Маніфест 19 лютого 1861 р.

(Витяг)

...Ми почали цю справу актом нашого довір\'я до російського дво­рянства, до перевіреної великими спробами відданості його престолові і готовності його до пожертв на користь батьківщини.

Ці накреслення, що виявилися, як і можна було чекати через особ­ливість справи, різноманітними, зіставлені, узгоджені, зведені в правиль­не ціле, виправлені і доповнені в Головному в цій справі комітеті, і скла­дені таким способом нові положення про поміщицьких селян та дво­рових людей розглянуті в Державній раді.

Призвавши бога на допомогу, ми наважились дати цій справі вико­навчий рух.

В силу зазначених нових положень кріпосні люди одержать свого часу повні права вільних сільських обивателів.

Поміщики, зберігаючи право власності на всі належні їм землі, пе­редають селянам за становлені повинності в постійне користування присадибну їх осілість і крім того для забезпечення побуту їх та вико­нання обов\'язків їх перед урядом визначену в «положеннях» кількість польової землі і інших угідь.

Користуючись цим поземельним наділом, селяни за це зобов\'язані виконувати на користь поміщиків визначені в «положеннях» повинності. У цьому стані, який є перехідним, селяни іменуються тимчасово-зобо­в\'язальними.

Разом з тим їм дається право викуповувати присадибну їх осілість, а за згодою поміщиків вони можуть набувати у власність польові землі і інші угіддя, відведені їм в постійне користування.

Особливим положенням про дворових людей визначається для них перехідний стан, пристосований до їх занять та потреб; по закінченні дворічного строку від дня видання цього положення вони дістануть по­вне звільнення і термінові пільги...

...Звертаючи увагу на неминучі труднощі розпочатої перебудови, ми передусім покладаємо уповання на всеблаге провидіння боже, що сприяє Росії.

За цим покладаємося на доблесну про благо загальне ревність бла­городного дворянського стану, якому не можемо не висловити від нас і від усієї батьківщини заслуженої вдячності за безкорисливе діян­ня для здійснення наших вказівок. Росія не забуде, що воно добро­вільно, керуючись тільки повагою до гідності людини і християнсь­кою любов\'ю до ближніх, відмовилось від скасованого нині кріпос­ного права і поклало основу нової господарської будучини селян. Сподіваємося безсумнівно, що воно також благородно докладе на­далі зусиль, щоб здійснити нові положення в доброму порядку, в дусі миру і доброзичливості, і що кожен власник довершить в межах своєго маєтку великий громадянський подвиг всього стану, влаштував­ши побут оселених на його землі селян та його дворових людей на вигідних для обох сторін умовах і тим дасть сільському населенню добрий приклад і заохочення до точного і сумлінного виконання дер­жавних постанов.

Вже наявні приклади щедрого піклування власників про благо се­лян і вдячності селян до благодійного піклування власників зміцнюють нашу надію, що взаємними добровільними угодами розв\'яжеться ве­лика частина труднощів, неминучих в деяких випадках застосування загальних правил до різноманітних обставин окремих маєтків, і що цим способом полегшиться перехід від старого порядку до нового і на май­бутній час зміцниться взаємне довір\'я, добра згода і одностайне праг­нення до загальної користі.

А для найзручнішого приведення в дію тих угод між власниками і селянами, за якими ці будуть набувати у власність разом з садибами і польові угіддя, від уряду буде подано допомогу, на основі особливих правил, видачею позик і переведенням боргів, що лежать на маєтках.

Покладаємося і на здоровий розум нашого народу.

// Хрестоматія з історії держави і права України. - Т.1. З найдавніших часів до початку ХХ ст.: навч. посіб. \\ уклад. В.Д. Гончаренко.- К., 1997. - С. 231-233.

Завдання до документу:

1.Як змінився правовий статус селян згідно з Маніфестом від 19 лютого 1861 року?