водне господарство, рибальство, лісництво;

• громадський порядок та безпека;

• запобігання надзвичайним ситуаціям;

• охорона прав споживачів;

• утримання закладів громадського призначення та адміністративних об’єктів;

• оборона.

Провінції (воєводства). Законодавчим органом у них є регіональні збори (“сеймики”), які очолює голова. Уряд воєводства очолює голова самоуправління (“маршалок”). Уряд несе повну відповідальність за розробку стратегії та економічний розвиток регіону. Влада на рівні провінції (воєводства) фактично розподіляється між представниками центрального уряду (воєводами) і виборчим органом. Загалом представник центрального уряду несе відповідальність за суспільнуі5езпеку, виконання правових норм і забезпечення законності. Крім заходів правового характеру, остаточний розподіл відповідальності визначається практичними домовленостями (виходячи зі специфіки даного регіону).

Функції воєводства:

- стратегія і політика розвитку воєводства;

- стимулювання економічного розвитку;

- територіальна цілісність;

- розбудова інфраструктури;

- народна освіта, вища освіта;

- охорона здоров’я;

- культура;

- соціальна допомога, політика у сфері розвитку сім’ї, вирішення проблем безробіття;

- модернізація сільських районів;

- охорона навколишнього середовища, водне господарство;

- громадські дороги і транспорт;

- фізична культура і туризм;

- захист прав споживачів;

- громадська безпека.

Країну поділено на 16 воєводств, з яких 4 відносно невеликі, що не мають достатнього економічного потенціалу (за відповідними вимогами ЄС).

Ha думку польських експертів з регіональної політики, воєводства і пов’яти отримали набагато більше нових обов’язків, ніж джерел доходів, що робить державні дотації цілком необхідною, якщо не ключовою умовою їх фінансування. Проте вважається незаперечним позитивним результатом адміністративно-територіальної реформи формування 16-ти економічно сильніших регіонів (на противагу колишнім 49-ти), основу яких складають переважно динамічні в розвитку міські агломерації. Саме така схема децентралізації державної влади і реформи територіальної адміністрації, на думку тих самих експертів, закладає міцну основу для реалізації сучасної комплексної регіональної політики.

12.2.